Справа № 206/1255/22
Провадження № 1-кс/206/121/22
11.05.2022 слідчий суддя Самарського районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , дізнавача ОСОБА_3 , власника майна ОСОБА_4 , користувача майна ОСОБА_5 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпро клопотання дізнавача СД ВП №4 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_3 погоджене прокурором Лівобережної окружної прокуратури міста Дніпра ОСОБА_6 , про арешт майна по кримінальному провадженню під №12022046700000088, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 09.05.2022, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України,
10.05.2022 до канцелярії Самарського районного суду м. Дніпропетровська надійшло клопотання дізнавача СД ВП №4 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_3 погоджене прокурором Лівобережної окружної прокуратури міста Дніпра ОСОБА_6 , про арешт майна по кримінальному провадженню під №12022046700000088, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 09.05.2022, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України.
В обґрунтування клопотання зазначає, що Сектором дізнання ВП №4 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №12022046700000088 від 09.05.2022, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 309 КК України. Під час досудового розслідування встановлено, що 09.05.2022 року до ЧЧ ВП №4 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області надійшов рапорт від працівників УПП, про те що, під час патрулювання Самарського району, за адресою: м. Дніпро, вул. 20-річчя Перемоги, біля буд. 7, було зупинено чоловіка, який представився як ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 , у якого було виявлено та вилучено медичний шприц з рідиною бурого кольору та три ампули «Олфен-75» з рідиною бурого кольору, схожою на наркотичну. 09.05.2022, в період часу з 05 год 24 хв. по 05 год. 35 хв., дізнавачем СД ВП №4 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області лейтенантом поліції ОСОБА_7 проведено обшук за адресою: м. Дніпро, вул. 20-річчя Перемоги, біля буд. 7, в ході якого у внутрішній кишені сумки чорного кольору, що знаходилась в середині транспортного засобу марки «Renault» моделі «Kangoo» д.н.з. НОМЕР_1 , жовтого кольору, номер кузова « НОМЕР_2 », користувачем якого є гр. ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 , було виявлено та вилучено один медичний шприц з голкою та ковпачком ємністю 2 мл з рідиною бурого кольору та три ампули «Олфен-75» з рідиною бурого кольору, які поміщені до спец.пакету EXP0199017. Також було вилучено транспортний засіб марки «Renault» моделі «Kangoo» д.н.з. НОМЕР_1 , жовтого кольору, номер кузова « НОМЕР_2 », який поміщено на територію ВП №4 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області, ключі, які поміщені до спец. пакету «Експертна служба МВС України» №0005999. Підставою для арешту транспортного засобу згідно зі ст. 170 КПК України є те, що вказане майно є майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення. Метою арешту відповідно до положень статті 170 КПК України є збереження вказаного автомобіля, як речового доказу та його подальше експертне дослідження з метою встановлення об'єктивної істини у кримінальному провадженні. Вказаний транспортний засіб є предметом вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України і визнаний речовим доказом у кримінальному провадженні та поміщений на територію ВП №4 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області, за адресою: м. Дніпро, вул. Гаванська, 4. Враховуючи вищевикладене, що транспортний засіб марки «Renault» моделі «Kangoo» д.н.з. НОМЕР_1 , жовтого кольору, номер кузова « НОМЕР_2 », є речовим доказом оскільки є матеріальним об'єктом, який може бути предметом вчинення кримінального правопорушення, та міг зберегти на собі сліди вчинення кримінального правопорушення. Враховуючи вищевикладене, а також те, що тимчасово вилучене майно має суттєве доказове значення у кримінальному провадженні для підтвердження або спростування факту вчинення кримінального правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 309 КК України, виникла об'єктивна необхідність у накладенні арешту з метою позбавлення можливості розпоряджатися будь-яким чином та використовувати наступне майно, а саме: транспортний засіб марки «Renault» моделі «Kangoo» д.н.з. НОМЕР_1 , жовтого кольору, номер кузова « НОМЕР_2 ». Документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном: ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 користувач транспортного засобу марки «Renault» моделі «Kangoo» д.н.з. НОМЕР_1 , жовтого кольору, номер кузова « НОМЕР_2 » на підставі усних домовленостей із власником. Отже, з урахуванням викладеного, просила клопотання задовольнити та заборонити користуватися вказаним майном та обмежити право розпоряджатися ним та відчужувати його, так як не застосування заборони розпорядження, використання та відчуження вищезазначеного майна може привести до його зникнення, втрати, пошкодження, або настання інших негативних наслідків, які можуть перешкодити встановленню об'єктивної істини у кримінальному провадженню. В судовому засіданні дізнавач ОСОБА_3 підтримала клопотання про арешт майна, просила його задовольнити з наведених у ньому підстав.
Власник майна ОСОБА_4 просила відмовити в задоволенні клопотання в повному обсязі, оскільки вважала його не обґрунтованим, а обставини викладені в клопотанні не підтвердженими.
Користувач майна ОСОБА_5 , просив відмовити в задоволенні клопотання в повному обсязі, оскільки виявлені в нього три ампули «Олфен-75» є знеболюючим засобом, яке йому було необхідно прийняти у зв'язку із болями у спині, тому він в комендантський час спустився до автівки де хотів вколоти собі вказаний знеболюючий засіб та разом з тим покурити цигарки, оскільки в його сім'ї ніхто не курить. Разом з тим зазначив, що наркотичні засоби не вживає та ніколи не вживав. Вважав, що вказане клопотання є не обґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.
Дослідивши подані матеріали в їх сукупності, вислухавши пояснення та доводи дізнавача ОСОБА_3 , власника майна ОСОБА_4 , користувача майна ОСОБА_5 , слідчий суддя приходить до наступного висновку.
Арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження, що відповідає ч.2 ст. 131 КПК України.
Частиною 3 ст. 132 КПК України передбачено, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.
Частиною 5 ст. 132 КПК України, передбачено, що під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді або суду докази обставин, на які вони посилаються.
Згідно ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Відповідно до ч. 2 ст. 171 КПК України, у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; перелік і види майна, що належить арештувати; документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу. До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.
Частиною 1 ст. 173 КПК України передбачено, що слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.
З клопотання та долучених до нього матеріалів вбачається, що дізнавачем в обґрунтування необхідності арешту зазначено, що автомобіль марки «Renault» моделі «Kangoo» д.н.з. НОМЕР_1 , жовтого кольору, номер кузова « НОМЕР_2 », ключі від транспортного засобу марки «Renault» моделі «Kangoo» д.н.з. НОМЕР_1 , жовтого кольору, номер кузова « НОМЕР_2 », вилучений в ході обшуку від 09.05.2022 можуть бути предметом скоєння кримінального правопорушення, арешт необхідний для встановлення повних обставин скоєння злочину, забезпечення схоронності майна, тощо.
Доводи дізнавача на думку слідчого судді є лише цитуванням норм КПК України, без обгрунтування та не доводять, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні дізнавача та те, що може бути виконане завдання, для виконання якого дізнавач, прокурор звертається із клопотанням. Будь-яких постанов про призначення експертиз які б стосувалися майна щодо якого було заявлено клопотання про арешт майна дізнавачем не постанавлювалось.
Окрім цього, дізнавачем не було долучено до клопотання жодного доказу, який би доводив необхідність накладення арешту чи наявність будь-яких ризиків в обґрунтування заявленого клопотання.
Разом з тим, слідчий суддя вважає за необхідне зазначити, що ухвалою слідчого судді Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 10.05.2022 було відмовлено в задоволенні клопотання дізнавача СД ВП № 4 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області лейтенанта поліції ОСОБА_3 погодженого прокурором Лівобережної окружної прокуратури міста Дніпра ОСОБА_6 по кримінальному провадженню, відомості про яке внесені до ЄРДР під № 12022046700000088 від 09.05.2022 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, про дозвіл на проведення обшуку від 09.05.2022 транспортного засобу марки «Renault» моделі «Kangoo» д.н.з. НОМЕР_1 , жовтого кольору, номер кузова « НОМЕР_2 », 2008 року випуску.
Згідно з частини 2 ст.170 КПК України, слідчий суддя або суд під час досудового провадження накладає арешт на майно у вигляді речей, якщо є достатні підстави вважати, що вони відповідають критеріям, зазначеним у частині 2 ст.167 цього Кодексу, тобто підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення або зберегли на собі його сліди; набуті в результаті вчинення кримінального правопорушення, доходи від них, або на яке було спрямоване кримінальне правопорушення.
У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 84 КПК України речові докази є одним із процесуальних джерел доказів.
Відповідно до ч. 1 ст. 98 цього Кодексу, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом.
У відповідності до усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).
Статтею 173 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу). Статтею 173 КПК України передбачено, що слідчий суддя відмовляє у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу. Як свідчить практика Європейського суду з прав людини найчастіше втручання у право власності фізичних та юридичних осіб відбувається з боку державних органів, зокрема, органів виконавчої влади, іноді органів законодавчої й судової влади, шляхом прийняття законодавчих актів чи при винесенні незаконного рішення суду, тоді як ст. 1 Першого Протоколу до Конвенції забороняє будь-яке невиправдане втручання державних органів.
Втручання має бути законним, тобто здійснене на підставі закону. При цьому під «законом» Конвенція розуміє нормативний акт, що має бути «доступним» (accessible) та «передбачуваним» (foreseeable). Також закон має відповідати всім вимогам нормативного акта. «Доступність закону» означає наявність доступу та знань щодо цього закону в суспільстві та в окремих осіб. «Передбачуваність» означає можливість передбачити певні дії або наслідки, що можуть виникнути в зв'язку із застосуванням закону.
Практика ЄСПЛ визначає, що стаття 1 Протоколу, яка спрямована на захист особи (юридичної особи) від будь-якого посягання держави на право володіти своїм майном, також зобов'язує державу вживати необхідні заходи, спрямовані на захист права власності (рішення по справі «Броньовський проти Польщі» від 22.06.2004).
У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п.2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).
Відповідно до ст. 8 Конвенції кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла, кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.
З огляду на це слід зазначити, що арешт майна за відсутністю передбачених для цього підстав може порушити право власника на вільне використання належного йому майна, що буде суперечити загальним засадам володіння особою майном, приписам національного законодавства та вимогам ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та прецедентної практики Європейського суду з прав людини.
Так, у рішенні Європейського суду з прав людини від 07.06.2007 у справі «Смирнов проти України» було висловлено правову позицію про те, що при вирішенні питання про можливість утримання державою майна у кримінальному провадженні належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересом та правомірною метою, а з іншого боку - вимагати охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей (майна) державою у кожному випадку має існувати очевидна істотна причина.
При цьому у рішеннях у справах «Фокм, Кемпбел і Гарлі проти Сполученого Королівства», «Нечипорук і Йонкало проти України» судом вказано про те, що доцільність та вмотивованість застосування заходів забезпечення кримінального провадження передбачає існування фактів або інформації, які повинні задовольнити об'єктивного спостерігача в тому, що особа, щодо якої розглядається питання, вчинила злочин; такі факти не можуть спиратися на голе припущення, і повинні бути чимось більшим, ніж нечітка здогадка або непідтверджена підозра, що в даному випадку зроблено стороною обвинувачення.
Згідно ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону. При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб та умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Враховуючи вищевикладене та ту обставину, що дізнавачем не доведено необхідність такого арешту, а ухвалою слідчого судді від 10.05.2022 відмовлено в задоволенні клопотання дізнавача СД ВП № 4 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області лейтенанта поліції ОСОБА_3 погодженого прокурором Лівобережної окружної прокуратури міста Дніпра ОСОБА_6 по кримінальному провадженню, відомості про яке внесені до ЄРДР під № 12022046700000088 від 09.05.2022 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, про дозвіл на проведення обшуку від 09.05.2022 транспортного засобу марки «Renault» моделі «Kangoo» д.н.з. НОМЕР_1 , жовтого кольору, номер кузова « НОМЕР_2 », 2008 року випуску, слідчий суддя приходить до висновку, що підстави для задоволення клопотання дізнавача відсутні. На підставі вищевикладеного, керуючись: ст.ст. 131-132, 170-174, 369, 371, 372 КПК України, слідчий суддя -
В задоволені клопотання дізнавача СД ВП №4 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_3 погоджене прокурором Лівобережної окружної прокуратури міста Дніпра ОСОБА_6 , про арешт майна по кримінальному провадженню під №12022046700000088, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 09.05.2022, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України - відмовити повністю. Негайно повернути власнику ОСОБА_4 тимчасово вилучене майно, а саме: транспортний засіб марки «Renault» моделі «Kangoo» д.н.з. НОМЕР_1 , жовтого кольору, номер кузова « НОМЕР_2 », ключі від транспортного засобу марки «Renault» моделі «Kangoo» д.н.з. НОМЕР_1 , жовтого кольору, номер кузова « НОМЕР_2 », вилучені в ході обшуку від 09.05.2022.
Ухвала про арешт майна підлягає негайному виконанню.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня оголошення ухвали.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги за відсутності такої скарги, а при оскарженні ухвали після постановлення ухвали апеляційним судом.
Подання апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.
Слідчий суддя ОСОБА_1