Дата документу 31.01.2022
Справа № 334/2531/21
Провадження № 2/334/302/22
31 січня 2022 року Ленінський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Турбіної Т.Ф., при секретарі Мазаєвій Д.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Запоріжжі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Концерну «Міські теплові мережі» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води (підігріву питної води), -
У квітні 2021 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води (підігріву питної води), в обґрунтування якого зазначив, що відповідачі є споживачами послуг, які надає Концерн «МТМ» за адресою: АДРЕСА_1 . За період з 01.04.2015 року по 31.01.2021 року отримали послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води на загальну суму 78996,88 грн. Споживачами за вказаний період оплата здійснена частково у сумі 17291,90 грн., а тому сума непогашеної заборгованості за вказаний період становить 61704,98 грн., яку позивач просить стягнути разом з понесеними ним судовими витратами у вигляді судового збору у розмірі 2270,00 грн.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, звернувся із заявою про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги просив задовольнити у повному обсязі.
Відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 подали відзив на позовну заяву, у якому з посиланням на докази вказали, що позов визнають частково, оскільки у розрахунку заборгованості не враховано пільгу, яка надавалась ОСОБА_1 як учаснику бойових дій, також неправомірно нараховувалась плата за нормами споживання, а не за показами лічильника, які вони передавали щомісячно. При цьому, повірку лічильника позивач повинен був здійснити у 2017 році за свій рахунок та ніс відповідальність за своєчасність проведення повірки. У травні 2021 року відповідачі здійснили самостійно повірку лічильника, а тому позивач повинен враховувати покази лічильника, які вони надавали. Також просили при вирішенні справи застосувати позовну давність, посилаючись при цьому на відсутність обставин, які свідчать про переривання позовної давності.
У відповіді на відзив представник концерну «МТМ» послався на необґрунтованість заяви про застосування позовної давності, оскільки відповідачами були вчинені дії з оплати заборгованості, що свідчить про переривання перебігу позовної давності. У період з квітня 2015 року по лютий 2018 року нарахування здійснювались за показами приладу обліку. З березня 2018 року по січень 2019 року покази приладу обліку на надавались, та в свою чергу, позивачем не нараховувалась плата за вказаний період. Відповідачем не було в місячний термін здійснено заходів щодо перевірки приладу обліку і тому у період з лютого 2019 року по січень 2021 року, нарахування за послугу здійснювалась відповідно з установленими нормативами споживання. Відповідно до чинного законодавства у позивача відсутній обов'язок щодо проведення періодичної повірки засобу вимірювальної техніки, взятої на абонентський облік, за власний рахунок.
Вивчивши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх у сукупності, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до ст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків , встановлених цим Кодексом.
Згідно до ч. 1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до вимог ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно до ст. ст. 81, 83 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.
Згідно зі статутом концерну «МТМ», основною метою діяльності концерну є здійснення виробничо-технічної діяльності, спрямованої на надійне та безперебійне забезпечення споживачів тепловою енергією, одержання прибутку для здійснення діяльності концерну та задоволення на його основі соціально - економічних інтересів трудового колективу концерну. Концерн «МТМ» є власником виробленої теплової енергії.
Судом встановлено, що Концерном «МТМ» надаються послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно станом на 3.03.2021 - об'єкт нерухомого майна: квартира за адресою: АДРЕСА_1 зареєстрована на праві власності за ОСОБА_3 , на ім'я якої ОСОБА_4 відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1
Згідно свідоцтва про смерть ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 померла.
Згідно наданої відповідачами довідки ЦОА №937 від 16.07.2015, виданої на ім'я ОСОБА_5 , за вказаною адресою зареєстровано 4 особи: ОСОБА_5 , її чоловік ОСОБА_1 , її донька ОСОБА_6 та її батько ОСОБА_7 , мати ОСОБА_3 знята з реєстрації у зв'язку зі смертю.
Договір про надання послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води за адресою: АДРЕСА_1 не укладено.
Згідно розрахунків позивача, обсяг і вартість послуг обчислювалась з розрахунку розміру опалювальної площі квартири - 66,3 кв.м., кількості зареєстрованих осіб - 4 особи, та з рахуванням пільги учасника бойових дій, що спростовує доводи відповідача з цього питання.
Як вбачається з інформаційної довідки про порядок нарахування заборгованості, розрахунку заборгованості, у квартирі відповідачів встановлений розподільчий прилад обліку гарячої води.
З інформаційної довідки про порядок нарахування заборгованості вбачається, що у період з квітня 2015 року по лютий 2018 року нарахування з послуг централізованого постачання гарячої води здійснювалось відповідно до показань приладу обліку відповідача. У період з березня 2018 року по січень 2019 року відповідачами не надавались показання приладу обліку гарячого водопостачання, та, в свою чергу, концерном «МТМ» не здійснювалося нарахування плати за вказаний період.
Згідно доводів позивача, відповідачами не було здійснено своєчасно заходів щодо повірки приладу обліку гарячого водопостачання, і тому у період з лютого 2019 року по січень 2021 року нарахування за послугу з централізованого постачання гарячої води здійснювалось відповідно до встановлених нормативів споживання з розрахунку на кількість споживачів, зокрема 4 особи.
Так, за період з лютого 2019 року по січень 2021 року було нараховано за послугу з централізованого постачання гарячої води за нормами споживання всього 32078,60 грн.
У своїх запереченнях відповідачі посилаються на необґрунтованість такого нарахування, оскільки повірку приладу обліку повинен був здійснювати концерн «МТМ», невиконання ним своїх обов'язків не є підставою для нарахування плати за гаряче водопостачання за нормами споживання, а тому нарахування слід було здійснювати за показаннями приладу обліку.
Вказані доводи суд відхиляє з огляду на те, що з наданої позивачем інформаційної довідки про порядок нарахування заборгованості по особовому рахунку вбачається, що надання показів приладу обліку мало місце у період з квітня 2015 року по лютий 2018 року, надані суду докази не містять відомостей щодо показань приладу обліку гарячого водопостачання за період з березня 2018 року по 01.01.2021 для нарахування за послуги централізованого постачання гарячої води відповідно до показань приладу обліку відповідачів.
Між сторонами виникли правовідносини у сфері надання житлово-комунальних послуг, зокрема послуг з централізованого теплопостачання та гарячого водопостачання, що регулюються загальними нормами Цивільного кодексу України, що регулюють договірні відносини, Житловим кодексом України, Законом України «Про житлово-комунальні послуги», Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою КМУ №630 від 21.07.2005р.
Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Стаття 526 ЦК України визначає, що зобов'язання, підстави виникнення передбачені в ст. 11 ЦК України, повинні виконуватися належним чином згідно умов договору, вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог згідно звичаям ділового звичаям ділового обороту або інших вимог, які звичайно висуваються.
Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором чи законом.
Відповідно до ст.67, 68 ЖК України наймачі (власники) квартир зобов'язані своєчасно вносити плату за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інше) за затвердженими в установленому порядку тарифами.
Згідно зі ст.19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник.
Згідно зі ст. 20 вказаного закону споживач зобов'язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору (п.1 ч.3), оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом (п.5 ч.3).
Відповідно до ч. ч.1, 2 ст.32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Розмір плати за комунальні послуги розраховується, виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку. У разі наявності засобів обліку оплата комунальних послуг здійснюється виключно на підставі їх показників на кінець розрахункового періоду згідно з умовами договору, крім випадків, передбачених законодавством.
Згідно п.18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк.
Згідно п.20 Правил плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа (розрахункової книжки, платіжної квитанції тощо) або відповідно до умов договору на встановлення засобів обліку.
Статтею 24 Закону України «Про теплопостачання» передбачено обов'язок відповідача, як споживача послуг позивача, своєчасно укласти з ним договір на постачання теплової енергії, а за ст. 25 вказаного Закону у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується у судовому порядку.
Згідно наданого позивачем розрахунку, який відповідачами не спростований, за спірний період концерном «МТМ» було надано послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання на загальну суму 78996,88 грн., сплачено споживачами було 17291,90 грн., а відтак, розмір заборгованості становить 61704,98 грн., з яких за централізоване опалення - 18197,09 грн., за централізоване постачання гарячої води - 43507,89 грн.
За таких обставин, оцінивши досліджені докази, суд вважає, що відповідачі порушили зобов'язання щодо оплати послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води (підігріву питної води).
Відповідачі звернулися із заявою про застосування позовної давності.
Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки статтею 257 ЦК України.
Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).
Відповідно до ст. 253 ЦК України, перебіг строку позовної давності починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якої пов'язано його початок.
Відповідно до ст. 264 ЦК України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.
Оскільки заборгованість за житлово-комунальні послуги нараховувалась позивачем щомісяця, то перебіг загальної позовної давності слід відраховувати від кожного щомісячного платежу.
Позивач просить стягнути заборгованість за період з 01.04.2015 по 01.01.2021, з позовом про її стягнення звернувся 13.04.2021. Таким чином, трирічний строк позовної даності розпочинається з 13.04.2018, а тому це є підставою для відмови у позові в частині періоду з 01.04.2015 по 12.04.2018.
Судом не встановлено обставин, які свідчать про переривання строку позовної давності, оскільки як випливає з наданого позивачем розрахунку заборгованості, в межах періоду з 01.04.2015 по 12.04.2018 відповідачами здійснювалась часткова оплата нарахованих сум за послуги з централізованого опалення, постачання гарячої води, зокрема, у липні 2015 року - 100,00 грн., у лютому 2016 року - 510,71 грн., а також у період з 01.09.2017 по 01.01.2018 всього було сплачено 6900,00 грн. з нарахованих за цей період 9549,96 грн. Інформація щодо призначення платежу в наданих відповідачами відповідних платіжних документах свідчить про здійснення оплати поточних нарахувань, чим спростовуються доводи позивача про вчинення відповідачами дій, які свідчать про визнання боргу та переривання перебігу позовної давності.
З урахуванням викладеного, враховуючи положення Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, суд приходить до висновку, що з відповідачів підлягає стягненню солідарно сума заборгованості за надані житлово-комунальні послуги за період з 01.04.2018 по 01.01.2021, яка згідно розрахунку позивача становить 40276,38 грн., з яких заборгованість за централізоване опалення - 8197,78 грн., за централізоване постачання гарячої води - 32078,60 грн. В решті позовних вимог за період з 01.04.2015 по 12.04.2018 слід відмовити у зв'язку із пропуском позовної давності.
Згідно ч.1 ст. 141 ЦПК судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому з відповідачів в рівних частинах підлягають стягненню витрати на сплату судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 1481,62 грн., по 740,81 грн. з кожного.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд
Позов Концерну «Міські теплові мережі» - задовольнити частково.
Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_2 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІПН НОМЕР_3 , зареєстрованих за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Концерну «Міські теплові мережі» (п/р № НОМЕР_4 Установа банку: Філія - Запрізьке обласне управління ПАТ «Державний ощадний банк України», МФО 313957, ЄДРПОУ 32121458) заборгованість за надані житлово-комунальні послуги за період з 01.04.2018 по 01.01.2021, у розмірі 40276,38 грн. (сорок тисяч двісті сімдесят шість грн.. 38 коп.).
Стягнути з ОСОБА_1 ,, ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_2 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІПН НОМЕР_3 , зареєстрованих за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Концерну «Міські теплові мережі» (п/р № НОМЕР_5 в ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК», МФО 320478, ЄДРПОУ 32121458) витрати по оплаті судового збору у сумі 1481,62 грн. по 740,81 грн. з кожного.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: Турбіна Т. Ф.