Справа № 215/6089/19
6/215/7/22
10 травня 2022 року Тернівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області
в складі: головуючого, судді - Демиденка Ю.Ю.
розглянувши в порядку ч.2 ст.247 ЦПК України без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу заяву арбітражного керуючого Рабчуна Руслана Олександровича ліквідатора Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна організація №14» про визнання судового наказу таким, що не підлягає виконанню,-
02.03.2021 до суду звернувся арбітражний керуючий Рабчун Р.О. ліквідатор КП «ЖЕО №14» із вказаною заявою, в обґрунтування якої зазначає, що 25.10.2019 Тернівським районним судом міста Кривого Рогу Дніпропетровської області видано судовий наказ про стягнення з КП «ЖЕО №14» на користь ОСОБА_1 боргу по заробітній платі.
В обґрунтуванні заяви вказує, що ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 14.09.2020 відкрито провадження у справі №904/4154/20 про банкрутство Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна організація №14», введено процедуру розпорядження майном та призначено розпорядника майна арбітражного керуючого Рабчуна Р.О.
Постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 18.01.2021 Комунальне підприємство «Житлово-експлуатаційна організація №14» визнано банкрутом, призначено ліквідатором арбітражного керуючого Рабчуна Р.О.
Ліквідатором встановлено, що на виконанні Тернівського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) перебуває виконавче провадження №61168980 про стягнення з банкрута на користь ОСОБА_1 нарахованої, але не виплаченої зарплати згідно судового наказу, а також судового збору, на який поширюється дія мораторію.
Листом вих.№40559 від 27.10.2020 Тернівський ВДВС у місті Кривому Розі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) повідомив розпорядника майна, що всі виконавчі провадження боржником у яких є банкрут зупинено, окрім виконавчих проваджень про стягнення заробітної плати, а залишок боргу по заробітній платі перед ОСОБА_1 станом на 27.10.2020 складає 54314,66 грн.
Посилаючись на ч.2 ст.432 ЦПК України ліквідатор просить визнати судовий наказ таким, що не підлягає виконанню, оскільки боржника визнано банкрутом, а стягнення за даним судовим наказом у межах виконавчого провадження призведе до порушення черговості задоволення вимог кредитора банкрута.
Сторони у справі в судове засідання не з'явились, про час, дату та місце розгляду справи були повідомлені у встановленому законом порядку. Неявка сторін не перешкоджає у вирішення питання про визнання судового наказу таким, що не підлягає виконанню.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч.2 ст.432 ЦПК України, суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
21 жовтня 2019 року набрав чинності Кодекс України з процедур банкрутства від 18 жовтня 2018 року за № 2597-VIII.
Згідно п.8 ч.1 ст.20 ГПК України, господарські суди розглядають, справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України.
У пункті 4 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону про банкрутство.
Відповідно до положень частини першої, другої та третьої статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Згідно з частинами першою, третьою статті 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Тобто, законодавець указав, що у Законі України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» містяться процесуальні норми, які передбачають особливості розгляду справ указаної категорії.
Закон № 2343-XII втратив чинність з 21 жовтня 2019 року з набранням чинності Кодексом України з процедур банкрутства.
Відтак, вказаний Кодекс України з процедур банкрутства передбачає також особливості розгляду справ про банкрутство, що і підтверджено у статті 7 цього Кодексу.
Частина друга статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства визначає підсудність спорів одному господарському суду, який акумулює усі майнові вимоги щодо майна боржника.
Таким чином, розгляд усіх спорів щодо майна боржника у справі про банкрутство, повинен відбуватися саме і виключно господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, та в межах такої справи.
Як вбачається з заяви ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 14.09.2020 порушено провадження про банкрутство КП «Житлово-експлуатаційна організація №14» та введено процедуру розпорядження майном до 18.01.2022.
Постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 18.01.2021 КП «Житлово-експлуатаційна організація №14» визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру та справа про банкрутство КП «Житлово-експлуатаційна організація №14» перебуває у провадженні Господарського суду Дніпропетровської області (справа № 904/4154/20).
Відповідно до виданого судового наказу від 25.10.2019 з КП «ЖЕК №14» на користь ОСОБА_1 стягнуто нараховану, але не виплачену суму заробітної плати за період із 01.02.2019 по 30.09.2019 в розмірі 76979,26 грн.
Тобто вказаний судовий наказ видано до порушення справи про банкрутство боржника.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.255 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з державного бюджету.
З огляду на положення законодавства України, чинного на момент розгляду справи, Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 15.01.2020 року (справа №607/6254/15-ц), зазначено, що розгляд всіх майнових спорів, стороною в яких є боржник у справі про банкрутство, повинен відбуватися саме і виключно господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи.
При цьому, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що закриття провадження у цивільній справі неможливе, оскільки такі дії перешкоджають позивачу у доступі до правосуддя та унеможливлюють захист його прав у господарському процесі у повному обсязі з урахуванням визначених строків звернення, встановлених статтею 45 Кодексу України з процедур банкрутства.
На думку суду, дану цивільну справу слід передати до Господарського суду, на розгляді якого перебуває справа про банкрутство відповідача.
Відтак можна зробити висновок, що вказаний Кодекс № 2597-VIII передбачає також особливості розгляду справ про банкрутство, що і підтверджено у статті 7 цього Кодексу.
Оскільки, суд має застосовувати норму, чинну на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду справи, то суд застосовує норми Кодексу № 2597-VIII, які є чинними на час такого розгляду.
Зі змісту вказаних норм убачається, що законодавець захищає не лише права банкрута, а й права інших осіб, які мають вимоги до банкрута.
Захист таких осіб полягає у тому, що інші суди, незалежно від юрисдикції, які розглядали справи за позовами до відповідача, щодо якого відкрито провадження у справі про банкрутство, не закривають таке провадження, а передають справу до належного суду для розгляду по суті. При цьому таким належним судом є виключно суд господарської юрисдикції, який відкрив справу про банкрутство відповідача.
Таке урегулювання процедури розгляду спорів до відповідача, щодо якого відкрито провадження у справі про банкрутство, встановлює зрозумілу і справедливу процедуру закінчення розгляду справи належним судом, дотримання принципу визначення юрисдикції справи та підсудності спорів одному господарському суду, який акумулює усі вимоги до відповідача, щодо якого порушено процедуру банкрутства.
Таким чином, з огляду на положення законодавства України, чинного на момент розгляду справи, законодавець вкотре підкреслив, що розгляд всіх майнових спорів, стороною в яких є боржник у справі про банкрутство, повинен відбуватися саме і виключно господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи.
Аналогічні за змістом висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 607/6254/15-ц (провадження № 14-404цс19), від 28 січня 2020 року у справі № 50/311-б (провадження № 12-143гс19), від 18 лютого 2020 року у справі №918/335/17 (провадження № 12-160гс19).
Отже, спір у цій справі між сторонами виник з правовідносин, що відповідає ознакам спору, який підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, тому не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а належить до господарської юрисдикції.
Таким чином, виходячи зі змісту та підстав поданої заяви, ураховуючи наведені положення чинного законодавства, суд приходить до висновку про необхідність передачі даної справи до Господарського суду Дніпропетровської області, на розгляді якого перебуває справа про банкрутство №904/4154/20.
Керуючись ст.ст.259, 260 ЦПК України,-
Передати матеріали по заяві арбітражного керуючого Рабчуна Руслана Олександровича ліквідатора Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна організація №14» про визнання судового наказу таким, що не підлягає виконанню до Господарського суду міста Дніпропетровської області, на розгляді якого перебуває справа №910/17371/20 про банкрутство Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна організація №14».
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала суду складена та підписана без проголошення 10 травня 2022 року.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.