Справа № 182/798/22
Номер провадження 2-а/184/10/22
13 травня 2022 рокум. Покров
Орджонікідзевський міський суд Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді - Коваля А.М.,
за участю секретаря судового засідання - Бринзи Л.І.,
розглянувши в порядку розгляду окремих категорій термінових адміністративних справ з врахуванням вимог спрощеного позовного провадження цивільну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до відповідача 1: поліцейського ВП №2 Нікопольського РУП ГУНП у Дніпропетровській області старшого лейтенанта поліції Суботи Івана Сергійовича, відповідача 2: Головного управління національної поліції у Дніпропетровській області про скасування постанови про адміністративне правопорушення, -
Позивач звернувся в Орджонікідзевський міський суд з адміністративним позовом до відповідачів про скасування постанови про адміністративне правопорушення. Свої позовні вимоги, згідно наданої уточненої позовної заяви, мотивує тим, що 27.01.2022р. поліцейським ВП №2 Нікопольського РУП ГУНП у Дніпропетровській області старшим лейтенантом поліції Суботою Іваном Сергійовичем було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія БАВ № 504807, відповідно до якої ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн. за ч.1 ст.122 КУАП за те, що 27.01.2022 року о 17.40 год. в м. Покров, вул. Зонова водій ОСОБА_1 керуючи а/т VOLVO РМ н/з НОМЕР_1 не виконав вимогу дорожнього знаку «Рух вантажних автомобілів заборонено» та здійснив подальший рух в зоні дії знаку, чим порушив п. 8.4 ПДР України та чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.122 КУАП. Позивач вважає, що дана постанова підлягає скасуванню, а провадження у справі підлягає закриттю, оскільки старшим лейтенантом поліції Суботою Іваном Сергійовичем під час розгляду справи не були виявлені обставини, які виключають адміністративну відповідальність, не прийняті до уваги пояснення, а також не з'ясовані інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Крім того, постанова не містить доказів підтвердження вини позивача у вчинені адміністративного правопорушення, а також не містить посилання на належні та допустимі докази підтвердження вини позивача. Так, дорожній знак «3.3 Рух вантажних автомобілів заборонено» встановлено по вул. Панаса Мирного перед залізничним переїздом «4-км. Залізничний» (рішення Покровської міської ради Дніпропетровської області від 24.12.2020 № 32 «Про обмеження руху великовагових транспортних засобів вулицями та дорогами Покровської міської територіальної громади»). Згідно вищезазначених положень ПДР зона дії цього знаку від місця встановлення до перехрестя вул. Панаса Мирного та вул. Партизанської. Разом з тим, місцем скоєння правопорушення є вулиця Зонова м. Покров, а саме відрізок вул.. Зонова від перехрестя вул. Партизанська до перехрестя з вул. Центральна, тобто позва межами зони дії дорожнього знаку «3.3 Рух вантажних автомобілів заборонено». Таким чином, позивач вважає, що працівник поліції не в повній мірі встановив необхідні для вирішення справи обставини та висновки, тому просить суд скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії БАВ № 504807 від 27.01.2022 року та провадження у справі про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП закрити, у зв'язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Позивач в судове засідання не з'явився, надав заяву, згідно якої просить розглянути справу без його участі. Крім того, просить повернути йому надміру сплачений судовий збір в сумі 496,20 грн.
Відповідач поліцейський ВП №2 Нікопольського РУП ГУНП у Дніпропетровській області старший лейтенант поліції Субота Іван Сергійович в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причину своєї неявки суду не повідомив, відзив не надав.
Представник відповідача Головного управління національної поліції у Дніпропетровській області в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причину своєї неявки суду не повідомив. Будь-яких заяв, клопотань, відзиву на адміністративний позов від представника відповідача на адресу суду не надходило.
Відповідно до ч.4 ст.229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши усі докази по справі в їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.2 ст.7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України „Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23.12.2005 № 14 встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Вчинення правопорушення, за яке особу може бути притягнуто до адміністративної відповідальності має бути підтверджено доказами, з яких будуть вбачатися достовірні обставини, які мають значення для вирішення справи.
Разом з тим, з матеріалів справи не вбачається достатніх належних доказів, які б у своїй сукупності могли надати можливість перевірити та підтвердити обставини за фактом вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП.
Згідно ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Судом встановлено, що 27.01.2022р. поліцейським ВП №2 Нікопольського РУП ГУНП у Дніпропетровській області старшим лейтенантом поліції Суботою Іваном Сергійовичем було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія БАВ № 504807, відповідно до якої ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн. за ч.1 ст.122 КУАП за те, що 27.01.2022 року о 17.40 год. в м. Покров, вул. Зонова водій ОСОБА_1 керуючи а/т VOLVO РМ н/з НОМЕР_1 не виконав вимогу дорожнього знаку «Рух вантажних автомобілів заборонено» та здійснив подальший рух в зоні дії знаку, чим порушив п. 8.4 ПДР України та чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.122 КУАП.
Не погодившись із вказаною постановою ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом про скасування постанови про адміністративне правопорушення.
Відповідно до ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно з ч.5 ст.122 КУпАП зупинка чи стоянка транспортних засобів на місцях, що позначені відповідними дорожніми знаками або дорожньою розміткою, на яких дозволено зупинку чи стоянку лише транспортних засобів, якими керують водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю (крім випадків вимушеної стоянки), а так само створення перешкод водіям з інвалідністю або водіям, які перевозять осіб з інвалідністю, у зупинці чи стоянці керованих ними транспортних засобів, неправомірне використання на транспортному засобі розпізнавального знака "Водій з інвалідністю" - тягнуть за собою накладення штрафу від шістдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Статтею 2 Закону України „Про Національну поліцію» передбачено, що завданнями поліції є надання поліцейських послуг у сферах: 1) забезпечення публічної безпеки і порядку; 2) охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави; 3) протидії злочинності; 4) надання в межах, визначених законом, послуг з допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги.
Згідно з ч. 2 ст. 18 Закону України „Про Національну поліцію» поліцейський на всій території України незалежно від посади, яку він займає, місцезнаходження і часу доби в разі звернення до нього будь-якої особи із заявою чи повідомленням про події, що загрожують особистій чи публічній безпеці, або в разі безпосереднього виявлення таких подій зобов'язаний вжити необхідних заходів з метою рятування людей, надання допомоги особам, які її потребують, і повідомити про це найближчий орган поліції.
Згідно з п.8 ч.1 ст.23 Закону України „Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань: у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
У відповідності до ст.222 КУпАП до компетенції органів Національної поліції віднесено розгляд справ про адміністративні правопорушення, щодо порушень правил дорожнього руху.
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Відповідно до ч.ч. 2, 4 ст. 258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.
У випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст.268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржувати постанову у справі.
Згідно з п. 9 розділу ІІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, розгляд справи розпочинається з представлення поліцейського, який розглядає цю справу. Поліцейський, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов'язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення (якщо складення протоколу передбачається КУпАП), заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання.
За приписами ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Таким чином, висновки про наявність чи відсутність в діях особи адміністративного правопорушення мають бути зроблені на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин та доказів.
Згідно ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Статтею 280 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 283 КУпАП постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акту, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Також слід звернути увагу на те, що згідно з вимогами ст.ст. 31, 40 Закону України „Про Національну поліцію», наказом Департаменту патрульної поліції НПУ від 03.02.2016 № 100, яким затверджено Інструкцію про порядок зберігання, видачі, приймання, використання нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) працівниками патрульної поліції та доступ відеозаписів з них та наказу Департаменту патрульної поліції НПУ „Про порядок зберігання, використання відеозапису та відео реєстраторів патрульних від 24.11.2015 № 14/1 чітко регламентують, що кожному патрульному поліцейському видається нагрудна відеокамера, а також вказується коли поліцейський повинен її обов'язково вмикати.
Крім того, згідно з статтею 31 Закону № 580-VIII, поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.
Статтею 40 Закону № 580-VIII встановлено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Так, 26.04.2018 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі № 338/855/17, адміністративне провадження №К/9901/18195/18 (ЄДРСРУ № 73700356) вказав, що аналіз положень статей КУпАП дозволяє дійти висновку, що зміст постанови у справі про адміністративне правопорушення має відповідати вимогам, передбаченим статтям 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Окремо необхідно наголосити, що Верховний Суд у постанові від 26.04.2018 у справі № 338/1/17 роз'яснив, що візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку. А для підтвердження порушення позивачем Правил дорожнього руху України відповідач, відповідно до ст. 251 КУпАП мав би надати, зокрема відеозапис події, фотокартки. Саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого правопорушення.
Відповідно до статті 77 КАС України у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
На підтвердження вчинення позивачем адміністративного правопорушення з боку відповідача не надано до суду жодного належного та допустимого доказу.
Згідно п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 № 14 Про практику застосування судами України законодавства у справах по деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті , зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній зокрема потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Отже, сам факт винесення оскаржуваної постанови не є доказом вчинення позивачем адміністративного правопорушення.
Саме до такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 26.04.2018 року у справі №338/1/17.
В своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (п.1 ст. 32 Конвенції) неодноразово наголошував, що суд при оцінці доказів керується критерієм доведення поза розумним сумнівом . Таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів: (п.45 Рішення ЄСПЛ у справі Бочаров проти України від 17.06.2011 р., заява №21037/05; п.75 Рішення ЄСПЛ у справі Огороднік проти України від 05.05.2015 р., заява № 29644/10; п.52 Рішення ЄСПЛ у справі Єрохіна проти України від 15.02.2013 р., заява №12167/04).
В свою чергу, відповідачі в судове засідання не з'явилися, будь-яких доказів на підтвердження обставин зазначених в оскаржуваній постанові не надали.
Відповідно до ч. 4 ст. 159 КАС України, неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Також, матеріали справи не містять доказів на підтвердження встановлення відповідачем факту порушення позивачем Правил дорожнього руху України. Відеозапис нагрудної відеокамери, на підтвердження факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення, в матеріалах справи відсутній.
Крім того, Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року № 3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (із змінами та доповненнями, далі - ПДР).
Пунктами 1.3 та 1.9 ПДР розділу 1 установлено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Підпунктом «в» пункту 8.4 розділу 8 ПДР визначено, що заборонні знаки запроваджують або скасовують певні обмеження в русі.
Згідно з пунктом 3.3 розділу 33 ПДР дорожній знак «Рух вантажних автомобілів заборонено» забороняє рух вантажних автомобілів і складів транспортних засобів з дозволеною максимальною масою понад 3,5 т (якщо на знакові не зазначена маса) або з такою,
Відповідно до розділу 33 ПДР не поширюється дія знаків 3.1-3.8, 3.11 на транспортні засоби, що обслуговують громадян чи належать громадянам, які проживають або працюють у цій зоні, а також на транспортні засоби, що обслуговують підприємства, які розташовані у позначеній зоні. У таких випадках транспортні засоби повинні в'їжджати до позначеної зони і виїжджати з неї на найближчому перехресті до місця призначення; зона дії знаків 3.1-3.15, 3.19-3.21,3.25,3.27,3.29,3.33-3.37 - від місця встановлення до найближчого перехрестя за ним, а в населених пунктах, де немає перехресть, - до кінця населеного пункту. Дія знаків не переривається в місцях виїзду з прилеглих до дороги територій і в місцях перехрещення (прилягання) з польовими, лісовими та іншими дорогами без покриття, перед якими не встановлено знаки пріоритету.
Так, дорожній знак «3.3 Рух вантажних автомобілів заборонено» встановлено по вул. Панаса Мирного перед залізничним переїздом «4-км. Залізничний» (рішення Покровської міської ради Дніпропетровської області від 24.12.2020 № 32 «Про обмеження руху великовагових транспортних засобів вулицями та дорогами Покровської міської територіальної громади».
Згідно вищезазначених положень ПДР, зона дії цього знаку від місця встановлення до перехрестя вул. Панаса Мирного та вул. Партизанської.
Разом з тим, місцем нібито скоєння правопорушення є вулиця Зонова м. Покров, а саме відрізок вул.. Зонова від перехрестя вул. Партизанська до перехрестя з вул. Центральна, тобто позва межами зони дії дорожнього знаку «3.3 Рух вантажних автомобілів заборонено».
Таким чином, відповідачем передчасно винесено постанову, оскільки не було встановлено обставини, що мають значення для справи та не наведено докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення позивачем адміністративного правопорушення.
Відповідно до ч.5 ст.78 КАС України якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.
В силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Аналогічна правова позиція міститься в постанові ВС/КАС від 08.07.2020р. у справі № 463/1352/16-а.
Суд погоджується із доводами позивача, про те, що відповідачем не з'ясовано всіх обставин відповідно до вимог ст.280 КУпАП, всупереч ч.2 ст.77 КАС України ним не надано суду доказів та не зазначено обставин, які підтверджують наявність складу правопорушення та спростовують пояснення позивача, і які б доводили достовірність порушенням позивачем Правил дорожнього руху України.
Тому, спростувати пояснення позивача немає можливості, і будь-які сумніви з приводу наявності вини водія транспортного засобу трактуються на користь водія, оскільки наявні у справі докази, зокрема, постанова, не дають суду підстав зробити висновок про те, що позивач вчинив правопорушення, передбачене ч.1 ст.122 КУпАП.
Згідно ст.286 КАС України адміністративна справа з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності вирішується місцевими загальними судами як адміністративними судами протягом десяти днів з дня відкриття провадження у справі. Позовну заяву щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови). За наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:
1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;
2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);
3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;
4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Враховуючи вищенаведене, з'ясовані фактичних обставини по справі та досліджені докази, суд вважає, що постанову про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 поліцейським ВП №2 Нікопольського РУП ГУНП у Дніпропетровській області старшим лейтенантом поліції Суботою Іваном Сергійовичем слід скасувати, а справу про адміністративне правопорушення - закрити.
Крім того, судові витрати у виді судового збору, передбаченого Законом України «Про судовий збір» за ставкою щодо виду і розміру позовних вимог, згідно з положеннями ч.1 ст.139 КАС України, слід стягнути на користь позивача з бюджетних асигнувань ГУНП у Дніпропетровській області.
Щодо клопотання позивача про повернення надміру сплаченого судового збору, слід вказати наступне.
Так, відповідно до ч.2 ст.132 КАС України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються Законом України "Про судовий збір" від 08.07.2011 №3674-VI.
У свою чергу, Законом №3674-VI визначено правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 7 Закону №3674-VI, сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду у разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Так, за подання позовної заяви позивачем згідно з квитанцією № 36955104 від 04.02.2022р. сплачено судовий збір у розмірі 922,40 грн., тоді як мав сплатити 496,20 грн.
Таким чином, сума надміру сплаченого судового збору становить 496,20 грн., яку слід повернути позивачу.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 9, 19, 20, 72-77, 241-247, 286, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до відповідача 1: поліцейського ВП №2 Нікопольського РУП ГУНП у Дніпропетровській області старшого лейтенанта поліції Суботи Івана Сергійовича, відповідача 2: Головного управління національної поліції у Дніпропетровській області про скасування постанови про адміністративне правопорушення - задовольнити.
Скасувати постанову в справі про адміністративне правопорушення серії БАВ № 504807 від 27.01.2022р. винесену поліцейським ВП №2 Нікопольського РУП ГУНП у Дніпропетровській області старшим лейтенантом поліції Суботою Іваном Сергійовичем відносно ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП та накладення адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340,00 гривень.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.122 КУпАП, відносно ОСОБА_1 - закрити за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Відшкодувати ОСОБА_1 (банківський рахунок IBAN: НОМЕР_2 ) сплачений ним судовий збір в сумі 496,20 грн. з бюджетних асигнувань Головного управління національної поліції у Дніпропетровській області.
Повернути ОСОБА_1 (банківський рахунок IBAN: НОМЕР_2 ) із Державного Бюджету надміру сплачений судовий збір в сумі 496,20 грн. сплачений за квитанцією № 36955104 від 04.02.2022р.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його складення.
Повний текст рішення складено 13.05.2022р.
Суддя Орджонікідзевського міського суду А. М. Коваль