м. Вінниця
13 травня 2022 р. справа № 120/2872/22-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дончика Віталія Володимировича, розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії
15.03.2022 року ОСОБА_1 звернулась в суд з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначила, що рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області №02010007012 від 08.02.2022 року їй відмовлено в призначенні пенсії в разі втрати годувальника. На переконання позивача, таке рішення є протиправним та підлягає скасуванню, у зв'язку із чим вона звернулась з цим позовом до суду.
Ухвалою суду від 21.03.2022 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у адміністративній справі, розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
04.04.2022 року відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому останній заперечує щодо задоволення даного адміністративного позову. Зокрема зазначає, що позивачу відмовлено в призначенні пенсі, оскільки відповідно до паспортних даних, що містяться в матеріалах пенсійної справи померлого годувальника, значиться ОСОБА_2 , а у свідоцтві про шлюб - ОСОБА_2 , відтак, відсутнє підтвердження родинного зв'язку, необхідного для призначення пенсії.
Суд, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності встановив, що 01.02.2022 року позивач звернулась до відповідача з заявою про призначення пенсії в разі втрати годувальника, відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
За результатом розгляду заяви, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області №0201000701 від 08.02.2022 року позивачу відмовлено у призначенні пенсії, оскільки паспортні дані померлого ОСОБА_2 не відповідають даним свідоцтва про шлюб, в частині даних «по батькові» ( ОСОБА_3 ), а тому пенсія може бути призначена лише після приведення документів у відповідність .
Не погоджуючись із такою відмовою, позивач звернулась до суду з даним адміністративним позовом.
Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходить із наступного.
Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначає Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 8 Закону № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 1058-IV в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Спеціальним законом, який регулює правовідносини в сфері пенсійного забезпечення осіб, які перебували на військовій службі, та деяких інших осіб, є Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" № 2262-XII від 09 квітня 1992 року (далі Закон №2262-XII).
Відповідно до частини третьої статті 1 Закону №2262-XII члени сімей військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули чи померли або пропали безвісти, мають право на пенсію в разі втрати годувальника.
Положеннями частини першої статті 30 Закону №2262-XII передбачено, що право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сімей загиблих, померлих або таких, що пропали безвісти військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які перебували на їх утриманні (стаття 31).
Пунктами «б» та «в» частини четвертої вказаної статті визначено, що непрацездатними членами сім'ї вважаються:
б) батьки та дружина (чоловік), якщо вони досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", або є особами з інвалідністю;
в) батьки та дружина (чоловік), якщо вони не взяли повторний шлюб, військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули, померли чи пропали безвісти в період проходження служби або померли після звільнення зі служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, одержаних при виконанні обов'язків військової служби (службових обов'язків), захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи чи виконанням інтернаціонального обов'язку, безпосередньою участю в антитерористичній операції або забезпеченням її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах її проведення, безпосередньою участю у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченням здійснення зазначених заходів, перебуваючи безпосередньо в районах та у період їх здійснення, мають право на пенсію не раніш як за 5 років до досягнення пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", або якщо вони є особами з інвалідністю.
З наведеного правового регулювання слідує, що відповідно до статті 30 Закону № 2262-XII право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сімей загиблих, померлих або таких, що пропали безвісти військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які перебували на їх утриманні.
Як вже встановлено судом, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області №0201000701 від 08.02.2022 року позивачу відмовлено у призначенні пенсії в разі втрати годувальника, оскільки паспортні дані померлого ОСОБА_2 не відповідають даним свідоцтва про шлюб, в частині даних «по батькові» ( ОСОБА_3 ).
Надаючи правову оцінку оскаржуваному рішенню, суд зазначає, що формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для обмеження органами пенсійного фонду в реалізації особою конституційного права на соціальний захист та призначення пенсії.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 25.04.2019 у справі № 593/283/17 та від 30.09.2019 у справі № 638/18467/15-а.
При цьому, слід зазначити, що свідоцтво про шлюб містить інші ідентифікуючі дані, окрім прізвище ім'я по батькові, а саме: рік та місце народження ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .
Так, згідно свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 від 25.02.1968 року ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в селі Карбовка, Гайсинського району Вінницької області.
ОСОБА_1 народилась 1955 року в с.Бубновка, Гайсинського району Вінницької області.
Згідно паспортних даних ОСОБА_2 серії НОМЕР_2 , останній народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в селі Карбівка, Гайсинського району, Вінницької області.
ОСОБА_1 народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 в селі Бубнівка, Гайсинського району Вінницької області, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_3 .
Крім того, ОСОБА_1 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 в селі Бубнівка, Гайсинського району, Вінницької області, та ОСОБА_2 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в селі Карбівка, Гайсинського району, Вінницької області, проживали за однією адресою, про що свідчить довідка про зняття з реєстрації місця проживання ОСОБА_2 від 31.01.2022 року та довідка про реєстрацію місця проживання ОСОБА_1 .
Системний аналіз вищезазначених документів безумовно свідчить про те, що ОСОБА_2 та ОСОБА_2 є однією особою. При цьому, надані відповідачу документи при призначенні пенсії в разі втрати годувальника, давали можливість останньому встановити такі обставини та призначити пенсію.
Натомість, відповідач переклав тягар доведення достовірності таких даних, на позивача. Разом з тим, суд зазначає, що особа не може відповідати за правильність оформлення документів, а тому, виходячи із обставин даної справи, вказані недоліки не можуть бути підставою для позбавлення позивача її конституційного права на соціальний захист.
Надаючи правову оцінку, обраному позивачем способу захисту порушених прав, суд зазначає наступне.
Як вбачається зі змісту прохальної частини позовної заяви, позивач просить зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області призначити пенсію у зв'язку з втратою годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
При цьому суд зазначає, що за правилами ст.2 КАС України метою адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Ця мета узгоджується зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Відповідно до неї кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Європейський суд з прав людини у своїх численних рішеннях сформував сталу практику оцінки ефективності засобу юридичного захисту. Засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13, має бути "ефективним" як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким, що або запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому, або забезпечує адекватне відшкодування за те чи інше порушення, яке вже відбулося. Навіть якщо якийсь окремий засіб юридичного захисту сам по собі не задовольняє вимоги статті 13, задоволення її вимог може забезпечуватися за допомогою сукупності засобів юридичного захисту, передбачених національним законодавством (рішення від 15.10.2009 у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України", п. 64).
Засіб юридичного захисту має бути "ефективним" в теорії права та на практиці, зокрема, в тому сенсі, що можливість його використання не може бути невиправдано ускладнена діями або бездіяльністю органів влади держави-відповідача (рішення від 18.12.1996 у справі "Аксой проти Туреччини" (Aksoy v. Turkey), п. 95).
При оцінці ефективності необхідно враховувати не тільки формальні засоби правового захисту, а й загальний правовий і політичний контекст, в якому вони діють, й особисті обставини заявника (рішення від 24.07.2012 у справі "Джорджевич проти Хорватії", п. 101; рішення від 06.11.1980 у справі "Ван Остервійк проти Бельгії", п.п. 36-40).
Отже, ефективність засобу захисту оцінюється не абстрактно, а з урахуванням обставин конкретної справи та ситуації, в якій опинився позивач після порушення.
Відповідно до частини першої статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди.
При цьому, за своєю суттю правосуддя визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 п. 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 № 3-рп/2003).
Питання ефективності правового захисту аналізувалося у рішеннях національних судів. Зокрема, у рішенні від 16.09.2015 у справі № 21-1465а15 Верховний Суд України дійшов висновку, що рішення суду, у випадку задоволення позову, має бути таким, яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечувало його виконання та унеможливлювало необхідність наступних звернень до суду. Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Верховний Суд у своїй практиці неодноразово вказував на те, що "ефективний засіб правового захисту" у розумінні ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.
Зважаючи на те, що право позивача на призначення пенсії в разі втрати годувальника обумовлене підтвердженням факту родинного зв'язку з ОСОБА_2 , а суд дійшов висновку що ОСОБА_2 та ОСОБА_2 є однією особою, а неточності в написання даних ОСОБА_2 в частині «по батькові» є формальною неточністю, відповідача слід зобов'язати призначити позивачу пенсію в разі втрати годувальника.
Визначаючись щодо дати з якої слід призначити позивачу пенсію, суд зауважує, що стаття 50 Закону України № 2262-XII визначає строки призначення пенсії. Відповідно до положень цієї статті, членам сімей осіб з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, та пенсіонерів з їх числа, які набули право на пенсію після смерті годувальника, - з дня виникнення права на пенсію, а батькам або дружині (чоловікові), які набули право на пенсію у разі втрати годувальника, - з дня звернення за пенсією.
Тобто, пенсія по втраті годувальника ОСОБА_1 має бути призначена за її зверненням (01.02.2022 року).
Згідно з частиною першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень та докази, надані позивачем, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення даного позову.
У зв'язку зі звільненням позивача від сплати судового збору, судові витрати не підлягають розподілу.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області №0201000701 від 08.02.2022 року про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 у зв'язку з втратою годувальника.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області призначити пенсію ОСОБА_1 у зв'язку з втратою годувальника згідно з Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» з 01.02.2022 року.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 );
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 13322403).
Суддя Дончик Віталій Володимирович