справа№380/23182/21
12 травня 2022 року
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого-судді Костецького Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Національної академії сухопутних військ імені Петра Сагайдачного (вул. Героїв Майдану, 32, м. Львів) про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії, -
До Львівського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Національної академії сухопутних військ імені Петра Сагайдачного, в якому позивач просить:
1. Визнати протиправною бездіяльність Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 03.06.2019 у повному розмірі.
2. Зобов'язати Національну академію сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного (код юридичної особи в ЄДРПОУ: 08410370) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 03.06.2019, із врахуванням раніше проведених виплат та застосовуючи правила абзацу 4 пункту 5 Порядку № 1078.
3. Стягнути з Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000 грн.
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2021 року провадження у справі було відкрито, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
В обґрунтування позову зазначено, що ОСОБА_1 проходив військову службу у Збройних Силах з 1987 року по 2019 рік. Останнє перед звільненням місце проходження військової служби - Національна академія сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного.
Наказом командувача Сухопутних військ Збройних Сил України (по особовому складу) від 25.03.2019 № 92 позивача було звільнено з військової служби у запас за станом здоров'я та виключено з 03.06.2019 із списків особового складу на підставі наказу начальника Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного від 03.06.2019 № 138.
Проте, на день звільнення з військової служби ОСОБА_1 не отримав у повному обсязі кошти, на які мав право за час проходження військової служби у відповідача, а саме йому не була виплачена індексація грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 01.03.2018, а у період з 01.03.2018 по 03.06.2019 (день виключення зі списків особового складу) індексація грошового забезпечення йому виплачувалась не у повному обсязі.
Позивач також звертає увагу, що рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 20.07.2020 у справі № 1.380.2019.006812, яке набрало законної сили 04.11.2020, дії відповідача щодо не нарахування та невиплати індексації грошового забезпечення позивачеві за період з січня 2016 року по березень 2018 року визнано протиправними та зобов'язано її нарахувати і виплатити. Разом з тим, позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача при нарахуванні індексації грошового забезпечення застосовувати конкретні базові місяці та здійснити виплату індексації грошового забезпечення у конкретній сумі, визнані судом передчасними.
На виконання вказаного рішення відповідач нарахував (40 538, 27 грн.) та виплатив позивачеві індексацію грошового забезпечення з урахуванням обов'язкових платежів у сумі - 39 930, 20 грн.
В контексті спірних правовідносин та у відповідь на адвокатський запит представника позивача відповідачем було зазначено, що базовим місяцем для нарахування індексації грошового забезпечення позивачеві у період з січня 2016 року по березень 2018 року застосовувався січень 2014 року, у зв'язку із збільшенням розміру щомісячної додаткової грошової винагороди, а також березень 2018 року, внаслідок підвищення посадових окладів, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб".
Не погоджуючись із сумою нарахувань, позивач повторно звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із позовом про визнання протиправними дій відповідача щодо виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 03.06.2019 у не повному розмірі, а також щодо зобов'язання відповідача здійснити донарахування та провести виплату індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 03.06.2019, з врахуванням базового місяця (місяця підвищення тарифних ставок (окладів) для нарахування йому індексації - січня 2008 року та березня 2018 року, із врахуванням раніше проведених виплат та застосовуючи приписи абзацу 4 пункту 5 Порядку № 1078.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 30.04.2021 у справі № 380/3114/21 позовні вимоги позивача задоволено частково, а саме визнано протиправними дії відповідача щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення позивачеві за період з січня 2016 року по березень 2018 року з урахуванням базового місяця січня 2014 року, а також зобов'язано відповідача здійснити перерахунок індексації грошового забезпечення позивача за період з січня 2016 року по березень 2018 року з урахуванням січня 2008 року, як базового місяця та здійснити виплату з урахуванням виплаченої суми. У задоволенні решти позовних вимог суд відмовив.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12.08.2021 року рішення Львівського окружного адміністративного суду, зокрема в частині виплати індексації грошового забезпечення з 01.03.2018 по 03.06.2019 залишено без змін.
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08 вересня 2021 року заяву представника позивача щодо роз'яснення судового рішення було відхилено.
Позивач стверджує, що виплата індексації грошового забезпечення позивачеві за період 01.01.2016 по 28.02.2018 з врахуванням базового місяця (місяця підвищення посадового окладу) - січня 2008 року, проведена відповідачем на виконання судового рішення у справі № 380/3114/21 лише 21.10.2021. Така сума виплати становила 43 361, 05 грн.
Крім того, 01.11.2021 р. представником позивача на адресу відповідача було направлено адвокатський запит з метою отримання розрахунку індексації грошового забезпечення позивача, проведеного на підставі судового рішення у справі № 380/3114/21.
08 листопада 2021 року відповідач надав відповідь на адвокатський запит, а також довідку про фактично проведений розрахунок індексації позивачеві, у якій сума індексації грошового забезпечення позивача, яка склалася у місяці підвищення доходу, а саме у березні 2018 року, склала 1 500,00 грн. (5 колонка). При цьому, у подальшому виплата індексації відповідачем була припинена.
Непогоджуючись із такою бездіяльністю відповідача, ОСОБА_1 через свого представника звернувся до суду із цим позовом та просить відновити його порушені права у визначений ним спосіб.
14.01.2022 р. відповідач надав суду відзив на позову, в якому заперечував проти його задоволення. Вважає, що ініційований позивачем спір вже вирішений у судовому порядку, а в діях сторони позивача наявні ознаки зловживання процесуальними правами.
25.01.2022 р. сторона позивача надала відповідь на відзив, в якому наполягала на задоволенні позовних вимог, доводи відповідача просила відхилити за безпідставністю.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі факти, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини та надав їм правову оцінку.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу у Збройних Силах з 1987 року по 2019 рік. Останнє перед звільненням місце проходження військової служби - Національна академія сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного.
Наказом командувача Сухопутних військ Збройних Сил України (по особовому складу) від 25.03.2019 № 92 позивача було звільнено з військової служби у запас за станом здоров'я та виключено з 03.06.2019 із списків особового складу на підставі наказу начальника Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного від 03.06.2019 № 138.
Із довідки про фактично проведений розрахунок по індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 вбачається, що базовими місяцями нарахування є січень 2008 року та березень 2018 року.
На виконання судового рішення по справі № 1.380.2019.006812 відповідач нарахував та виплатив позивачу за період з січня 2016 - березень 2018 - 40 538, 27 грн. (платіжне доручення № 437 від 24.02.2021 року). На виконання рішення суду в іншій адміністративній справі (№ 380/3114/21) відповідач нарахував та виплатив ОСОБА_1 , за аналогічний період, індексації в розмірі 44 021, 37 грн. (платіжне доручення № 3473 від 27.10.2021 року).
Відповідно до ч.1 ст. 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Частиною 2 статті 1-2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" передбачено, що у зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Грошове забезпечення військовослужбовців врегульовано статтею 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Частиною 1 цієї статті передбачено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.
Згідно з частинами 2, 3 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону. Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України "Про індексацію грошових доходів населення".
За визначенням, наведеним у статті 1 цього Закону, індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Частиною 1 статті 2 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" передбачено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру зокрема оплата праці (грошове забезпечення).
Згідно зі статтею 4 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті. Підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін. У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв'язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Згідно ст.5 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України. Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік.
Відповідно ч. 2 ст. 6 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.
Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення, що поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників, визначає Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003 року (далі - Порядок №1078).
Пунктом 2 Порядку № 1078 передбачено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема грошове забезпечення військовослужбовців.
Згідно п.4 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. Індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.
Відповідно до абз.8 п.4 Порядку №1078 проведення індексації грошових доходів населення № 1078, у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до законодавства.
Згідно з п.6 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких проводяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: 1) підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів; 2) підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету; 3) об'єднання громадян підвищують розміри оплати праці за рахунок власних коштів; 4) індексація допомоги по безробіттю, що надається відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, проводиться за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття; 5) індексація стипендій особам, які навчаються, проводиться за рахунок джерел, з яких вони сплачуються; 6) індексація розміру аліментів, визначеного судом у твердій грошовій сумі, проводиться за рахунок коштів платника аліментів; 7) індексація сум відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також сум, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їх сімей, проводиться за рахунок джерел, з яких вони сплачуються. Індексація розміру аліментів, визначеного судом у твердій грошовій сумі, проводиться підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами - підприємцями, які проводять відповідні відрахування аліментів з доходу їх платника. У разі коли грошовий дохід формується з різних джерел і цим Порядком не встановлено черговості його індексації, сума додаткового доходу від індексації виплачується за рахунок кожного джерела пропорційно його частині у загальному доході. Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік.
Аналіз наведених норм дозволяє дійти до висновку, що індексація грошового забезпечення як складова грошового забезпечення військовослужбовців є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, тому підлягає обов'язковому нарахуванню і виплаті.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постановах від 12 грудня 2018 року - справа №825/874/17, від 19 червня 2019 року - справа №825/1987/17, а також в постанові від 19 липня 2019 року - справа № 240/4911/18.
Відповідно до вимог чинних нормативно-правових актів, проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язковою для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
При цьому нормами Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" та Порядку № 1078 визначено джерело коштів на проведення індексації.
Пунктом 6 Порядку № 1078 безпосередньо не скасовано виплату індексації заробітної плати (грошового забезпечення) та не пов'язано індексацію з надходженням коштів до власника підприємства, установи, організації.
У рішенні Конституційного суду України від 15.10.2013 року № 9-рп/2013 зазначено, що держава передбачає заходи, спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати, тобто грошової винагороди за виконану роботу як еквівалента вартості споживчих товарів і послуг. Згідно з положеннями частини шостої статті 95 КЗпП України, статей 33, 34 Закону України "Про оплату праці" такими заходами є індексація заробітної плати та компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати. В аспекті конституційного звернення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України слід розуміти так, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати як складових належної працівнику заробітної плати без обмеження будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем.
При цьому, суд звертає увагу, що відповідно до статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути, позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
У справі "Кечко проти України" Європейський суд з прав людини встановив, що мало місце порушення статті 1 Протоколу № 1 Конвенції, про захист прав людини і основоположних свобод, зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними (п.23 Рішення).
Відповідно до п.5 Порядку № 1078 у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Тобто, він є базовим для обчислення індексу споживчих цін.
Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.
У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.
Враховуючи вищенаведене вбачається, що підставою для встановлення базового місяця індексації є підвищення, зокрема, посадових окладів особи.
Сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.
Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
Тобто, з абзацу 4 пункту 5 постанови № 1078 вбачається, що у випадку, якщо розмір підвищення окладу військовослужбовця (різниця між окладами до та після підвищення) є більшим, ніж розмір індексації в місяці підвищення (яка мала би бути нарахованою, якщо б не було підвищення окладу), то індексація в цьому випадку дорівнює 0.
Однак, якщо розмір підвищення окладу військовослужбовця є меншим, ніж розмір індексації в місяці підвищення, то індексація в цьому випадку розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення окладу.
Суд констатує і це слідує з матеріалів судового провадження, що у справі № 1.380.2019.006812 позивач порушував питання щодо не нарахування та не виплати йому індексації грошового забезпечення з 01.01.2015 по 03.06.2019, що фактично також охоплює спірний період у цій справі. Відмовляючи у задоволені позову в частині виплатного періоду (березень 2018-червень 2019) індексації грошового забезпечення суди першої та апеляційної інстанції виходили з того, що в березні 2018 року набрала чинності Постанова КМУ № 704, якою розмір посадового окладу ОСОБА_1 з квітня 2018 збільшено з 1200 грн. до 6200 грн. Отже, березень 2018 року є “базовим” місяцем для подальшого обчислення індексації на підставі Постанови № 1078, тому підстав для нарахування індексації до досягнення порогового значення інфляції в розмірі 103 % не було. При цьому, відповідно до офіційних даних, що містяться на сайті Державної служби статистики України, з квітня 2018 року індекс споживчих цін не перевищував 103 %. Після досягнення індексом інфляції цього порогового значення в листопаді 2018 року нарахування індексації відновлено, а тому в цій частині позов був визнаний безпідставним.
Суд апеляційної інстанції на підставі довідки про нараховане грошове забезпечення підполковника ОСОБА_1 додатково встановив, що в 2015 році, а також з листопада 2018 року по травень 2019 року позивачу нараховувалася та виплачувалася індексація його грошового забезпечення.
У справі № 380/3114/21 позивач ініціював судове провадження щодо виплати йому індексації грошового забезпечення у неповному обсязі з 01.01.2016-03.06.2019, що теж включає спірний період виплати. Рішеннями судів як першої, так і апеляційної інстанції в частині визнання протиправними дій Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного щодо виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення у не повному обсязі за період з березня 2018 по 03.06.2019 р. та зобов'язання відповідача здійснити донарахування та виплату індексації за вказаний період з урахуванням базового місяця березня 2018 року - відмовлено.
Тобто, у двох самостійних публічно-правових спорах, судами вже було встановлено юридичні факти, що мають відношення до спірних правовідносин, а тому на підставі ч. 4 ст. 78 КАС України, вони вважаться доведеними та не підлягають повторному доказуванню.
Суд критично оцінює доводи позивача стосовно того, що з огляду на мотивувальні частини рішень суду першої та апеляційної інстанції у справі № 380/3114/21, слід дійти висновку, що фактична відмова судів зобов'язати відповідача нарахувати індексацію грошового забезпечення позивачеві у період з 01.03.2018 по 03.06.2019, а саме із застосуванням приписів абзацу 4 пункту 5 Порядку № 1078, продиктована відсутністю нарахування індексації грошового забезпечення із застосуванням базовим місяцем у період з 01.01.2016 по 28.02.2018 - січня 2008 року. Помилковість вказаного судження ініціатора позову спростовується матеріалами справи, які свідчать, що у задоволені позовних вимог було відмовлено за безпідставністю, а не через відсутність відповідного нарахування та виплати зі сторони відповідача, що за своєю суттю вказувало би на передчасність судового захисту.
Водночас, суд зазначає, що втретє заявлений позов не може тлумачитися як аналогічний спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, оскільки кожний новий позов дещо видозмінював характер спірних правовідносин, а їх обґрунтування доповнювалося результатом попередніх судових рішень та подальшої комунікації між сторонами щодо правильності виконання відповідачем судового рішення у конкретній справі.
Частиною 1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає, що адміністративний позов не підлягає задоволенню.
З урахуванням висновку суду про відмову у задоволені позовних вимог, суд керуючись положеннями статті 139 КАС України, судові витрати позивача залишає за ним без належного відшкодування зі сторони відповідача.
Керуючись ст.ст. 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
1. У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Національної академії сухопутних військ імені Петра Сагайдачного (вул. Героїв Майдану, 32, м. Львів) про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії - відмовити.
2. Судові витрати не стягуються.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд, а у разі реєстрації офіційної електронної адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Костецький Н.В.