Справа № 298/450/22
Номер провадження 1-кс/298/137/22
22 квітня 2022 року смт. Великий Березний
Слідчий суддя Великоберезнянського районного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , начальника Великоберезнянського відділу Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 та його захисника - адвоката ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт.Великий Березний клопотання начальника слідчого відділення відділення поліції №2 Ужгородського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області ОСОБА_6 , погоджене начальником Великоберезнянського відділу Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Харків, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, працюючого провідником пасажирських вагонів виробничого підрозділу Харківської вагонної дільниці філії «Пасажирська компанія» акціонерного товариства «Українська залізниця», не судимого, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України, у кримінальному провадженні №12022071070000038 від 30 березня 2022 року,-
22 квітня 2022 року начальник слідчого відділення відділення поліції №2 Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_6 за погодженням із прокурором Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді із клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_4 у кримінальному провадженні №12022071070000038 від 30 березня 2022 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.
Клопотання мотивовано тим, що досудовим розслідуванням встановлено, що у невстановлені досудовим розслідуванням час та місці, але на території Закарпатської області, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за попередньою змовою групою осіб, спільно з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , а також невстановленими на даний час досудовим розслідуванням особами, очоливши вказану групу, визначивши необхідну для досягнення загальної злочинної мети кількість учасників групи, функцій кожного з учасників, спрямованих на досягнення єдиного злочинного плану, злочинну спеціалізацію вказаної групи, яка передбачала вчинення тяжких злочинів на території Ужгородського району (зокрема колишнього Великоберезнянського району) Закарпатської області, вчинення організації незаконного переправлення осіб через державний кордон України, керуванням такими діями, сприяння їх вчиненню шляхом надання для цього засобів, з корисливих мотивів, що відбувалося систематично, сплановано та під керівництвом ОСОБА_7 , а саме надаючи за грошову винагороду послуги, що полягали у доставці осіб до території прикордонної зони, а також подальшої допомоги у переправленні даних осіб через державний кордон України.
З метою забезпечення існування та функціонування даної групи між її учасниками, ОСОБА_7 розробив єдиний план з розподілом функцій кожного учасника, направлений на незаконне збагачення від організації незаконного переправлення осіб через державний кордон України, керуванням такими діями та сприяння їх вчиненню шляхом надання відповідних засобів. Відповідно до розробленого плану учасники організованої групи повинні були підшукувати осіб, які бажають незаконно (за причини відсутності законних підстав для перетину державного кордону України) у невідведених спеціалізованих пунктах пропуску осіб через державний кордон України до країн Європейського союзу та за грошову винагороду організовувати їх незаконне переправлення через державний кордон України, а також надавати їм для цього відповідні засоби.
ОСОБА_7 , усвідомлюючи неспроможність одноособово реалізувати свій злочинний намір, та з метою не бути викритим правоохоронними органами, спланував досягнути поставленої мети за рахунок зорганізування до групи осіб, спільно з іншими особами злочинний напрямок роботи, яких також полягав у незаконному переправленні осіб через державний кордон України, обравши направленістю її діяльності - систематичне переправлення осіб через державний кордон України, керівництво такими діями та сприянні їх вчиненню наданням засобів, шляхом надання за грошову винагороду послуги, що полягали у доставці осіб до території прикордонної зони, а також подальшої допомоги у переправленні даних осіб через державний кордон України.
Визначившись з напрямом протиправної діяльності та поклавши на себе функції керівника даної групи, ОСОБА_7 особисто підібрав її учасників з числа знайомих. Забезпечуючи при цьому стійкість даної групи, керованість і тривалість намічених ним злочинних дій, він використовував для відбору кандидатів їх особисті якості - схильність до вчинення злочинів, умови їх життя, зв'язки (у тому числі серед осіб, які займаються незаконним переправленням осіб через державний кордон України), здатність до підпорядкування, тощо.
Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_7 залучив до складу даної групи, осіб з якими має довірливі відносини, а саме: ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , а також інших не встановлених на даний час досудовим розслідуванням осіб.
Отримавши від ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , а також інших на даний час невстановлених досудовим розслідуванням осіб добровільну згоду на спільну злочинну діяльність у складі групи, ОСОБА_7 за покладеними на себе функціями, з метою підготовки до вчинення кримінальних правопорушень, пов'язаних з організацією незаконного переправлення осіб через державний кордон України, дотримання співучасниками заходів конспірації для протидії викриттю правоохоронними органами, розробив загальний план, який на етапі створення групи довів ОСОБА_10 , ОСОБА_8 , а також іншим не встановленим досудовим розслідуванням особам, за яким їх дії були направлені на досягнення єдиного злочинного результату.
Стійкість даної групи, яка полягала в існуванні між учасниками групи стабільних відносин у зв'язку з підготовкою та вчиненням злочинів, постійного мобільного зв'язку між ОСОБА_7 та ОСОБА_11 , а також ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , а також іншими на даний час не встановленими досудовим розслідуванням особами, котрі є учасниками даної злочинної групи, керованістю і тривалістю намічених ними злочинних дій, схильністю учасників групи до вчинення злочинів, пов'язаних з незаконним переправленням осіб через державний кордон України, наявністю надбаних ними навичок під час скоєння таких злочинів, а також відсутність законних способів заробітку грошових коштів.
За час існування даної групи між ОСОБА_7 , ОСОБА_11 , ОСОБА_8 , а також іншими на даний час невстановленими досудовим розслідуванням особами існував високий рівень узгодженості дій, взаємодовіра, дотримання правил конспірації, єдині правила поведінки, до яких слід віднести спеціальні домовленості щодо ведення законспірованих розмов між собою.
Реалізуючи спільний злочинний умисел, направлений на одержання грошових коштів від незаконно переправлених осіб через державний кордон України, в порушення вимог ст.ст. 9, 12 Закону України «Про державний кордон України», ОСОБА_7 розробив план протиправної діяльності, відповідно до якого функції учасників злочинної групи розподілялись наступним чином.
ОСОБА_7 , як активний учасник злочинної групи, здійснював загальне керівництво даною групою по вчиненню злочинів, пов'язаних з незаконним переправленням осіб через державний кордон України; координацію та контроль за діями інших учасників злочинної групи; планував вчинення злочинів та розподіляв функції учасників групи для досягнення розробленого ним плану, відомого всім учасникам; розподіляв незаконно отриману грошову винагороду від організації незаконного переправлення осіб через державний кордон України між іншими учасниками групи; підтримував постійний зв'язок між членами злочинної групи через засоби телефонного зв'язку та під час особистих зустрічей; безпосередньо підшукував осіб, які бажають перетнути державний кордон України, поза межами пунктів пропуску громадян через державний кордон України, та у яких відсутні будь-які підстави та документи задля здійснення законного перетину державного кордону України, чи які не можуть скористатися своїми справжніми документами в силу різних обставин, здійснював координацію та контроль за їхніми діями; підшукував місця та напрямки для перетину державного кордону України поза межами пунктів пропуску через державний кордон України; отримував грошову винагороду за організацію та надання засобів для незаконного перетину державного кордону України поза межами пунктів пропуску громадян через державний кордон України, яку розподіляв між усіма учасниками даної злочинної групи.
Згідно з розробленим злочинним планом ОСОБА_12 , будучи активним учасником даної злочинної групи, згідно розподілених функцій, будучи виконавцем, особисто приймав участь в організації та вчиненні злочинів, пов'язаних з незаконним переправленням осіб через державний кордон України, поза межами пунктів пропуску громадян через державний кордон України; підтримував зв'язок з ОСОБА_7 , від якого отримував інформацію щодо осіб, які бажають перетнути державний кордон України, поза межами пунктів пропуску громадян через державний кордон України; підшукував місця та напрямки для перетину державного кордону України поза межами пунктів пропуску через державний кордон України.
Згідно з розробленим злочинним планом ОСОБА_8 , будучи активним учасником даної злочинної групи, згідно розподілених функцій, будучи виконавцем, особисто приймав участь в організації та вчиненні злочинів, пов'язаних з незаконним переправленням осіб через державний кордон України, поза межами пунктів пропуску громадян через державний кордон України; підтримував зв'язок з ОСОБА_7 , від якого отримував інформацію щодо осіб, які бажають перетнути державний кордон України, поза межами пунктів пропуску громадян через державний кордон України; підшукував місця та напрямки для перетину державного кордону України поза межами пунктів пропуску через державний кордон України.
Згідно з розробленим злочинним планом, невстановлені досудовим розслідуванням особи, будучи активними учасником даної злочинної групи, згідно розподілених функцій, будучи виконавцями, особисто приймали участь у організації та вчиненні злочинів, пов'язаних з незаконним переправленням осіб через державний кордон України, поза межами пунктів пропуску громадян через державний кордон України; підтримували зв'язок з ОСОБА_7 , а також іншими учасниками даної групи, від яких отримували інформацію щодо осіб, які бажають перетнути державний кордон України, поза межами пунктів пропуску громадян через державний кордон України; підшукували місця та напрямки для перетину державного кордону України поза межами пунктів пропуску через державний кордон України.
Таким чином, ОСОБА_7 за попередньою змовою групою осіб спільно з ОСОБА_11 , ОСОБА_8 , а також іншими на даний час невстановленими досудовим розслідуванням особами, з метою отримання незаконних прибутків, попередньо зорганізувавшись, шляхом забезпечення протягом тривалого часу стабільного складу групи, яке супроводжувалось особистими зустрічами та телефонними зв'язками, розподіливши ролі та функції між собою, вчинили умисні тяжкі злочини у сфері недоторканності державного кордону України, пов'язані з незаконним переправленням осіб через державний кордон України, за наведених нижче обставин.
Так, у невстановлений досудовим розслідуванням час ОСОБА_7 через свого раніше знайомого ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , дізнався, що трьом громадянам України необхідно перетнути державний кордон України поза межами пункту пропуску до однієї з країн Європейського Союзу, а саме: Словацької Республіки, зокрема, ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , та ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_8 .
На підставі отриманої інформації у ОСОБА_7 виник злочинний умисел спрямований на організацію незаконного переправлення ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , та ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , через державний кордон України поза межами пункту пропуску громадян через державний кордон України до однієї з країн Європейського Союзу, а саме Словацької Республіки.
У подальшому, ОСОБА_7 надав інформацію ОСОБА_10 та ОСОБА_8 про те, що ним підібрано ще три особи, яких необхідно переправити через державний кордон України, та доручив учасникам злочинного угруповання організувати таке переправлення шляхом надання засобів для перетину через державний кордон України поза межами пункту пропуску громадян через державний кордон України, а також підшукування місця та напрямку для перетину державного кордону України поза межами пунктів пропуску через державний кордон України.
Продовжуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_7 з метою підготовки засобів для перетину державного кордону України, разом з ОСОБА_11 та ОСОБА_8 визначили план та порядок перетину державного кордону України поза межами пунктів пропуску через державний кодон України, ОСОБА_14 , ОСОБА_15 та ОСОБА_18 , а також порядок оплати, що полягало у наступному: спочатку ОСОБА_14 , ОСОБА_15 та ОСОБА_19 , поряд із залізничним вокзалом у місті Мукачево, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , за попередньою домовленістю мають зустрітися з ОСОБА_11 , котрий як провідник пасажирських вагонів виробничого підрозділу Харківської вагонної дільниці філії «Пасажирська компанія» акціонерного товариства «Українська залізниця» має посадити вищезазначених осіб до потягу та привезти до залізничного вокзалу у місті Ужгород, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , надалі ОСОБА_12 має посадити ОСОБА_15 та ОСОБА_20 до належного ОСОБА_8 транспортного засобу - автомобіля марки «SKODA» моделі «OCTAVIA», д.н.з. НОМЕР_1 , за кермом якого має бути ОСОБА_8 , а ОСОБА_14 та ОСОБА_21 ІНФОРМАЦІЯ_9 до належного ОСОБА_7 транспортного засобу - автомобіля марки «VOLKSWAGEN» моделі «PASSAT», д.н.з. НОМЕР_2 , за кермом якого має бути ОСОБА_7 . Після чого ОСОБА_8 та ОСОБА_7 мають відвезти ОСОБА_14 , ОСОБА_15 та ОСОБА_20 до заздалегідь підібраного місця, з напрямком до перетину державного кордону України поза межами пункту пропуску громадян через державний кордон України, де мали вказати вірний напрямок незаконного переправлення через державний кордон України, у подальшому за переправлення ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , та ОСОБА_18 , ОСОБА_7 мав отримати грошову винагороду в розмірі 13 500 доларів США (по 4 500 доларів США за кожну переправлену особу через державний кордон України) від ОСОБА_21 .
Узгодивши між усіма учасниками організованої групи план переправлення ОСОБА_14 , ОСОБА_15 та ОСОБА_20 через державний кордон України, ОСОБА_7 , діючи з відома ОСОБА_9 та ОСОБА_8 , повідомив ОСОБА_14 , ОСОБА_15 та ОСОБА_22 , що може організувати їх переправлення через державний кордон України, шляхом їх доставки до прикордонної зони, вказання вірного напрямку в сторону державного кордону України зі Словацькою Республікою та гарантії безпечного та конспіративного перетину державного кордону за рахунок ретельної підготовки та вивчення патрулів прикордонної служби, за що ОСОБА_14 , ОСОБА_15 та ОСОБА_23 муситимуть передати через ОСОБА_21 , котрий у даному випадку є довіреною особою, грошових коштів у сумі 13 500 доларів США (по 4 500 доларів США за кожну переправлену особу через державний кордон України).
Надалі, 20.04.2022 о 14 годині 46 хвилин ОСОБА_12 відповідно до обумовленого раніше плану, з корисливого мотиву, діючи з відома ОСОБА_24 та ОСОБА_8 , перебуваючи на території залізничного вокзалу у місті Мукачево, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , забрав ОСОБА_21 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 та ОСОБА_18 , та посадив їх до вагону залізничного поїзду 46/45 маршруту Лозова - Ужгород, що знаходився у хвості поїзду.
Після чого, того ж дня о 16 годині 03 хвилини ОСОБА_12 разом з ОСОБА_21 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 та ОСОБА_25 прибули до залізничного вокзалу у місті Ужгород, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 .
У подальшому, о 16 годині 25 хвилин відповідно до заздалегідь розробленого плану, перебуваючи на території залізничного вокзалу у місті Ужгород, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , ОСОБА_12 посадив ОСОБА_15 та ОСОБА_20 до належного ОСОБА_8 транспортного засобу - автомобіля марки «SKODA» моделі «OCTAVIA», д.н.з. « НОМЕР_1 », за кермом якого знаходився ОСОБА_8 , а ОСОБА_14 та ОСОБА_21 до належного ОСОБА_7 транспортного засобу - автомобіля марки «VOLKSWAGEN» моделі «PASSAT», д.н.з. « НОМЕР_2 », за кермом якого знаходився ОСОБА_7 , з метою подальшої доставки ОСОБА_26 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 та ОСОБА_20 до прикордонної зони.
Того ж дня приблизно о 18 годині, перебуваючи у с.Зарічево Ужгородського району (колишнього Перечинського району) Закарпатської області, ОСОБА_15 та ОСОБА_23 відповідно до вказівки ОСОБА_8 , з метою проведення конспіративних заходів, пов'язаних зі зменшенням транспортних засобів залучених до вчинення даного протиправного діяння, пересіли до транспортного засобу - автомобіля марки «VOLKSWAGEN» моделі «PASSAT», д.н.з. « НОМЕР_2 », в якій вже знаходилися ОСОБА_7 , ОСОБА_14 та ОСОБА_21 .
Після чого, перебуваючи в транспортному засобі - автомобілі марки «VOLKSWAGEN» моделі «PASSAT», д.н.з. « НОМЕР_2 », за кермом якого знаходився ОСОБА_7 , ОСОБА_21 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 та ОСОБА_23 попрямували в сторону лісистої місцевості - прикордонної зони, що знаходиться за адресою: с. Зарічево Ужгородського району (колишнього Перечинського району) Закарпатської області, де ОСОБА_7 діючи з відома ОСОБА_4 та ОСОБА_8 , мав переправити ОСОБА_14 , ОСОБА_15 та ОСОБА_20 через державний кордон України поза межами пункту пропуску громадян через державний кордон України.
У подальшому, поряд із 190 (сто дев'яностим) прикордонним знаком (за координатами 48,76965 північної довготи 22,48834 східної широти), що знаходяться в межах територіальної належності с.Зарічево Ужгородського району (колишнього Перечинського району) Закарпатської області, на підставі ст. 208 КПК України працівниками правоохоронних органів ОСОБА_7 затримано під час вчинення незаконного переправлення осіб через державний кордон України, керівництво такими діями та сприяння їх вчиненню, шляхом надання засобів, вчиненого щодо кількох осіб, за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів.
Крім того, на території села Дубриничі Ужгородського району (колишнього Перечинського району) Закарпатської області на підставі ст. 208 КПК України працівниками правоохоронних органів ОСОБА_4 затримано після вчинення незаконного переправлення осіб через державний кордон України, керівництво такими діями та сприяння їх вчиненню, шляхом надання засобів, вчиненого щодо кількох осіб, за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів.
Крім того, за адресою: АДРЕСА_4 , на підставі ст. 208 КПК України працівниками правоохоронних органів ОСОБА_8 затримано під час вчинення незаконного переправлення осіб через державний кордон України, керівництво такими діями та сприяння їх вчиненню, шляхом надання засобів, вчиненого щодо кількох осіб, за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів.
Вказується, що 20 квітня 2022 року ОСОБА_27 відповідно до ст.208 КПК України затримано під час вчинення незаконного переправлення осіб через державний кордон України, керівництво такими діями та сприяння їх вчиненню, шляхом надання засобів, вчиненого щодо кількох осіб, за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів. ОСОБА_27 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.
Наголошується, що ОСОБА_27 обгрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), обставини, що дають підстави обґрунтовано підозрювати ОСОБА_27 у вчиненні кримінального правопорушення, та доводять, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, крім тримання під вартою, не може запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України, підтверджуються матеріалами кримінального провадження, а отримані на даному етапі досудового розслідування відомості задокументовані у відповідний процесуальний спосіб передбачений КПК України і вказують на причетність ОСОБА_27 до вчинення зазначеного злочину.
Зазначається, що під час досудового розслідування встановлені ризики, передбачені ст.177 КПК України, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може:
- переховуватися від органів досудового розслідування та суду, що підтверджується тим, що злочин, який інкримінують ОСОБА_27 є тяжким та передбачає покарання у виді позбавлення волі строком до 9-ти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна, будучи обізнаним про покарання, що йому загрожує за інкримінований злочин, для уникнення покарання може переховуватися від органу досудового розслідування та суду, та в будь-який момент може покинути територію України, у тому числі поза межами пунктів пропуску через державний кордон України, оскільки його злочинна діяльність безпосередньо була пов'язана саме з такою діяльністю;
- знищити, сховати документи, речі, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, так як на даний час у кримінальному провадженні проведений не увесь комплекс необхідних слідчих (розшукових) дій, не встановлено усі обставини, що мають значення для досудового розслідування; не встановлені усі співучасники злочинів, місця зберігання речей та документів, що можуть бути використані як речові докази; отримано не всі дані щодо місць проживання невстановлених осіб, причетних до вчинення злочину, що дає обґрунтовані підстави вважати, що ОСОБА_27 , перебуваючи на волі, буде намагатися знищити, сховати або спотворити вказані речові докази та документи, які мають значення для кримінального провадження;
- незаконно впливати на інших підозрюваних, свідків у цьому ж кримінальному провадженні, оскільки у разі обрання запобіжного заходу не пов'язаного з триманням під вартою неможливо буде запобігти контактам ОСОБА_27 з іншими невстановленими співучасниками вчинення злочину, з якими ОСОБА_27 , перебуваючи на свободі, зможе вільно спілкуватись та координувати їхні дії щодо приховування слідів та засобів вчинення кримінальних правопорушень, вчинення тиску на інших підозрюваних та свідків, з метою схилити їх до відмови від дачі правдивих показань та узгодження їх з метою ухилення від кримінальної відповідальності та введення в оману сторону обвинувачення.
Кримінальне правопорушення вчинене підозрюваним здійснювалося з невстановленим на даний час колом осіб, яким підозрюваний може повідомити форми і методи роботи правоохоронних органів України, що стали йому відомі у зв'язку із набуттям статусу підозрюваного. З метою ухилення від кримінальної відповідальності він зможе як сам, так і на його вимогу, використовуючи інших осіб, шляхом вмовлянь, погроз видати інформацію про інших учасників злочину чи підкупу впливати, або вимагати впливу на свідків та очевидців вчиненого злочину, відомості про які він може отримати як з копій матеріалів кримінального провадження так із інших джерел.
- перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, зокрема шляхом погодження показань з особами, причетними до вчинення інкримінованого кримінального правопорушення, так як на даний час невстановлені усі спільники ОСОБА_27 у вчиненні кримінального правопорушення, яким останній може повідомити про факт виявлення їх злочинної діяльності та обставини, які стали відомі йому в ході проведення досудового розслідування, що унеможливить притягнення до кримінальної відповідальності всіх винних осіб, а тому ОСОБА_27 може перешкоджати кримінальному провадженню іншим шляхом.
- вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення в якому підозрюється. ОСОБА_27 має злочинні зв'язки та досвід організації незаконного перетину державного кордону України, а тому може і сам залишити територію України, поза пунктами пропуску, підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, санкція за який передбачена у вигляді позбавлення волі на строк на строк від семи до дев'яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна, а тому усвідомлюючи тяжкість та реальність покарання, в разі застосування запобіжного заходу непов'язаного з триманням під вартою, останній може переховуватися від органу досудового слідства за кордоном.
Посилаючись на п.5 ч.2 ст.183 КПК України, наголошуючи, що зібрані під час досудового розслідування докази є вагомими та підтверджують причетність ОСОБА_27 до вчинення ним кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України, підозрюваний ОСОБА_27 вчинив тяжке кримінальне правопорушення (злочин), за яке законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до дев'яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна, тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_27 у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні (злочині), у вчиненні якого він підозрюється, є достатньою та співрозмірною для обрання останньому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, вік та стан підозрюваного ОСОБА_27 дозволяють йому перебувати в слідчому ізоляторі під час досудового розслідування, що є необхідним для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного.
На думку слідчого, наявні достатні підстави вважати, що будь-який інший запобіжний захід, не пов'язаний із позбавленням волі, не може забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного ОСОБА_27 , зокрема, особисте зобов'язання не забезпечить належної поведінки підозрюваного, не зменшить наявність вищевказаних ризиків та не зможе перешкодити їх реалізації, оскільки зважаючи на особу підозрюваного він не може самоорганізуватися для здійснення належного самоконтролю; особиста порука не може бути застосована, оскільки на момент повідомлення йому про підозру та звернення до слідчого судді із вказаним клопотанням до органу досудового розслідування не надійшло жодної заяви від осіб, які заслуговують на довіру, про обрання відносно підозрюваного саме такого запобіжного заходу, домашній арешт навіть із застосуванням електронних засобів контролю та при забороні підозрюваному цілодобово залишати житло, не зможе унеможливити вчинення останнім кримінальних правопорушень (злочинів), тому єдиним запобіжним заходом, який здатен забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків та унеможливить реалізацію викладених вище ризиків є запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
З огляду на вищенаведене, слідчий за погодженням з прокурором просить обрати щодо ОСОБА_27 підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів.
Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав, вважаючи мету і підстави застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обґрунтованими та такими, що дають право на обрання щодо підозрюваного ОСОБА_27 найбільш суворого запобіжного заходу. Вказав, що в кримінальному провадженні здійснений великий об"єм слідчих дій, підозра ОСОБА_27 є обгрунтованою, в рамках даного кримінального провадження розслідуються декілька фактів організованого переправлення через державний кордон України. Зауважив, що ризики, на які містяться посилання в клопотанні є обгрунтованими, особа, яка є причетною до незаконного переправлення осіб через державний кордон, може знайти механізм і спосіб подолання державного кордону поза пунктами пропуску, також є коло інших осіб, які можуть бути свідками або ж підозрюваними в даному кримінальному провадженні, також ОСОБА_27 є жителем іншої області. Наголосив на тяжкості та суті кримінального правопорушення, на тому, що сума коштів за переправлення становила 13500 доларів США, що становить понад 300 тис. грн., і це лише по одному епізоду, вважав, що підозрюваному ОСОБА_27 слід призначити заставу в розмірі поза межами, встановленими ст.182 КПК України, і визначити таку в розмірі 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Вважав, що будь-який інший запобіжний захід не взмозі усунути ризики, наведені в клопотанні, з урахуванням того, що досудове розслідування продовжується, наявна потреба в проведені ряду слідчих дій.
В судовому засіданні захисник підозрюваного - адвокат ОСОБА_5 щодо задоволення клопотання заперечила. Зазначила про недоведеність наведених у клопотанні та в судовому засіданні ризиків, необгрунтованість підозри. Вважала за можливе застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_27 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту або ж особистого зобов"язання, а у випадку обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - не виходити за граничну межу розміру застави.
Підозрюваний ОСОБА_27 в судовому засіданні підтримав позицію захисника, висловив заперечення щодо задоволення клопотання слідчого. Просив не застосовувати до нього запобіжний захід у виді тримання під вартою, посилаючись на те, що має на утриманні батьків та брата, який є тяжко хворим, запевнив, що дотримуватиметься правильної процесуальної поведінки, сприятиме слідству.
Заслухавши пояснення сторін кримінального провадження, дослідивши додані до клопотання матеріали, слідчий суддя доходить висновку про наявність підстав для задоволення клопотання слідчого, з таких підстав.
Судове рішення стосовно обрання запобіжного заходу повинно відповідати вимогам ст.370 КПК України, тобто повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим та містити, як чітке визначення законодавчих підстав для його обрання, так і дослідження та обґрунтування достовірності обраних підстав у контексті конкретних фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, врахування особи підозрюваного та інших обставин, в тому числі ризиків, наведених у ч. 1 ст.177 КПК України.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Відповідно до ст.131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є запобіжні заходи.
Відповідно до ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що в разі обрання іншого більш м'якого запобіжного заходу підозрюваний, обвинувачений може ухилитися від слідства або суду, знищити речові докази, перешкоджати встановленню істини у справі або продовжувати злочинну діяльність. При цьому суд повинен врахувати обставини, які вказані в ст. 178 КПК України.
Відповідно до п.4 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у виді тримання під вартою не може бути застосовано, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Згідно положень ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст.177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Слідчим суддею встановлено, що слідчим відділенням ВП №2 Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному проваджені №12022071070000038 від 30 березня 2022 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.
20 квітня 2022 року ОСОБА_27 затримано в порядку ст.208 КПК України, 21 квітня 2022 року ОСОБА_27 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України.
На думку слідчого судді, наведені в клопотанні обставини та додані до нього документи, якими слідчий обґрунтовує доводи клопотання, свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_27 кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України. Зокрема такими є: витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022071070000038 від 30 березня 2022 року; протокол допиту свідка ОСОБА_15 від 20 квітня 2022 року; протокол допиту свідка ОСОБА_23 від 20 квітня 2022 року; протокол допиту свідка ОСОБА_21 від 21 квітня 2022 року; протокол пред"явлення особи для впізнання за фотознімками від 21 квітня 2022 року зі свідком ОСОБА_28 ; протокол пред"явлення особи для впізнання за фотознімками від 21 квітня 2022 року зі свідком ОСОБА_23 ; протокол пред"явлення особи для впізнання за фотознімками від 21 квітня 2022 року зі свідком ОСОБА_29 ; протокол пред"явлення особи для впізнання за фотознімками від 21 квітня 2022 року зі свідком ОСОБА_30 ; протокол пред"явлення речей для впізнання за фотознімками від 21 квітня 2022 року зі свідком ОСОБА_23 ; протокол пред"явлення речей для впізнання за фотознімками від 21 квітня 2022 року зі свідком ОСОБА_21 , протокол пред"явлення речей для впізнання за фотознімками від 21 квітня 2022 року зі свідком ОСОБА_14 , протокол пред"явлення речей для впізнання за фотознімками від 21 квітня 2022 року зі свідком ОСОБА_14 , протокол пред"явлення речей для впізнання за фотознімками від 21 квітня 2022 року зі свідком ОСОБА_15 , протокол пред"явлення речей для впізнання за фотознімками від 21 квітня 2022 року зі свідком ОСОБА_15 , протокол пред"явлення речей для впізнання за фотознімками від 21 квітня 2022 року зі свідком ОСОБА_23 , протокол пред"явлення речей для впізнання за фотознімками від 21 квітня 2022 року зі свідком ОСОБА_21 .
Зазначені відомості у сукупності з інформацією, викладеною у дослідженому під час судового засідання повідомленні про підозру, вважаються переконливими для слідчого судді в тому, що відповідне кримінальне правопорушення могло бути вчинено, а надані слідчим до клопотання відомості в достатній мірі вказують на можливість вчинення підозрюваним ОСОБА_27 кримінального правопорушення.
Приймаючи таке рішення, слідчий суддя виходить з того, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце та підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних, які наведені у клопотанні слідчого, доданих до нього матеріалах та досліджених в судовому засіданні матеріалах кримінального провадження.
Водночас слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу.
Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини. Так, у справі Мюррей проти Сполученого Королівства (рішення № 14310/88 від 23 жовтня 1994 року) суд зазначив, що факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування.
В свою чергу, стороною захисту не наведено жодної обставини, яка б очевидно та беззаперечно вказувала на будь-яку непричетність підозрюваного ОСОБА_27 до злочину, у вчиненні якого йому повідомлено про підозру, або необгрунтованість повідомленої підозри, а за такого на цій стадії досудового розслідування відсутні підстави вважати, що повідомлення про підозру є вочевидь необгрунтованим.
Таким чином, ОСОБА_27 обґрунтовано підозрюється організації незаконного переправлення осіб через державний кордон України, керівництві такими діями та сприянні їх вчиненню наданням засобів, вчиненого щодо кількох осіб, за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів, за скоєння якого передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до дев'яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна, яке відповідно до ч. 5 ст. 12 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів.
Оцінюючи наявність ризиків, на існування яких посилається сторона обвинувачення обґрунтовуючи подане щодо ОСОБА_27 клопотання, слідчий суддя виходить із такого.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.
Ризики вчинення підозрюваним дій, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, вважаються наявними за умови встановлення судом обґрунтованої ймовірності реалізації ним таких дій. При цьому, КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що вона має реальну можливість їх здійснити у цьому кримінальному провадженні в майбутньому.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі Клішин проти України наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.
Оцінивши доводи, наведені у клопотанні слідчий суддя вважає, що сторона обвинувачення у судовому засіданні довела наявність підстав вважати, що існують ризики того, що підозрюваний ОСОБА_27 може переховуватись від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на свідків та підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; вчинити інше кримінальне правопорушення.
Такий висновок ґрунтується на тяжкості злочину, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_27 , за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до дев'яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна. На думку слідчого судді, зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі Ілійков проти Болгарії, в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
Оцінюючи можливість впливу на свідків та підозрюваних у даному кримінальному провадженні, слідчий суддя також виходить із передбаченої КПК України процедури отримання свідчень від вказаних осіб, а саме спочатку на стадії досудового розслідування свідчення отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК України).
За таких обставин, ризик впливу на свідків та підозрюваних існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань та дослідження їх судом.
Слідчий суддя бере до уваги також те, що є коло осіб, які з достатньою вірогідністю будуть допитуватися в якості свідків надалі, щодо яких, у свою чергу, ОСОБА_27 з метою уникнення ним кримінальної відповідальності може вживати заходів для спотворення змісту та обсягу показань.
Також, слідчий суддя враховує, що за версією сторони обвинувачення кримінальне правопорушення було вчинено за попередньою змовою групою осіб, що дає підстави обґрунтовано припускати про наявність можливої координації та взаємозв'язків між підозрюваними.
Оскільки на даний час триває досудове розслідування та в межах нього, як зазначено стороною обвинувачення, для встановлення всіх обставин проводяться слідчо-розшукові заходи, спрямовані на встановлення всіх осіб, причетних до вчинення зазначеного кримінального правопорушення, місця проживання інших співучасників злочину, місця знаходження та вилучення речових доказів - речей та документів, що можуть бути використані як речові докази, слідчий суддя вважає також доведеним і ризик знищити, сховати або спотворити будь-яку із зазначених речей, які маються істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, що може негативно вплинути на хід досудового розслідування та його результат.
Крім того, з огляду на характер інкримінованого ОСОБА_27 кримінального правопорушення, у вчиненні якого він обґрунтовано підозрюється (ч.3 ст.332 КК України), корисливий мотив вчинення такого, слідчий суддя приходить до переконання, що в рамках даного кримінального провадження, окрім вищезазначених, також наявний ризик у вигляді можливого вчинення підозрюваним іншого кримінального правопорушення (п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України).
На думку слідчого судді, під час розгляду клопотання сторона обвинувачення довела існування ризиків, передбачених п.1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
У ході розгляду клопотання слідчим суддею не встановлено наявність ризику перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Твердження сторони обвинувачення щодо можливості підозрюваним перешкоджати кримінальному правопорушенню іншим чином, не беруться слідчим суддею до уваги, оскільки наведені слідчим аргументи в цій частині клопотання є доволі абстрактними, а під час судового засідання слідчому судді прокурором не надано жодних обґрунтувань вказаному ризику.
Прогнозування слідчого у своєму клопотанні ймовірності підозрюваним перешкоджати кримінальному правопорушенню іншим чином, не ґрунтується на матеріалах справи, інших достовірних відомостях, а тому не може сприйматись судом як об'єктивне та використовуватись при вирішенні клопотання, оскільки воно побудоване на самих лише припущеннях.
З урахуванням наведеного, слідчий суддя приходить до висновку про те, що підстави і обставини, які зазначені в клопотанні слідчого, є достатньо обґрунтованими, вони вказують на те, що слідчий та прокурор в повному обсязі довели суду обставини, які виправдовують обмеження права підозрюваного ОСОБА_27 на свободу. За встановлених обставин, слідчий суддя приходить до висновку про відсутність підстав для застосування більш м'якого запобіжного заходу, і що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є необхідним і таким, що забезпечить на даному етапі досудового розслідування виконання підозрюваним процесуальних обов'язків, що зможе запобігти встановленим ризикам, передбаченим ст.177 КПК України. На переконання слідчого судді, такий висновок узгоджується з вимогами ст. 5 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки тримання підозрюваного ОСОБА_27 під вартою з наведених підстав виправдане існуванням суспільного інтересу на забезпечення належного досудового розслідування у кримінальному провадженні про тяжкий злочин.
Органом досудового розслідування обґрунтовано недостатність застосування до ОСОБА_27 більш м'якого запобіжного заходу для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні, а саме в разі застосування до ОСОБА_27 таких запобіжних заходів як домашній арешт, особиста порука, особисте зобов'язання, орган досудового розслідування не зможе в повній мірі забезпечити виконання завдань кримінального провадження та не матиме можливості запобігти спілкуванню підозрюваного з іншими учасниками злочинів, здійсненню останнім впливу на свідків з метою уникнення кримінальної відповідальності, перешкоджання підозрюваним ОСОБА_27 виконанню процесуальних рішень.
При прийнятті рішення слідчий суддя також враховує, що відповідно до сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства ( Летельє проти Франції ).
При цьому, слідчий суддя враховує, що Європейський суд з прав людини у справі Ілійков проти Болгарії зазначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів. У справі Летельє проти Франції вказано, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
При вирішенні питання про обрання ОСОБА_27 запобіжного заходу, крім встановлених ризиків кримінального провадження, слідчий суддя, на підставі наданих сторонами матеріалів, оцінює в сукупності наступні обставини: ОСОБА_27 підозрюється у скоєнні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до дев'яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна; має місце реєстрації та проживання на території Харківської області, відтак існує ймовірність того, що останній може покинути територію юрисдикції органу досудового розслідування. ОСОБА_27 є працевлаштованим, неодруженим, доводи сторони захисту щодо наявності у підозрюваного на утриманні батьків та важкохворого брата, нічим не підтверджені, так як суду не надано жодних доказів щодо цього. Відтак, наведені обставини свідчать про відсутність факторів соціального стримування підозрюваного ОСОБА_27 .
Доводи захисника та підозрюваного про можливість та достатність застосування до підозрюваного запобіжного заходу не пов"язаного з триманням під вартою слідчий суддя відхиляє, оскільки такий запобіжний захід, не зможе запобігти вказаним ризикам та дисциплінувати належну процесуальну поведінку підозрюваного.
Перевіряючи наведені в судовому засіданні доводи сторони захисту щодо відсутності доказів у даному кримінальному провадженні, які б свідчили про обґрунтованість підозри ОСОБА_27 у вчиненні злочину, слідчий суддя зазначає, що слідчим у кримінальному провадженні надано докази, які на даній стадії досудового розслідування є достатніми для визначення поняття обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, в яких підозрюється ОСОБА_27 . Однак, дослідження доказів з метою визнання їх такими, які можуть бути покладені в основу винуватості особи у вчиненні того чи іншого злочину відноситься до стадії судового розгляду по суті, та не вирішується на стадії досудового розслідування.
Враховуючи викладене, зазначені стороною захисту аргументи про відсутність у матеріалах кримінального провадження доказів, які б підтверджували заявлені слідчим у клопотанні ризики та обґрунтованість пред'явленої ОСОБА_27 підозри, є безпідставними.
За наведених обставин, твердження захисника про можливість забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного ОСОБА_27 шляхом застосування до нього запобіжного заходу не пов'язаного з позбавленням волі, не можуть бути прийняті слідчим суддею, виходячи з обставин даного кримінального провадження і даних про особу підозрюваного.
Поряд з цим, слідчий суддя враховує, що застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ОСОБА_27 , слідчий суддя своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.
У зв'язку з цим, слідчий суддя враховує мотив та спосіб вчинення ОСОБА_27 кримінального правопорушення, який має високий ступінь суспільної небезпеки, зумовленої тяжкими наслідками для суспільства в цілому, наявність реальних ознак справжнього суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистості.
Таким чином, в судовому засіданні прокурором доведено, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, не може запобігти встановленим під час розгляду ризикам, оскільки у кримінальному провадженні зібрані докази, які у своїй сукупності вказують на обґрунтованість підозри про вчинення ОСОБА_27 інкримінованого йому кримінальному правопорушення, яке є тяжким злочином, наявні обґрунтовані ризики, передбачені пунктами 1, 2, 3, 5 частини 1 статті 177 КПК України.
Також беручи до уваги специфіку кримінального правопорушення, його суспільний резонанс, роль ОСОБА_27 у його вчиненні, слідчий суддя вважає, що прокурором доведено наявність усіх обставин, передбачених ч.1 ст.194 КПК України, що свідчить про неможливість запобігання встановленим ризикам шляхом застосування більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою.
Даний вид запобіжного заходу є співмірним з існуючими ризиками, відповідає даним про особу підозрюваного ОСОБА_27 та тяжкості пред'явленої йому підозри, зможе у повній мірі забезпечити виконання ним процесуальних обов'язків та унеможливить настання ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України.
На підставі викладеного, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання слідчого, погоджене прокурором, необхідно задовольнити і застосувати до підозрюваного запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів.
За змістом ч.3 ст.183 КПК, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених КПК України.
Відповідно до вимог ч.5 ст.182 КПК України розмір застави визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно ч.4 ст.182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Задовольняючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя вважає за необхідне визначити підозрюваному ОСОБА_27 розмір застави, а також покласти на підозрюваного обов'язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України.
Стосовно визначення розміру застави слідчий суддя враховує, що закон не містить вимог при оцінці майнового стану підозрюваного враховувати виключно наявні грошові кошти. Разом з тим, згідно вимог ч.4 ст.182 КПК України, відповідно до яких, розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про особу та ризиків, передбачених ст.177 КПК України. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Відповідно до частини п'ятої статті 182 КК України, у виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у межах, зазначених цим кодексом не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
Прокурор ОСОБА_3 в судовому засіданні вказав на необхідність застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою і посилаючись на тяжкість злочину, дані про особу підозрюваного та суму, отриманих коштів за незаконне переправлення осіб через кордон - 13500 доларів США, та нездатність застави у межах, визначених п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків, вважав за необхідне визначити ОСОБА_27 заставу в розмірі 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У рішенні Мангурас проти Іспанії від 20.11.2010 Європейський суд з прав людини зазначив, що гарантії, передбачені п. 3 статті 5 Конвенції, покликані забезпечити не компенсацію втрат, а зокрема явку обвинуваченого на судове засідання. Таким чином сума (застави) повинна бути оцінена враховуючи самого обвинуваченого, його активи та його взаємовідносини з особами, які мають забезпечить його безпеку, іншими словами, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості), при якому перспектива втрати застави, у випадку відсутності на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб унеможливити перешкоджання особою встановленню істини у кримінальному провадженні, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні.
У той же час слід не допускати встановлення такого розміру застави, що є завідомо непомірним для цієї особи та призводить до неможливості виконання застави.
Таким чином, з одного боку розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала б підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов'язки, а з іншого не має бути таким, щоб через очевидну неможливість виконання умов цього запобіжного заходу це фактично призвело б до подальшого його ув'язнення, яке в останньому випадку перетворилося б на безальтернативне.
Враховуючи обставини вчинення інкримінованого кримінального правопорушення, яке є тяжким злочином у сфері недоторканності державних кордонів, з такими кваліфікуючими ознаками як вчинення щодо кількох осіб, за попередньою змовою групою осіб, вчинене з корисливих мотивів, з урахуванням суті та характеру злочину, обстановки, при якій злочин був скоєний, скоєння такого під час введення воєнного стану на всій території України, даних щодо особи підозрюваного, слідчий суддя вважає, що наведене дає підстави вважати вказаний випадок виключним, застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання ОСОБА_27 покладених на нього обов'язків, відтак вважає за необхідне вийти за межі граничного розміру.
Слідчий суддя звертає увагу, що прокурор не обґрунтував розмір застави розрахунками чи міркуваннями, достатніми, щоб вони могли бути повністю враховані, однак погоджується, що застава у межах, визначених п.2 ч.5 ст.182 КПК України, не здатна забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків, а тому з урахуванням встановлених вище обставин, слідчий суддя дійшов висновку, що застава у розмірі 160 (ста шістдесяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 396960 (триста дев"яносто шість тисяч дев"ятсот шістдесят) гривень, не є непомірною для підозрюваного, в той же час ця сума є значною та, на думку слідчого судді, цілком здатною забезпечити виконання належної процесуальної поведінки з боку підозрюваного ОСОБА_27 .
Крім того, слідчий суддя вважає за необхідне покласти на підозрюваного, в разі внесення ним застави, обов'язки, що визначені ч. 5 ст. 194 КПК України.
Керуючись ст.ст.177, 178, 182, 183, 193, 194, 196, 205, 372, 395 КПК України, слідчий суддя -
Клопотання начальника слідчого відділення відділення поліції №2 Ужгородського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області ОСОБА_6 , погоджене начальником Великоберезнянського відділу Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_3 , про застосування щодо ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.
Застосувати щодо ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів.
Одночасно для забезпечення виконання ОСОБА_4 обов'язків, визначених КПК України, визначити заставу в розмірі 160 (ста шістдесяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 396960 (триста дев'яносто шість тисяч дев'ятсот шістдесят) гривень, яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на наступний депозитний рахунок: код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26213408; Банк отримувача ДКСУ м.Київ; код банку отримувача (МФО) 820172; рахунок отримувача UA198201720355209001000018501; призначення платежу: застава за ОСОБА_4 у справі №298/450/22; провадження №1-кс/298/137/22 згідно ухвали слідчого судді Великоберезнянського районного суду Закарпатської області від 22 квітня 2022 року.
Роз'яснити, що підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.
У разі внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_4 наступні обов'язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України:
- прибувати до слідчого, прокурора або суду за кожним їх викликом, вимогою за визначеною ними періодичністю;
- повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця перебування;
- не відлучатися за межі Закарпатської області без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- утримуватися від спілкування зі свідками та іншими підозрюваними у даному кримінальному провадженні;
- здати на зберігання в органи ДМС України свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Термін дії ухвали та обов'язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити до 23 год. 59 хв. 18 червня 2022 року.
У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного ОСОБА_4 з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення, а підозрюваним в той же строк, але з моменту вручення йому копії ухвали суду.
Слідчий судя ОСОБА_1