Справа № 420/4601/22
13 травня 2022 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді: Юхтенко Л.Р.,
розглянувши у порядку письмового провадження в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ 20987385, місцезнаходження: 65012, м. Одеса, вул. Канатна, 83) про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,-
До Одеського окружного адміністративного суду 12 березня 2022 року надійшла позовна заява ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ 20987385, місцезнаходження: 65012, м. Одеса, вул. Канатна, 83), в якій позивач просила:
Рішення № 951320125174 від 10.11.2021 року Арцизького об'єднаного управління Пенсійного фонду України про перерахунок пенсії скасувати;
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести вірне призначення, нарахування та доплату пенсії за віком з 08.11.2021 року з урахуванням для обчислення пенсії середньої заробітної плати (доходу), з якої сплачено страхові внески за 2018,2019, 2020 роки, з урахуванням раніше виплачених сум.
Ухвалою від 16 березня 2022 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) учасників справи у порядку ч. 5 ст. 262 КАС України.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 10 листопада 2021 року позивачу призначено пенсію за віком з 08.11.2021 року в розмірі 2943, 81 грн., з урахуванням доплати за понаднормовий стаж в розмірі 259, 56 грн. (за 14 років).
07 лютого 2022 року позивач звернулась до УПФУ стосовно з'ясування розміру нарахованої пенсії та їй було роз'яснено, що пенсію перераховано та переведено з пенсії за вислугу років на пенсію за віком, оскільки у лютому 2006 року позивач вже зверталася із заявою за призначенням пенсії за вислугу років як медичному працівнику, але у зв'язку з її працевлаштуванням виплату пенсії було призупинено.
Тож в листопаді 2021 року після її звернення УПФУ перевело позивача з одного виду пенсії на інший вид пенсії, а саме: з пенсії за вислугу років на пенсію за віком.
Позивач вважає, що при нарахуванні у листопаді 2021 року пенсії за віком відповідач незаконно здійснив перерахунок пенсії із застосуванням показника заробітної плати, що враховувався під час призначення попереднього виду пенсії у лютому 2006 року, до якого застосовано індексацію відповідно до постанови КМУ від 22.02.2021 року № 127, оскільки позивач звернулась із заявою про призначення пенсії за віком, а пенсію за вислугу років взагалі не отримувала, адже позивач продовжила працювати.
Відповідно до записів у трудовій книжці позивач розпочала трудову медичну діяльність з 01 квітня 1980 року та працює до сьогоднішнього часу, та після досягнення необхідного пенсійного віку, звернулася із заявою про призначення пенсії за віком.
Тому, на думку позивача, відповідач здійснив невірний розрахунок її пенсії та пенсія має бути розрахована на підставі показника середньої заробітної плати за три календарні роки (тобто 2018, 2019, 2020 роки), які передували її зверненню за призначенням пенсії за віком.
До суду 06 квітня 2022 року (вхід. № ЕП/9349/22) від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог, зазначивши, що в матеріалах справи відсутня відмова відповідача в перерахунку пенсії, а розпорядження Головного управління № 951320125174 від 08.11.2021 не є відмовою в перерахунку пенсії у розумінні Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005 року. Тобто відповідач зазначив, що позивач не зверталась до Головного управління з питанням обчислення її пенсії із середньої заробітної плати (доходу), з якої сплачено страхові внески за 2018, 2019, 2020 роки, що свідчить про безпідставність позовних вимог.
Також відповідач зазначив, що ОСОБА_1 звернулась 08.11.2021 року до Головного управління із заявою про переведення її пенсії за вислугу років, яка була призначена за нормами Закону України «Про пенсійне забезпечення» як працівнику освіти, на пенсію за віком згідно з Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», та при цьому застосовується показник середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Окрім того, відповідач звернув увагу, що з 01 жовтня 2017 року стару середню заробітну плату осучаснили Законом № 2148 та пенсії, які були призначені до 01.10.2017 року перераховуються із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки (що і було проведено Головним управлінням при здійсненні перерахунку пенсії позивача).
У свою чергу позивач надала відповідь на відзив (вхід. № 14907/22 від 25.04.2022 року), відповідно до якої наполягала на задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що позивач 08.11.2021 року зверталась саме із заявою про призначення пенсії за віком.
Заперечення на відповідь на відзив від відповідача до суду не надходили.
Вивчивши матеріали справи, а також обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, докази, якими вони підтверджуються, судом встановлено таке.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується паспортом серії НОМЕР_2 .
Відповідно до записів у трудовій книжці НОМЕР_3 , позивач розпочала трудову медичну діяльність з 01 квітня 1980 року, а саме: 01 квітня 1980 року була призначена на посаду палатної молодшої сестри Бендерської дитячої лікарні та працює до сьогоднішнього часу, а саме: з 01.03.2021 року переведена на посаду медичної сестри загальної практики сімейної медицини.
Також із записів трудової книжки вбачається, що 21.02.2006 року позивач була звільнена за власним бажанням з посади завідуючої ФАПом та 0,5 ставки патронажної медичної сестри Лісненської сільської ради.
Суд встановив, що не заперечується сторонами, що 23 лютого 2006 року позивач подала заяву про призначення пенсії за вислугу років на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення», як працівнику охорони здоров'я, яка була призначена, що підтверджено протоколом 334 від 20.03.2006 року.
06.03.2006 року позивач була прийнята на роботу на 0, 5 ставки завідуючої ФАПом та 0,5 ставки патронажної медичної сестри Лісненської сільської ради, тому виплата пенсії позивачу була призупинена.
Суд встановив, що 08 листопада 2021 року позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із заявою за призначенням/перерахунком пенсії, відповідно до якої просила здійснити перехід на інший вид пенсії за віком.
Також суд встановив, що за результатами розгляду заяви позивача, Головним Головного управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області прийнято рішення 951320125174 від 10.11.2021 року про перерахунок пенсії, яким позивачу встановлена пенсія за віком на підставі Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», із застосуванням показник середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії, тобто під час призначення пенсії за вислугу років у 2006 році.
Не погодившись з проведеним перерахунком пенсії, позивач звернулася до суду з цим позовом.
Проаналізувавши положення чинного законодавства, обставини справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги належать задоволенню повністю, з огляду на таке.
Частиною 2 ст.19 Конституції України унормовано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV (надалі - Закон № 1058-ІУ) визначено принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Частиною 1 ст. 9 Закону №1058-ІV встановлено, що в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
За приписами ч.1 ст.10 вищевказаного Закону передбачено, що особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-XII (надалі - Закон № 1788-XII), за цим Законом призначаються: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.
Відповідно до ст. 52 Закону України «Про пенсійне забезпечення», право на пенсію за вислугу років мають, зокрема: працівники освіти, охорони здоров'я, а також соціального забезпечення, які в будинках-інтернатах для престарілих та інвалідів і спеціальних службах безпосередньо зайняті обслуговуванням пенсіонерів та інвалідів, відповідно до пункту "е" статті 55.
Матеріалами справи підтверджено, що у 2006 році позивачу була призначена пенсія за вислугу років як працівнику охорони здоров'я, та 08 листопада 2021 року позивач подала заяву за призначенням/перерахунком пенсії, в якій просила призначити пенсію за віком на підставі Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до ч. 3 ст. 45 Закону № 1058-ІV, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Враховуючи вказані норми права, суд зазначає, що ч. 3 ст. 45 Закону №1058-ІV регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії на інший, призначеної саме за цим Законом.
Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом № 1058-ІV, однак у випадку із заявою позивача мало місце призначення пенсії за іншим законом.
Так, матеріалами справи підтверджено, що позивачу було призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», який передбачає інші підстави та порядок призначення вказаної пенсії, а за призначенням пенсії відповідно до Закону № 1058-ІV позивач звернулася 08.11.2021 року вперше.
Відповідно до ч. 2 ст. 40 Закону № 1058-ІV, заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз 1 + Кз 2 + Кз 3 + ... + Кз n); К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.
Тобто, при обрахунку позивачу пенсії за віком відповідно до вимог ст. 40 Закону № 1058-ІV підлягає застосуванню показник середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення.
Суд зазначає, що позивач звертаючись після досягнення пенсійного віку, визначеного ст. 26 Закону №1058-ІV до пенсійного органу із заявою про перехід з пенсії за вислугу, призначеної як працівнику охорони здоров'я згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення» на пенсію за віком згідно із Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» набув право не на переведення з одного виду пенсії на інший на підставі статті 45 Закону №1058-IV, а на нове призначення пенсії за віком на загальних підставах із її новим обчисленням у відповідності до приписів ст. 40 Закону №1058-IV, оскільки за таким призначенням звернувся вперше.
Отже, показник заробітної плати має враховуватися за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії, а не той, що враховувався під час призначення попереднього виду пенсії.
Враховуючи вищевикладені норми законодавства, суд вважає, що у позивача є всі законні підстави на призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні відповідно до зазначеного закону.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, рішення суб'єкта владних повноважень має бути, зокрема, обґрунтованим, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), пропорційним, тобто прийнятим з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.
Згідно з приписів ст. 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Відповідно до ч.1,3 ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи вищевикладені встановлені судом обставини, норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, оцінюючи спірні дії та рішення відповідача, суд дійшов висновку, що вони не відповідають ознакам, передбаченим у ч. 2 ст. 2 КАС України, зокрема, вони вчиненні не у спосіб, передбачені законом та є необґрунтованими, а тому, суд дійшов висновку, що позовні вимоги належать задоволенню в повному обсязі шляхом визнання протиправним та скасування рішення № 951320125174 від 10.11.2021 року Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області в особі Арцизького об'єднаного управління ПФУ про перерахунок пенсії; та зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити з 08.11.2021 року призначення та виплату позивачу пенсії за віком відповідно до Закону № 1058-УІ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з урахуванням для обчислення пенсії середньої заробітної плати (доходу), з якої сплачено страхові внески за 2018,2019, 2020 роки, з урахуванням раніше виплачених сум.
Відповідно до ч.1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 6, 12, 72, 77,90, 139, 205,246, 255,295,297 КАС України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ 20987385, місцезнаходження: 65012, м. Одеса, вул. Канатна, 83) про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,- задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення № 951320125174 від 10.11.2021 року Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області в особі Арцизького об'єднаного управління ПФУ про перерахунок пенсії ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ).
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ 20987385, місцезнаходження: 65012, м. Одеса, вул. Канатна, 83) здійснити з 08.11.2021 року призначення та виплату ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-УІ із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з урахуванням для обчислення пенсії середньої заробітної плати (доходу), з якої сплачено страхові внески за 2018,2019, 2020 роки, з урахуванням раніше виплачених сум.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ 20987385, місцезнаходження: 65012, м. Одеса, вул. Канатна, 83) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 992, 40 грн. (дев'ятсот дев'яносто дві гривні 40 копійок).
Рішення суду може бути оскаржено в порядку та в строки, встановлені ст. ст. 295, 297 КАС України, з урахуванням п.п.15.5 п. 15 ч. 1 Перехідних положень КАС України, п. 3 розділу УІ Прикінцевих положень КАС України.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та в строки, встановлені ст. 255 КАС України.
Суддя Л.Р. Юхтенко