про відмову у відкритті провадження
12 травня 2022 року м. Кропивницький Справа № 340/2497/22
Суддя Кіровоградського окружного адміністративного суду Кравчук О.В., розглянувши матеріали
позовної заяви ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 тел. НОМЕР_1 адреса АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_2 )
до відповідача - Військової частини НОМЕР_3 (ел. пошта ІНФОРМАЦІЯ_2 , тел. НОМЕР_4 адреса АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_5 )
про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,
До Кіровоградського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом, у якому просить суд:
- визнати дії відповідача - Військової частини НОМЕР_3 (код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) щодо конфіскації легкового автомобіля марки FORD ESCAPE, vinnum ber: НОМЕР_6 , який належить ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) протиправними;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_3 (код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) повернути легковий автомобіль марки FORD ESCAPE, vinnumb er: НОМЕР_6 його власнику - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ).
Разом із адміністративним позовом подано заяву про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову.
Відповідно до відомостей автоматизованої системи “Діловодство спеціалізованого суду” 11 травня 2022 року вказана справа, разом із заявою про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, передана на розгляд судді Кравчук О.В.
Згідно з пункту 4 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя з'ясовує, зокрема, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Вирішуючи питання про наявність підстав для розгляду справи у порядку адміністративного судочинства України, суд виходить з такого.
Відповідно до матеріалів позову, згідно з Актом про примусове відчуження або вилучення майна №247, на підставі Наказу командира в/ч НОМЕР_7 від 28 березня 2022 року, Військова частина НОМЕР_3 здійснила примусове відчуження легкового автомобіля марки FORD ESCAPE, vinnum ber: НОМЕР_6 , який належить ОСОБА_1 , у зв'язку з введенням воєнного стану в Україні згідно Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022.
Вимогами в цій справі є визнання протиправними дій відповідача щодо реквізиції (у позові такі дій найменовані конфіскацією, однак за своєю цивільно-правовою природою є саме реквізицією в умовах воєнного стану) та зобов'язання відповідача повернути легковий автомобіль марки FORD ESCAPE, що належить позивачеві на праві приватної власності.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Так, у розумінні частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір;, публічно-правовий спір - спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
Згідно з правилами визначення юрисдикції адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ, наведеними у статті 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).
Проте юридично помилковим є застосування статті 19 КАС України та поширення юрисдикції адміністративних судів на всі спори, стороною яких є суб'єкт владних повноважень, оскільки при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних, і господарських чи цивільних справ недостатньо застосування виключно формального критерію - визначення суб'єктного складу спірних правовідносин. Визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Так, до юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома (кількома) суб'єктами стосовно їх прав та обов'язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб'єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого суб'єкта (інших суб'єктів), а останній (останні) відповідно зобов'язаний (зобов'язані) виконувати вимоги та приписи такого суб'єкта владних повноважень. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 914/2006/17.
Натомість приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права або інтересу конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єкта владних повноважень.
Отже, якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені або можуть бути спричинені рішенням, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий або пов'язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів характер, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.
Спір, що виник між сторонами у даній справі, хоч і виник у площині публічного інтересу, однак стосується цивільних (майнових) прав позивача.
Так, підставою даного позову стало примусове відчуження у позивача належного йому на праві приватної власності майна (автомобіля) під час дії правового режиму воєнного стану.
Вдповідно до положень статей 316, 317, 319 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Держава не втручається у здійснення власником права власності. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до положень статті 321 цього Кодексу право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об'єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.
Згідно зі статтею 353 ЦК України з метою суспільної необхідності майно може бути примусово відчужене у власника на підставі та в порядку, встановлених законом, за умови попереднього і повного відшкодування його вартості (реквізиція). Реквізоване майно переходить у власність держави або знищується.
Згідно з частиною другою статті 353 Цивільного кодексу України в умовах воєнного або надзвичайного стану майно може бути примусово відчужене у власника з наступним повним відшкодуванням його вартості.
Законом України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану» від 17 травня 2012 року № 4765-VI примусове відчуження майна розуміється як позбавлення власника права власності на індивідуально визначене майно, що перебуває у приватній або комунальній власності та яке переходить у власність держави для використання в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану за умови попереднього або наступного повного відшкодування його вартості.
За викладених обставин суд дійшов висновку, що правовідносини, які склалися між сторонами, не є публічно-правовим спором і не підпадають під визначення справи адміністративної юрисдикції, і компетенція адміністративних судів на цей спір не поширюється, оскільки вимоги позивача не стосуються захисту його прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин, а спрямовані безпосередньо на захист майнових прав Магльованого А.Ю.
Приватноправовий (цивільно-правовий) характер спірних відносин виключає компетенцію адміністративного суду щодо розгляду спору за правилами адміністративного судочинства.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Виходячи з викладеного та керуючись вимогами статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя
Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі №340/2497/22 за позовом ОСОБА_1 (адреса АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_2 ) до відповідача - Військової частини НОМЕР_3 (адреса 67570, Одеська область, Лиманський район, смт. Чорноморське, ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії.
Повідомити позивача, що повторне звернення до адміністративного суду з таким самим позовом, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Роз'яснити позивачеві, що даний спір підлягає розгляду в поряду цивільного (господарського) судочинства.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Копію ухвали вручити (надіслати) позивачеві разом з позовної заявою та усіма доданими до неї матеріалами.
Ухвала може бути оскаржена до Третього апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду О.В. Кравчук