Справа № 368/269/22
Провадження № 2/368/299/22
Рішення
Іменем України
(Заочне)
"16" травня 2022 р. Кагарлицький районний суд Київської області
в складі: головуючого судді Шевченко І.І.
при секретарі Лєвшин Н.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Кагарлик цивільну справу в спрощеному позовному провадженню за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -
встановив:
позивач просить суд розірвати шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , який зареєстрований Виконкомом Буртівської сільської ради Кагарлицького району Київської області, актовий запис № 02 (свідоцтво про шлюб НОМЕР_1 ), обґрунтовуючи позов наступним.
28 лютого 2009 року між ним, ОСОБА_1 , та ОСОБА_2 укладений шлюб, який зареєстрований Виконкомом Буртівської сільської ради Кагарлицького району Київської області, про що 28.02.2009 року зроблено відповідний актовий запис № 02.
Від шлюбу мають спільну дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Однак, на даний час, офіційно зареєстрований шлюб між ними має формальний характер. Сімейні стосунки у нього з відповідачем не склалися через суттєві розбіжності в характері, різне ставлення та відношення до інституту сім'ї, сімейних цінностей, які не дають можливості зберегти сім'ю. Також він з відповідачем не веде спільне господарство та спільний бюджет, зазначене пов'язано з тим, що він не має бажання продовжувати подальше подружнє життя.
Відповідно до ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка.
Він не має наміру продовжувати сімейні відносини з відповідачем, так як вони істотно суперечать його інтересам та фактично ускладнюють нормальне існування. А отже, як вже було зазначено, подальше збереження сімейних відносин з відповідачем суперечить зазначеним вище нормам закону, так як, такі сімейні відносини вже не є добровільними, а тому істотно суперечить його інтересам, що є підставою для розірвання шлюбу.
Рішення про розірвання шлюбу з відповідачем усвідомлене, добровільне та безпосередньо пов'язане з бажанням припинити подальше подружнє життя.
Оскільки шлюбні відносини з відповідачем вже, фактично, припинені, не ведуть спільного господарства, а шлюб має лише формальні ознаки. У зв'язку з цим, застосування судом заходів до примирення подружжя встановлених в ст. 111 СК України, суперечить її інтересам, принципу добровільності сімейних відносин, та не дасть позитивного результату.
В своїй сукупності дані обставини підтверджують формальний характер офіційно зареєстрованого шлюбу між ним та відповідачем, що є беззаперечною підставою для розірвання шлюбу.
Згідно зі ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Таке положення національного законодавства України відповідає ст. 16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім'ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу, та під час його розірвання.
Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 56 СК України, кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до збереження шлюбних відносин є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.
Згідно ч. 3 ст. 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду.
Частиною 2 статті 110 СК України передбачено, що позов про розірвання шлюбу не може бути пред'явлений протягом вагітності дружини та протягом одного року після народження дитини, крім випадків, коли один із подружжя вчинив протиправну поведінку, яка містить ознаки кримінального правопорушення, щодо другого з подружжя або дитини. Вказані обставини відсутні, тому, не існує перешкод для розірвання шлюбу між сторонами.
Частина 2 ст. 112 СК України передбачає, що суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Оскільки, спільне життя у нас з відповідачем не склалось, шлюб існує формально, подружжя не пов'язано спільним побутом, наполягає на розірванні шлюбу.
Позивач ОСОБА_1 на судове засідання не з'явилася, подавши до суду заяву, якій просить розгляд справи проводити у його відсутність. У разі неявки в зал засідання відповідача, не заперечує щодо заочного розгляду справи.
Відповідач ОСОБА_2 на судове засідання не з'явилася, будучи належним чином повідомлена про час та місце судового розгляду, заяв та клопотань не надходило.
У разі неявки всіх учасників справи у підготовче засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень ЦПК України розгляд справи здійснюється судом за відсутністю учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши письмові матеріали справи, прийшов до висновку про винесення рішення про задоволення позову з таких підстав.
Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до положень ст. 24 СК України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Дружина та чоловік зобов'язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та членами сім'ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги. Дружина та чоловік відповідальні один перед одним, перед іншими членами сім'ї за свою поведінку в ній. (ст. 55 СК України).
Згідно положень ч.ч. 3, 4 ст. 56 СК України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.
Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , 28 лютого 2009 року уклали шлюб, який був зареєстрований Виконкомом Буртівської сільської ради Кагарлицького Київської області, про що було зроблено актовий запис під № 02.
Від шлюбу сторони мають малолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Подружжя спільного господарства не ведуть, сімейні стосунки не склалися через суттєві розбіжності в характері, різне ставлення, а тому позивач має бажання розірвати шлюб.
Статтею 51 Конституції України проголошено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка.
Відповідно до статті 110 Сімейного кодексу України, позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.
Частиною 3, 4 ст. 56 Сімейного кодексу України передбачено право кожного з подружжя припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.
Відповідно до статті 5 Протоколу № 7 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікований Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997 «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», який є частиною національного законодавства України, як чинний міжнародний договір, який регулює цивільні відносини, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, відповідно до статті 10 Цивільного кодексу України, кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов'язками цивільного характеру, що виникають зі вступу у шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання.
Стаття 8 Конвенції декларує, що кожен має право на повагу до його приватного i сімейного життя, до житла і до таємниці кореспонденції. За частиною 2 вказаної статті, органи державної влади не можуть втручатися у здійснення цього права інакше ніж згідно із законом, і коли це необхідно в демократичному суспільстві в інтересах національної i громадської безпеки або економічного добробуту країни, з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав i свобод інших осіб.
Як проголошено положеннями статті 12 Конвенції, чоловік і жінка, що досягли шлюбного віку, мають право на шлюб і створення сім'ї згідно з національними законами, які регулюють здійснення цього права, так і безумовним правом чоловіка і жінки є право на розірвання шлюбу, через призму зокрема статей 5, 8 вказаного міжнародного договору.
Згідно ст. 112 Сімейного кодексу України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, що мають істотне значення.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що рішення позивача про розірвання шлюбу є виваженим та свідомим, причини з яких позивач наполягає на розірванні шлюбу є обґрунтованими, подальше спільне життя подружжя і збереження сім'ї стали неможливими, поновлювати сімейно-шлюбні відносини сторони наміру не мають.
Крім того, суд не має права примушувати жінку або чоловіка до підтримання, відновлення або продовження сімейних відносин, а вільність та рівність цих стосунків та можливість припинення шлюбу є їх основою, що законодавчо закріплено у нормах Сімейного кодексу України, тому позов підлягає задоволенню.
На підставі ст.. ст. 110, 112 СК України, Законом України «Про Державну реєстрацію актів цивільного стану», Законом України «Про судовий збір», керуючись ст. ст. 251-265, 293 ЦПК України суд, -
вирішив:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу задовольнити.
Шлюб між ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця село Бурти Кагарлицького району Київської області) та ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженки село Сукіль Болехівської місткої ради Івано-Франківської області), який зареєстрований 28.02.2009 року Виконкомом Буртівської сільської ради Кагарлицького району Київської області, актовий запис № 02 (Свідоцтво про шлюб НОМЕР_1 ) - розірвати.
Апеляційні скарги на рішення можуть бути подані протягом 30 днів з дня його складення безпосередньо до Київського апеляційного суду.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення суду складено 16.05.2022 р.
Суддя І.І. Шевченко