справа №279/1345/22
провадження№1-кс/279/430/22
іменем України
13 травня 2022 року
Слідчий суддя Коростенського міськрайонного суду Житомирської області ОСОБА_1 , з секретарем ОСОБА_2 за участю адвоката ОСОБА_3 , власників майна ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , розглянувши клопотання адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах власників тимчасово вилученого майна ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про скасування арешту на майно по кримінальному провадженню №12022060520000037 від 25.03.2022 року,
29.04.2022 року адвокат ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді з клопотанням, поданим в інтересах ОСОБА_4 , ОСОБА_5 в якому просив скасувати арешт, який був накладений ухвалою слідчого судді Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 29.03.2022 року у кримінальному провадженню №12022060520000037 від 25.03.2022 року. В обґрунтування поданого клопотання зазначив, що на момент розгляду клопотання про арешт майна та прийняття оскаржуваного рішення відсутні будь-які відомості щодо обізнаності власників такого майна щодо використання їх майна у будь якій неправомірній діяльності. Вказані обставини виключають застосування до такого майна спеціальної конфіскації. ОСОБА_4 , ОСОБА_5 є суб'єктами госпадарювання та обмеження останніх у праві користування своїм майном фактичного здійснює надмірне обмеження правомірної підприємницької діяльності останніх та буде мати незворотні негативні фінансові наслідки для сімей останніх та найманих працівників і їх добробуту, що не є доречним та співмірним з суспільним інтересом по розгляду кримінального провадження. Одночасно зазначає, що фактично мало місце слідча дія - обшук автомобіля марки «DAF FT XF105», державний номерний знак НОМЕР_1 , з причіпленим до нього спеціалізованим напівпричепом марки «HUMBAUR HSA351324», державний номерний знак НОМЕР_2 завуальований під час місця події, тобто фактично вилучене майно по цій справі фактично є неналежним доказом, що нівелює подію кримінального правопорушення та зводить на нівець твердження про необхідність забезпечення кримінального провадження шляхом накладання арешту на майно. Просив скасувати арешт в частині скасування заборони користуварня власникам майна та зобов'язати сторону обвинувачення повернути майно на підставі ст.169, ч.1, п.2 КПК України, а саме: вантажного автомобіля марки «DAF FT XF105», державного номерного знаку НОМЕР_1 , спеціалізованого напівпричепу марки «HUMBAUR HSA351324», державного номерного знаку НОМЕР_2 , ключа сріблястого кольору від бардачку та баку автомобіля «ДАФ», три ключі запалювання автомобіля марки «ДАФ», ключа замикання дверей автомобіля «ДАФ» та брелок сигналізації з шнурком «DRIVER», ключів від навісного замку автомобіля «ДАФ». У судовому засіданні адвокат ОСОБА_3 клопотання підтримав з підстав зазначених в клопотанні, зазначив також, що необхідність в зазначеному заході забезпечення відпала, оскільки всі необхідні слідчі дії та експертизи органом досудового розслідування проведені. Прокурор в судовому засідання заперечив проти задоволення вказаного клопотання. Заслухавши думку учасників процесу, дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя приходить до наступного висновку. Встановлено, що СВ Коростенського РУП ГУНП в Житомирській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №12022060520000037 від 25.03.2022 року. Речі, які було вилучено 25.03.2022 року, визнані речовими доказами. 29.03.2022 року, був накладений арешт (із забороною розпорядження та користування) майном, а саме: вантажного автомобіля марки «DAF FT XF105», державного номерного знаку НОМЕР_1 , спеціалізованого напівпричепу марки «HUMBAUR HSA351324», державного номерного знаку НОМЕР_2 , ключа сріблястого кольору від бардачку та баку автомобіля «ДАФ», три ключі запалювання автомобіля марки «ДАФ», ключа замикання дверей автомобіля «ДАФ» та брелок сигналізації з шнурком «DRIVER», ключів від навісного замку автомобіля «ДАФ» з метою забезпечення збереження речових доказів. На даний час досудове розслідування у кримінальному провадженні№12022060520000037 від 25.03.2022 року триває, по справі призначені експертизи. В подальшому може виникнути необхідність в додатковому дослідженні автомобіля для встановлення відомостей, які можуть бути використані, як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Згідно із п.1 ч.2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів. Згідно ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існують достатні підстави вважати, що воно є предметом, засобом чи знаряддям вчинення злочину, доказом злочину, набуте злочинним шляхом, доходом від вчиненого злочину, отримане за рахунок доходів від вчиненого злочину або може бути конфісковане у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого чи юридичної особи, до якої може бути застосовано заходи кримінально-правового характеру, або може підлягати спеціальній конфіскації щодо третіх осіб, юридичної особи або для забезпечення цивільного позову. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. У відповідності до ч.1 ст.174 КПК України, власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування за клопотанням власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необгрутовано. Частиною 2 цієї статті визначено, що арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано. Арешт на вищевказане майно було накладено обґрунтовано, він відповідає критеріям, визначеним у статті 98 КПК України, оскільки існує сукупність підстав та розумних підозр вважати, що він містить відомості, які можуть бути доказом фактів та обставин, що встановлюються під час кримінального провадження. На теперішній час потреба у арешті вищевказаного майна та мета, в зв'язку з якою його було накладено (забезпечення збереження речових доказів) не відпала, оскільки провадження у справі не закінчено, проводиться досудове розслідування, а тому підстави для задоволення заявленого клопотання відсутні. Відповідно до практики Європейського суду, для того, щоб втручання в право власності вважалося допустимим, воно повинно служити не лише законній меті в інтересах суспільства, а повинна бути розумна співмірність між використовуваними інструментами і тією метою, на котру спрямований будь-який захід, що позбавляє особу
власності. Розумна рівновага має зберігатися між загальними інтересами суспільства та вимогами дотримання основних прав особи (рішення у справі АГОСІ проти Об'єднаного Королівства). Іншими словами, заходи щодо обмеження права власності мають бути пропорційними щодо мети їх застосування. Слідчий суддя враховує посилання представника власників майна про те, що накладений арешт суттєво обмежує власників у можливості користування власним транспортним засобом, проте на даній стадії кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання в права та інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження. Щодо аргументу адвоката ОСОБА_3 стосовно того, що власники не мають жодного відношення до кримінального провадження, то слідчий суддя звертає увагу, що відповідно до ч.3 ст.170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті (арешт майна з метою забезпечення збереження речових доказів), арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу. А отже коло осіб, на майно яких може бути накладено арешт, не обмежується. За вказаних обставин тимчасове втручання в право власності, яке прямо передбаченого КПК України, не суперечить змісту ст.1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки переслідує легітимну мету в суспільних інтересах розгляду кримінального провадження. Заявлене клопотання на сьогодні є передчасним, проте це не позбавляє власника майна можливості повторно звернутися із клопотанням про скасування арешту накладеного на транспортний засіб тоді, коли в подальшому застосуванні цього заходу відпаде потреба. За таких обставин слідчий суддя приходить до висновку про відмову у задоволенні клопотання. Керуючись ст.174 КПК України,
В задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах власників тимчасово вилученого майна ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про скасування арешту на майно по кримінальному провадженню №12022060520000037 від 25.03.2022 року відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1
Копія згідно з оригіналом