Справа № 947/1910/22
Провадження № 3/947/611/22
16.05.2022 року м. Одеса
Суддя Київського районного суду м. Одеси Іванчук В.М., розглянувши матеріали справи, що надійшли з Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції у відношенні:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП (протокол серії ААД № 219943 від 18.12.2021 року) -
З протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 219943 від 18.12.2021 року вбачається, що 18.12.2021 о 05:40 год., в м. Одеса по вул. Фонтанська дорога, біля будинку № 58/1, водій ОСОБА_1 (далі - особа, що притягується до адміністративної відповідальності), керував автомобілем марки «BMW», номерний знак НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння: почервоніння очей, не стійка хода, запах алкоголю з ротової порожнини. Після чого, від проходження медичного огляду у встановленому законом порядку особа, що притягується до адміністративної відповідальності відмовилася.
За таких обставин працівники патрульної поліції кваліфікували дія водія ОСОБА_2 за ч.1 ст.130 КУпАП, оскільки на їх думку він порушив п.2.5 «Правил дорожнього руху» України.
Згідно п.2.5 «Правил дорожнього руху» України, водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
ОСОБА_1 категорично заперечувала проти протоколу про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП та просила суд закрити провадження у справі, у зв'язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Вислухавши думку учасників судового засідання, дослідивши матеріали справи, оцінивши всі обставини у сукупності, суд приходить до наступного переконання.
Згідно пункту 2.9 (а) Правил дорожнього руху, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 № 1306 (далі - Правила), водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (пункт 2.5 Правил).
Невиконання вказаних правил утворюють склад правопорушення, передбаченого статтею 130 КУпАП.
Згідно ч. 1 ст. 130КУпАП адміністративним правопорушенням є керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Європейський Суд з прав людини у рішенні «Шмауцер (Schmautzer) проти Австрії» від 23 жовтня 1995 року зазначив, що дорожньо-транспортні правопорушення, за які може бути накладено стягнення у виді штрафу чи обмеження у користуванні водійськими правами, підпадають під визначення «кримінального обвинувачення». Позбавлення прав на управління транспортним засобом також розглядається Європейським Судом кримінально-правовою санкцією, оскільки «право керувати автомобілем є дуже корисним в щоденному житті і для здійснення діяльності» (рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Маліге проти Франції» від 23 вересня 1998).
Згідно «критеріїв Енгеля», сформованих Європейським судом з прав людини у справі «Енгель та інші проти Нідерландів» (1976 рік), критеріями для визначення поняття «кримінальне обвинувачення» є: критерій національного права (чи підпадає певне протиправне діяння під ознаки злочину згідно з національними нормами); критерій кола адресатів (якщо відповідальність поширюється на невизначене коло осіб, то правопорушення підлягає кваліфікації як кримінальне); критерій мети та тяжкості наслідків (у випадку, якщо у санкції наявний саме елемент покарання, а передбачені санкції є достатньо суворими, скоєне правопорушення розглядається за природою кримінального злочину).
При цьому кваліфікація порушення/обвинувачення як «кримінального» дає особі додаткові гарантії, які передбачені Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, у тому числі обов'язок довести вину особи, який передбачений ч. 2 ст. 6 Конвенції, та заборона подвійного притягнення до відповідальності за одне порушення (ст. 4 Протоколу 7 до Конвенції).
Згідно ст.61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
Статтею 62 Конституції України визначено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на її користь.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255цього Кодексу (частині 2 статті 251 КУпАП).
Ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом (частини 1-3 ст. 7 КУпАП).
Згідно із ст. 245КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до вимог статті 280КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
З аналізу статей 251, 252КУпАП слідує, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При цьому, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Так, адміністративне правопорушення - це вчинок, який має форму або дії, або бездіяльності. Проте щоб вчинок можна було кваліфікувати як адміністративне правопорушення, він повинен мати сукупність юридичних ознак, що визначають склад правопорушення. Наявність усіх ознак правопорушення є єдиною підставою для притягнення правопорушника до відповідальності. Якщо відсутня хоча б одна з ознак правопорушення, особа не може бути притягнута до відповідальності.
Об'єктивною стороною адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130КУпАП є: 1) керування транспортним засобом у стані сп'яніння (алкогольного, наркотичного чи іншого); 2) передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння; 3) відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Суб'єктом правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП, коли особі інкримінується керування транспортним засобом у стані сп'яніння або відмова від проходження медичного огляду на стан сп'яніння, може бути будь-яка особа, що досягла шістнадцятирічного віку (ст. 12 КУпАП), яка керувала транспортним засобом.
Тобто доказуванню підлягають такі обставини: 1) керування особою транспортним засобом та 2) перебування цієї особи у стані сп'яніння (наркотичного, алкогольного чи іншого) або відмова від проходження медичного огляду на стан такого сп'яніння.
У постанові від 20 лютого 2019 по справі №404/4467/16-а Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду зазначив, що «само по собі керування транспортним засобом розуміється як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зворушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування».
Таким чином, керування транспортним засобом це умисне виконання особою функцій водія шляхом вчинення технічних дій для приведення транспортного засобу в рух та зворушення з місця, а під час руху для зміни напрямку руху та/чи швидкості транспортного засобу.
Між тим, матеріали адміністративної справи не містять доказів на підтвердження факту керування водієм ОСОБА_1 транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння. Разом з тим, проведенню огляду на стан алкогольного сп'яніння повинна передувати процедура встановлення ознак перебування відповідної особи у стані такого сп'яніння.
Направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість руху також не є належним доказом у справі, оскільки такий огляд водія ОСОБА_1 не проводився.
Більше того, якщо після оформлення направлення, водій транспортного засобу відмовляється від проведення медичного огляду і в закладі охорони здоров'я, поліцейський у присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду, однак вказані вимоги співробітниками поліції дотриманні не були.
Крім цього, згідно висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції № 000111 від 18.12.2021 року вбачається, що у ОСОБА_1 ознак алкогольного сп'яніння не виявлено.
За таких обставин, в матеріалах справи відсутні допустимі та достовірні докази того, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або з ознаками сп'яніння відповідно до обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, а тому недоведеним є факт, що ОСОБА_1 є суб'єктом відповідальності за вказане в протоколі правопорушення, відповідальність за яке передбачена частиною 1 статті 130 КУпАП, оскільки відмова ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння без підтвердження факту, що останній керував транспортним засобом з явними ознаками такого сп'яніння, не утворюють склад правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП.
З огляду на наведене, а також положення статті 62Конституції України, суд приходить до висновку, що не доведено належними та допустимими доказами наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.130, 247, 268, 279, 280, 283, 284 КУпАП, Суд -
Провадження у справі про притягання до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП - закрити, на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю складу вказаного адміністративного правопорушення.
Постанова суду може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду шляхом подання до Київського районного суду м. Одеси апеляційної скарги протягом десяти днів з ухвалення постанови.
Суддя Київського районного
суду м. Одеси Іванчук В. М.