Справа № 727/920/22
Провадження № 3/727/1651/22
11 травня 2022 року суддя Шевченківського районного суду м.Чернівці Одовічен Я.В., розглянувши адміністративну справу, яка надійшла від Управління патрульної поліції в Чернівецькій області про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.164 КпАП України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого: АДРЕСА_1 ,-
До Шевченківського районного суду м. Чернівці надійшла справа про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ст.164 ч.1 КпАП України.
Із протоколу про адміністративне правопорушення від 11.01.2022 року серії ГП №143399 вбачається, що 11.01.2022 року водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Mercedes Benz 313 Sprsnter» д.н.з. НОМЕР_1 та перевозив пасажирів в кількості 9 осіб по вул.Сторожинецька, 198 без відповідних ліцензійних документів, чим порушив вимоги ст.7 п.24 ЗУ «Про ліцензування», та вимоги ч.1 ст.164 КУпАП.
ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, хоча повідомлявся судом про час та місце розгляду справи, про причини неявки суд не повідомив.
Таким чином, ОСОБА_1 , будучи обізнаним про складання щодо нього протоколу про адміністративне правопорушення, не вжив заходів для явки до суду, не подав до суду письмових заперечень проти протоколу.
Європейський Суд з прав людини у рішенні «Пономарьов проти України» від 3 квітня 2008 наголосив, що «сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження». Крім того, враховуючи принцип судочинства, зазначений в практиці ЄСПЛ, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, суддя вважає за необхідне провести розгляд справи за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, оскільки безпідставне умисне затягування справи нівелює завдання Кодексу України про адміністративне правопорушення.
Враховуючи викладене, суд вважає за можливе провести розгляд справи у відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.
Так, положеннями ч.1 ст.164 КпАП України передбачено адміністративну відповідальність за провадження господарської діяльності без державної реєстрації як суб'єкта господарювання або без одержання ліцензії на провадження певного виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону, чи здійснення таких видів господарської діяльності з порушенням умов ліцензування, а так само без одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, якщо його одержання передбачене законом (крім випадків застосування принципу мовчазної згоди).
Згідно ст.3 ГК України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.
Крім того, необхідною ознакою господарської діяльності є її систематичність, виконання на професійній основі, а саме вчинення три і більше разів а також отримання від здійснення виду діяльності дохід. Разове вчинення зазначеної дії не утворює складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.164 КпАП України.
При цьому, диспозиція ч.1 ст.164 КпАП України є бланкетною, і у разі притягнення до адміністративної відповідальності за даною статтею Закону необхідно встановлювати та зазначити в протоколах про адміністративне правопорушення, норми яких самих законів було порушено всупереч встановленому порядку зайняття господарською діяльністю.
Однак, суду не надано доказів того, що ОСОБА_1 отримував дохід за надання послуг щодо перевезення пасажирів.
Правова позиція щодо обставин, за яких дії особи можуть бути визнані підприємницькою діяльністю, була висловлена Верховним Судом України у п. 4 Постанови Пленуму від 25 квітня 2003 року №3 "Про практику застосування судами законодавства про відповідальність за окремі злочини у сфері господарської діяльності", де зазначено, що під здійсненням особою, не зареєстрованою як суб'єкт підприємництва, будь-якого виду підприємницької діяльності з числа тих, що підлягають ліцензуванню, слід розуміти діяльність фізичної особи, пов'язану із виробництвом чи реалізацією продукції, виконанням робіт, наданням послуг з метою отримання прибутку, яка містить ознаки підприємницької, тобто провадиться зазначеною особою безпосередньо самостійно, систематично (не менше ніж три рази протягом одного календарного року) і на власний ризик.
Однак, з протоколу про адміністративне правопорушення серії ГП від 11.01.2022 року вбачається, що ОСОБА_1 здійснював перевезення пасажирів. При цьому, в протоколі не відображено конкретних обставин вчинення адміністративного правопорушення за ч.1 ст.164 КпАП України, оскільки не зазначено відомостей про те кому та коли ним надавалися послуги, чи були ці послуги оплачуваними, чим це підтверджується, як не зазначено і будь-яких свідків вказаних можливих дій.
Крім того, як вбачається з пояснень ОСОБА_1 , які були надані у судовому засіданні 04.02.2022 року, того дня він повертався з друзями з дня народження знайомого. Зазначив, що у нього дійсно були документи на право перевезення пасажирів, однак він їх закрив ще у 2020 році. Після чого, перевезенням пасажирів не займався.
Суд наголошує, що він не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді; суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, адже, діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Так, ч.1 ст.6 Конвенції передбачає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого про нього кримінального обвинувачення. Відповідно до ч.2 ст.6 Конвенції кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку. А згідно з положеннями ч.3. ст.6 Конвенції кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше такі права: мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту; захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, або за браком достатніх коштів для оплати юридичної допомоги захисника одержувати таку допомогу безоплатно, коли цього вимагають інтереси правосуддя, тощо.
Європейський суд з прав людини поширює стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративне правопорушення. Зокрема, справі «Лучанінова проти України» (рішення від 09.06.2011 року) провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 51 КУпАП стосовно заявниці яка вчинила дрібну крадіжку на загальну суму 0,42 грн., ЄСПЛ розцінив як кримінальне для цілей застосування Конвенції «з огляду на загальний характер законодачого положення, яке порушила заявниця, а також профілактичну та каральну мету стягнень, передбачених цим положенням».
У справі «Малофєєва проти Росії» (рішення від 30.05.2013 року, заява №36673/04) ЄСПЛ встановив, серед іншого, порушення ч.3 ст. 6 Конвенції у зв'язку з тим, що в протоколі про адміністративне правопорушення фабула правопорушення була сформульована лише в загальних рисах без конкретизації обставин вчинення правопорушення («проведення несанкціонованого пікету»), але національні суди, розглянувши справу без участі сторони обвинувачення (згідно законодавства РФ така участь не передбачена), відредагували фабулу правопорушення, зазначивши в постанові суду конкретні обставини правопорушення. У зв'язку з цим, на думку ЄСПЛ, заявниці була відома лише кваліфікація діяння, але не фактичні обставини обвинувачення, таким чином, вона була позбавлена можливості належної підготовки до захисту.
Відповідно до положень статті 7 КпАП України, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням не інакше як на підставах та у порядку, встановлених законом.
Таким чином, з протоколу про адміністративне правопорушення та наданих доказів в підтвердження вини, особи, яка притягується до адміністративної відповідальності не слідує, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.164 КпАП України.
Згідно з п.1 ч.1 ст.247 Кодексу України про адміністративні правопорушення, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за умови відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Оскільки дії ОСОБА_1 зазначені у протоколі про адміністративні правопорушення, не підтверджені у судовому засіданні, суд вважає, що його вина у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.164 КпАП України, не доведена поза розумним сумнівом, у зв'язку із чим провадження у даній справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю за відсутності складу та події адміністративного правопорушення.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 164, 221, 247, 251, 284, 294 КпАП України, суд, -
Провадження по справ про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ст.164 ч.1 КпАП України закрити у зв'язку із відсутністю в його діях складу даного адміністративного правопорушення.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Апеляційна скарга може бути подана протягом десяти днів з дня винесення постанови до Чернівецького апеляційного суду через Шевченківський районний суд м.Чернівці.
Суддя Одовічен Я.В.