м. Вінниця
13 травня 2022 р. Справа № 120/15965/21-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Чернюк Алли Юріївни, розглянувши у письмовому проваджені в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до Ободівської сільської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
До Вінницького окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до Ободівської сільської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії.
Позовні вимоги мотивовані протиправністю, на думку позивача, рішення 24 сесії 8 скликання Ободівської сільської ради №1435-24/2021 від 07.10.2021 року "Про розгляд заяви гр. ОСОБА_2 ", яким ОСОБА_2 відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, для ведення особистого селянського господарства, комунальної форми власності, розташованої на території Ободівської сільської ради.
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що у вересні 2021 року позивачка та інші заявники звернулися до відповідача з колективним клопотанням про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок сільськогосподарського призначення, для ведення особистого селянського господарства, комунальної форми власності, орієнтовною площею по 2,0 га кожному, за рахунок земельної ділянки площею 8,6427 га, кадастровий номер 0524183900:01:004:0037, яка розташована на території Ободівської територіальної громади Гайсинського району Вінницької області, додавши до клопотання усі необхідні документи, в тому числі згоду законного землекористувача на вилучення земельної ділянки.
Рішенням 24 чергової сесії 8 скликання Ободівської сільської ради від 07.10.2021 № 1435-24/2021 "Про розгляд заяви гр. ОСОБА_3 " відповідач відмовив позивачці у наданні вказаного дозволу у зв'язку з тим, що земельна ділянка площею 8,6427 га, кадастровий номер 0524183900:01:004:0037, перебуває у користуванні (на умовах оренди) у гр. ОСОБА_4 відповідно до договору оренди земельної ділянки від 06.02.2012 року.
Позивачка з рішенням відповідача не погоджуються, вважає його протиправним і таким, що прийняте з непередбачених законом підстав, а тому за захистом своїх прав та інтересів звернулася до суду.
Ухвалою суду від 08.12.2021 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні). При цьому відповідачу встановлено 15-денний строк з дня вручення ухвали для подання відзиву з дотриманням вимог, передбачених ст. 162 КАС України.
24.12.2021 року відповідачем отримано копію ухвали про відкриття провадження у справі, але своїм правом на подання відзиву останній не скористався.
З огляду на зазначене та керуючись вимогами ч. 6 ст. 162 КАС України суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Вивчивши матеріали справи у їх сукупності, оцінивши наведені позивачем доводи та докази, надані на підтримку заявлених позовних вимог, суд встановив, що у вересні 2021 року звернулася ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до відповідача з клопотанням про надання їй дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок сільськогосподарського призначення, для ведення особистого селянського господарства, комунальної форми власності, орієнтовною площею 2,0 га, кадастровий номер 0524183900:01:004:0037, яка розташована на території Ободівської територіальної громади Гайсинського району Вінницької області та перебуває в оренді у гр. ОСОБА_4 згідно з договором оренди землі.
До клопотання позивачка додала копії свого паспорта та реєстраційного номеру облікової картки платника податків, викопіювання з Публічної кадастрової карти України з позначенням бажаного місця розташування земельної ділянки, та заяву законного користувача відповідної земельної ділянки ОСОБА_4 від 03.09.2021 року про надання позивачці згоди на поділ земельної ділянки та розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок, посвідчену приватним нотаріусом Гайсинського районного нотаріального округу Вінницької області Мільком А.М. (реєстраційний № 1059).
Рішення 24 чергової сесії 8 скликання Ободівської сільської ради від 07.10.2021 року № 1435-24/2021 "Про розгляд заяви гр. ОСОБА_3 " відповідач відмовив позивачці у наданні дозволу, посилаючись на те, що земельна ділянка площею 8,6427 га, кадастровий номер 0524183900:01:004:0037, перебуває у користуванні (на умовах оренди) у гр. ОСОБА_4 відповідно до договору оренди земельної ділянки.
Вважаючи вказане рішення незаконним, позивачка звернулася до суду за захистом своїх прав та інтересів.
Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходить із наступного.
Відповідно до пункту "б" частини 1 статті 81 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) громадяни України набувають права власності на земельні ділянки, зокрема на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.
Згідно з пунктом "а" частини 3 статті 22 ЗК України землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.
Частинами 1, 2 статті 116 ЗК України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Відповідно до частин 6, 7 статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.
У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).
У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, клопотання подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Судом встановлено, що бажана для позивача земельна ділянка перебуває в користуванні іншої особи на правах оренди. Цей факт є безспірним та підтверджується матеріалами справи, з яких видно, що гр. ОСОБА_4 орендує земельну ділянку площею 8,6427 га, кадастровий номер 0524183900:01:004:0037, згідно з договором оренди землі від 06.02.2012 року, укладеним з Новоободівською сільською радою..
Надаючи оцінку викладеному, суд зазначає, що відповідно до частини 5 статті 116 ЗК України земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.
Разом з тим суд зауважує, що зазначені вище положення стосуються саме передачі у власність земельної ділянки, тоді як надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок є початковим етапом в процедурі безоплатної передачі у власність громадянам земельних ділянок державної чи комунальної власності, на якому не вирішується питання про передачу бажаної земельної ділянки у власність.
Суд наголошує на тому, що вичерпний перелік випадків, за наявності яких може бути відмовлено у наданні дозволу на етапі розроблення документації із землеустрою визначено частиною сьомою статті 118 ЗК України.
При цьому чинним законодавством не передбачено право суб'єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 ЗК України.
Стосовно того, що земельна ділянка перебуває в користуванні іншої особи на правах оренди, то цей факт є безспірним та підтверджується матеріалами справи, з яких вбачається, що гр. ОСОБА_4 орендує земельну ділянку площею 8,6427 га, кадастровий номер 0524183900:01:004:0037, згідно з договором оренди земельної ділянки від 06.02.2012 року.
Разом з тим, як встановлено судом, до свого клопотання про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок позивачка додали нотаріально засвідчену заяву землекористувача ОСОБА_4 на поділ орендованої земельної ділянки за кадастровим номером 0524183900:01:004:0037 та розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок, а також на вилучення земельної ділянки та її передачу у власність ОСОБА_2 . площею 1,73 га. Таку заяву посвідчено приватним нотаріусом Гайсинського районного нотаріального округу Вінницької області Мільком А.М. 03.09.2021 та зареєстровано в реєстрі за № 1059.
Відповідно до приписів частини 6 статті 118 ЗК України до клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою додається, зокрема, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб).
Відповідно до абзаців 1, 2 частини 6 статті 79-1 ЗК України формування земельних ділянок шляхом поділу та об'єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок.
Поділ, об'єднання земельної ділянки, що перебуває у заставі, здійснюється за згодою землекористувача, заставодержателя. Поділ, об'єднання земельної ділянки, що перебуває у користуванні, здійснюється за згодою землекористувача, заставодержателя. Справжність підпису на такій згоді засвідчується нотаріально.
Частиною першою статті 56 Закону України "Про землеустрій" від 22 травня 2003 року № 858-IV визначено, що технічна документація із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок розробляється за рішенням власників земельних ділянок за згодою заставодержателів, користувачів земельних ділянок.
При цьому, суд зауважує, що чинним законодавством не встановлено заборони щодо передачі у власність громадянам тих земельних ділянок, які перебувають в користуванні третіх осіб.
Більше того, положення частини 5 статті 116 ЗК України в сукупності з положеннями частини 6 статті 118 ЗК України вказують на те, що приватизація можлива, але з дотриманням певних вимог.
Однією з них є отримання згоди землекористувача на вилучення земельної ділянки як обов'язкової умови для надання дозволу на розроблення документації із землеустрою.
Водночас надання такого дозволу свідчить лише про те, що заявник може отримати таку земельну ділянку у власність в майбутньому, якщо буде дотримано всіх інших визначених законом процедур.
До того ж, системний аналіз положень статей 116, 118, 121, 122, 141 ЗК України свідчить про те, що безоплатна приватизація земельних ділянок, що вже перебувають у законному користуванні інших осіб, можлива лише після припинення права користування такими земельними ділянками в порядку, визначеному законом. Водночас підстави припинення зазначеного права врегульовано главою 22 Земельного кодексу України, які поділяються на добровільні та примусові. Так, статтею 141 ЗК України передбачено, що вилучення земельної ділянки є однією з підстав припинення права користування земельною ділянкою. Це кореспондується з положеннями частини шостої статті 118 ЗК України, якою визначено обов'язок заявника додати до клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою земельної ділянки погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб). Тобто зазначене погодження є необхідним у випадку, якщо безоплатна приватизація стосується тих земельних ділянок державної чи комунальної власності, що перебувають у користуванні інших громадян або юридичних осіб і їх право користування не припинено у визначеному законом порядку.
З огляду на викладене суд доходить висновку, що рішення 24 чергової сесії 8 скликання Ободівської сільської ради від 07.10.2021 № 1435-24/2021 "Про розгляд заяви гр. ОСОБА_2 " є неправомірним, необґрунтованим і таким, що порушує законне право позивача на отримання у власність земельної ділянки комунальної власності у відповідності до вимог чинного законодавства.
Щодо вимоги позивача зобов'язати відповідача надати дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, суд зазначає наступне.
На законодавчому рівні поняття "дискреційні повноваження" суб'єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку.
Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.
Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною 3 статті 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.
Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності.
Іншими словами, під дискреційним повноваженням розуміють таке повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення.
У даному випадку застосуванню підлягає правовий висновок Верховного Суду у постанові №823/106/18 від 15 червня 2021 року, який полягає у наступному.
За загальним правилом, застосування такого способу захисту прав та інтересів позивача як зобов'язання уповноваженого органу прийняти конкретне рішення про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою, є правильним, коли уповноважений орган розглянув клопотання заявника та прийняв рішення, яким протиправно відмовив в його задоволенні.
З іншого боку, у суду відсутні підстави для зобов'язання відповідача надати дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою (прийняти рішення такого змісту), якщо уповноважений орган не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен був ухвалити за законом і немає обґрунтованих сумнівів вважати, що він надасть дозвіл, розглянувши заяву повторно.
Виходячи з принципу "належного врядування", суб'єкт владних повноважень повинен сам виправляти свої помилки і відновлювати права осіб, що звернулися до нього, і щодо яких мали місце порушення. Тим більше після того, як неправомірність рішення (дії, бездіяльності) встановлено судом.
У даному випадку, відповідачем при розгляді клопотання позивача про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою не досліджено усіх обставин та умов, необхідних для надання такого дозволу, а здійснено лише посилання, що спірна земельна ділянка знаходиться у користуванні іншої особи на правах оренди.
Виходячи із обставин цієї справи суд враховує, що оскаржене позивачем рішення не містить повного аналізу обставин, з'ясування яких є необхідним і важливим при розгляді питання про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою.
При цьому, суд не уповноважений здійснювати перевірку наявності чи відсутності усіх визначених Законом підстав у випадку, якщо відповідач цього не здійснив, оскільки у такому разі це не входить до предмету судової перевірки.
Тобто, в межах розгляду цієї справи суд не може дійти остаточного висновку про те, чи ті обставини, які зазначені в оскаржуваному рішенні є вичерпними і чи дотримано позивачем усіх інших умов для надання відповідного дозволу. А прийняття судом рішення про зобов'язання відповідача видати дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою, без перевірки наявності чи відсутності усіх умов необхідних для видачі дозволу, призведе до втручання в дискреційні повноваження.
Згідно частини 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до абзацу 2 частини 4 статті 245 КАС України, у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню у спосіб зобов'язання відповідача повторно розглянути клопотання позивача з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Пунктом 8 частини 2 статті 2 КАС України вказано, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).
Принцип пропорційності вимагає щоб використані засоби були належними для досягнення легітимної мети; засіб, який застосовується для обмеження, має бути найменш обтяжливим для права особи; використані засоби мають бути пропорційними очікуваним наслідкам, тобто тягар, який несе особа не може бути надмірним по відношенню до вигоди, яку отримує протилежний інтерес.
Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд вказує, що відповідно до частини третьої статті 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи, що позов задоволено частково судові витрати понесені у розмірі 908 грн. підлягають відшкодуванню на користь законного представника в сумі 454 грн. тобто пропорційно розміру задоволених вимог за рахунок бюджетних асигнувань Ободівської сільської ради.
Керуючись статтями 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення 24 чергової сесії 8 скликання Ободівської сільської ради від 07.10.2021 № 1435-24/2021 "Про розгляд заяви гр. ОСОБА_2 ".
Зобов'язати Ободівську сільську раду з урахуванням висновків суду, наведених у цьому судовому рішенні, повторно розглянути клопотання ОСОБА_2 про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок сільськогосподарського призначення, кадастровий номер земельної ділянки 0524183900:01:004:0037, з метою передачі у власність для ведення особистого селянського господарства земельної ділянки комунальної форми власності орієнтовною площею 2,0 га, яка розташована на території Ободівської об'єднаної територіальної громади Гайсинського району Вінницької області.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 витрати на сплату судового збору в розмірі 454,00 грн ( чотириста пятдесят чотири гривні00 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Ободівської сільської ради.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 )
Відповідач: Ободівська сільська рада (код ЄДРПОУ 0433107, адреса: вул. Ватутіна, 8, с. Ободівка, Гайсинський район, Вінницька область, 24353).
Суддя Чернюк Алла Юріївна