Справа № 526/40/22
Провадження № 2/526/199/2022
13 травня 2022 рокуГадяцький районний суд Полтавської області в складі
головуючої судді Максименко Л.В.
секретаря судового засідання Павленко Т.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в м. Гадяч цивільну справу № 526/40/22 за позовом ОСОБА_1 до Гадяцької міської ради про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно,
13 січня 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Гадяцької міської ради про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно.
19 січня 2022 року провадження по справі відкрито.
13 квітня 2022 проведено підготовче судове засідання.
В судове засідання сторони не з'явилися, звернулися до суду з заявами про розгляд справи без їх участі. Також сторони подали заяви, в яких визнали позов та фактичні обставини справи.
Судом встановлено, що рішенням виконавчого комітету Гадяцької міської ради народних депутатів від 20.07.1995 року №244-14 ОСОБА_1 надано дозвіл на будівництво гаража 6,0 на 4,0 м в районі квартальної котельні по АДРЕСА_1 . Дозвіл на будівництво і схему розміщення гаража одержати в архітектора міста.
Згідно акту встановлення місця розташування об'єкта нерухомого майна - гаража постійно діючою комісією з розгляду питань житлово-комунального господарства містобудування та будівництва про виконавчому комітету Гадяцької міської ради від 28.12.2021, гараж, збудований ОСОБА_1 відповідно до рішення виконавчого комітету Гадяцької міської ради від 20.07.1995, станом на 28.12.2021, знаходиться в ряду зблокованих гаражів за адресою: АДРЕСА_2 .
Відповідно даних технічного паспорту вартість гаража з погребом по АДРЕСА_2 становить 4779 грн.
Гадяцькою міською радою відмовлено ОСОБА_1 у присвоєнні поштової адреси та проведення державної реєстрації права власності гаража з погребом по АДРЕСА_2 , оскільки рішення виконавчого комітету Гадяцької міської ради народних депутатів від 20.07.1995 року №244-14 не є документом, що надає право на виконання робіт, а тому будівництво гаража є самочинним будівництвом і присвоєння адреси можливе після визнання права власності на самочинно збудований гараж за рішенням суду та після прийняття його в експлуатацію.
З Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 10.01.2022 року № 293962773 вбачається, що на підставі рішення сесії Гадяцької міської ради №930 від 23.12.2021 року, ОСОБА_1 передана у власність земельна ділянка під гаражем, площею 0,0025 га по АДРЕСА_2 (кадастровий номер 5320410100:50:002:2254).
Рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно виконавчого комітету Гадяцької міської ради № 62915283 від 18.01.2022 відмовлено ОСОБА_1 у державній реєстрації права власності на гараж, що розташований по АДРЕСА_2 , оскільки подані документи не дають змоги встановити набуття речового права на нерухоме майно.
Відповідно ч.1,ч. 3 та ч.5 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.
На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.
Зі звіту КП «Контур» № 26 від 24.12.2020 вбачається, що гараж з погребом по АДРЕСА_2 недоліків, дефектів, пошкоджень, які впливають або можуть вплинути на безпечну експлуатацію будівлі не виявлено.
З листа відділу містобудування, архітектури, житлово-комунального господарства та будівництва Гадяцької міської ради, вбачається, що за даними відділу, спираючись на державні будівельні норми, керуючись Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності», нормативно-правовими актами, державними нормами і правилами при розгляді звернення щодо відповідності державним будівельним нормам місця розташування гаража з погребом по АДРЕСА_2 ОСОБА_1 (позн. «А-1» відповідно техпаспорта), після проведення візуального огляду встановлено, що місце розташування об'єкта не порушує протипожежні вимоги таблиці 15.2 ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування та забудова територій» (в умовах забудови, що склалася, протипожежні відстані між житловими будинками, гаражами, від житлових будинків до будівель і споруд іншого призначення ( ІІІ ст. вогнестійкості) слід приймати 8 м). Місце розташування гаража відповідає містобудівній документації на місцевому рівні.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню, так як самочинно збудований гараж з погребом по АДРЕСА_2 придатний до подальшої експлуатації і не порушує прав інших осіб.
Абзацом 3 пункту 12 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва) № 6 від 30.03.2012 року передбачено, що вирішуючи справу за позовом власника (користувача) земельної ділянки про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно, суди зобов'язані встановлювати усі обставини справи, зокрема: чи є позивач власником (користувачем) земельної ділянки; чи звертався він до компетентного державного органу про прийняття забудови до експлуатації; чи є законною відмова у такому прийнятті; чи є порушені будівельні норми та правила істотними.
Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Передумовою для застосування ст. 392 ЦК України є відсутність іншого, окрім судового, шляху для відновлення порушеного права.
Відповідно частин 1, 3 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Згідно ч.1 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Рішення суду, як найважливіший акт правосуддя, покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права. У зв'язку з цим суди повинні неухильно додержуватись вимог про законність і обґрунтованість рішення у цивільній справі.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09 грудня 1994 року, серія А, № 303А, § 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі «Suominen v. Finland» від 01 липня 2003 року № 37801/97, § 36,). Ще одне призначення обґрунтування рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.
Аналізуючи докази по справі, суд приходить до висновку про можливість задоволення позову, оскільки даний випадок і є тим винятковим способом захисту права, з яким чинне законодавство пов'язує можливість визнання права власності за особою, яка здійснила самочинне будівництво. Також судом здобуто достатньо доказів, які підтверджують, що збудований самочинно гараж з погребом - А-1 придатний для подальшої експлуатації і не порушує прав інших осіб.
Керуючись ст. 12, 81, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд
- позовну заяву ОСОБА_1 до Гадяцької міської ради про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на самочинно збудований гараж з погребом, що розташований по АДРЕСА_2 на земельній ділянці площею 0,0025 га, кадастровий номер 5320410100:50:002:2254.
Рішення може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне найменування сторін:
Позивач - ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податку - НОМЕР_1 .
Відповідач - Гадяцька міська рада, місцезнаходження - м.Гадяч, вул.Лесі Українки, 2, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України - 21050924.
Головуюча: Л. В. Максименко