справа № 362/575/22
провадження № 1-кп/362/379/22
10 травня 2022 року
Васильківський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Василькові клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 01 грудня 2021 року за № 12021111310002139 щодо
ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в місті Макіївка Донецької області, українець, громадянин України, з середньою освітою, неодружений, не працює, проживає без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , не судимий, щодо якого 19 січня 2021 року Смілянським міськрайонним судом Черкаської області за вчинення суспільно-небезпечного діяння, передбаченого частиною 1 статті 186 КК України, застосовано примусові заходи медичного характеру у виді госпіталізації до закладу з надання психіатричної допомоги зі звичайним наглядом,
за ознаками суспільно-небезпечного діяння, що підпадає під ознаки кримінального правопорушення, передбаченого статтею 394 Кримінального кодексу України.
У судовому розгляді взяли участь:
прокурор ОСОБА_4 ,
особа, щодо якої розглядається клопотання, - ОСОБА_3 ;
захисник ОСОБА_5 ;
законний представник ОСОБА_6 .
Суд установив:
До Васильківського міськрайонного суду Київської області надійшло клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру щодо ОСОБА_3 у зв'язку із вчиненням ним суспільно-небезпечного діяння, що підпадає під ознаки кримінального правопорушення, передбаченого статтею 394 КК України.
Так, під час судового розгляду встановлено, що 19 січня 2021 року ухвалою Смілянського міськрайонного суду Черкаської області до ОСОБА_3 за вчинення суспільно небезпечного діяння, передбаченого частиною 1 статті 186 КК України, застосовано примусові заходи медичного характеру у виді госпіталізації до закладу з наданням психіатричної допомоги зі звичайним наглядом (Київська міська психоневрологічна лікарня №3 (06631, Київська обл., Фастівський район, смт. Глеваха, вул. Павлова 7).
30 листопада 2021 року близько 19:30 ОСОБА_3 , будучи особою, до якої застосовано примусові заходи медичного характеру у виді госпіталізації до закладу з наданням психіатричної допомоги зі звичайним наглядом, проходячи лікування у відділені № 3 Комунального некомерційного підприємства «Київська міська психоневрологічна лікарня № 3», яке знаходиться за адресою: Київська область, Фастівський район, смт. Глеваха, вул. Павлова, 7, не бажаючи перебувати у приміщенні лікувального закладу й проходити лікування, з метою ухилення від подальшого перебування в лікувальному закладі, перебуваючи у відділенні № 3, скориставшись що за його поведінкою та місцем перебування ніхто не спостерігає, взявши свої зимові речі, які знаходились на другому поверсі відділення, в якому останній лікувався, спустився на перший поверх, де, вибивши магнітні двері, вийшов на вулицю та побіг у бік харчового блоку, де в подальшому, перелізши через бетонний паркан, зник у невідомому напрямку, чим скоїв втечу із спеціального лікувального закладу зі звичайним наглядом.
Такі дії ОСОБА_3 кваліфіковані за ознаками суспільно-небезпечного діяння, передбаченого статтею 394 КК України, як втеча із спеціалізованого лікувального закладу.
Відповідно до висновку судово-психіатричного експерта від 15 грудня 2021 року № 719:
у теперішній час ОСОБА_3 страждає на стійке хронічне психічне захворювання - легку розумову відсталість в ступені вираженої дебільності з емоційно - вольовою нестійкістю;
в період часу, до якого відноситься діяння, в скоєнні якого він підозрюється, ОСОБА_3 страждав на легку розумову відсталість в ступені вираженої дебільності з емоційно - вольовою нестійкістю;
в період часу, до якого відноситься діяння, в скоєнні якого він підозрюється, ОСОБА_3 за своїм психічним станом не міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. В теперішній час ОСОБА_3 за своїм психічним станом не може усвідомлювати свої дії та керувати ними;
за своїм психічним станом ОСОБА_3 потребує застосування примусових заходів медичного характеру у вигляді госпіталізації до психіатричного закладу зі звичайним наглядом.
У судовому засіданні прокурор підтримав клопотання та пояснив, що досудовим слідством зібрано достатньо доказів на підтвердження того, що ОСОБА_3 вчинив суспільно-небезпечні діяння, передбачене статтею 394 КК України, але під час досудового розслідування кримінального провадження встановлено, що він неосудний, а тому просив клопотання задовольнити та застосувати до ОСОБА_3 примусові заходи медичного характеру у виді госпіталізації до закладу з надання психіатричної допомоги з посиленим наглядом. Ініціативу щодо застосування до ОСОБА_3 примусових заходів медичного характеру у виді госпіталізації до закладу з надання психіатричної допомоги саме з посиленим наглядом прокурор обґрунтував фактом втечі ОСОБА_3 з відділення із звичайним наглядом.
Захисник і законний представник підтримали подане прокурором клопотання, але водночас просили застосувати до ОСОБА_3 примусові заходи медичного характеру у виді госпіталізації до закладу з надання психіатричної допомоги із звичайним наглядом, яких останній потребує відповідно до висновку судово-психіатричного експерта.
ОСОБА_3 у судовому засіданні підтвердив фактичні обставини, викладені у клопотанні, однак у подальшому відмовився надавати показання в суді.
Розглядаючи клопотання, суд виходить із положень статей 93, 94 КК України, статей 512, 513 КПК України, роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, що викладені у постанові від 03 червня 2005 року № 7 «Про практику застосування судами примусових заходів медичного характеру та примусового лікування».
Так, статтею 513 КПК України передбачено, що під час постановлення ухвали щодо застосування примусових заходів медичного характеру суд з'ясовує, чи мало місце суспільно небезпечне діяння, кримінальне правопорушення, чи вчинено це діяння певною особою; чи вчинила ця особа суспільно небезпечне діяння, кримінальне правопорушення в стані неосудності; чи не захворіла ця особа після вчинення кримінального правопорушення на психічну хворобу, яка виключає застосування покарання; чи слід застосовувати до цієї особи примусові заходи медичного характеру і якщо слід, то які саме.
Суд, заслухавши думку учасників судового провадження, дослідивши зібрані у справі докази та оцінивши їх у сукупності, дійшов висновку про те, що клопотання прокурора належить задовольнити, виходячи з такого.
Факт учинення ОСОБА_3 суспільно-небезпечного діяння, передбаченого статтею 394 КК України, та факт його вчинення у стані неосудності підтверджуються доказами, що містяться у матеріалах кримінального провадження і досліджені в судовому засіданні, зокрема:
- витягом з кримінального провадження № 12021111310002139 від 01 грудня 2021 року;
- протоколом прийняття заяви паро вчинення кримінального правопорушення від 30 листопада 2021 року;
- протоколом огляду місця події від 30 листопада 2021 року та фото таблицями до нього;
- висновком судово-психіатричного експерта від 15 грудня 2021 року № 719, згідно з яким ОСОБА_3 страждав під час скоєння інкримінованих йому дій та страждає в даний час на стійке хронічне психічне захворювання - легку розумову відсталість у формі вираженої дебільності з емоційно-вольовою нестійкістю (МКХ-70.0). ОСОБА_3 за свої психічним станом не може в даний час та не міг в період інкримінованих йому дій усвідомлювати свої дії та керувати ними. ОСОБА_3 за своїм психічним станом потребує застосування до нього примусових заходів медичного характеру - госпіталізації до психіатричного закладу зі звичайним наглядом.
- ухвалою Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 19 січня 2021 року, якою до ОСОБА_3 застосовані примусові заходи медичного характеру у виді госпіталізації до закладу з наданням психіатричної допомоги зі звичайним наглядом;
- ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 25 серпня 2021 року, якою ОСОБА_3 продовжено раніше установлені примусові заходи медичного характеру у виді госпіталізації до закладу з надання психіатричної допомоги із звичайним наглядом строком на шість місяців.
- характеристикою на ОСОБА_3 , відповідно до якої останній прибув до Смілянського дитячого будинку - інтернату з Дружківського дитячого будинку інтернату Донецької області, постійно порушував дисципліну та режим закладу, не піддається психолого-педагогічній корекції, схильний до втеч.
Враховуючи зазначене, встановлена неосудність ОСОБА_3 на час учинення згаданого суспільно-небезпечного діяння та розгляду кримінального провадження, оскільки він у даний час не може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними і потребує застосування примусових заходів медичного характеру у виді надання стаціонарної психіатричної допомоги в психіатричній лікарні із звичайним наглядом.
Частиною 2 статті 19 КК України передбачено, що не підлягає кримінальній відповідальності особа, яка під час вчинення суспільно - небезпечного діяння, передбаченого цим Кодексом, перебувала в стані неосудності, тобто не могла усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними внаслідок хронічного психічного захворювання, тимчасового розладу психічної діяльності, недоумства або іншого хворобливого стану психіки. До такої особи за рішенням суду можуть бути застосовані примусові заходи медичного характеру.
Згідно зі статтею 503 КПК України кримінальне провадження щодо застосування примусових заходів медичного характеру здійснюється за наявності достатніх підстав вважати, що особа вчинила суспільно небезпечне правопорушення у стані неосудності.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 513 КПК України під час постановлення ухвали про застосування примусових заходів медичного характеру суд з'ясовує такі питання: 1) чи мало місце суспільно небезпечне діяння, кримінальне правопорушення; 2) чи вчинено це суспільно небезпечне діяння, кримінальне правопорушення особою; 3) чи вчинила ця особа суспільно небезпечне діяння, кримінальне правопорушення у стані неосудності; 4) чи не захворіла ця особа після вчинення кримінального правопорушення на психічну хворобу, яка виключає застосування покарання; 5) чи слід застосовувати до цієї особи примусові заходи медичного характеру і якщо слід, то які. Визнавши доведеним, що ця особа вчинила суспільно небезпечне діяння у стані неосудності або після вчинення кримінального правопорушення захворіла на психічну хворобу, яка виключає можливість застосування покарання, суд постановляє ухвалу про застосування примусових заходів медичного характеру.
Отже, за приписами статей 19, 94 КК України до осіб, визнаних судом неосудними, залежно від характеру і тяжкості захворювання, тяжкості вчиненого діяння та ступеня небезпечності психічно хворого для себе або інших осіб може бути застосована госпіталізація до психіатричних закладів зі звичайним, посиленим чи суворим наглядом або їм може бути надана у примусовому порядку амбулаторна психіатрична допомога за місцем проживання.
Згідно з пунктом 3 наказу МОЗ України від 08 жовтня 2001 року № 397 «Про затвердження нормативно-правових документів з окремих питань щодо застосування примусових заходів медичного характеру до осіб, які страждають на психічні розлади» вид примусового заходу медичного характеру залежить від характеру та тяжкості психічного захворювання в особи, тяжкості вчинення нею діяння з урахуванням її ступеня суспільної небезпечності.
Залежно від характеру та тяжкості захворювання, тяжкості вчиненого діяння, з урахуванням ступеня небезпечності психічно хворого для себе або інших осіб, суд може застосувати такі примусові заходи медичного характеру: 1) надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку; 2) госпіталізація до психіатричного закладу із звичайним наглядом; 3) госпіталізація до психіатричного закладу з посиленим наглядом; 4) госпіталізація до психіатричного закладу із суворим наглядом (частина 1 статті 94 КК України).
Пленум Верховного Суду України у Постанові від 03 червня 2005 року № 7 «Про практику застосування судами примусових заходів медичного характеру та примусового лікування» (пункт 3) роз'яснив, що примусові заходи медичного характеру мають застосовуватися лише за наявності у справі обґрунтованого висновку експертів-психіатрів про те, що особа страждає на психічну хворобу чи має інший психічний розлад, які зумовлюють її неосудність і викликають потребу в застосуванні щодо неї таких заходів.
Згідно з частиною 3 статті 94 КК України госпіталізація до закладу з надання психіатричної допомоги із звичайним наглядом може бути застосована судом щодо психічно хворого, який за своїм психічним станом і характером вчиненого суспільно небезпечного діяння потребує тримання у закладі з надання психіатричної допомоги і лікування у примусовому порядку.
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про те, що суспільно небезпечне діяння, яке підпадає під ознаки діяння, передбаченого статтею 394 КК України, мало місце і вчинене ОСОБА_3 у стані неосудності, який за своїм психічним станом і характером суспільно небезпечного діяння потребує застосування примусових заходів медичного характеру, в зв'язку з чим, з метою обов'язкового лікування та запобігання вчинення останнім суспільно небезпечних діянь слід застосувати до нього примусові заходи медичного характеру.
Виходячи із роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, що викладені у постанові від 03 червня 2005 року № 7 «Про практику застосування судами примусових заходів медичного характеру та примусового лікування», суд не визначає лікувальну установу, в якій до особи будуть застосовані примусові заходи медичного характеру, та не визначає строк, на який ці заходи призначені.
Окрім того суд зазначає, що згідно з пунктом 6 Правил надання примусових заходів медичного характеру в спеціальному закладі з надання психіатричної допомоги, затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я України від 31 серпня 2017 року № 992, примусові заходи медичного характеру застосовуються у межах адміністративно-територіальної одиниці відповідно до місця проживання пацієнтів. Мережа спеціальних закладів з надання психіатричної допомоги затверджується наказом Міністерства охорони здоров'я України.
Враховуючи характер і тяжкість захворювання, ступінь небезпечності особи ОСОБА_3 , суд дійшов висновку про необхідність застосування до нього примусових заходів медичного характеру у виді госпіталізації до закладу з надання психіатричної допомоги зі звичайним наглядом, як це обумовлено висновком судово-психіатричного експерта від 15 грудня 2021 року № 719.
Отже, клопотання прокурора належить задовольнити частково.
Речові докази відсутні.
Керуючись статтями 100, 369-372, 376, 392-395, 505-513 КПК України, суд
ухвалив:
1. Визнати доведеним, що ОСОБА_3 вчинив суспільно-небезпечне діяння, що підпадає під ознаки кримінального правопорушення, передбаченого статтею 394 Кримінального кодексу України, перебуваючи в стані неосудності.
2. Клопотання прокурора задовольнити частково.
3. Застосувати до ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в місті Макіївка Донецької області, українець, громадянин України, з середньою освітою, неодружений, не працює, не судимий, примусові заходи медичного характеру у виді госпіталізації до закладу з надання психіатричної допомоги із звичайним наглядом.
Ухвала набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 532 КПК України, та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її оголошення до Київського апеляційного суду через Васильківський міськрайонний суд Київської області.
Повний текст ухвали оголошено 16 травня 2022 року.
Суддя ОСОБА_1