Єдиний унікальний номер 725/1244/22
Номер провадження 2/725/167/22
16.05.2022 Першотравневий районний суд м.Чернівців в складі:
головуючого судді Стоцька Л. А.
при секретарі Майстрюк В. О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Чернівці справу за позовом ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє представник ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа орган опіки та піклування в особі виконавчого комітету Чернівецької міської ради про надання дозволу на виїзд за кордон дитини без згоди батька, -
Позивач звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 , третя особа без самостійних вимог Орган опіки та піклування в особі Виконавчого комітету Чернівецької міської ради про надання дозволу на виїзд малолітньої дитини за кордон, посилаючись на те, що 11.08.2011 року, позивачем було укладено шлюб із ОСОБА_3 . Від шлюбу мають доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Першотравневого районного суду м. Чернівці від 27.11.2017 року шлюб між позивачем та відповідачем було розірвано. Відповідач у 2018 році виїхав закордон тому не має можливості надати згоду позивачу на виїзд їх спільної доньки на відпочинок та оздоровлення у супроводі ОСОБА_1 .
На підставі викладеного просить суд надати дозвіл на тимчасовий виїзд доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з метою відпочинку та оздоровлення за межі України, а саме: у країни Шингену, країни Євросоюзу, Туреччину, Республіку Болгарію, Єгипту, на період з 01.06.2022 року до 01.06.2023 року у супроводі матері, ОСОБА_1 .
Позивач в судове засідання не з'явився, від її представника до суду надійшла заява, в даній заяві просить суд справу розглядати в її відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, не заперечує щодо ухвалення заочного рішення.
В судове засідання відповідач не з'явився, хоча своєчасно та належним чином був повідомлений про час та місце слухання справи, суд про причини неявки не повідомив.
Представник Орган опіки та піклування в особі Виконавчого комітету Чернівецької міської ради, що по даній справі є третьою особою, надав до суду заяву, в якій просив розглянути дану позовну заяву без їх участі.
За таких підстав, судом, відповідно до положень ст. 280 ЦПК України, визнано за можливе ухвалити у даній справі заочне рішення на підставі наявних у справі доказів та за погодженням позивача.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до Довідки РАЦС про народження, яка видана згідно ст..3 Декрету Президента Італійської Республіки 2 травня 1957, №432 17/09/2009, ОСОБА_4 , народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 у Мілані за №1262-2в-R.5., є донькою батька - ОСОБА_3 та матері - ОСОБА_1 (а.с.11).
У відповідності до ч.1-2, ст.3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року, ратифікованою Постановою Верховної Ради України №789-XII від 27.02.1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.
Частина 2, ст.10 цієї Конвенції наголошує, що держави-учасниці поважають право дитини та її батьків залишати будь-яку країну, включаючи власну, і повертатися в свою країну.
Згідно положень ст.33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Як передбачає ч.1 ст.141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Частина 2 цієї ж статті наголошує, що розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
За змістом положень ч.3 ст.11 Закону України „Про охорону дитинства" батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
Згідно ст.157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.
Статтею 313 ЦК України визначено, що фізична особа, яка не досягла шістнадцяти років, має право на виїзд за межі України лише за згодою батьків (усиновлювачів), піклувальників та в їхньому супроводі або в супроводі осіб, які уповноважені ними.
Порядок виїзду за кордон дітей громадян України встановлено, зокрема, Законом України „Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України" від 21 січня 1994 року №3857-XII та Правилами перетинання державного кордону громадянами України, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 року №57.
Згідно ст.4 Закону України „Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України" та постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 року №57 „Про затвердження Правил перетинання державного кордону громадянами України" виїзд за межі України громадянина, який не досяг 16-річного віку, і без згоди та супроводу другого з батьків може бути дозволено на підставі рішення суду.
Відповідно до п.3 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 року №57 виїзд з України громадян, які не досягли 16-річного віку, здійснюється лише за згодою обох батьків (усиновлювачів, піклувальників) та в їх супроводі або в супроводі осіб, уповноважених батьками.
Як зазначає п.22 ч.1 цих Правил виїзд за межі України громадян, які не досягли 16-річного віку, у супроводі одного з батьків або у супроводі осіб, які уповноважені одним з батьків за нотаріально посвідченою згодою, здійснюється: за нотаріально посвідченою згодою другого з батьків із зазначенням держави прямування та відповідного часового проміжку перебування у цій державі, якщо другий з батьків не перебуває у пункті пропуску через державний кордон.
Дане положення направлене на реалізацію права другого з батьків знати про місце перебування дитини за кордоном та час такого перебування.
За відсутності згоди одного з батьків виїзд малолітнього, неповнолітнього громадянина України за кордон може бути дозволено на підставі рішення суду про надання дозволу на виїзд за межі України громадянина, який не досяг 16-річного віку.
Таким чином, чинним законодавством не встановлено обмеження щодо виїзду неповнолітньої дитини за кордон, а лише встановлено певний порядок її виїзду за кордон за згодою батьків або дозволу суду при відсутності такої згоди одного з батьків.
На підставі наведеного та враховуючи, що виїзд дитини за межі України відповідає її інтересам, а також приймаючи до уваги неможливість отримання необхідної для цього згоди батька, суд вважає за необхідне задовольнити позов та надати позивачу дозвіл на виїзд за кордон без письмової згоди відповідача.
На підставі викладеного, ст. ст. 3, 4 Закону України «Про порядок виїзду з України і вїзду в Україну громадян України», ст. 313 ЦК України, керуючись ст. ст. 12, 81, 258-259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд,-
Позовні вимоги ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє представник ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа орган опіки та піклування в особі виконавчого комітету Чернівецької міської ради про надання дозволу на виїзд за кордон дитини без згоди батька - задовольнити.
Надати дозвіл на тимчасовий виїзд ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з метою відпочинку та оздоровлення за межі України, а саме: у країни Шингенської зони країни Євросоюзу, Туреччину, Республіку Болгарію, Єгипту, у супроводі матері, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на період з 01.06.2022 року до 01.06.2023 року.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів до Чернівецького апеляційного суду з дня проголошення рішення.
Суддя Першотравневого
районного суду м.Чернівці Л. А. Стоцька