Справа № 191/3686/21
Провадження № 2/191/1151/21
Іменем України
05 травня 2022 року м. Синельникове
Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого - судді Твердохліб А.В.,
за участю секретаря - Яришевої Н.В.,
згідно вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Синельникове цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа : Служба у справах дітей Синельниківської міської ради про визначення місця проживання дитини , -
Позивач звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 , третя особа : Служба у справах дітей Синельниківської міської ради про визначення місця проживання дитини.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначила, що вона перебувала з відповідачем у шлюбі. Шлюб між ними було розірвано на підставі рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21.05.2018 року. Від шлюбу мають сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який після розірвання шлюбу залишився проживати з нею та знаходиться на її утриманні. Проживання дитини разом з нею повністю відповідає її інтересам, може проживає у власній квартирі, у дитини є окрема кімната та всі необхідні умови для життя та навчання. Рішенням Синельниківського міськрайонного суду від 21.05.2018 року також стягнуто аліменти з ОСОБА_2 на утримання сина у розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, до досягнення дитиною повноліття. На даний час відповідач встиг побудувати вже не одну нову родину після розлучення, тоді як з їх спільною дитиною та з нею не спілкується зовсім, аліменти не платить, у зв'язку з чим має велику заборгованість. Відповідач ніколи не приймав та до теперішнього часу не приймає ніякої матеріальної участі у житті сина, його життям не цікавиться, абсолютно байдужий до його розвитку та виховання. Поведінка відповідача свідчить про його не бажання спілкуватися з сином та цікавитися про його духовний розвиток.
У зв'язку з цим, позивач просить визначити місце проживання дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з матір'ю - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка проживає за адресою : АДРЕСА_1 .
Представник позивача до початку судового засідання надав заяву про розгляд справи без його участі та участі позивача. Позовні вимоги підтримав повністю та просив їх задовольнити. Проти заочного розгляду справи не заперечував.
Відповідач в судове засідання не з'явився по невідомим суду причинам, хоча про день та час судового розгляду був належним чином повідомлений.
Представник третьої особи в судове засідання не з 'явилася, однак до його початку надала заяву про розгляд справи без її участі. Позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити. Крім того, надала висновок органу опіки та піклування щодо визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_3 .
Згідно ч.1 ст.280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов : відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
З урахуванням згоди представника позивача, суд вважає за необхідне розглянути справу на підставі наявних в ній доказів та винести заочне рішення.
Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, дійшов наступного висновку.
Згідно з ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно копії свідоцтва про шлюб Серія НОМЕР_1 , 14.12.2013 року зареєстрували шлюб ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . Прізвище дружини після реєстрації шлюбу : « ОСОБА_1 ».
Рішенням Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21.05.2018 року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 був розірваний. Рішення набрало законної сили 21.06.2018 року.
З копії свідоцтва про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , Серія НОМЕР_2 , вбачається, що його батьками є сторони по справі.
Згідно довідки - розрахунку з примусового виконання виконавчого листа № 191/3991/17 від 24.07.2018 року, виданого Синельниківським міськрайонним судом Дніпропетровської області заборгованість ОСОБА_2 по аліментах станом на 01.10.2021 року складає 1695,63 грн..
З копії Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно вбачається, що квартира, яка розташована за адресою : АДРЕСА_1 , належить на праві приватної власності ОСОБА_1 (1/3 частка на підставі свідоцтва про право власності від 05.11.1996 року, 2/3 частки - на підставі договору дарування від 22.12.2005 року).
Відповідно висновку органу опіки та піклування Синельниківської міської ради ( рішення Синельниківської міської ради № 104/0/8-22 від 31.03.2022 року), орган опіки дійшов висновку про доцільність визначення місця проживанн малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , разом з матір'ю ОСОБА_1 , оскільки ОСОБА_2 станом на 01.10.2021 року має незначну заборгованість по аліментах, за адресою : АДРЕСА_2 не проживає та знятий з реєстрації з 27.01.2017 року. За даною адресою проживає мати ОСОБА_2 _ ОСОБА_6 , зі слів якої встановлено, що місце проживання її сина невідоме, він працює за кордоном водієм великовантажних автомобілів. На даний час місце його проживання та перебування невідоме. Малолітній ОСОБА_3 проживає та зареєстрований разом з матір'ю. Відповідно до акту обстеження умов проживання від 18.01.2022 року, в квартирі чисто, охайно, в наявності необхідні меблі та побутова техніка для комфортного проживання, індивідуальне опалення, підключено всі комунікації, є запас продуктів харчування. У дитини є окреме місце для сну, місце для навчання, іграшки, навчальний матеріал, одяг та взуття відповідно до сезону. ОСОБА_1 працює, за місцем роботи характеризується позитивно.
Згідно ч.1,2 ст.161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до ч. 1 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово. Проживання дитини разом із батьками є водночас правом дитини та обов'язок батьків утримувати дитину.
Згідно ст.141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
З аналізу норм сімейного законодавства вбачається, що у тому разі, коли батьки дитини спільно не проживають, право визначати місце проживання дитини залишається за кожним з батьків. Питання про визначення місця проживання дитини має вирішуватись не тільки з урахуванням інтересів кожного з батьків, а перш за все, з урахуванням прав та законних інтересів дитини.
Відповідно до ст. ст.11, 12 Закону України «Про охорону дитинства» батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Відповідно до ст. ст. 18, 27 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
У п. 1 ст. 9 указаної Конвенції передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (ч. 1 ст. 3 Конвенції).
Місце проживання малолітньої дитини з одним із батьків визначається або за місцем проживання матері чи батька, або за конкретною адресою.
Із системного тлумачення ч. 1 ст. 3, ст. 9 Конвенції про права дитини, ч. ч. 2 і 3 ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства», ст.161 СК України випливає, що при вирішенні спору про визначення місця проживання дитини, суди мають враховувати передусім інтереси дитини. Встановлений сімейним законодавством принцип повної рівності обох батьків у питаннях виховання дітей може бути обмежений судом в інтересах дитини. При цьому суд також враховує, хто з батьків виявляє більшу увагу до дитини і турботу про неї, її вік і прихильність до кожного з батьків, особисті якості батьків, можливість створення належних умов для виховання, маючи на увазі, що перевага в матеріально-побутовому стані одного з батьків сама по собі не є вирішальною умовою для передачі йому дитини.
Таким чином, суд вважає необхідним позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, як законно обгрунтовані та підтверджені документально.
Крім того, відповідно до ч.1, 2 п.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються : у разі задоволення позову - на відповідача. У зв'язку з цим, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 908,00 грн.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.19,141,157,160-161 СК України, Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року, ч.ч. 2 і 3ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства», та ст.ст.2-14,76-83, 89, 141, 259,263,264,265,268,272,280-282 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Визначити місце проживання дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з матір'ю - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка проживає за адресою : АДРЕСА_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ідентифікаційний номер : НОМЕР_3 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер : НОМЕР_4 , судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 908 (дев'ятсот вісім) гривень 00 копійок.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя А. В. Твердохліб