Справа № 215/576/22
2/215/1530/22
16 травня 2022 року суддя Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області Камбул М.О. ознайомившись з матеріалами позовної заяви ОСОБА_1 до Російської Федерації в особі Посольства російської федерації в Україні про стягнення моральної шкоди, завданої внаслідок збройної агресії російської федерації проти України,-
07 лютого 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до Російської Федерації в особі Посольства російської федерації в Україні про стягнення моральної шкоди, завданої внаслідок збройної агресії російської федерації проти України, в якій просить стягнутиз російської федерації на її користь відшкодування моральної шкоди завданої внаслідок збройної агресії російської федерації проти України в розмірі 1 904 784,00 грн., що еквівалентно 60000,00 євро за офіційним курсом НБУ 31,7464 грн. за 1 євро станом на 01.02.2022.
Розглянувши матеріали позовної заяви, суд приходить до висновку про необхідність відмови у відкритті провадження по справі.
Згідно ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Статтею 11 ЦПК України встановлено, що суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Законом України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15 квітня 2014 року № 1207-VII визначається статус території України, тимчасово окупованої внаслідок збройної агресії Російської Федерації, встановлюється особливий правовий режим на цій території, визначаються особливості діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій в умовах цього режиму, додержання та захисту прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб.
Частиною 4 статті 2 Закону України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» визначено, що відповідальність за матеріальну чи нематеріальну шкоду, завдану Україні внаслідок збройної агресії Російської Федерації, покладається на Російську Федерацію відповідно до принципів і норм міжнародного права.
Згідно з Віденською конвенцією про дипломатичні зносини від 18 квітня 1961 року, стороною якої є Україна, до іноземної держави, її дипломатичних представництв і консульських установ застосовується судовий імунітет. Відповідно до Положення про дипломатичні представництва та консульські установи іноземних держав в Україні, затвердженого Указом Президента України від 10 червня 1993 року № 198/93, держава гарантує додержання положень зазначеної Конвенції.
Порядок урегулювання приватноправових відносин, які хоча б через один із своїх елементів пов'язані з одним або кількома правопорядками, іншими, ніж український правопорядок, встановлює ЗУ «Про міжнародне приватне право», який застосовується до таких питань, що виникають у сфері приватноправових відносин з іноземним елементом.
Стаття 79 Закону України «Про міжнародне приватне право встановлює судовий імунітет, відповідно до якого пред'явлення позову до іноземної держави, залучення іноземної держави до участі у справі як відповідача або третьої особи, накладення арешту на майно, яке належить іноземній державі та знаходиться на території України, застосування щодо такого майна інших засобів забезпечення позову і звернення стягнення на таке майно можуть бути допущені лише за згодою компетентних органів відповідної держави, якщо інше не передбачено міжнародним договором України або законом України.
Як передбачено частиною четвертою статті 79 Закону України «Про міжнародне приватне право», у тих випадках, коли в порушення норм міжнародного права України, її майну або представникам в іноземній державі не забезпечується такий же судовий імунітет, який згідно з частинами першою та другою цієї статті забезпечується іноземним державам, їх майну та представникам в Україні, Кабінетом Міністрів України може бути вжито до цієї держави, її майна відповідних заходів, дозволених міжнародним правом, якщо тільки заходів дипломатичного характеру не достатньо для врегулювання наслідків зазначеного порушення норм міжнародного права.
Таким чином, Закон України «Про міжнародне приватне право» встановлює судовий імунітет щодо іноземної держави за відсутності згоди компетентних органів цієї держави на залучення її до участі у справі у національному суді іншої держави, зокрема в якості відповідача.
Найважливішою ознакою для держави є суверенітет, оскільки саме суверенітет становить основну відправну засаду для її правосуб'єктності.
Суверенітет держави має вияв у двох сферах внутрішній та зовнішній. У зовнішній сфері суверенітет означає незалежність, самостійність і не підпорядкованість держави іншим державам.
У міжнародному приватному праві під імунітетом розуміють непідлеглість однієї держави законодавству та юрисдикції іншої. Імунітет ґрунтується на суверенітеті держав, їх рівності та означає, що жодна з них не може здійснювати свою владу над іншою державою, її органами, майном. Це принцип вилучення держави та її органів з-під юрисдикції іншої держави. Судовий імунітет полягає в непідсудності держави без її згоди судам іншої держави.
Таким чином, бути учасником справи в судах іншої держави кожна суверенна держава може тільки з її явно вираженої або мовчазної згоди, висловленої через уповноважених на це осіб.
З метою дотримання норм міжнародного права й норм ЦПК України суди повинні перед вирішенням питання про відкриття провадження у справі надіслати відповідачу у встановленому порядку позовної заяви із додатками і з'ясувати, чи є згода дипломатичного представництва російської федерації як компетентного органу держави російської федерації на розгляд спору в судах України. З'ясування цього питання має істотне значення для правильного вирішення справи, оскільки від цього залежить, чи має суд право здійснювати подальші процесуальні дії. За відсутності такої згоди іноземна держава не може одержати правового статусу відповідача в цивільному процесу України.
Аналогічні висновки викладені у подібних справах Верховного Суду у постановах: від 13 травня 2020 року у справі № 711/17/19 (провадження № 61-10776св19); від 03 червня 2020 року у справі № 357/13182/18 (провадження № 61-12202св19); від 03 червня 2020 року у справі № 711/14/19 (провадження № 61-12536св19); від 09 вересня 2020 року у справі № 321/211/20 (провадження № 61-8142св20), від 17 лютого 2021 року у справі № 756/11440/19.
10 лютого 2022 року Тернівським районним судом міста Кривого Рогу Дніпропетровської області на адресу Міністерства закордонних справ України було направлено Лист про сприяння отримання згоди чи про її відсутність у Посольства російської федерації, на участь у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 в якості відповідача російської федерації.
10 травня 2022 року на адресу суду надійшло Повідомлення Міністерства закордонних справ України № 721/17-636-69 від 02.05.2022, відповідно до змісту якого, згідно положень ст. 32 Віденської конвенції про дипломатичні зносини 1961 року, та ст. 79 ЗУ «Про міжнародне приватне право», МЗС було розроблено алгоритм дій з питання отримання згоди російської сторони на відмову від судового імунітету держави, у зв'язку із розглядом судами в Україні цивільних справи за позовами проти рф, у т.ч. в особі Посольства рф в Україні, за яким МЗС доручило Посольству України в російській федерації передати до Міністерства Закордонних справ російської федерації ноту МЗС з питань отримання згоди російської федерації на відмову від судового імунітету рід час розгляду судовими органами України справ за позовами проти рф.
У випадку надходження відповіді рф, зацікавлені суди інформувалися МЗС додатково.
Разом із тим, у зв'язку із порушенням російською федерацією цілей та принципів статуту ООН, Гельсінського Заключного акта, Паризької Хартії для Нової Європи та рядку інших документів ОБСЄ, у зв'язку із широкомасштабною збройною агресією російської федерації проти суверенітету та територіальної цілісності України, Міністерство закордонних справ України 24.02.2022 нотифікувало МЗС рф про прийняте Україною рішення розірвати дипломатичні відносини з росією, що були встановлені Протоколом про встановлення дипломатичних відносин між Україною та російською федерацією від 14.02.1992.
Відтак, діяльність дипломатичних представництв України в росії та росії в Україні, а також будь-яке дипломатичне спілкування припинені відповідно до Віденської конвенції про дипломатичні зносини 1961 року.
Отже, подальше застосування зазначеного вище алгоритму з отримання згоди рф на відмову від судового імунітету, а також подача будь-яких судових документів у даній категорії справ до російської сторони дипломатичними каналами унеможливлюється.
Так, судом встановлено, що дипломатичним представником російської федерації, як компетентним органом держави російської федерації згоди на розгляд вказаної цивільної справи в суді України не надано.
Відповідно до вимог п.1 ч.1 ст.186 ЦПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Оскільки позовні вимоги пред'явлені до російської федерації - держави, що користується судовим імунітетом, яка через свої компетентні органи згоди на залучення її до участі у справі в суді України, як відповідача, не надала, тому зазначений спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства місцевим загальним судом України, що є підставою для відмови у відкритті провадження у справі.
Суд звертає увагу на те, що застосування судового імунітету не є відмовою у доступі до правосуддя, оскільки держава може бути учасником справи у своїх національних судах.
Керуючись ст.ст. 2, 11, 186, 258-259, 353 ЦПК України, суддя, -
Відмовити у відкритті провадження по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Російської Федерації в особі Посольства російської федерації в Україні про стягнення моральної шкоди, завданої внаслідок збройної агресії російської федерації проти України.
Ухвалу складено та підписано суддею 16 травня 2022 року.
Ухвала може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу не було вручено у день її складання, учасники справи мають право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення копії ухвали.
Роз'яснити учасникам справи, що відповідно до п.3 розділу XII «Прикінцевих положень» ЦПК України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином.
Суддя: