Справа № 350/336/22
Номер провадження 2/350/243/2022
16 травня 2022 року селище Рожнятів
Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області
в складі :
головуючого судді Бейка А.М.
секретаря Маєвської С.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду селища Рожнятів у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, -
У своїй позовній заяві позивачка просила стягувати з відповідача в її користь аліменти на утримання неповнолітньої дитини у розмірі 1/4 частини всіх видів його доходу щомісячно, до досягнення дитиною повноліття, починаючи з дня подання позовної заяви; стягнути з відповідача на її користь судові витрати по справі.
Свої вимоги мотивувала тим, що вона з відповідачем перебуває у зареєстрованому шлюбі. Від подружнього життя у них ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син ОСОБА_3 , який проживає разом з нею та повністю перебуває на її утриманні та вихованні. На цей час вона з відповідачем проживають окремо, який в добровільному порядку матеріальну допомогу на утримання дитини не надає, хоча має таку можливість, бо регулярно на підприємстві, де отримує досить стабільний та високий щомісячний дохід.
У судове засідання позивачка не прибула, направила до суду заяву, в якій просила розглянути справу у її відсутності, позов визнає в повному обсязі, не заперечує проти ухвалення заочного рішення у справі.
Відповідач у судове засідання також не прибув, подав до суду заяву, у якій просив справу розглянути без його участі, а також зазначив, що позов визнає.
Згідно з ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Враховуючи вищезазначене, суд вважає за можливе і доцільне розглянути справу у відсутності сторін при наявних матеріалах справи, яких достатньо, щоб вирішити питання про права та обов'язки сторін.
У зв'язку з неявкою в судове засідання учасників справи, суд вважає за можливе не здійснювати фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу (ст. 247 ч. 2 ЦПК України).
Вивчивши матеріали цивільної справи, дослідивши та оцінивши в судовому засіданні письмові докази в їх сукупності, встановивши таким чином фактичні обставини справи, суд вважає, що позовні вимоги слід задоволити, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (в редакції зі змінами, схваленими резолюцією 50/155 Генеральної Асамблеї ООН від 21 грудня 1995 року), яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.
Згідно зі ст. 27 Конвенції про права дитини, держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. При цьому, батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що кожна дитина має право на рівень життя достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку.
Згідно з ч. 3 ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
В ч. 1 ст. 182 СК України зазначено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Судом встановлено, що сторони по справі перебувають у зареєстрованому шлюбі. Свідоцтвом про народження підтверджено, що від спільного шлюбу у них ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася дитина - ОСОБА_3 .
Оцінюючи положення статті 180 СК України щодо обов'язку батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття в контексті згаданого законодавства, суд визнає, що забезпечення права дитини на рівень життя, необхідний для її гармонійного розвитку, є спільним обов'язком батьків, тобто матері та батька.
Відповідач проживає окремо, участь в утриманні дитини не бере, тому позивачка просить стягувати з нього аліменти в розмірі 1/4 частки від усіх видів доходу відповідача, які забезпечать регулярне щомісячне утримання дитини.
Відповідач подав до суду заяву, у якій позов визнав.
Частиною 1 статті 206 ЦПК України встановлено, що відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.
Відповідно до ч.4 ст.206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Згідно з вимогами ч.4 ст.206 ЦПК України, судом перевірено, що заява відповідача про визнання позову не суперечить закону, не порушує прав, свобод та інтересів інших осіб.
Враховуючи, що обов'язок утримувати дітей є рівною мірою обов'язком як матері, так і батька, інтереси дитини при визначенні розміру аліментів, виходячи з принципів розумності та справедливості, та беручи до уваги той факт, що відповідач позов визнав, суд прийшов до висновку, що позовну заяву слід задоволити та стягувати з відповідача на користь позивачки аліменти на утримання дитини у розмірі 1/4 (однієї четвертої) частки від усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, до досягнення дитиною повноліття, а позов задовольнити в повному обсязі.
При визначенні розміру аліментів суд враховує обставини, зазначені в ч. 1 ст. 182 СК України, і вважає, що аліменти у вказаному розмірі є гарантованими, справедливими, розумними та необхідними для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Відповідно до вимог ст. 191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Суд, ухвалюючи дане рішення вважає за необхідне роз'яснити позивачці що, згідно з ч. 2 ст. 184 СК України, розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше. За заявою одержувача аліментів індексація може бути здійснена судом за інший період.
Питання судових витрат, пов'язаних з розглядом справи суд вирішує у відповідності до ст.141 ЦПК України.
Беручи до уваги, що згідно з положеннями ст.141 ЦПК України, Закону України «Про судовий збір» позивачка була звільнена від сплати судового збору при поданні даного позову до суду, тому судовий збір в розмірі 992,40 гривень слід стягнути з відповідача на користь держави.
На підставі викладеного, ст.ст. 3, 27 Конвенції про права дитини, ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», ст.ст. 180, 181, 182, 184 СК України та керуючись ст.ст. 258, 259, 264, 265, 268, 280-282, 289 ЦПК України, суд -
позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів - задоволити.
Проводити стягнення аліментів з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жителя АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , жительки АДРЕСА_2 , на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 (однієї четвертої) частки від усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно.
Стягнення аліментів розпочати з 25 березня 2022 року і проводити до досягнення дитиною повноліття.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави 992,40 (дев'ятсот дев'яносто дві гривні сорок копійок) судового збору.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1000 (одну тисячу) гривень понесених нею витрат на професійну правничу допомогу.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Суддя А.М. Бейко