12 травня 2022 року Київ справа №320/14287/21
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Басая О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Вишневої міської ради Бучанського району Київської області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі також - Позивач, ОСОБА_1 ) з позовом до Вишневої міської ради Бучанського району Київської області (далі також - Відповідач, Вишнева міськрада), в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення №1-01/V18-51 Вишневої міської ради Бучанського району Київської області VІІІ скликання VІ сесії від 27 травня 2021 року в частині відмови в наданні дозволу громадянину України - ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) орієнтовною площею 891,55 кв.м., яка розташована поряд із земельною ділянкою кадастровий номер якої 3222484000 та знаходиться у віданні Вишневої міської ради Бучанського району Київської області;
- зобов'язати Вишневу міську раду Бучанського району Київської області надати громадянину України - ОСОБА_1 , дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) орієнтовною площею 891,55 кв.м., яка розташована поряд із земельною ділянкою кадастровий номер якої 3222484000 та знаходиться у віданні Вишневої міської ради Бучанського району Київської області.
В обґрунтування своїх позовних вимог Позивач зазначив, що відмова Відповідача в наданні йому дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) орієнтовною площею 891,55 кв.м., яка розташована поряд із земельною ділянкою кадастровий номер якої 3222484000 та знаходиться у віданні Вишневої міської ради Бучанського району Київської області (далі також - земельна ділянка), не відповідає вимогам чинного законодавства, є необґрунтованою, у зв'язку з чим є протиправною та підлягає скасуванню.
Представник Відповідача подав суду відзив на позов, в якому зазначив, що заявлені Позивачем вимоги є необґрунтованими і безпідставними, а оскаржуване рішення Відповідача є законним та таким, що прийняте на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, оскільки земельна ділянка, щодо якої Позивач просив надати дозвіл на розробку проекту землеустрою, перебуває у приватній власності іншої фізичної особи.
Розглянувши позовну заяву, відзив на позовну заяву, докази наявні в матеріалах справи та оцінивши їх у сукупності, суд встановив наступне.
Позивач звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Київській області з запитом від 19.02.2021 щодо отримання інформації про земельні ділянки, які зображені на графічних матеріалах, за результатом розгляду якого, листом від 23.04.2021 вих.№ПІ-442/0-509/0/63-21ГУ Держгеокадастру у Київській області повідомило Позивачу, що до Державного земельного кадастру не внесені відомості про запитувану територію зазначену на графічному матеріалі, зокрема, з КОАТУ 3222484001, зона:01, квартал: 6019, розташовану в межах населеного пункту с. Крюківщина, у зв'язку з чим неможливо надати актуальну інформацію щодо правового статусу земельної ділянки.
У подальшому, 08.05.2021 Позивач звернувся до Відповідача з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки, яка знаходиться у віданні Вишневої територіальної громади Бучанського району Київської області в межах села Крюківщина Бучанського району Київської області, що знаходиться поряд із земельною ділянкою кадастровий номер якої 3222484000, позначена та заштрихована на картографічному матеріалі, орієнтовною площею 891,55 кв.м., для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).
До вказаного клопотання Позивачем було додано копії наступних документів: паспорту громадянина України ОСОБА_1 ; реєстраційного номеру облікової картки платника податків ОСОБА_1 ; відповіді ГУ Держгеокадастру; витягу з порталу "Публічна кадастрова карта України" з орієнтовним розташуванням земельної ділянки.
За результатом розгляду клопотання Позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки та наданих ним документів, Вишнева міська рада Бучанського району Київської області VІІІ скликання на VІ сесії прийняла рішення№1-01/V18-51від 27 травня 2021 року "Про відмову в наданні дозволу громадянам України на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність на території міста Вишневе та села Крюківщина (згідно додатку)", яким відмовлено в наданні дозволу громадянам України, у тому числі Позивачу, в наданні дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення садівництва, для ведення особистого селянського господарства, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), для індивідуального дачного будівництва, для будівництва індивідуальних гаражів, - у зв'язку з відсутністю належних документів до клопотань громадян (у тому числі графічних матеріалів), невідповідністю місця розташування земельних ділянок вимогам містобудівної документації, наявністю на земельних ділянках нерухомого майна, яке перебуває у приватній власності інших громадян, перебуванням земельних ділянок у приватній власності інших фізичних та юридичних осіб, відсутністю земель запасу та резерву на території міста Вишневе та села Крюківщина.
Згідно з письмовими поясненнями представника Відповідача, наданими на вимогу суду, Позивачу було відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність відповідної земельної ділянки, у зв'язку з тим, що така земельна ділянка перебуває у приватній власності іншої фізичної особи, а саме відповідно до записів в земельній кадастровій книзі, що велася Крюківщинською сільською радою, земельна ділянка, яку бажає отримати Позивач у приватну власність надана у приватну власність громадянину ОСОБА_2 рішенням 15 сесії Крюківщинської сільської ради від 24.11.2000, на підставі якого було видано Державний акт на право власності на земельну ділянку. Аналогічні обставини зазначені представником Відповідача у відзиві на позов, як підстави обґрунтування своєї правової позиції щодо підтвердження правомірності спірного рішення Відповідача.
При цьому, у письмових поясненнях представником Відповідача зазначено, що копії вищевказаних документів додаються, що не відповідає дійсності, оскільки фактично такі документи до письмових пояснень не додані, як і не додані до відзиву на позов..
Натомість, представником Відповідача до письмових пояснень додано копію запиту Виконавчого комітету Вишневої міської ради до Державного архіву Київської області від 22.11.2021 вих.№3/02-3538 про надання копії рішенням 15 сесії Крюківщинської сільської ради від 24.11.2000 в частині передачі земельної ділянки у приватну власність ОСОБА_2 , а також копію запиту Виконавчого комітету Вишневої міської ради до ГУ Держгеокадастру у Київській області від 22.11.2021 вих.№3/02-3537 про надання копії Державного акту на право власності на земельну ділянку гр. ОСОБА_2 на території села Крюківщина.
Також представником Відповідача до відзиву на позов додано копію земельної кадастрової книги с. Крюківщина (витяг), з якої випливає, що ОСОБА_2 надано право користування присадибною ділянкою (рілля) загальною площею 0,1200 на підставі рішення 15 сесії від 24.11.2000. Водночас, з даних наданої представником Відповідача копії земельної кадастрової книги с. Крюківщина не вбачається, що надана ОСОБА_2 у користування присадибна ділянка (рілля) передана йому у приватну власність та/або є саме тією земельною ділянкою, яку бажає отримати Позивач у приватну власність (розташована поряд із земельною ділянкою кадастровий номер якої 3222484000 та знаходиться у віданні Вишневої міської ради Бучанського району Київської області). Будь-яких інших належних та допустимих доказів, які б підтвердили наведені представником Відповідача у відзиві на позов обставини передачі відповідної земельної ділянки у приватну власність ОСОБА_2 , на час розгляду даної судової справи по суті, до суду не подано.
Виходячи з наведених обставин, не погоджуючись із рішенням Відповідача про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, Позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до статей 13, 14 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Кожний громадянин має право користуватися природними об'єктами права власності народу відповідно до закону.
Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.
Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
При цьому, суспільні відносини щодо володіння, користування та розпорядження землею врегульовано, зокрема, Земельним кодексом України від 25.10.2001 №2768-ІІІ (далі також - ЗК України).
Відповідно статті 2 ЗК України, земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею.
Суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.
Об'єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).
За приписами частини другої статті 4 ЗК України, завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.
Відповідно до статті 5 ЗК України, земельне законодавство базується на таких принципах: а) поєднання особливостей використання землі як територіального базису, природного ресурсу і основного засобу виробництва; б) забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави; в) невтручання держави в здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом; г) забезпечення раціонального використання та охорони земель; ґ) забезпечення гарантій прав на землю; д) пріоритету вимог екологічної безпеки.
Згідно з пунктами а), б), к) частини першої, пунктом 2) частини другої статті 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських раду галузі земельних відносин належить, окрім іншого: розпорядження землями комунальної власності територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; в) надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; к) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.
До повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належать, зокрема, вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.
За приписами частини першої статті 40 ЗК України, громадянам України за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть передаватися безоплатно у власність або надаватися в оренду земельні ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і гаражного будівництва в межах норм, визначених цим Кодексом. Понад норму безоплатної передачі громадяни можуть набувати у власність земельні ділянки для зазначених потреб за цивільно-правовими угодами.
Відповідно до частин першої-третьої статті 78 та частини першої статті 79 ЗК України, право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками.
Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.
Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності
Земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленим межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.
Згідно з частинами першою-п'ятою 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.
Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об'єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; шляхом інвентаризації земель у випадках, передбачених законом; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).
Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі.
Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.
Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.
Громадяни України набувають права власності на земельні ділянки, зокрема, на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності (пункт б) частини першої статті 841 ЗК України).
За приписами статті 116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.
Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному частиною першою статті 128 цього Кодексу.
Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.
Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.
Статтею 121 ЗК України визначено норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам.
Так, пунктом г) частини першої статті 121 ЗК України закріплено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах, окрім іншого, для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 гектара, в селищах - не більше 0,15 гектара, в містах - не більше 0,10 гектара.
Таким чином, згідно норм чинного земельного законодавства, громадянин України вправі отримати безоплатно земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селищі площею не більше 0,15 га із земель комунальної власності.
При цьому, відповідно до частини шостої статті 118 ЗК України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, зокрема, для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні (частини сьома статті 118 ЗК України).
Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.
При цьому, відповідно до статті 1, частини першої статті 50 Закону України "Про землеустрій" від 22.05.2003 №858-IV проект землеустрою - сукупність економічних, проектних і технічних документів щодо обґрунтування заходів з використання та охорони земель, які передбачається здійснити за таким проектом.
Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок розробляються у разі формування нових земельних ділянок із земель державної, комунальної власності (крім випадків формування земельних ділянок за іншою документацією із землеустрою) та у разі зміни цільового призначення земельних ділянок у випадках, визначених законом.
За приписами пункту 6 частини другої статті 186 ЗК України, проекти землеустрою погоджуються та затверджуються в такому порядку, окрім іншого, проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок затверджуються Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.
Відповідно до частини дев'ятої статті 18 ЗК України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, що передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.
Згідно з частиною першою статті 122 ЗК України, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
З аналізу наведеним норм випливає, що надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок не означає, що земельна ділянка виділяється конкретній особі, як і не є тотожним поняттю передачі земельної ділянки у власність, натомість є виключно початковою стадією процедури безоплатного одержання у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності.
Разом з тим, відповідно до частини сьома статті 118 ЗК України, підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку
Наведені положення дають суду підстави для висновку, що ЗК України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб'єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 ЗК України.
Аналогічну правову позицію викладено в постанові Верховного Суду від 27.02.2018 у справі №545/808/17.
Натомість, згідно з позицією Відповідача, підставою для прийняття спірного рішення №1-01/V18-51 від 27 травня 2021 року та відмови Позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, стало те, що відповідна земельна ділянка вже передана у власність іншому громадянину, тож Позивачу відмовлено з підстав, інших ніж визначені у частині сьомій статті 118 ЗК України.
З даного приводу суд зазначає, що відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
У свою чергу, відповідно до положень статей 73-76 Кодексу адміністративного судочинства України, докази маються бути належними, допустимими, достовірними та достатніми для встановлення дійсних обставин справи.
Згідно з статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України, у взаємозв'язку з наведеним, об'єктивно дослідивши та оцінивши докази, які є у справі, суд дійшов висновку про те, що Відповідачем документально не підтверджено обставин передачі земельної ділянки орієнтовною площею 891,55 кв.м., яка розташована поряд із земельною ділянкою кадастровий номер якої 3222484000 та знаходиться у віданні Вишневої міської ради Бучанського району Київської області, яку бажав отримати Позивач, у приватну власність громадянину ОСОБА_2 .
Натомість, як вже зазначалося в описовій частині рішення, надані представником Відповідача докази свідчать лише проте, що громадянину ОСОБА_2 надано право користування присадибною ділянкою (рілля) загальною площею 0,1200 на підставі рішення 15 сесії від 24.11.2000, водночас, не свідчать, що надана ОСОБА_2 у користування присадибна ділянка (рілля) передана йому у приватну власність та/або є саме тою земельною ділянкою, яку бажає отримати Позивач у приватну власність.
З огляду на наведені обставини та норми діючого законодавства, суд дійшов висновку, що приймаючи спірне рішення №1-01/V18-51 від 27 травня 2021 року, Відповідач не дотримався вимог ЗК України та безпідставно відмовив Позивачу в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, у зв'язку з чим спірне рішення є необґрунтованим та підлягає скасуванню.
У той же час, щодо позовної вимоги про зобов'язання Відповідача надати Позивачу дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення відповідної земельної ділянки, суд зазначає наступне.
На законодавчому рівні поняття "дискреційні повноваження" суб'єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку.
Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.
У справі, що розглядається, повноваження щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою чи надання мотивованої відмови у його наданні, регламентовано частиною сьомою статті 118 ЗК України.
Умови, за яких орган відмовляє у наданні дозволу, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, орган повинен надати дозвіл. Ці повноваження та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу - надати дозвіл або не надати (відмовити). За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями. Тому зазначені повноваження не є дискреційними.
Також суд звертає увагу на те, що статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.
Така правова позиція узгоджується із позицією, висловленою Верховним Судом України у постанові від 16.09.2015 у справі №21-1465а15 та Верховним Судом у постанові від 22.12.2018 у справі №804/1469/17.
Зважаючи на вищезазначене, щодо ефективності обраного способу захисту, суд зазначає, що зобов'язання судом Відповідача надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може мати місце лише у випадку, якщо судом встановлено відсутність таких підстав для відмови у видачі дозволу, які передбачені законом, а саме: невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів; невідповідність місця розташування об'єкта вимогам прийнятих відповідно до цих законів нормативно-правових актів; невідповідність місця розташування об'єкта вимогам генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Разом з тим, суд не уповноважений здійснювати перевірку наявності чи відсутності наведених підстав.
У свою чергу, прийняття судом рішення про зобов'язання Відповідача видати дозвіл на розробку проекту землеустрою, без перевірки наявності чи відсутності усіх названих підстав для відмови у видачі дозволу, може бути необґрунтованим та призвести до видачі такого дозволу з порушенням закону. За таких обставин у суду відсутні підстави для зобов'язання відповідача прийняти конкретне рішення.
Тому, належним і ефективним способом повного захисту порушених прав Позивача є зобов'язання Відповідача повторно розглянути в установленому законом порядку клопотання Позивача від 08.05.2021з доданими документами про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки, яка знаходиться у віданні Вишневої територіальної громади Бучанського району Київської області в межах села Крюківщина Бучанського району Київської області, що знаходиться поряд із земельною ділянкою кадастровий номер якої 3222484000, позначена та заштрихована на картографічному матеріалі, орієнтовною площею 891,55 кв.м., для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) та відповідно до вимог статті 118 ЗК України прийняти обґрунтоване рішення з урахуванням висновків суду.
Ураховуючи вищевикладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, суд вважає, що наявні правові підстави для часткового задоволення позову.
Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Як випливає з матеріалів справи, при зверненні до суду Позивач сплатив судовий збір у розмірі 1816,00 грн, що підтверджується квитанцією від 18.10.2021 №ПН2402, тож виходячи з часткового задоволення судом позову, на користь Позивача за рахунок бюджетних асигнувань Відповідача підлягають стягненню понесені Позивачем судові витрати у вигляді сплати судового збору в сумі 908,00 грн.
Керуючись статтями 9, 14, 73 - 78, 90, 139, 143, 242 - 246, 250, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення №1-01/V18-51 Вишневої міської ради Бучанського району Київської області (місцезнаходження: Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Святошинська, 29, код ЄДРПОУ 04054628) VІІІ скликання VІ сесії від 27 травня 2021 року в частині відмови в наданні дозволу громадянину України - ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) орієнтовною площею 891,55 кв.м., яка розташована поряд із земельною ділянкою кадастровий номер якої 3222484000 та знаходиться у віданні Вишневої міської ради Бучанського району Київської області.
Зобов'язати Вишневу міську раду Бучанського району Київської області (місцезнаходження: Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Святошинська, 29, код ЄДРПОУ 04054628) повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) від 08.05.2021 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки, яка знаходиться у віданні Вишневої територіальної громади Бучанського району Київської області в межах села Крюківщина Бучанського району Київської області, що знаходиться поряд із земельною ділянкою кадастровий номер якої 3222484000, позначена та заштрихована на картографічному матеріалі, орієнтовною площею 891,55 кв.м., для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) та відповідно до вимог статті 118 ЗК України прийняти обґрунтоване рішення з урахуванням висновків суду.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 908,00 грн (дев'ятсот вісім гривень 00 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Вишневої міської ради Бучанського району Київської області (місцезнаходження: Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Святошинська, 29, код ЄДРПОУ 04054628).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Басай О.В.