Справа № 344/11081/20
Провадження № 1-кп/344/489/22
13 травня 2022 року м.Івано-Франківськ
Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:
головуючого-судді: ОСОБА_1 ,
з участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурорів ОСОБА_3 ,
ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
потерпілого ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Івано-Франківську кримінальне провадження з обвинувальним актом про обвинувачення
ОСОБА_5 - ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Посвірж, Рогатинського району, Івано-Франківської області, жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з середньою освітою, одруженого, пенсіонера, раніше не судимого, реєстраційний номер облікової картки платника податків невідомий,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.342, ч.2 ст.345 КК України, суд, -
ОСОБА_5 вчинив опір працівникові правоохоронного органу, під час виконання ним службових обов'язків, а також умисне заподіяння працівникові правоохоронного органу середньої тяжкості тілесних ушкоджень у зв'язку з виконанням цим працівником службових обов'язків.
Кримінальні правопорушення вчинено за наступних обставин.
Так, 23.07.2020 року о 09 год, екіпаж «ЯСЕНЬ 600», мобільної групи реагування на факти вчинення домашнього насильства у складі: дільничного офіцера поліції Івано-Франківського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області лейтенанта поліції ОСОБА_6 та дільничного офіцера поліції Івано-Франківського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області капітана поліції ОСОБА_7 , які були одягнуті в однострій поліцейського, після проведення інструктажу керівництвом Управління превентивної діяльності Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області та отримання табельної вогнепальної зброї, спеціальних засобів та засобів індивідуального захисту, заступили до виконання службових обов'язків.
Таким чином, лейтенант поліції ОСОБА_6 та капітан поліції ОСОБА_7 знаходились при виконанні службових обов'язків по реагуванню на факти вчинення домашнього насильства, які згідно ч.1 ст.2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів», є працівниками правоохоронного органу.
В той же час, 23 липня 2020 року, близько 13 год 00 хв, на службовий планшет надійшло завдання зі служби 102 про здійснення реагування на факт вчинення домашнього насильства за адресою: АДРЕСА_1 .
З метою виконання вимог ст.23 Закону України «Про Національну поліцію» щодо здійснення своєчасного реагування на заяви та повідомлення про кримінальні, адміністративні правопорушення або події, працівники поліції ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , прибули за вказаною адресою, де їх зустріла ОСОБА_8 та повідомила, що її батько ОСОБА_5 вчиняє психологічне насильство. Після чого, ОСОБА_8 запросила працівників правоохоронного органу пройти в будинок.
Реагуючи на вказане правопорушення, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 разом з ОСОБА_8 зайшли в приміщення будинку, після чого ОСОБА_6 піднявся на другий поверх будинку, де в той час перебував ОСОБА_5 , і запропонував останньому спуститися на перший поверх для дачі пояснень стосовно вчинення домашнього насильства. На пропозицію працівника поліції ОСОБА_6 , ОСОБА_5 погодився та спільно з ОСОБА_6 спустився на перший поверх.
Надалі ОСОБА_5 , перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, будучи обуреним, що в будинку знаходяться працівники правоохоронного органу, почав виражатись в їхню сторону нецензурною лайкою.
З метою припинення неправомірних дій ОСОБА_5 , в силу положень ст.ст.29, 42, 43, 44, 45 Закону України «Про Національну поліцію», працівником поліції ОСОБА_6 було повідомлено ОСОБА_5 про можливість застосування заходів фізичного впливу та спеціальних засобів у разі неприпинення неправомірних дій.
В свою чергу ОСОБА_5 , нехтуючи законною вимогою працівників поліції припинити вчиняти правопорушення, продовжував виражатися на їх адресу словами ненормативної лексики, після чого скоротив відстань до ОСОБА_6 , при цьому усвідомлюючи, що перед ним перебуває працівник правоохоронного органу під час виконання службових обов'язків, та, з метою уникнення застосування поліцейських заходів примусу, почав чинити активний фізичний опір, а саме своїми руками відштовхнув ОСОБА_6 , тим самим активно перешкодив виконанням працівником правоохоронного органу своїх службових обов'язків.
Крім того, ОСОБА_5 , знаходячись в приміщенні будинку АДРЕСА_1 , після вчинення активного фізичного опору, розпочав бігти в сторону ванної кімнати. Працівник поліції ОСОБА_6 , в свою чергу, виконуючи вимоги ст.23 Закону України «Про Національну поліцію» щодо припинення вчинення правопорушення, з метою затримання ОСОБА_5 , почав бігти за останнім. В той час, ОСОБА_5 , забігши у ванну кімнату, намагався зачинити двері, однак ОСОБА_6 , почав утримувати двері своєю правою рукою.
Надалі ОСОБА_5 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, діючи умисно, незаконно, з мотивів явної неповаги до працівників правоохоронного органу, маючи на меті спричинити їм тілесні ушкодження, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, будучи достовірно обізнаним, що перед ним перебуває працівник правоохоронного органу, з метою уникнення затримання, умисно зачинив двері до ванної кімнати, при цьому усвідомлюючи, що працівник поліції ОСОБА_6 утримує їх своєю правою рукою.
В результаті неправомірних дій ОСОБА_5 , потерпілому ОСОБА_6 заподіяно тілесні ушкодження у вигляді закритої тупої травми правої руки з відривним закритим переломом шиловидного відростка правої ліктьової кістки, садна та синця в ділянці тильної поверхні правої кисті, які згідно до висновку судово-медичної експертизи №405 від 13.08.2020, відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, які викликали тривалий розлад здоров'я і не є небезпечними для життя в момент заподіяння.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 вину у пред'явленому обвинуваченні визнав повністю, ствердив все вищенаведене, відповідно до викладеного. Пояснив, що вживав алкоголь на святкуванні дня народження, після чого почав виражатись нецензурною лайкою, через що дочка викликала працівників поліції. Підтвердив, що дійсно чинив опір працівникам поліції та під час того, як хотів зачинити двері до ванної кімнати затиснув потерпілому праву руку, травмувавши його. Усвідомлює, що його дії є неправомвірними, на даний час шкодує про вчинене, щиро розкаюється, запевнив суд, що такого більше не повториться, просить суворо його не карати.
Потерпілий ОСОБА_6 в судове засідання не з'явився повторно, подав на адресу суду клопотання, в якому просив судовий розгляд справи проводити без його участі, вказав, що претензій матеріального та морального характеру до обвинуваченого не має, просить суворо його не карати.
На підставі ч.3 ст.349 КПК України, за згодою учасників судового провадження, судом визнано недоцільним дослідження доказів по справі, стосовно тих обставин, які ніким не оспорюються та дослідження фактичних обставин справи було обмежено допитом обвинуваченого. При цьому судом з'ясовано, що учасники судового провадження правильно розуміють зміст цих обставин, сумніву у добровільності та істинності їх позиції немає, а також їм зрозуміло що вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Дії ОСОБА_5 органом досудового розслідування кваліфіковані за ч.2 ст.342 КК України, як опір працівникові правоохоронного органу, під час виконання ним службових обов'язків, за ч.2 ст.345 КК України, як умисне заподіяння працівникові правоохоронного органу середньої тяжкості тілесних ушкоджень у зв'язку з виконанням цим працівником службових обов'язків.
Суд вважає дану кваліфікацію вірною.
Призначаючи покарання обвинуваченому, суд, відповідно до вимог ст.65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, які у відповідності до ст.12 КК України є нетяжкими злочинами, особу винного, його вік, а також те, що він раніше несудимий, до кримінальної відповідальності притягається вперше, є пенсіонером, одружений, на обліках у лікаря нарколога та психіатра не перебуває.
Окрім того, суд також враховує, що згідно інформації, яка міститься в досудовій доповіді органу пробації у обвинуваченого ОСОБА_5 середній ризик вчинення повторного кримінального правопорушення та середній ризик небезпеки, яку він становить для суспільства, Івано-Франківський МРВ філії ДУ “Центр пробації” вважає, що виправлення ОСОБА_5 без позбавлення або обмеження волі на певний строк можливе та не становить небезпеки для суспільства. У разі, якщо суд дійде висновку про можливість звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням, орган пробації вважає доцільним покласти на нього обов'язки відповідно до п.2 ч.3 ст.76 КК України.
Обставинами, що пом'якшують покарання, суд визнає: визнання вини, щире каяття обвинуваченого у вчиненому, активне сприяння розкриттю злочинів.
Обставиною, що обтяжує покарання є вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння.
Враховуючи наведені вище обставини, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчинених злочинів, особу винного, його вік, ставлення до вчиненого, щире каяття, те, що ОСОБА_5 є пенсіонером, до кримінальної відповідальності притягається вперше, беручи до уваги обставини справи, відсутність тяжких наслідків, а також відсутність претензій до обвинуваченого у потерпілого, який також на суворому покарання не наполягає, думку прокурора в судовому засіданні, який просив призначити покарання обвинуваченому із застосуванням вимог ст.75 КК України, висновок органу пробації, суд приходить до висновку, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_5 можливе без відбування покарання, яке йому слід обрати, у вигляді позбавлення волі, а тому керуючись ст.ст.75, 76 КК України його слід звільнити від відбування покарання з випробуванням, поклавши відповідні обов'язки, що є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого, та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.373-375 КПК України, суд,-
ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.342, ч.2 ст.345 КК України та призначити покарання:
- за ч.2 ст.342 КК України - 1 (один) рік позбавлення волі;
- за ч.2 ст.345 КК України - 2 (два) роки позбавлення волі.
На підставі ч.1 ст.70 КК України, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, призначити ОСОБА_5 остаточне покарання за сукупністю злочинів у вигляді 2 (двох) років позбавлення волі.
Керуючись ст.75 КК України, звільнити ОСОБА_5 від відбування призначеного покарання у вигляді позбавлення волі, встановивши іспитовий строк - 1 (один) рік.
На підставі ст.76 КК України, зобов'язати ОСОБА_5 періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання або роботи; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Вирок може бути оскаржено до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, шляхом подачі апеляційної скарги через Івано-Франківський міський суд.
Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії вироку.
Суддя ОСОБА_9