13 травня 2022 року
справа №380/183/22
провадження № П/380/185/22
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Москаля Р.М. розглянув за правилами спрощеного позовного провадження (в порядку письмового провадження) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними дій та скасування вимоги про сплату боргу(недоїмки),
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) 05.01.2022 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Львівській області (далі - ГУ ДПС у Львівській області), просив визнати протиправними дії Головного управління ДПС у Львівській області щодо виставлення ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-2711-51 від 23.06.2021 зі сплати єдиного внеску на загальну суму 29293,44 грн. та скасувати цю вимогу. Позовні вимоги ОСОБА_1 ґрунтуються на тому, що він 18.08.1997 був зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа; до 2004 року припинив займатися підприємницькою діяльністю. Позивач повідомляє, що після запровадження з 01.07.2004 ЄДР не проходив перереєстрацію в новому реєстрі як фізична особа - підприємець за власною ініціативою, оскільки не звертався до державного реєстратора на підставі пп. 2,3,7,8 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» щодо спрощення механізму державної реєстрації припинення суб'єктів господарювання» від 01.07.2010 року №2390-VI про внесення щодо нього відомостей до ЄДР як про фізичну особу - підприємця. За наслідками інвентаризації юридичних осіб та суб'єктів підприємницької діяльності - фізичних осіб, зареєстрованих до 01.07.2004 та не включених до Єдиний державний реєстр (т.зв. «сплячих» підприємців) державний реєстратор реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції 30.12.2013 включив до ЄДР відомості щодо позивача з відміткою про те, що свідоцтво про державну реєстрацію ОСОБА_1 як СПД-ФО вважається недійсним. Також повідомляє, що на Львівський окружний адміністративний суд за позовом ДПІ у Залізничному районі м. Львова прийняв рішення №813/129/13-а від 28.01.2013 про припинення підприємницької діяльності ОСОБА_1 з мотивів тривалого неподання ним звітності. Державний реєстратор Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради вніс до ЄДР запис про припинення підприємницької діяльності ОСОБА_1 за судовим рішенням, що не набрало законної сили. За таких обставин вважає, видане в 1997 році свідоцтво про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи з 03.03.2012 вважалось недійсним. З огляду на це ОСОБА_2 станом на 01.01.2017 не мав статусу фізичної особи - підприємця та, як наслідок, не був платником ЄСВ. Тому вважає винесену контролюючим органом вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-2711-51 від 23.06.2021 зі сплати єдиного внеску на загальну суму 29293,44 грн. протиправною та такою, що підлягає скасуванню.
Відповідач, ГУ ДПС у Львівській області, позов не визнає з підстав, викладений у відзиві на позовну заяву (а.с. 31-32). Представник відповідача просить суд відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 в повному обсязі. Відповідач повідомив, що ОСОБА_1 з 1997 року перебуває на обліку в ГУ ДПС у Львівській області (Залізничний район м. Львова) як фізична особа - підприємець та взятий на облік як платник єдиного внеску. Вказує, що згідно реєстраційних та облікових даних платників податків інформаційної системи контролюючого органу ОСОБА_1 перебуває в стані 11 - припинено підприємницьку діяльність, але не знято з обліку. Відповідач зазначає, що з набранням чинності з 01.01.2017 Законом України від 06.12.2016 №1774-VII позивач як фізична особа - підприємець зобов'язаний сплачувати єдиний внесок незалежно від того, чи отримував дохід від підприємницької діяльності у звітному періоді. В оскарженій вимозі про сплату боргу (недоїмки) відображена недоїмка позивача по ЄСВ за 2017-2019 рр. (8448+9828,72+11016,72). Відповідач також стверджує, що позивач пропустив строк звернення до суду, визначений абз. 9 частини четвертої статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», зауваживши, що вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф-2711-51 від 23.06.2021 отримана позивачем 07.07.2021, з позовом щодо скасування цієї вимоги звернувся до суду в січні 2022 року, з відзивом подав клопотання про залишення позову без розгляду.
На спростування тверджень відповідача позивач подав відповідь на відзив (а.с. 47-49), наголосив на тому, що 18.08.1997 був зареєстрований як фізична особа - підприємець. 28.01.2013 на підставі постанови Львівського окружного адміністративного суду припинив діяльність фізичної особи - підприємця; 30.12.2013 до ЄДР внесені відомості з відміткою щодо недійсності його свідоцтва про державну реєстрацію. Вказує, що станом на 01.01.2017 вже давно не здійснював підприємницьку діяльність і не був фізичною особою - підприємцем, тому не має обов'язку сплачувати єдиний внесок. Позивач заперечив щодо залишення його позову без розгляду (а.с. 43-44), з посиланням на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 25.02.2021 у справі №580/3469/19, вказує, що платник єдиного внеску для захисту своїх законних прав, свобод і законних інтересів має право на звернення до суду з позовом про оскарження вимоги у межах гарантованого процесуальним законом строку, встановленого статтею 122 КАС України, а не статтею 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Вирішуючи питання щодо дотримання позивачем строків звернення до суду з цим позовом суд керується такими мотивами:
Оскаржувана вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф-2711-51 від 23.06.2021 отримана позивачем 07.07.2021 (а.с. 30), з позовом на оскарження цієї вимоги позивач звернувся до суду 22.12.2021 (позов скерований до суду засобами поштового зв'язку, а.с.21). Верховний Суд у постанові від 05.03.2021 у справі №640/9172/20 висловив новий підхід щодо застосування норм права при визначенні строків звернення до суду з позовами цієї категорії, а саме «платник єдиного соціального внеску для захисту своїх прав і законних інтересів має право на звернення до суду з позовом про оскарження вимоги у межах гарантованого процесуальним законом строку, встановленого статтею 122 КАС, а не статтею 25 Закону №2464-VI». Застосування такого підходу призводить до висновку про те, що цей позов подано в межах передбаченого статтею 122 КАС України строку, а отже - не пропущений.
Суд з'ясував зміст позовних вимог та заперечень, дослідив долучені до матеріалів справи письмові докази, оцінив їх в сукупності та встановив такі фактичні обставини справи та відповідні правовідносини:
ОСОБА_1 18.08.1997 був зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа реєстраційною палатою департаментом економічної політики та ресурсів Львівського міськвиконкому № запису 1221 (а.с. 13); взятий на облік в органи ДПС (а.с. 36).
28.01.2013 Львівський окружний адміністративний суд прийняв постанову у справі №813/129/13-а, відповідно до якого позов державної податкової інспекції у Залізничному районі м.Львова ДПС до приватного підприємця ОСОБА_1 про припинення підприємницької діяльності задовольнив повністю, суд припинив підприємницьку діяльність фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (проживає за адресою: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) у зв'язку із неподанням податкової звітності з 01.01.2009 (а.с. 14-16).
30.12.2013 державний реєстратор Реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції включив до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців відомості про ОСОБА_1 як фізичну особі - підприємця з відміткою про те, що свідоцтво про державну реєстрацію вважається недійсним, про що повідомлено в листі юридичного департаменту Управління державної реєстрації Львівської міської ради №2902-вих.-112220 від 26.11.2021 (а.с. 17-18).
До Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань внесений запис №24150100003060500 включені відомості про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця за судовим рішенням (на підставі постанови Львівського окружного адміністративного суду від 28.01.2013 у справі №813/129/13-а), що не пов'язано з банкрутством (а.с. 17-18, 19, 36).
Головне управління ДПС у Львівській області сформувало ОСОБА_1 вимогу про необхідність сплати борг (недоїмку) №Ф-2711-51 від 23.06.2021, відповідно до якої станом на 31.05.2021 заборгованість ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) зі сплати недоїмки по єдиному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на підставі даних інформаційної системи органу доходів та зборів склала 29293,44 грн. (а.с.9). Як підстави винесення цієї вимоги контролюючий орган вказав:
- статтю 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (правова підстава);
- дані інформаційної системи органів доходів і зборів (фактична підстава).
Контролюючий орган визначив суми недоїмки з ЄСВ за 2017р. (8448 грн.), 2018р. (9828,72 грн.), 2019р. (11016,72 грн.) самостійно, нарахування ЄСВ за 2017 рік відбулося 09.02.2018, а надалі відбувалося щоквартально, що відображено в даних облікової картки позивачки як платника податків (а.с. 33-35).
При прийнятті рішення суд керується такими правовими нормами:
Відповідно до норм статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» №2464-VI від 08.07.2010 (далі - Закон №2464-VI, в редакції на час виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до частини першої статті 1 Закону № 2464-VI:
- єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування (пункт 2);
- недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом (пункт 6);
- страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов'язані сплачувати єдиний внесок (пункт 10).
Відповідно до пунктів 4), 5) частини першої статті 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування; особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності;
Відповідно до приписів статті 9 Закону №2464-VI:
- єдиний внесок обчислюється виключно у національній валюті, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі (частина перша);
- обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок (частина друга);
- платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок (частина восьма).
Згідно з частиною п'ятою статті 8 Закону №2464-VI єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.
З 01.01.2017 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 № 1774-VIII, відповідно до якого внесені зміни до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», зокрема, у частину першу статті 7, а саме:
- у пункті 2 перше речення абзацу другого пункту слова «має право самостійно» замінено словом «зобов'язаний»;
- пункт 3 доповнено абзацом другим такого змісту: «Для платників, віднесених до першої групи платників єдиного податку, визначених у підпункті 1 пункту 291.4 статті 291 Податкового кодексу України, ця сума не може бути меншою за 0,5 мінімального страхового внеску із зарахуванням відповідних періодів здійснення підприємницької діяльності до страхового стажу, який обчислюється відповідно до статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», пропорційно до сплаченого єдиного внеску».
Отже, з 01.01.2017 єдиний внесок для фізичних осіб - підприємців нараховується на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, при цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.
Відповідно до положень частини першої статті 128 Господарського кодексу України від 16.01.2003 №436-IV (набрав чинності 01.01.2004) громадянин визнається суб'єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу. Частиною першою статті 58 ГК України визначено, що суб'єкт господарювання підлягає державній реєстрації як юридична особа чи фізична особа-підприємець у порядку, визначеному законом.
Відповідним законом, який регулює відносини, які виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, а також фізичних осіб - підприємців є Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» від 15.05.2003 №755-IV (далі - Закон №755-IV). Цей Закон, згідно з пунктом 1 розділу VІІІ «Прикінцеві положення», набрав чинності з 01.07.2004 та дія його поширюється на державну реєстрацію всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності та підпорядкування, а також фізичних осіб - підприємців (частина перша статті 3).
Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» від 15.05.2003 №755-IV:
- державна реєстрація юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців (далі - державна реєстрація) - офіційне визнання шляхом засвідчення державою факту створення або припинення юридичної особи, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, засвідчення факту наявності відповідного статусу громадського об'єднання, професійної спілки, її організації або об'єднання, політичної партії, організації роботодавців, об'єднань організацій роботодавців та їхньої символіки, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, зміни відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, про юридичну особу та фізичну особу - підприємця, а також проведення інших реєстраційних дій, передбачених цим Законом (пункт 4);
- Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - Єдиний державний реєстр, ЄДР) - єдина державна інформаційна система, що забезпечує збирання, накопичення, обробку, захист, облік та надання інформації про юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадські формування, що не мають статусу юридичної особи (пункт 7).
Основні принципи державної реєстрації визначено в статті 4 Закону №755-IV. Так, відповідно до цієї статі державна реєстрація, серед іншого, базується на принципах обов'язковості державної реєстрації в Єдиному державному реєстрі; об'єктивності, достовірності та повноти відомостей у Єдиному державному реєстрі; внесення відомостей до Єдиного державного реєстру виключно на підставі та відповідно до цього Закону.
Пункт 2 розділу VІІІ «Прикінцеві положення» Закону №755-IV передбачав, що державний реєстратор протягом 2004-2005 років при надходженні від юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців реєстраційної картки, відповідно до вимог статті 19 цього Закону, зобов'язаний провести заміну раніше виданих їм свідоцтв про державну реєстрацію на свідоцтва про державну реєстрацію єдиного зразка. При цьому реєстраційний збір за заміну свідоцтва про державну реєстрацію не стягується.
Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» щодо спрощення механізму державної реєстрації припинення суб'єктів господарювання» від 01.07.2010 року №2390-VI (набрав чинності 10.02.2011, далі Закон №2390-VI) внесено зміни до Закону №755-IV. Згідно з розділом II «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону передбачено, що:
- процес включення до Єдиного державного реєстру відомостей про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, зареєстрованих до 1 липня 2004 року, завершується через рік, починаючи з дня набрання чинності цим Законом (пункт 2);
- усі юридичні особи та фізичні особи - підприємці, створені та зареєстровані до 1 липня 2004 року, зобов'язані у встановлений пунктом 2 цього розділу строк подати державному реєстратору реєстраційну картку для включення відомостей про них до Єдиного державного реєстру та для заміни свідоцтв про їх державну реєстрацію на свідоцтва про державну реєстрацію єдиного зразка або для отримання таких свідоцтв (пункт 3);
- свідоцтва про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, оформлені з використанням бланків старого зразка та видані до 1 липня 2004 року, після настання встановленого пунктом 2 цього розділу строку вважаються недійсними (пункт 4);
- спеціально уповноважений орган з питань державної реєстрації протягом місяця з дати завершення процесу включення до Єдиного державного реєстру відомостей про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, зареєстрованих до 1 липня 2004 року, передає відомості про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, включених до Єдиного державного реєстру, органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування (далі - уповноважені органи), які в межах своїх повноважень ведуть облік юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та/або проводять реєстрацію юридичних осіб будь-яких організаційно-правових форм та фізичних осіб - підприємців.
Уповноважені органи протягом місяця з дня отримання від спеціально уповноваженого органу з питань державної реєстрації відомостей про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, включених до Єдиного державного реєстру, проводять звірення даних реєстрів (баз даних реєстрів, журналів реєстрації, обліку тощо), що ведуться ними, з даними Єдиного державного реєстру. За результатами звірення уповноважені органи подають спеціально уповноваженому органу з питань державної реєстрації відомості з відомчих реєстрів (баз даних реєстрів, журналів реєстрації, обліку тощо) про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, відомості про яких не включені до Єдиного державного реєстру.
За результатами проведеного звірення уповноважені органи оприлюднюють у спеціалізованих друкованих засобах масової інформації та/або на відомчих веб-сайтах відомості про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, відомості про яких на дату завершення процесу включення до Єдиного державного реєстру відомостей про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців не включені до Єдиного державного реєстру (пункт 7);
- після закінчення передбаченого для включення відомостей до Єдиного державного реєстру строку, встановленого пунктом 2 цього розділу, уповноважені органи у місячний строк проводять остаточне звірення даних відомчих реєстрів (баз даних реєстрів, журналів реєстрації, обліку тощо), за результатами якого готують аналітичну інформацію для передачі її тимчасовим міжвідомчим спеціальним комісіям, утвореним з метою проведення в Автономній Республіці Крим та відповідних областях інвентаризації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, зареєстрованих до 1 липня 2004 року, відомості про яких до строку, встановленого пунктом 2 цього розділу, не включені до Єдиного державного реєстру (пункт 8);
- порядок утворення, а також завдання та повноваження тимчасових міжвідомчих спеціальних комісій встановлюються спеціально уповноваженим органом з питань державної реєстрації (пункт 9).
Відповідно до пункту 9 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №2390-VI наказом Міністерства юстиції України №575/5 від 12.04.2012 «Про тимчасові міжвідомчі спеціальні комісії з питань проведення інвентаризації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» затверджено Положення про тимчасові міжвідомчі спеціальні комісії з питань проведення інвентаризації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (далі - Положення №575/5, чинного на час виникнення спірних правовідносин). Це Положення визначало порядок утворення, завдання та повноваження тимчасових міжвідомчих спеціальних комісій з питань проведення інвентаризації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - комісії).
Як передбачено пунктами 1.2 розділу І «Загальні положення» та 2.4 розділу «Порядок утворення комісій» Положення №575/5 комісії створюються в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі з метою проведення інвентаризації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, зареєстрованих до 01 липня 2004 року, відомості про яких на дату завершення процесу включення до Єдиного державного реєстру відомостей про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців не включені до Єдиного державного реєстру (далі - невключені суб'єкти); до складу комісії входять працівники реєстраційних служб головних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі та територіальних органів Державної податкової служби України, територіальних органів державної статистики, територіальних органів Пенсійного фонду України.
Завданням комісії було проведення інвентаризації невключених суб'єктів. До повноважень комісії входило: - прийняття від органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, які в межах своїх повноважень ведуть облік юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та/або проводять реєстрацію юридичних осіб будь-яких організаційно-правових форм та фізичних осіб - підприємців (далі - уповноважені органи), аналітичну інформацію про невключених суб'єктів; - складання узагальненої інформації про невключених суб'єктів; - передання узагальненої інформації про невключених суб'єктів виконавчим комітетам міських рад міст обласного значення, районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій за місцезнаходженням юридичних осіб та за місцем проживання фізичних осіб - підприємців для подальшого включення їх державними реєстраторами до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (далі - Єдиний державний реєстр) (п. 3.1, 3.2 розділу ІІІ Положення №575/5).
Як передбачав пункт 4.1, 4.2, 4.10 розділу ІVІ Положення №575/5 прийом від уповноважених органів аналітичної інформації здійснюється комісією до 03 травня 2012 року; аналітична інформація про проведення інвентаризації щодо фізичних осіб - підприємців та юридичних осіб, зареєстрованих до 01 липня 2004 року, відомості про яких на дату завершення процесу включення до Єдиного державного реєстру відомостей про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців не включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, приймається комісією у паперовій та електронній (у форматі Microsoft Excel) формах, наведених у додатках 1 та 2, про що складається акт приймання-передачі у двох примірниках; комісія завершує свою діяльність після отримання від державних реєстраторів звіту про завершення процесу включення до Єдиного державного реєстру невключених суб'єктів.
25.03.2014 Верховна Рада України прийняла Закон України «Про внесення змін до деяких законів України, щодо включення відомостей про діючих юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців до Єдиного державного реєстру» №1155-VII, відповідно до якого виключила пункти 2-4 і 7-9 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» щодо спрощення механізму державної реєстрації припинення суб'єктів господарювання». Наказ №575/5 від 12.04.2012 «Про тимчасові міжвідомчі спеціальні комісії з питань проведення інвентаризації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» відповідно до Закону №1155-VII втратив чинність на підставі наказу Міністерства юстиції України №935/5 від 16.06.2014.
При оцінці доводів сторін та прийнятті рішення суд керується такими мотивами:
Відповідно до пункту 4) частини першої статті 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування. Відповідно до норм Закону №2464-VI необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою підприємницької діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування єдиного соціального внеску. При цьому за відсутності бази для нарахування єдиного соціального внеску у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство з 01.01.2017 встановлює обов'язок особи самостійно визначити цю базу, але її розмір не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску на місяць. Отже, для нарахування та сплати єдиного внеску відповідно до пункту 4) частини першої статті 4 Закону №2464-VI обов'язковим є наявність в особи статусу фізичної особи - підприємця. Державна реєстрація згідно статті 4 Закону №755-IV базується, зокрема, на принципі обов'язковості державної реєстрації в Єдиному державному реєстрі.
Оцінюючи обставини цієї справи суд враховує, що ОСОБА_1 18.08.1997 був зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа (а.с. 13). 28.01.2013 за позовом контролюючого органу суд припинив підприємницьку діяльність ОСОБА_1 у зв'язку із неподанням податкової звітності з 01.01.2009 (а.с.14-16). На підставі відомостей тимчасової комісії з питань проведення інвентаризації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців державний реєстратор Реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції 30.12.2013 включив до ЄДР відомості про ОСОБА_1 з відміткою про те, що свідоцтво про державну реєстрацію цієї особи вважається недійсним (а.с.17-18). Наведені в сукупності обставини вказують на те, що позивач станом на 01.01.2017 та станом на дату формування оскаржуваної вимоги не мав статусу фізичної особи - підприємця. Отже, ОСОБА_1 з 01.01.2017 не набув статусу платника єдиного внеску як фізична особа - підприємець, тому нарахування контролюючим органом ЄСВ за 2017, 2018, 2019 роки не ґрунтується на законі та є протиправним, оскільки в позивача відсутня недоїмка з ЄСВ за цей період.
Підсумовуючи свої висновки суд дійшов переконання, що вимога №Ф-2711-51 від 23.06.2021 про необхідність сплати ОСОБА_1 недоїмки з єдиного соціального внеску за 2017-2019 рр. є незаконною та необґрунтованою, оскільки у позивача відсутня заборгованість по сплаті ЄСВ як ФОП за 2017-2019 роки. Тому оскаржена вимога про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску не відповідає критеріям правомірного рішення, що визначені частиною другою статті 2 КАС України, і її слід скасувати як протиправну.
Відповідно до приписів частини першої статті 139 КАС України та враховуючи обґрунтованість позовних вимог суд стягує на користь позивача суму сплаченого ним судового збору за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.ст. 19-20, 22, 25-26, 90, 139, 229, 241-246, 251, 255, 257-258, 295, пп. 15.5 п.15 розділу VII “Перехідні положення” КАС України, суд -
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДПС у Львівській області №Ф-2711-51 від 23.06.2021 зі сплати єдиного внеску в сумі 29293,44 грн.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Львівській області (79026, Львівська область, місто Львів, вул. Стрийська, буд. 35, ідентифікаційний код ВП 43968090) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати на сплату судового збору в сумі 908 (дев'ятсот вісім) гривень.
Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом тридцяти днів з дня його складення. Апеляційна скарга подається до суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який постановив рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Москаль Р.М.