Справа № 369/11776/20
Провадження № 2/369/2176/21
Іменем України
24.11.2021 року м. Київ
Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:
головуючого судді Волчка А.Я.,
при секретарі судового засідання Миголь А.А.,
за участю представника позивача Галдецького Я.А. ,
відповідача ОСОБА_2 ,
відповідача ОСОБА_3 ,
представника відповідача ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , третя особа Києво-Святошинська державна нотаріальна контора про визнання договору дарування недійсним , -
Позивач АТ «Альфа-Банк» звернулось до суду з даним позовом мотивуючи свої вимоги тим, що 02.10.2007 року між Закритим акціонерним товариством «Альфа-Банк» та ОСОБА_3 було укладено Кредитний договір № 490047643, відповідно до якого Банк надає Позичальнику кредит на загальну суму 35 471,29 дол. США із номінальною процентною ставкою 12% річних, строком до 02.10.2013 року на придбання транспортного засобу «VOLKSWAGEN PASSAT VARIANT», 2007 року випуску, згідно Договору купівлі- продажу, укладеним між Позичальником та ТОВ «Автохаус Київ» № ФФ-2007-955 від 12.09.2007 року, з оплатою страхової суми ТДВ «РОСНО Україна».
Закритим акціонерним товариством «Альфа-Банк» було приведено у відповідність до Закону України «Про акціонерні товариства» назву організаційно-правової форми, шляхом перейменування Закритого акціонерного товариства «Альфа Банк» в Публічне акціонерне товариство «Альфа Банк», та в подальшому в Акціонерне товариство «Альфа-Банк»
У зв'язку з невиконанням Відповідачем-1 зобов'язань за Кредитним договором у неї виникла заборгованість перед позивачем, яка станом на 02 жовтня 2012 року становила 797 883.26 грн., з яких: заборгованість за кредитом - 283 522, 02 грн.; заборгованість по відсоткам 127 853,69 грн.; 11% від розміру нарахованої пені - 386 507,55 грн.
У червні 2012 року позивач ПАТ «Альфа-Банк» звернувся до Святошинського районного суду м.Києва, з позовною заявою про стягнення заборгованості за Кредитним договором.
13.02.2014 року Святошинським районним судом м.Києва, по справі № 2608/9804/12 постановлено рішення, котрим позовні вимоги ПАТ «Альфа-Банк» задоволено, та стягнуто з ОСОБА_3 заборгованість за кредитним договором № 490047643 станом на 02 жовтня 2012 року у розмірі 797 883,26 грн.
07.07.2014 року Апеляційним судом м.Києва постановлено ухвалу, котрою апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилено, а рішення Святошинського районного суду м. Києва від 13 лютого 2014 року залишити без змін.
29.01.2015 року АТ «Альфа-Банк» отримано виконавчий лист Святошинського районного суду м. Києва по справі № 2608/9804/12, та пред'явлено його на примусове виконання до Святошинського РВДВС м. Київ. Та відповідно відкрито виконавче провадження №47020770 від 26.03.2015 року.
В подальшому вказаний виконавчий лист, про стягнення з ОСОБА_3 797883.26 грн. заборгованості на користь АТ «Альфа-Банк» було пред'явлено на примусове виконання Приватному виконавцю виконавчого органу м.Києва Ляпіну Дмитру Валентиновичу.
15.07.2019 року приватним виконавцем виконавчого органу м.Києва Ляпіним Дмитром Валентиновичем відкрито виконавче провадження №59537815.
В ході примусового виконання вище зазначеного виконавчого документа, про стягнення грошових коштів із ОСОБА_3 , встановлено, що ОСОБА_3 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до відповіді відділу з питань реєстрації Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації від 17.07.2019 року, за адресою: АДРЕСА_1 значиться зареєстрованою ОСОБА_3 та її син ОСОБА_5 .
Відповідно до відповіді КП КМР «Київське міське бюро технічної інвентаризації» кв. АДРЕСА_2 на праві власності не зареєстрована.
Згідно із відповіддю ГУ Держгеокадастру у Київській області від 24.07.2019 року та ГУ Держеокадастру у м. Києві інформація, щодо зареєстрованих за ОСОБА_3 земельних ділянок відсутня.
Як йдеться в відповіді територіального сервісного центру №8046 від 01.08.2019 року за ОСОБА_3 , транспортних засобів не зареєстровано.
Відповідно до відповіді на запит 76695112 від 01.04.2020 року за боржником не значиться відкритих банківських рахунків.
Згідно відповіді на запит №79726829 від 13.05.2020 року ДФС України повідомлено, що ОСОБА_3 отримує дохід у Києво-Святошинське об'єднане управління ПФУ, адреса:08132, Київська область, м. Вишневе, вул. Святошинська,50.
На котрий відповідно до постанови № 59537815 від 15.05.2020 року про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника приватним виконавцем звернуто стягнення, в розмірі не більше 20% від отриманого доходу.
На адресу боржника, приватним виконавцем при примусовому виконанні виконавчого документа на адресу боржника, направлялись вимоги приватного виконавця, з вимогою бути присутнім та надати наявне майно для здійснення опису та надати доступ до житлового приміщення з метою перевірки майнового стану боржника та здійснення виконавчих дій, які відбудуться з 07.30 до 08.00 годин 06 серпня 2020 року за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до відповіді від 26.07.2019 року КП «Бюро технічної інвентаризації Києво- Святошинської районної ради Київської області», що за боржником значиться зареєстрованою 1/5 частина житлового будинку за адресою: АДРЕСА_3 .
Проте, 06.08.2020 року при ознайомленні із матеріалами виконавчого провадження стало відомо, що вказана 1/5 частина житлового будинку за адресою: АДРЕСА_3 , згідно із договором дарування 1/5 частки житлового будинку від 23.07.2014 року, що належала їй на праві власності, згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом, подарувала по 1/10 частці житлового будинку за адресою: АДРЕСА_3 своїм синам ОСОБА_2 та ОСОБА_5 .
Через 15 днів із дня вступу в законну силу рішення суду (23.07.2014 року), щодо стягнення з ОСОБА_3 грошових коштів в розмірі 797883,26 грн., остання здійснили дарування своєї частини житлового будинку на користь своїх синів, цілком усвідомлюючи, що договір дарування відбувся з метою приховання цього майна від наступного звернення стягнення на майно в рахунок погашення боргу за невиконаним зобов'язанням.
Тому позивач просив суд визнати недійсним Договір дарування 1/5 частки житлового будинку № 2-2071 від 23.07.2014 року, що укладено між ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_5 , та посвідчений 23.07.2014 року Яхно М.Є. державним нотаріусом Києво-Святошинської районної державної нотаріальної контори, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер: 14644411 від 23.07.2014 року. Стягнути з відповідачів судові витрати.
Ухвалою суду від 25.09.2020 року відкрито провадження у справі.
Представником відповідача ОСОБА_3 було подано до суду відзив згідно якого він просив застосувати строк позовної давності та відмовити у вимогах позову в повному обсязі.
Ухвалою суду від 16.04.2021 року закрито підготовче провадження у справі та призначено її до розгляду по суті.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задоволити.
Відповідачі та представник відповідача проти вимог позову в судовому засіданні заперечували та просили в них відмовити.
Суд, заслухавши пояснення сторін по справі, дослідивши матеріали справи та зібрані в ній письмові докази, приходить до висновку що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Як встановлено в судовому засіданні, 02.10.2007 року між Закритим акціонерним товариством «Альфа-Банк» (правонаступником якого є АТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_3 було укладено Кредитний договір № 490047643, відповідно до якого Банк надає Позичальнику кредит на загальну суму 35 471,29 дол. США із номінальною процентною ставкою 12% річних, строком до 02.10.2013 року на придбання транспортного засобу «VOLKSWAGEN PASSAT VARIANT», 2007 року випуску, згідно Договору купівлі- продажу, укладеним між Позичальником та ТОВ «Автохаус Київ» № ФФ-2007-955 від 12.09.2007 року, з оплатою страхової суми ТДВ «РОСНО Україна».
У зв'язку з невиконанням відповідачем ОСОБА_3 зобов'язань за Кредитним договором у неї виникла заборгованість перед позивачем, яка станом на 02 жовтня 2012 року становила 797 883.26 грн., з яких: заборгованість за кредитом - 283 522, 02 грн.; заборгованість по відсоткам 127 853,69 грн.; 11% від розміру нарахованої пені - 386 507,55 грн.
13.02.2014 року Святошинським районним судом м.Києва, по справі № 2608/9804/12 постановлено рішення, котрим позовні вимоги ПАТ «Альфа-Банк» задоволено, та стягнуто з ОСОБА_3 заборгованість на користь Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» заборгованість за кредитним договором № 490047643 від 02.10.2007 року у розмірі 797 883 (сімсот дев'яносто сім тисяч вісімсот вісімдесят три) грн. 26 коп. та судовий збір у розмірі 3 219 (три тисячі двісті дев'ятнадцять) грн.
На виконання даного рішення 27.01.2015 року Святошинським районним судом Київської області було видано виконавчий лист.
В подальшому вказаний виконавчий лист, про стягнення з ОСОБА_3 797883.26 грн. заборгованості на користь АТ «Альфа-Банк» було пред'явлено на примусове виконання Приватному виконавцю виконавчого органу м.Києва Ляпіну Дмитру Валентиновичу та відповідно останнім відкрито виконавче провадження № 59537815.
Відповідно до договору дарування 1/5 частини житлового будинку від 23 липня 2014 року ОСОБА_3 подарувала належну їй на праві власності 1/5 частини житлового будинку за адресою: АДРЕСА_3 , своїм синам ОСОБА_2 та ОСОБА_5 .
Відповідно до ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За змістом ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. А частиною другою цієї статті передбачені загальні умови, додержання яких необхідно для чинності правочину, в тому числі: особа яка вчинила правочин, повинна мати необхідних обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
У свою чергу, вчинення особами дій щодо виконання досягнутих домовленостей, тобто виконання прийнятих на себе прав і покладених обов'язків за угодою, є виконанням угоди.
Відповідно до ст. ст. 215 - 235 ЦК України, особа, яка вважає, що її права, речові права порушені, має право звернутися до суду з вимогами про визнання правочину недійсним, вказавши конкретну підставу для визнання його недійсним.
Згідно з вимогами ст. 16 ЦК України, звертаючись до суду, позивач за власним розсудом обирає спосіб захисту. Обравши способом захисту визнання правочину недійсним, позивач у силу ст. 10 Цивільного процесуального кодексу України зобов'язаний довести правову та фактичну підставу недійсності правочину.
Відповідно до ч.1 ст.2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч.1,2,3 ст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до вимог ч.ч.1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст.264 ЦПК України судове рішення має відповідати в тому числі на такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Крім того, практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Axen v. Germany», заява №8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01).
Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. В одній із зазначених справ заявник не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.
Відповідно до ч.1 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
За ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до ст.80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмету доказування.
Згідно з ч.ч.1, 6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
В ході судового розгляду, судом не було встановлено, що на час укладення спірного договору, предмет дарування знаходився в заставі та не перебував під обтяженням зареєстрованим на користь стягувача, що дозволяло відповідачу ОСОБА_3 вільно розпоряджатись ним.
Позивачем не було надано суду будь-які судові рішення щодо звернення стягнення на спірну частину будинку, при цьому наявність невиконаного грошового зобов'язання ОСОБА_3 перед позивачем не є безумовною підставою для обмеження розпорядження належним їй нерухомим майном.
АТ «Альфа-Банк» не мав на момент укладення спірного договору жодних прав на нерухоме майно, яке було предметом дарування, а відтак оспорюваним договором дарування жодним чином не порушені права позивача.
Факт здійснення відповідного відчуження нерухомого майна близьким родичам не може ставити під сумнів реальності такого правочину та вільного волевиявлення дарувальника.
Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, з'ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про необхідність відмови у вимогах позову.
Відповідно та керуючись статтями 4, 5, 12, 56, 76-81, 258-259, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -
В позові Акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , третя особа Києво-Святошинська державна нотаріальна контора про визнання договору дарування недійсним - відмовити.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Київського апеляційного суду.
Суддя: А.Я. Волчко