Справа № 420/3534/22
13 травня 2022 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Єфіменка К.С., розглянувши в письмовому провадженні у порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом Ананьївської міської ради (вул.Незалежності,51, м.Ананьїв, Подільський район, Одеська область, 66401) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) (вул.Розумовська,37, м.Одеса, 65091) про визнання протиправною та скасування постанови,-
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов Ананьївської міської ради до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) за результатом якого позивач просить:
визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного мiжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) вiд 27.01.2022 року ВП № 64800310 про накладення штрафу за невиконання рішення суду на Ананьївську міську раду у розмірі 5100 грн. (п'ять тисяч сто гривень);
стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), код ЄДРПОУ 43315529. місцезнаходження: 54000, Миколаївська обл., місто Миколаїв, вул. 8 Березня, будинок 107 на користь Ананьївської міської ради, код ЄДРПОУ 04056807, місцезнаходження: 66401, Одеська обл., Подільський район, м. Ананьїв, вул. Незалежності, 51 судові витрати зі сплати судового збору в розмiрi 2481 грн. (дві тисячі чотириста вісімдесят одна гривня), (реквізити для повернення коштів: Ананьївська міська рада, 66400, Одеська обл. м. Ананьїв, вул. Незалежності, 51, код ЄДРПОУ 04056807, НОМЕР_1 , МФО 820172 Держказначейська служба України, м.Київ).
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного мiжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Щегловою Є.В., невиконання Ананьївською міською радою Вимоги було трактовано відповідно до положень статті 75 Закону «Про виконавче провадження» як: «невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії невірно, не взято до уваги заходи Ананьївської міської ради на виконання вимоги, та безпідставно 27.01.2022 року винесено Постанову про накладення штрафу по виконавчому провадженню №64800310.
Ухвалою суду від 21.02.2021 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Відповідач своїм правом на подання відзиву не скористався.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, відзиву на позовну заяву, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-79 КАС України, судом встановлено наступні факти та обставини.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 30 грудня 2020 року №420/11250/20 визнано протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру в Одеській області №15-13296/13-20-СГ від 16.09.2020 року про відмову ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою. Зобов'язано Головне управління Держгеокадастру в Одеській області надати ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 3,5873 гектара у власність за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства за межами населених пунктів на території Ананьївської Першої сільської ради Ананьївського району Одеської області, згідно поданого клопотання з додатками від 20 липня 2020 року.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 30 грудня 2020 року №420/11250/20 замінено сторону виконавчого провадження у справі №420/11250/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії, з Головного управління Держгеокадастру в Одеській області на Ананьївську міську раду (адреса: вул. Незалежності, 51, м. Ананьїв, Одеська область, 66400, код ЄДРПОУ 04056807).
Судове рішення набрало законної сили 01 лютого 2021 р.
17 лютого 2021 року Одеським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист щодо зобов'язання Головного управління Держгеокадастру в Одеській області надати ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 3,5873 гектара у власність за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства за межами населених пунктів на території Ананьївської Першої сільської ради Ананьївського району Одеської області, згідно поданого клопотання з додатками від 20 липня 2020 року.
07.12.2021р. головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного мiжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) винесено вимогу державного виконавця №10.03.23795, якою вимагав у триденний строк з моменту отримання вимоги державного виконавця виконати вимоги виконавчого листа, а саме: Ананьївськiй мiській раді надати ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 3,5873 гектара у власність рахунок за земель сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства за межами населених пунктів на території Ананьївськоп Першої сільської ради Ананьївського району Одеської області, згiдно поданого клопотання з додатками від 20 липня 2020 року.
Повідомлено, що в разі не виконання вищевказаної вимоги державного виконавця, повідомити ПІБ, дату та рік народження, а також РНОКПП посадової особи відповідальної за виконання законних вимог державного виконавця при примусовому виконанні рішення суду та надати на адресу Відділу пояснення у зв'язку з його невиконанням.
Як зазначає позивач 07.12.2021 року на електронну пошту Ананьївської міської ради за Вхiдним № 6582 надійшла завірена електронно-цифровим підписом державного виконавця сканкопія Вимоги державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 07.12.2021 р. за № 10.03.23795 (далі по тексту - Вимога).
Оригінал Вимоги був отриманий Ананьївською міською радою листом 14.12.2021 року за вхідним №6778.
Ананьївська міська рада листом від 08.12.2021 року (вих. №3743) повідомила головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Щеглову Є.В. про те, що надання ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 3,5873 гектара у власність за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства за межами населених пунктів на території Ананьївської Першої сільської ради Ананьївського району Одеської області, згiдно поданого клопотання з додатками вiд 20 липня 2020 року відповідно до пункту 34 частини першої статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» вирішується виключно на пленарних засіданнях міської ради.
Повідомлено також, що пленарне засідання чотирнадцятої чергової сесії Ананьївської міської ради восьмого скликання буде проведено 22.12.2021р. o 10.00 годині в актовій залі Ананьївського центрального будинку культури (м. Ананьїв, вул. Героїв України, буд. 33). На сесії будуть розглянуті вимоги державного виконавця, згідно виконавчого листа №420/11250/20, виданого Одеським окружним адміністративним судом 17.02.2021р. (про надання ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 3,5873 гектара у власність за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства за межами населених пунктів на території Ананьївської Першої сільської ради Ананьївського району Одеської області, згідно поданого клопотання з додатками вiд 20 липня 2020 року. До листа додано копію розпорядження Ананьївського міського голови від 17.11.2021р. №94/B 2021 «Про надання відпустки Юрію Тищенку».
Крім того на пленарних засіданнях 22.12.2021р., 28.12.2021р, 21.01.2022р. відповідного рішення не прийнято.
Вимога Ананьївською міською радою не була виконана в установлені терміни, як наслідок, головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Щегловою Є.В., 27.01.2022 року винесено Постанову про накладення штрафу по виконавчому провадженню № 64800310.
Відповідач вважає вказану постанову протиправною та за захистом своїх прав звернувся до суду.
Надаючи оцінку наведеним обставинам справи, суд зазначає наступне.
Статтею 75 Закону України "Про виконавче провадження" визначена відповідальність за невиконання рішення, що зобов'язує боржника вчинити певні дії.
Зокрема, згідно з ч.1 цієї статті, у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення (ч. 2 ст. 75 Закону).
Аналіз визначених правових норм дає підстав для висновку, що законодавство встановлює відповідальність боржника за невиконання покладеного на нього зобов'язання за невиконання рішення, а саме: накладення штрафу, що зобов'язує боржника до вчинення певних дій. Застосування такого заходу реагування є обов'язком державного виконавця і направлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження. Водночас для накладення зазначеного штрафу, законодавство передбачає установлення невиконання судового рішення без поважних причин. У залежності від характеру правовідносин і змісту зобов'язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об'єктивні перешкоди для невиконання зобов'язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим.
Отже, невиконання боржником рішення суду лише без поважних на те причин, тягне за собою певні наслідки, встановлені нормами Закону України "Про виконавче провадження". Тобто на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин.
Поважними, в розумінні наведених норм Закону України «Про виконавче провадження», можуть вважатися об'єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення.
Аналогічні праві висновки викладені у постанові Верховного Суду від 31 березня 2021 року у справі № 360/3573/20.
Суд зауважує, що переслідуючи мету забезпечення реалізації конституційного принципу обов'язковості судових рішень, адміністративні суди мають зважено підходити до вибору процесуальних засобів такого забезпечення, а саме: встановлювати дійсні причини виникнення затримки у виконанні судового рішення, аналізувати акти законодавства, враховувати здійснені відповідною посадовою особою дії, спрямовані на виконання судового рішення, та їх відповідність вимогам законодавства, встановлювати наявність та форму вини такої посадової особи, а також зазначати про співмірність розміру штрафу та доходів (фінансової спроможності) такої посадової особи. Це не повинно зумовлювати порушення основоположних засад адміністративного судочинства, зокрема, пропорційності, необхідності дотримання оптимального балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи та цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) тощо. Такі засоби не можуть бути надмірними за визначених умов та не мають призводити до порушення прав, гарантованих Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.
Як вбачається з матеріалів справи, підставою для винесення спірної постанови слугувало те, що станом на час винесення останньої у триденний строк з моменту отримання вимоги державного виконавця виконати вимоги виконавчого листа Ананьївською мiською радою не надано ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 3,5873 гектара у власність рахунок за земель сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства за межами населених пунктів на території Ананьївськоп Першої сільської ради Ананьївського району Одеської області, згiдно поданого клопотання з додатками від 20 липня 2020 року.
Між тим, як на підставу щодо невиконання в повному обсязі судового рішення у вищезазначеній справі, позивач вказує на те, що на пленарних засіданнях Ананьївської мiської ради 22.12.2021р., 28.12.2021р, 21.01.2022р. відповідного рішення прийнято не було .
Згідно статті 144 Конституції України органи місцевого самоврядування у межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.
Відповідно до пункту 34 частини першої статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» №280/97-ВР від 21 травня 1997 року (далі - Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні») виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.
Згідно з вимогами частини 2 статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.
Сесія ради скликається в міру необхідності, але не менше одного разу на квартал, а з питань відведення земельних ділянок та надання документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності - не рідше ніж один раз на місяць (ч.5 ст.46 Закону України «Про місцеве самоврядування»).
Сесія ради є повноважною, якщо в її пленарному засіданні бере участь більше половини депутатів від загального складу ради (ч.12 ст.46 Закону України «Про місцеве самоврядування»).
Відповідно до Порядку подання нормативно-правових актів на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України та проведення їх державної реєстрації, затвердженого наказом Міністерства юстиції України №34/5 від 12.04.2005 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.04.2005 року за №381/10661, наказ, розпорядження, постанова, рішення - акт організаційно-розпорядчого характеру чи нормативно-правового змісту, що видається суб'єктом нормотворення у процесі здійснення ним виконавчо-розпорядчої діяльності з метою виконання покладених на нього завдань та здійснення функцій відповідно до наданої компетенції з основної діяльності, адміністративно-господарських або кадрових питань, прийнятий (виданий) на основі Конституції та інших актів законодавства України, міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, та спрямований на їх реалізацію, спрямування регулювання суспільних відносин у сферах державного управління, віднесених до його відання.
Системний аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку про те, що за результатами розгляду будь-яких основних питань, у тому числі про надання дозволу або про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у межах повноважень органу місцевого самоврядування, цей орган має приймати відповідне рішення на пленарному засіданні відповідної ради.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 30 грудня 2020 року №420/11250/20 зобов'язано Головне управління Держгеокадастру в Одеській області надати ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 3,5873 гектара у власність за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства за межами населених пунктів на території Ананьївської Першої сільської ради Ананьївського району Одеської області, згідно поданого клопотання з додатками від 20 липня 2020 року., що має на увазі прийняття відповідного рішення.
Судом встановлено, що на пленарних засіданнях Ананьївської мiської ради 22.12.2021р., 28.12.2021р, 21.01.2022р. відповідного рішення прийнято не було.
З огляду на викладене рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30 грудня 2020 року №420/11250/20 не виконано з вини боржника Ананьївської мiської ради без встановлених законом поважних причин, що обумовлює законність винесення штрафу.
Згідно зі ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Згідно положень ст.75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.
Відповідно до ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв'язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню.
Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи, що суд відмовляє у задоволенні позовних вимог, судовий збір за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача не стягується.
Керуючись ст.ст. 7, 9, 241-246, 250, 255, 262, 295 КАС України, суд, -
В задоволені адміністративного позову Ананьївської міської ради (вул.Незалежності,51, м.Ананьїв, Подільський район, Одеська область, 66401) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) (вул.Розумовська,37, м.Одеса, 65091) про визнання протиправною та скасування постанови - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в місячний строк з дня отримання повного тексту судового рішення, в порядку п.15.5 Перехідних положень КАС України.
Суддя К.С. Єфіменко
.