Справа № 155/372/22 Провадження №11-сс/802/141/22 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Категорія:арешт майна Доповідач: ОСОБА_2
13 травня 2022 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд в складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю
секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
представника володільця майна - ОСОБА_7
слідчої - ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12022030600000059 заапеляційною скаргою прокурора на ухвалу слідчого судді Горохівського районного суду Волинської області від 05 травня 2022 року про накладення арешту на майно,
Слідча СВ ВП №2 (м. Горохів) Луцького РУП ГУНП у Волинській області ОСОБА_8 звернулася до слідчого судді Горохівського районного суду Волинської області з клопотанням про накладення арешту на транспортний засіб марки «VOLKSVAGEN», моделі «PASSAT», державні номерні знаки « НОМЕР_1 », шасі НОМЕР_2 , сірого кольору, власником якого являється ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , житель АДРЕСА_1 , свідоцтво про реєстрацію ТЗ серії НОМЕР_3 , видане ТСЦ 4646; грошові купюри в загальній сумі 3 645 гривень номіналами: 500 гривень серії ЕЕ4207257, 500 гривень серії ВЗ4986170, 500 гривень серії СД5815415, 500 гривень серії БР6752815, 500 гривень серії ЗN408085, 200 гривень серії ДЕ8358704, 200 гривень серії ПД1512776, 200 гривень серії ТД5965375, 100 гривень серії YЄ1957153, 100 гривень серії АВ5696826, 50 гривень серії ФЗ8803251, 50 гривень серії YК5495013, 20 гривень серії ЮГ1381783, 20 гривень серії ТГ1779978, 5 гривень серії ЮЗ6048406, які були вилучені в ході огляду місцевості, проведеного 29.04.2022 в районі розташування блок поста в с. Скобелка, Луцького району Волинської області, шляхом постановлення заборони відчуження, розпорядження та користування таким майном на строк досудового розслідування у кримінальному провадження № 2022030600000059 від 30 квітня 2022 року.
Ухвалою слідчого судді Горохівського районного суду Волинської області від 05 травня 2022 року клопотання слідчого про арешт майна задоволено частково. Накладено арешт на грошові купюри в загальній сумі 3 645 гривень номіналами: 500 гривень серії ЕЕ4207257, 500 гривень серії ВЗ4986170, 500 гривень серії СД5815415, 500 гривень серії БР6752815, 500 гривень серії ЗN408085, 200 гривень серії ДЕ8358704, 200 гривень серії ПД1512776, 200 гривень серії ТД5965375, 100 гривень серії YЄ1957153, 100 гривень серії АВ5696826, 50 гривень серії ФЗ8803251, 50 гривень серії YК5495013, 20 гривень серії ЮГ1381783, 20 гривень серії ТГ1779978, 5 гривень серії ЮЗ6048406, які були вилучені в ході огляду місцевості, проведеного 29.04.2022 в районі розташування блок поста в с. Скобелка, Луцького району Волинської області, шляхом постановлення заборони відчуження, розпорядження та користування таким майном на строк досудового розслідування у кримінальному провадження №12022030600000059 від 30 квітня 2022 року. В решті клопотання відмовлено.
В поданій апеляційній скарзі прокурор вказує, що ухвала слідчого судді не відповідає завданням кримінального провадження, передбачених ст.2 КПК України, є необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню з підстав невідповідності висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провалдення. Просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову, якою клопотання слідчого задовольнити повністю.
Заслухавши суддю-доповідача, який виклав зміст ухвали слідчого судді та основні доводи апеляційної скарги, прокурора, який апеляційну скаргу підтримав, представника володільця майна, який проти задоволення апеляційної скарги заперечив, пояснення слідчої, дослідивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
За змістом п.7 ч.2 ст.131 КПК України арешт майна - є заходом забезпечення кримінального провадження.
Відповідно до ст.98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Згідно з ч.2 ст.167 КПК України тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони:
1) підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди;
2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення;
3) є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов'язаного з їх незаконним обігом;
4) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено.
Арештом майна відповідно до ч.1 ст.170 КПК України є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Відповідно до ч.ч.2-6 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення:
1) збереження речових доказів . У цьому випадку, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст.98 цього Кодексу.
2) спеціальної конфіскації . У цьому випадку, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених КК України.
3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи . У цьому випадку, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених КК України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.
4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди. У цьому випадку, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.
Згідно із ч.ч.1, 2 ст.173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абз.2 ч.1 ст.170 цього Кодексу.
При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати усі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.
На думку апеляційного суду, за наслідками розгляду клопотання, слідчий суддя дійшов законного та обґрунтованого висновку про відсутність передбачених кримінальним процесуальним законом підстав для його задоволення в частині накладення арешту на вищевказане майно.
Дійсно, з матеріалів клопотання вбачається, що в даний час слідчим відділенням ВП №2 (м. Горохів) Луцького РУП ГУНП у Волинській області проводиться досудове розслідування в межах кримінального провадження 30 квітня 2022 року внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань під №12022030600000059 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.369 КК України.
Встановлено і те, що в ході огляду місцевості, а саме в районі розташування блок поста в с. Скобелка, Луцького району Волинської області 29.04.2022 року було вилучено майно.
Доводячи підставність поданого клопотання про накладення арешту на транспортний засіб та свідоцтво про реєстрацію ТЗ, слідчий та прокурор вказували про те, що вони є об'єктом та знаряддям вчиненого злочину та відповідають критеріям, визначеним у ст.ст.98, ч.2 ст.167 КПК України у зв'язку з чим і були визнані речовими доказами. А тому, саме з метою збереження речових доказів, просили накласти арешт на вказане майно.
Так з клопотання слідчої вбачається, що екіпажем Фікус 12 поліцейським СРПП ВП N2 м. Горохів Луцького РУП ГУНП у Волинській обл. сержантом поліції ОСОБА_10 спільно з старшим інспектором кадрового забезпечення Луцького РУП старшим лейтенантом поліції ОСОБА_11 в с. Скобелка на блок пості, зупинено транспортний засіб марки «VOLKSVAGEN» «PASSAT», д.н.з. « НОМЕР_1 », під керуванням ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , який під час складання матеріалів про притягнення останньоґо до адміністративної відповідальності за ст. 130 КУпАП, запропонував та в подальшому поклав між переднім пасажирським сидінням та сидінням водія службового автомобіля марки «Ісузу» д.н.з. « НОМЕР_4 », грошові кошти номіналами по 500, 200, 100, 50, 20, 5 грн., в загальній сумі 3 645 грн., за не притягнення його до адміністративної відповідальності.
Разом з тим матеріали провадження не містять підтверджень того, що ОСОБА_9 використовував або ж міг використовувати зазначені транспортний засіб та свідоцтво про реєстрацію ТЗ у своїй протиправній діяльності.
Крім того даних про те, що вони є засобом, чи предметом вчинення кримінального правопорушення по якому здійснюється досудове розслідування як суду першої, так і суду апеляційної інстанції не надано.
А тому, проаналізувавши вищевикладене та дослідивши матеріали провадження апеляційний суд вважає, що слідчим та прокурором не доведено те, що транспортний засіб та свідоцтво про реєстрацію ТЗ, відповідає критеріям, визначеним у ст.98 та ч.2 ст.167 КПК України, а відтак згідно із ч.1 ст.173 КПК України на них не може бути накладено арешт.
При цьому, усі доводи прокурора, викладені в апеляційній скарзі щодо незаконності оскаржуваного судового рішення та наведені в ході апеляційного розгляду не заслуговують на увагу суду, оскільки фактично зводяться до довільної та суперечливої інтерпретації дійсних обставин провадження та відповідних норм чинного законодавства і жодним чином не спростовують наведених вище висновків суду першої інстанції.
Апеляційний суд не вбачає будь-яких порушень норм кримінального процесуального закону, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді з мотивів, викладених в апеляційній скарзі.
Таким чином, апеляційну скаргу прокурора слід залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу слідчого судді - без змін.
Керуючись ст. ст. 170, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Горохівського районного суду Волинської області від 05 травня 2022 року про накладення арешту на майно залишити без змін.
Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий:
Судді: