Справа № 214/1666/22
1-і/214/233/22
Іменем України
12 травня 2022 року Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі колегії суддів:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участю:
секретаря - ОСОБА_4 ,
прокурора - ОСОБА_5
обвинуваченого _ ОСОБА_6
захисника - ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні ( в режимі відеоконференції) клопотання заступника начальника відділу Херсонської обласної прокуратури ОСОБА_5 про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 263-1, ст. 263, п.п. 9,13 ч.2 ст. 115 КК України, -
В провадженні Херсонського міського суду Херсонської області перебувлао кримінальне провадження № 12018230000000049 від 30.01.2019 за обвинуваченням ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 263-1, ст. 263, п.п. 9,13 ч.2 ст. 115 КК України.
Розгляд зазначеного вище кримінального провадження на даний час Херсонським міським судом Херсонської області, а також Херсонським апеляційним судом не можливий у зв'язку із тимчасовою окупацією Херсонської області Російською Федерацією та веденням на її території боїв.
Відповідно до Розпорядження Голови Верховного суду від 06.03.2022 №1/0/9-22 «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану» у зв'язку із неможливістю Херсонським міським судом Херсонської області здійснювати правосуддя під час воєнного стану змінену територіальну підсудність справ на Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області.
На підставі чого, 04 травня 2022 року до Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області надійшло клопотання заступника начальника відділу Херсонської обласної прокуратури ОСОБА_5 про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 263-1, ст. 263, п.п. 9,13 ч.2 ст. 115 КК України.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.05.2022 року клопотання передано у провадження судді ОСОБА_9 .
Після чого, відповідно до розпорядження № 68 від 12 травня 2022 року та протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.05.2022 року вищеописане клопотання передано у провадження судді ОСОБА_1 .
В судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 підтримав клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_8 строком на 60 днів, та просив суд його задовольнити.
В обґрунтування свого клопотання прокурор зазначає, що у ОСОБА_8 наявні судимості, зокрема непогашена судимість за вчинення злочину, передбаченого ч.1 ст. 115 КК України; відсутні беззаперечні відомості про міцні соціальні зв'язки обвинуваченого, зокрема обвинувачений не одружений, неповнолітніх утриманців не має, за зареєстрованим місцем проживання не проживав; відсутність до затримання постійного місця роботи, що є запорукою існування офіційних джерел доходів. Також просить суд врахувати вік та стан здоров'я обвинуваченого , які не перешкоджають подальшому утриманню в умовах ізоляції від суспільства, оскільки даних на підтвердження неможливості утримання обвинуваченого під вартою до суду не надходило, що дає можливість зробити висновок про те, що його здоров'я не перешкоджає перебуванню у місцях попереднього ув'язнення.
Обвинувачений ОСОБА_8 заперечував проти клопотання прокурора, та просив суд змінити запобіжний захід на цілодобовий домашній арешт за адресою його сестри, окрім того просив врахувати суд про погіршення стану здоров'я.
Захисник ОСОБА_7 підтримав позицію обвинуваченого та просив суд відмовити у задоволенні клопотання прокурора та обрати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Суд, вислухавши доводи учасників кримінального провадження, дослідивши матеріали клопотання, приходить до наступних висновків.
Згідно з ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є, зокрема, забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, вчинити інше кримінальне правопорушення, впливати на свідків, перешкоджати судовому розгляду.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
При вирішенні клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд враховує вимоги ст. 29 Конституції України, ст. 9 Загальної Декларації прав людини, ст. 5 Європейської Конвенції про захист прав людини та основних свобод і ст. 12 КПК України, за змістом яких обмеження права особи на свободу й особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках, за встановленою процедурою, а також той факт, що взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це робиться з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення. Враховуються, зокрема, особистість обвинуваченого, його моральні переконання, майновий стан і зв'язки з державою, в якій він зазнає судового переслідування.
Також, суд враховує наявність дійсної необхідності захисту суспільних інтересів, яка, незважаючи на презумпцію невинуватості, має переважне значення порівняно з вимогою поваги до особистої свободи відповідно до ст. 5 Конвенції (рішення ЄСПЛ «Харченко проти України», «Лабіта проти Італії»).
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини «Тейс проти Румунії» автоматичне продовження строків тримання під вартою суперечить Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому при вирішення питання про продовження строку тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_8 суд виходить не з принципу автоматичного продовження строку тримання під вартою, а враховує, що останній не має міцних соціальних зв'язків, обвинувачується у вчиненні декількох епізодів злочинної діяльності, в тому числі у вчиненні особливо тяжкого злочину, не має офіційного місця роботи, також є особою раніше судимою за особливо тяжкий злочин, у справі відсутні дані про те, що стан здоров'я обвинуваченого перешкоджає перебуванню ним у місці попереднього ув'язнення.
Відповідно до правової позиції, викладеної у п. 80 рішення Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2011 року у справі «Марченко проти України», при розгляді клопотання про обрання, зміну або продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, має бути розглянута можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів.
Однак, розглядаючи можливість застосування до обвинуваченого альтернативних запобіжних заходів, враховуючи вищезазначене, тяжкість, характер та ступінь суспільної небезпеки кримінального правопорушення, суворість покарання за кримінальне правопорушення у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_8 можливість вчинити інше кримінальне правопорушення, впливати на свідків, повторення протиправної поведінки, що на думку суду, є підставою для продовження останньому саме виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки інші більш м'які запобіжні заходи, передбачені ст. 176 КПК України, не забезпечать виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків і його належну поведінку.
Колеггію суду було досліджене питання щодо зменшення ризиків, які існували на момент обрання обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, однак доказів, які б підтверджували вказані обставини, суду не надано та не зазначено про існування таких доказів. Будь-яких обставин, які б свідчили про те, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, з урахуванням наявності ризиків, не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого ОСОБА_8 суд на теперішній час не встановив.
Таким чином, суд, не роблячи передчасних висновків, щодо вини обвинуваченого ОСОБА_8 та приймаючи до уваги наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, які виправдовують тримання обвинуваченому під вартою, які існували на час обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не зникли, з урахуванням ст. 183 КПК України, суд не вбачає підстав для зміни обвинуваченому ОСОБА_8 запобіжного заходу, та приходить до висновку про необхідність продовження відносно останнього дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки його належну процесуальну поведінку може забезпечити лише такий запобіжний захід, як тримання під вартою.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 176-178, 183, 331, 350, 372 КПК України, -
Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - задовольнити.
Продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраного відносно ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 263-1, ст. 263, п.п. 9,13 ч.2 ст. 115 КК України на строк, що не перевищує двох місяців, тобто строком до 10 липня 2022 року.
Копію ухвали вручити учасникам судового провадження та направити її для виконання начальнику ДУ «Північна виправна колонія № 90 ».
Ухвала суду може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, а обвинуваченим - в той же строк з дня отримання копії судового рішення.
Повний текст ухвали буде складено та проголошено 13 травня 2022 року о 09-15 годині.
Головуючий суддя ОСОБА_1
Судді ОСОБА_2
ОСОБА_3