Провадження № 22-ц/803/3797/22 Справа № 201/1520/20 Суддя у 1-й інстанції - Антонюк О.А. Доповідач - Макаров М. О.
13 травня 2022 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:
головуючого - судді Макарова М.О.
суддів - Демченко Е.Л., Куценко Т.Р.
розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи в письмовому провадженні у м. Дніпрі цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 30 жовтня 2020 року по справі за позовом комунального підприємства "Теплоенерго" Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги постачання теплової енергії,-
У лютому 2020 року КП «Теплоенерго» Дніпровської міської ради звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення збитків в вигляді заборгованості за спожиті послуги з постачання теплової енергії (централізованого опалення) та судових витрат.
Позов мотивовано тим, що між позивачем та відповідачем було укладено 15 жовтня 2009 року договір на теплопостачання, на ОСОБА_1 відкрито особовий рахунок і встановлені фактичні відносини з приводу надання послуг з теплопостачання до їх об'єкту нерухомості: АДРЕСА_1 . Вказані послуги частково надавалися протягом опалювальних сезонів з жовтня 2012 року по квітень 2018 року іншою організацією: КП ДМТМ; під час планової перевірки стану виконання умов цього договору за вказаною адресою, абонентом по якій зараз є відповідач, було виявлено, що поставлена позивачем відповідачеві теплова енергія належним чином не обліковується, оплати за спожиті послуги теплопостачання немає, внаслідок чого теплопостачальнику, зараз це позивач, завдано матеріальної шкоди, про що був складений акт, надсилалися попередження, є заборгованість по сплаті спожитої теплової енергії. Відповідальність за завдання збитків, скоєння цієї шкоди і заборгованість згідно з умов договору та закону повинен нести відповідач.
Вартість збитків позивача з урахуванням часу користування теплостачанням відповідачем, сезонності та показників лічильника з урахуванням уточнень і перерахунків за тривалий період станом на 30 січня 2020 року складає 51 433 грн. 09 коп.. Позовну давність не пропустили, оскільки зверталися раніше з заявою про видачу судового наказу, правовідносини триваючі, була досудова вимога, договір пролонгувався, а тому просили стягнути з відповідача вказану суму збитків з урахуванням 3% річних та інфляційних втрат, а також витрати на оплату судового збору, задовольнивши позов в повному обсязі.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 30 жовтня 2020 року позов задоволено та ухвалено стягнути з ОСОБА_1 на користь КП «Теплоенерго» Дніпровської міської ради збитки в вигляді заборгованості за послуги з постачання теплової енергії станом на 30 січня 2020 року в сумі 110 267 грн. 09 коп., з яких: сума основного боргу - 51 433 грн. 09 коп., три відсотки річних - 4 080 грн. 38 коп. та інфляційні втрати - 12 656 грн. 39 коп. і пеня - 42 097 грн. 23 коп.; вирішено питання стосовно судових витрат.
Рішення суду мотивовано тим, що позивач довів вину відповідача в завданні збитків, згідно розрахунку кількості спожитого відповідачем теплопостачання і наступною не сплатою витрат (заборгованості) за користування цим водопостачанням і водовідведенням з урахуванням часу користування теплом відповідачем, сезонності та наявних показників складає всього (з урахуванням трьох відсотків річних і інфляційних втрат позивача) 110 267 грн. 09 коп.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не повно з'ясував усі фактичні обставини справи та не дослідив і не надав належної оцінки наявним матеріалах справи доказам, не сприяв повному, об'єктивному та неупередженому її розгляду, а тому рішення суду не відповідає фактичним обставинам справи, є незаконним та необґрунтованим.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, з наступних підстав.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.
Згідно з ч. 13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Отже, враховуючи викладене апеляційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 30 жовтня 2020 року підлягає розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та без їх виклику як малозначна.
Так, судом встановлено, що КП «Теплоенерго» Дніпропетровської міської ради відповідно до положень Закону України «Про житлово-комунальні послуги» надає фізичній особі - споживачу житлово-комунальні послуги, що полягають у водопостачанні і водовідведенні за його місцем проживання. Зазначені правовідносини є складовою частиною правочину найму житлового приміщення, передбаченого нормами ЖК України, що виникли з дій боржника та КП «Теплоенерго» Дніпропетровської міської ради, спрямованих на набуття цивільних прав та обов'язків щодо теплопостачання, централізованого опалення та їх оплати.
Так, відповідач ОСОБА_1 мешкає за адресою АДРЕСА_2 , зареєстрований в цьому місці, але має у власності житлове приміщення по АДРЕСА_1 де абонентом послуг позивача зараз є саме цей відповідач, що користується послугами теплопостачання до вказаного будинку і приміщення, з ним було укладено договір № 070487, встановилися і фактичні відносини з приводу надання послуг постачання теплової енергії шляхом відкриття особового рахунку та видана розрахункова книжка, цей відповідач частково виконував умови теплопостачання про надання цих послуг щодо їх оплати (до завдання збитків в вигляді боргу і після цього). При цьому позивачем відповідачу роз'яснено порядок користування та оплати за спожиту послугу теплопостачання, відповідач зобов'язався споживати теплопостачання у вказаному ним об'єкті нерухомості.
Проте за спожиту послугу теплопостачання відповідач повністю не розраховувався з позивачем, мається заборгованість. Під час планової перевірки представниками КП Теплоенерго міськради (раніше Дніпровські міські теплові мережі) за місцем фактичного мешкання відповідача виявлена заборгованість: ця заборгованість була з урахуванням часу користування теплопостачанням відповідачем, сезонності та показників лічильника з урахуванням уточнень і перерахунків за тривалий період станом на 30 січня 2020 року з урахуванням трьох відсотків річних та інфляційних втрат позивача складає всього 110 267 грн. 09 коп., внаслідок чого теплопостачальнику завдано збитки, про що був складений акт і розрахунок боргу.
Задовольняючи позовні вимоги, районний суд виходив з того, що позивач довів вину відповідача в завданні збитків, згідно розрахунку кількості спожитого відповідачем теплопостачання і наступною не сплатою витрат (заборгованості) за користування цим водопостачанням і водовідведенням з урахуванням часу користування теплом відповідачем, сезонності та наявних показників складає всього (з урахуванням трьох відсотків річних і інфляційних втрат позивача) 110 267 грн. 09 коп.
Проте, колегія суддів в повному обсязі не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне
Стаття 15 ЦК України передбачає право на захист цивільних прав та інтересів: «1. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання…».
Стаття 16 ЦК України передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до умов встановлених фактичних відносин з приводу послуг теплопостачання шляхом відкриття двох особових рахунків, виданої розрахункової книжки та рішення № 526 Дніпропетровської міської ради від 20 квітня 1995 року про розподіл платні за надання населенню комунальних послуг, споживачам, переданим на обслуговування КП «Теплоенерго» Дніпропетровської міської ради, абоненту відкрито особовий рахунок, споживач зобов'язаний вносити своєчасно і в повному розмірі плату за надані послуги по теплопостачанню.
Відповідно до ст. 150 ЖК України, громадяни, які мають в частині власності квартиру користуються нею для особистого мешкання і мешкання членів їх сімей.
Відповідно до ст. 67 ЖК України плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами.
Згідно до ч. 1 ст. 68 ЖК України наймач зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги.
З договору та пояснень причетних осіб встановлено, що теплопостачання відповідачем використовується безобліково, відповідальність за це несе відповідач.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно зі ст. 64 ЖК України члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма права і несуть усі обов'язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. До членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інші особи, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.
Згідно ст. 65 ЖК України особи, які вселилися в жиле приміщення як члени сім'ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім'ї права користування жилим приміщенням.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливістю виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 156 ЖК України, члени сім'ї власника квартири, які проживають з ним в квартирі, яка йому належить, користуються житловим приміщенням нарівні з власником квартири, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування даним приміщенням.
Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до вимог ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Як вбачається з матеріалів справи відповідач фактично отримував послуги з теплопостачання, проте плати за їх користування не здійснював, у зв'язку з чим, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо порушення прав позивача та обґрунтованості його позову щодо виниклої заборгованості за спожиті відповідачем послуги.
В той же час апеляційний суд не погоджується з висновком місцевого суду щодо дотримання позивачем при зверненні до суду з дійсним позовом строків позовної давності, оскільки колегія суддів вважає, що інститут переривання позовної давності до спірних відносин незастосовний з огляду на наступне.
Так, відповідач, який не був належним чином (згідно з вимогами процесуального закону) повідомлений про час і місце розгляду справи у суді першої інстанції, не має рівних з позивачем можливостей подання доказів, їх дослідження та доведення перед цим судом їх переконливості, а також не може нарівні з позивачем довести у суді першої інстанції ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх заперечень.
Отже, якщо відповідач, який не був належно повідомлений судом першої інстанції про час і місце розгляду справи, не брав участі у такому розгляді, є підстави для вирішення апеляційним судом заяви цього відповідача про застосування позовної давності, навіть якщо така заява не подавалася у суді першої інстанції.
ОСОБА_1 в апеляційній скарзі була зроблена заява про необхідність застосування наслідків спливу строку позовної давності.
Згідно із статтею 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до частини четвертої статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Крім того, виходячи з вимог статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстави його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності за відсутності поважних причин її пропущення, наведених позивачем.
Аналогічний висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц.
Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.
Згідно із статтею 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Спеціальна позовна давність встановлена законом для окремих видів вимог, зокрема, частина другою статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Відповідно до частини першої статті 32 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно.
Позивач просив стягнути заборгованість за теплопостачання, за період з жовтня 2015 року по квітень 2019 року.
Оскільки така заборгованість нараховувалась позивачем щомісяця, то перебіг загальної позовної давності слід відраховувати від кожного щомісячного платежу.
З огляду на зазначене, при вирішення цього спору суд першої інстанції не врахував, що стягненню з відповідача підлягає заборгованість в межах позовної давності, а тому звернувшись до суду у лютому 2020 року, позивач пропустив позовну давність до певних платежів, зокрема за період з жовтня 2015 року по січень 2017 року.
Відповідно до наданого до справи розрахунку заборгованості за послуги з постачання теплової енергії ОСОБА_1 , за період з лютого 2017 року по лютий 2020 року має заборгованість перед КП «Теплоенерго» ДМР за спожиту теплову енергію у сумі 24 669,21 грн.
Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Так, ч. 2 ст. 625 ЦК України, передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми.
Враховуючи вищенаведене, КП «Теплоенерго» ДМР обґрунтовано нараховано інфляційні втрати, з лютого 2017 року по лютий 2020 року у сумі 6574,29 грн та 3% річних з лютого 2017 року по лютий 2020 року у сумі 2222,03 грн.
Згідно з ч. 3 ст. 549 ЦК України - пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання ним грошового зобов'язання за кожен день простроченого виконання.
Відповідно до п. 10 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний у разі несвоєчасного здійснення платежів за житло-комунальні послуги сплачувати пеню у встановлених законом чи договором розмірах.
Враховуючи вищенаведене, КП «Теплоенерго» ДМР обґрунтовано нараховано пеню, за період з лютого 2019 року по лютий 2020 року, у розмірі 4046,60 грн.
Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставою для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
З огляду на викладене, на основі повно та всебічно з'ясованих обставин справи, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених доказами, перевірених в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги та зміни судового рішення.
На підставі ст.141 ЦПК України, у зв'язку із частковим задоволенням апеляційної скарги, з позивача на користь відповідача слід стягнути судовий збір, за подання апеляційної скарги у розмірі 2080,35 грн.
Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 376 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - задовольнити частково.
Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 30 жовтня 2020 року - змінити.
Зменшити стягнуту з ОСОБА_1 на користь комунального підприємства «Теплоенерго» Дніпровської міської ради суму заборгованості з 110 267, 09 грн. до 37 512,13 грн., що складається з: 24669,21 грн. - сума основного боргу, 2222,03 грн. - три відсотки річних, 6574,29 грн. - інфляційні втрати, 4046,60 грн. -пеня.
Змінити рішення суду в частині стягнення судового збору з ОСОБА_1 на користь комунального підприємства «Теплоенерго» Дніпровської міської ради, зменшивши його з 2 102 грн до 715,10 грн.
Стягнути з комунального підприємства "Теплоенерго" Дніпровської міської ради на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 2080,35 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Головуючий суддя М.О. Макаров
Судді Е.Л. Демченко
Т.Р. Куценко