Справа № 369/15475/20
Провадження №2-др/369/21/22
14.02.2022 року м. Київ
Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:
головуючого судді - Волчка А.Я.,
при секретарі - Миголь А.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві заяву представника відповідача Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські регіональні електромережі» - адвоката Конєвої Лариси Леонідівни про ухвалення додаткового рішення по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські регіональні електромережі» про визнання недійсним та скасування рішення комісії з розгляду актів про порушення, -
Приватне акціонерне товариство «ДТЕК Київські регіональні електромережі» в особі свого представника адвоката Конєвої Лариси Леонідівни звернулось до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення, яку мотивувала тим що, 25.01.2022 р. судом було проголошено вступну та резолютивну частину рішення у цивільній справі №369/15475/20 за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські регіональні електромережі» про визнання недійсним та скасування рішення комісії з розгляду актів про порушення, яким суд повністю відмовив позивачу у задоволенні його вимог.
Під час судового засідання представником відповідача було зроблено заяву в порядку ч. 8 ст. 141 ЦПК України про подання до суду протягом 5 днів після ухвалення рішення суду доказів, що підтверджують розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку із розглядом справи.
31.01.2022 надійшла заява представника відповідача адвоката Конєвої Лариси Леонідівни про ухвалення додаткового рішення, згідно якої просили стягнути з позивача ОСОБА_1 , на користь Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські регіональні електромережі», понесені ними судові витрати у цивільній справи № 369/15475/20 в сумі 12 000 грн.
Розгляд заяви про ухвалення додаткового рішення, здійснюється у відсутності сторін.
У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Стаття 137 ЦПК України визначає що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Згідно положень статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 3) судом не вирішено питання про судові витрати; Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.
Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви. Додаткове рішення або ухвалу про відмову в прийнятті додаткового рішення може бути оскаржено.
Із матеріалів справи вбачається, що рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 25.01.2022 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські регіональні електромережі» про визнання недійсним та скасування рішення комісії з розгляду актів про порушення - відмовлено.
При цьому, питання про інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, до котрих в силу ч. 3ст. 133 ЦПК України, належать й витрати на професійну правничу допомогу, у справі не було вирішено.
Як вбачається із матеріалів справи, 01.12.2020 року між Приватним акціонерним товариством «ДТЕК Київські регіональні електромережі» було укладено Договір № 1913-КОЕ про надання професійної правничої допомоги та представництво у цивільному процесі.
На виконання даного договору що пов'язано із представником її інтересів в справі, відповідачем було понесено витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 12 000 грн.
Дані витрати підтверджуються наступними доказами: договором №1913-КОЕ від 01.12.2020 року про надання правової допомоги, додатковою угодою №24 від 26.03.2021 року, довіреністю №491/2021 від 15.04.2021, актом від 26.01.2022 року, посвідченням та свідоцтвом адвоката.
Відповідно до ст.137 ЦПК України витрати, пов'язаних з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовамидоговору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Згідно правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
У постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18 (провадження № 61-9124св20) вказано, що «склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення».
Проте, представник відповідача не надала суду інших документів, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
Інформація, яка міститься в акті про надання правничої допомоги, зокрема перелік наданих послуг та фіксований розмір гонорару, не може вважатись тим розрахунком (детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат часу по кожному із видів робіт, необхідних для надання правничої допомоги), подання якого є необхідною умовою для стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
Отже, враховуючи надані представником відповідача документів на підтвердження надання правничої допомоги, до матеріалів справи не долучено жодних документів, які б підтверджували витрати відповідача, пов'язані із наданням правової допомоги, не наведено доводів та доказів співмірності таких витрат та відсутні квитанції про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку, а відтак, в задоволенні вимог представника відповідача про стягнення витрат на правову допомогу слід відмовити.
Керуючись ст.270 ЦПК України, суд
Заяву представника відповідача Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські регіональні електромережі» - адвоката Конєвої Лариси Леонідівни про ухвалення додаткового рішення по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські регіональні електромережі» про визнання недійсним та скасування рішення комісії з розгляду актів про порушення - залишити без задоволення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, до Київського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено удень його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя: А.Я. Волчко