справа №380/3637/22
13 травня 2022 року
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Кухар Н.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Імпортсервіс» до Львівської митниці про визнання протиправними та скасування рішень,-
До Львівського окружного адміністративного суду міста звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Імпортсервіс» (01042, м. Київ, бульвар Дружби народів, 5, офіс 211) з позовом до Львівської митниці (79000, м. Львів, вул. Костюшка, 1) про визнання протиправними та скасування рішень,в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів від 27.10.2021 року №UA209000/2021/210029/2;
- визнати протиправною та скасувати картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209140/2021/01690 Львівської митниці;
- стягнути з відповідача на користь позивача понесені судові витрати на сплату судового збору у розмірі 5301,54 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці.
В обґрунтування позовних вимог зазначає наступне. Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Імпортсервіс» 02 червня 2021 року уклало контракт №1-02/06/21 з компанією «Offing Limited» про придбання товарів шкіряної промисловості (взуття та ін.). На виконання вище вказаного контракту Позивач придбав в компанії «Offing Limited взуття в асортименті різних торговельних марок «Respect», «Palazzo D'oro» вартістю 50151,42 долари США. Вказані товари були поставлені компанією «Offing Limited» в Польщу. Позивач уповноважив бути його представником ТОВ «Кастом Лоджістік Сервіс». Уповноваженою особою подано митну декларацію №UA209140/2021/ 107141 від 18.10.2021 року на товар: 1) «взуття для дорослих, жіноче, повсякденне, на підошві з полімерних матеріалів та з верхом з натуральної шкіри, що закриває щиколотку та частину литки, з устілкою завдовжки 24 см або більше, жіноче: напівчоботи жін.
2) «взуття на підошві з пластмаси (ПВХ) або гуми та з верхом з натуральної шкіри устілкою завдовжки 24 см або більше, чоловіче: черевики чоловічі»;
3) «взуття для дорослих, жіноче, повсякденне, на підошві з полімерних матеріалів та з верхом з натуральної шкіри, що закриває щиколотку та частину литки, з устілкою завдовжки 24 см або більше, жіноче: напівчоботи жін.
4) «взуття на підошві з гуми та з верхом з текстильних матеріалів: чоботи жіночі.
Однак, відповідачем було складено картку відмови у митному оформленні (випуску) товарів №UA209140/2021/01690, а також прийнято рішення про коригування митної вартості від 27.10.2021 року №UA209000/2021/210029/2, яким визначено вартість імпортованого товару1 за 15,75 доларів за кг США, товару №2- 16,06 дол. США за кг, товару №3 - 15,75 дол. США за кг, товару №4 - 15,75 дол. США за кг. Підставою такого коригування стало стали сумніви митного органу у правильності визначення митної вартості декларантом, оскільки заявлена митна вартість не підтверджена документально. Позивач вважає, що митним органом в жодній мірі не доведено наявність у нього обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товарів за резервним методом. Зазначене свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованого товару та про протиправність прийнятого відповідачем рішення про коригування митної вартості товарів, оскільки ним порушено права позивача на розмитнення придбаного ним товару у порядку встановленому Митним кодексом України. Просив позов задоволити.
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2022 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 13 травня 2022 року у задоволенні клопотання представника відповідача про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін відмовлено.
Ухвалою про відкриття провадження запропоновано відповідачу протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати до суду відзив на позовну заяву, а також роз'яснено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин справа буде вирішена за наявними матеріалами.
Представник відповідача подав відзив на позовну заяву, де просив у задоволенні позову відмовити з наступних підстав. З поданих документів декларантом встановлено, що до митного оформлення не подано інвойс із відповідними реквізитами, банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями. Відповідно до вимог ч. 6 ст. 54 МКУ, неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначений у частинах другій - четвертій статті 53 МКУ, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, є підставою для відмови у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою.
Крім того, відповідачем подано пояснення у справі, у яких зазначено, що МДUА500110/2021/2062751 від 19.09.2021 зазначена в оскаржуваному рішенні помилково, являється технічною опискою та не є джерелом інформації для коригування митної вартості.
Частиною 1 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи за правилами загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Відповідно до ч. 2 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, визначено, що розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.
Суд, з'ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив наступне.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Імпортсервіс» 02 червня 2021 року уклало контракт №1-02/06/21 з компанією «Offing Limited» про придбання товарів шкіряної промисловості (взуття та ін.). На виконання вище вказаного контракту Позивач придбав в компанії «Offing Limited взуття в асортименті різних торговельних марок «Respect», «Palazzo D'oro» вартістю 50151,42 долари США.
Відповідно до інвойсу від 25.08.2021 №OZ21-IM3-11 предметом поставки стала наступна продукція :
- жіноче взуття марки «Respect», в загальній кількості 4352 шт. (пари), сумарною вартістю 47 862,72 USD;
- жіноче взуття марки «Palazzo D'oro», в загальній кількості 180 шт. (пар), сумарною вартістю 2 288,70 USD.
Загальна вартість Продукції, відповідно до інвойсу від 25.08.2021 №OZ21- ІМЗ-11, склала 50 151,42 USD (п'ятдесят тисяч сто п'ятдесят один долар США сорок два центи).
Умови поставки за правилами Інкотермс 2020 - FOB порт відправлення, СРТ Kiev, СРТ Malashevichi або СРТ Lodz.
Вказані товари були поставлені компанією «Offing Limited» в Польщу.
Позивач уповноважив бути його представником ТОВ «Кастом Лоджістік Сервіс». Уповноваженою особою подано митну декларацію №UA209140/2021/107141 від 18.10.2021 року на товар:
1) «взуття для дорослих, жіноче, повсякденне, на підошві з полімерних матеріалів та з верхом з натуральної шкіри, що закриває щиколотку та частину литки, з устілкою завдовжки 24 см або більше, жіноче: напівчоботи жін.
2) «взуття на підошві з пластмаси (ПВХ) або гуми та з верхом з натуральної шкіри устілкою завдовжки 24 см або більше, чоловіче: черевики чоловічі»;
3) «взуття для дорослих, жіноче, повсякденне, на підошві з полімерних матеріалів та з верхом з натуральної шкіри, що закриває щиколотку та частину литки, з устілкою завдовжки 24 см або більше, жіноче: напівчоботи жін.
4) «взуття на підошві з гуми та з верхом з текстильних матеріалів: чоботи жіночі.
На підтвердження обґрунтованості заявленої у митній декларації митної вартості товару та обраного методу його визначення декларант надав митному органу разом з декларацією наступні документи: контракт №1-25-06/15 від 25.06.2015, від 25.08.2021 №OZ21-IM3-11, пакувальний лист від 25.08.2021 №OZ21-IM3-11, прайс-лист від 12.05.2021, міжнародна автомобільна накладна від 15.10.2021 Б/Н.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 53 Митного кодексу декларанту було надіслано повідомлення про надання додаткових документів.
На вимогу митного органу декларантом було надано: прайс-лист б/н від 12.05.2021, банківське платіжне доручення в іноземній валюті №9 від 21.10.2021, копія митної декларації країни відправлення №790120210000073851 від 18.09.2021.
Однак, відповідачем було прийнято рішення про коригування митної вартості від 27.10.2021 року №UA209000/2021/210029/2. В обґрунтування прийнятого рішення відповідач зазначив наступне. Митна вартість імпортованого товару не може бути визнана за резервним методом, оскільки не відповідає умовам ст. 64 Митного кодексу України та ст. 7 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року. У ДМВ вказано джерело інформації, що використовувалося для визначення митної вартості, котре є неактуальним. Відповідно до п.1 ч. 4 ст. 54 МКУ здійснено контроль наявності в підтверджуючих документах усіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості. В рамках реалізації положень статей 52, 53, 54, 55, 58, 335 Митного кодексу України від 13.03.2012 №4495-VI, за результатами опрацювання документів, наданих для підтвердження заявленої митної вартості товару, митна вартість не може бути визнана з наступних причин: - подані до митного оформлення документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій та третій статті 53 МКУ, не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар: - № ОZ221-ІМ3-11 від 25.08.2021 відсутній підпис продавця. У сукупності всі перелічені фактори вказують на наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах та відсутність всіх відомостей щодо обставин купівлі-продажу товару. Відповідно до частин 3-4 статті 53 Митного кодексу України запропоновано надати додаткові документи для підтвердження митної вартості:
1) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
2) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
3) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
4) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
5) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
6) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
7) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
8) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
9) виписку з бухгалтерської документації;
10) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
11) копію митної декларації країни відправлення;
12) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
- переклади документів відповідно до вимог ст.254 МКУ.
Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
На вимогу декларантом надіслано: платіжне доручення, прайс-лист, декларацію країни відправлення. У платіжному дорученні відсутня печатка банку та даний документ неможливо ідентифікувати до даної МД; - прайс-лист- в якому відсутні підписи та печатка продавця; відповідь на вимогу про не можливість надання інших документів.
Відповідно до вимог п. 2 ч. 6 ст. 54 МКУ, у зв'язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МКУ, Львівська митниця не визнає заявлену митну вартість. Проведено консультації з декларантом згідно статті 57 Митного кодексу України. Джерелом інформації для коригування митної вартості товару слугували: тов. №1 - становить на рівні - 15,75 дол. США за кг UA100230/2021/328773 від 22.09.2021; тов. №2 становить на рівні - 16,06 дол. США за кг UA100390/2021/115820 від 15.09.2021, тов. №3 становить на рівні - 15,75 дол. США за кг UA100230/2021/327457 від 13.09.2021, тов. №4 становить на рівні - 15,75 дол. США за кг UA100230/2021/328772 від 22.09.2021. Джерелом для коригування митної вартості слугувала МД №UA500110/2021/2062751 від 16.09.2021 року.
На підставі рішення про коригування Львівською митницею Державної митної служби України видано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209140/2021/01690, з наступних причин:
- неможливість завершення митного оформлення у зв'язку з невірно заповненими графами гр. 12, 45, 43, 44 ВМД відповідно до рішення про коригування митної вартості товару від 27.10.2021 року №UA209000/2021/210029/2 (порушено умови декларування передбачені п. 1, п. 8 ст. 257 МКУ, ст. 55 МКУ, постанова КМУ від 21.05.2012 №450, вимог Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 № 651);
- роз'яснено право позивача на подання нової МД із врахуванням рішення про коригування митної вартості товару від 27.10.2021 року №UA209000/2021/210029/2.
Не погоджуючись із коригуванням митної вартості товару, позивач звернувся до суду з метою захисту свого порушеного права, шляхом скасування оскаржуваного рішення та картки відмови.
При вирішенні даного спору суд виходить з наступного.
Спірні правовідносини врегульовані: Конституцією України від 28 червня 1996 року №254к/96-ВР, Митним кодексом України від 13 березня 2012 року №4495-VI, Порядком виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 30 травня 2012 року №631 (далі - Порядок №631), Міжнародною конвенцією про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15 лютого 2011 року №3018-VI (далі - Конвенція).
Відповідно до вимог статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У відповідності до частин першої та другої статті 1 Митного кодексу України, законодавство України з питань державної митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів.
Відносини, пов'язані із справлянням митних платежів, регулюються цим Кодексом, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.
Згідно з частиною першою статті 246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Відповідно до ч. 1 ст. 248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Згідно із ч. 1 ст. 257 Митного кодексу України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії.
Відповідно до ч. 6 ст. 264 Митного кодексу України митна декларація приймається для митного оформлення, якщо вона подана за встановленою формою, підписана особою, яка її подала, і перевіркою цієї декларації встановлено, що вона містить всі необхідні відомості і до неї додано всі документи, визначені цим Кодексом. Факт прийняття митної декларації засвідчується посадовою особою митного органу, яка її прийняла, шляхом проставлення на ній відбитка відповідного митного забезпечення та інших відміток (номера декларації, дати та часу її прийняття тощо), у тому числі з використанням інформаційних технологій.
Відповідно до частини першої статті 337 Митного кодексу України перевірка документів та відомостей, які відповідно до статті 335 цього Кодексу подаються митним органам під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій (шляхом проведення формато-логічного контролю, контролю співставлення, контролю із застосуванням системи управління ризиками) та в інші способи, передбачені цим Кодексом.
Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, в силу приписів статті 49 Митного кодексу України є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Частиною 1 ст. 51 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
У випадках, визначених цим Кодексом, для заявлення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту, органу доходів і зборів, який проводить митне оформлення цих товарів, разом з митною декларацією та іншими необхідними для митного оформлення зазначених товарів документами в установленому порядку подається декларація митної вартості (ч. 4 ст. 52 Митного кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:
1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
При цьому, кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (ч. ч. 2-3 ст. 57 Митного кодексу України).
Відповідно до положень ч. 4 та ч. 5 ст. 58 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Розрахунки згідно із цією статтею робляться лише на основі об'єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню (ч. 9 ст. 58 Митного кодексу України).
Відповідно до приписів ч. 1 ст. 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:
1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що:
а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні;
б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно);
в) не впливають значною мірою на вартість товару;
2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;
3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;
4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
Відповідно до ч. 2 та ч. 3 ст. 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.
Відповідно до ч. ч. 1-2 ст. 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (ч. 5 ст. 57 цього Кодексу).
З аналізу наведених вище правових норм вбачається, що Митним кодексом України передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
Дана норма кореспондується з положеннями статті 318 Митного кодексу України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Крім того, це узгоджується з визначеними у статті 8 Митного кодексу України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі, заохочення доброчесності.
Частиною 3 ст. 53 Митного кодексу України передбачено обов'язок декларанта подавати додаткові документи (за наявності) до визначеного частиною другою цієї статті загального переліку. При цьому такий обов'язок виникає у декларанта виключно у разі, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
У такому випадку декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності): 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Згідно з частинами 4 та 5 ст. 54 Митного кодексу України, митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч. 1 ст. 58 цього Кодексу (ч. 2 ст. 54 МК України).
Послідовність дій посадових осіб митного органу при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів під час здійснення їх митного контролю та митного оформлення визначено Методичними рекомендаціями щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затвердженими наказом Державної митної служби України від 11 вересня 2015 року № 689 (далі - Методичні рекомендації).
Згідно з приписами пункту 6 Розділу ІІ вказаних Методичних рекомендацій, при перевірці розрахунку, здійсненого декларантом або уповноваженою ним особою при визначенні митної вартості товарів за основним методом, та чисельного значення заявленої митної вартості, зокрема, аналізується: включення всіх складових митної вартості; включення всіх платежів, які відповідають вимогам, встановленим частинами п'ятою - восьмою статті 58 Кодексу, до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті; наявність помилок при перенесенні відомостей з документів, які підтверджують митну вартість товарів, до митної декларації та/або до декларації митної вартості; наявність арифметичних помилок в митній декларації, декларації митної вартості або документах, які підтверджують митну вартість товарів; наявність помилок при перерахунку сум в іноземній та/або національній валютах; наявність помилок при здійсненні нарахувань (наприклад, знижок); наявність помилок при перерахуванні одиниць виміру оцінюваного товару на одиниці виміру товару відповідно до Митного тарифу України.
При перевірці розрахунку та числового значення заявленої митної вартості товарів здійснюється перевірка наявності у підтверджуючих документах всіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості, а саме: ДМВ (якщо ДМВ подається); митній декларації графи 12, 20, 22, 31 (в частині зазначення характеристик товару, які впливають виключно на рівень його митної вартості), 42, 43, 44 (в частині наявності реквізитів документів, які підтверджують митну вартість товарів), 45, 46; документах, поданих для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, для декларування яких не застосовується митна декларація (в частині зазначення характеристик товару, які впливають виключно на рівень його митної вартості); рахунку-фактурі або іншому документі, який визначає вартість товару (пункт 7 Розділу ІІ Методичних рекомендацій).
Отже, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки, контролю правильності обчислення декларантом та визначення митної вартості.
Відповідно до ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у Главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Аналіз положень частини третьої статті 53, частин другої, четвертої - шостої статті 54, статті 58 Митного кодексу України та пунктів 6, 7 Методичних рекомендацій надає підстави для висновку про те, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України.
При цьому, митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов'язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, тобто не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.
Аналіз наведених норм матеріального права свідчить, що обов'язок доведення митної ціни товару лежить на позивачу. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.
Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. При цьому в розумінні наведених статей сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відтак, наведені приписи зобов'язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Разом з тим силу частини п'ятої ст. 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Частиною 3 ст. 54 Митного кодексу України встановлено, що за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема, обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано та обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування (частина друга статті 55 Митного кодексу України).
Як зазначено у постанові Верховного Суду України від 12 березня 2018 року у справі №809/4367/15, в разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування митний орган обов'язково повинен зазначити докладну інформацію та джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості за шостим (резервним) методом. Тобто, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, контролюючий орган повинен також зазначити докладну інформацію і джерела, які ним використовувалися.
Як встановлено судом, з метою підтвердження заявленої митної вартості товарів позивачем було подано наступні документи: контракт №1-25-06/15 від 25.06.2015, від 25.08.2021 №OZ21-IM3-11, пакувальний лист від 25.08.2021 №OZ21-IM3-11, прайс-лист від 12.05.2021, міжнародна автомобільна накладна від 15.10.2021 Б/Н.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 53 Митного кодексу декларанту було надіслано повідомлення про надання додаткових документів.
На вимогу митного органу декларантом було надано: прайс-лист б/н від 12.05.2021, банківське платіжне доручення в іноземній валюті №9 від 21.10.2021, копія митної декларації країни відправлення №790120210000073851 від 18.09.2021.
Однак, відповідачем було прийнято рішення про коригування митної вартості від 27.10.2021 року №UA209000/2021/210029/2. Джерелом для коригування митної вартості товару слугували: тов. №1 - становить на рівні - 15,75 дол. США за кг UA100230/2021/328773 від 22.09.2021; тов. №2 становить на рівні - 16,06 дол. США за кг UA100390/2021/115820 від 15.09.2021, тов. №3 становить на рівні - 15,75 дол. США за кг UA100230/2021/327457 від 13.09.2021, тов. №4 становить на рівні - 15,75 дол. США за кг UA100230/2021/328772 від 22.09.2021.
Згідно з пунктом 2 параграфу (а) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості. Відповідно до пункту 2 параграфу (b) статті VII цієї угоди під дійсною вартістю слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи аналогічний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції. Згідно з пунктом 2 параграфу (с) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року якщо дійсна вартість не може бути визначена відповідно до параграфу (b) цього параграфа, оцінка для митних цілей повинна базуватися на найближчому еквіваленті такої вартості, який можна визначити.
Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками. Аналогічна правова позиція викладене Верховним Судом у постанові від 19 лютого 2019 року у справі №805/2713/16-а.
Відповідач у рішенні зазначає, що митна вартість імпортованих товарів не може бути визнана за резервним методом, оскільки не відповідає умовам ст.64 Митного кодексу України та ст.7 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року. У ДМВ вказано джерело інформації, що використовувалось для визначення митної вартості, котре є неактуальним. Митна вартість не може бути визнана з наступних причин:
- подані до митного оформлення документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій та третій статті 53 МКУ, не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар:
- № ОZ221-ІМ3-11 від 25.08.2021 відсутній підпис продавця.
-у сукупності всі перелічені фактори вказують на наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах та відсутність всіх відомостей щодо обставин купівлі-продажу товару.
Як встановлено судом, позивачем при митному оформленні надано контракт №1-25-06/15 від 25.06.2015, від 25.08.2021 №OZ21-IM3-11, пакувальний лист від 25.08.2021 №OZ21-IM3-11, прайс-лист від 12.05.2021, міжнародна автомобільна накладна від 15.10.2021 Б/Н, прайс-лист б/н від 12.05.2021, банківське платіжне доручення в іноземній валюті №9 від 21.10.2021, копія митної декларації країни відправлення №790120210000073851 від 18.09.2021.
Відповідач зазначає, що надане платіжне доручення №9 від 21.10.2021 на суму 25000 дол.США не можливо ідентифікувати із даною партією товару, оскільки вартість вказаної партії товару становить 50151,42 дол.США та не містить печатки банку.
Суд вважає помилковим таке твердження, так як у даному платіжному дорученні зазначено номер та дата контракту, номер та дата інвойсу. Крім того, у ч.2 Контракту визначено, що оплата по цьому Контракту здійснюється в доларах США банківським переказом протягом 365 днів з дати отримання товару або шляхом здійснення часткової передоплати. Відповідно до умов Контракту позивачем було сплачено 21.10.2021 частину коштів. Надане позивачем платіжне доручення містить печатку банку щодо проведення оплати, відповідачем доказів зворотнього не надано.
Щодо посилань відповідача на те, що відтермінування платежів на 365 днів від дати отримання товару є нетиповими для практики міжнародної торгівлі та може свідчити про наявність інших договірних відносин, суд не приймає до уваги, так як не підтверджено жодними письмовими доказами, а є лише припущенням відповідача.
Щодо відсутності підпису та печатки продавця у інвойсі № ОZ221-ІМ3-11 від 25.08.2021 та прайс-листі, суд зазначає, міжнародною практикою допускається використання рахунків-фактури без підпису особи, що його склала, на інвойсі стоїть печатка Offing Limited, що дозволяє ідентифікувати продавця.
Крім того, відповідачем зазначено, що джерело інформації, що використовувалось позивачем для визначення митної вартості є неактуальним. Як встановлено судом позивачем для визначення митної вартості за резервним методом зазначено МД № UA209140/2021/101757, МД № UA209140/2021/105323, які були прийняті митним органом без будь-яких заперечень та зауважень, а товар був випущений у вільний обіг. Відповідачем не обґрунтовано причини неактуальності даних декларацій та неможливості визначення митної вартості за резервним методом із застосуванням таких декларацій.
Враховуючи встановлені обставини справи та досліджені докази, суд приводить до висновку, що Львівською митницею при прийнятті рішення про коригування митної вартості не наведено достатньо обґрунтувань щодо визначення митної вартості товару, не зазначено, яких саме документів, визначених частиною другою статті 53 Митного кодексу України декларант не надав, а наведені у них причини неможливості визнання задекларованої вартості товару є формальними і не відповідають правилам заповнення рішень про коригування митної вартості.
Частиною 1 статті 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтю 73 КАС України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Відповідно до статей 74-76 КАС України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Статтею 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Згідно зі ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Відтак, беручи до уваги вищевикладене, та оцінюючи наявні в матеріалах справи письмові докази в сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Імпортсервіс» про визнання протиправними та скасування рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів від 27.10.2021 року №UA209000/2021/210029/2 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209140/2021/01690 є правомірними, обґрунтованими, документально підтвердженими, а тому підлягають задоволенню, з вищенаведених підстав.
Судові витрати стягуються відповідно до ст.139 КАС України.
Керуючись ст.ст. 72-77, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Імпортсервіс» до Львівської митниці про визнання протиправними та скасування рішень - задоволити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів від 27.10.2021 року №UA209000/2021/210029/2.
Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209140/2021/01690.
Стягнути з Львівської митниці за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Імпортсервіс» сплачений судовий збір в сумі 5301,54 (п'ять тисяч триста одна грн 54 коп) гривня.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Кухар Н.А.