Справа № 523/2910/22
Провадження №2/523/2947/22
"13" травня 2022 р. м. Одеса
Суддя Суворовського районного суду м. Одеси Мурманова І.М., розглянувши позовну заяву та додані до неї документи ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , останнє відоме місце реєстрації: АДРЕСА_2 ), третя особа: Перший Суворовський відділ державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (код ЄДРПОУ: 41405290, місце знаходження: м. Одеса, вул. Перша Сортувальна, буд. 36-Г), про зняття арешту з майна, -
Від імені та в інтересах ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 , третя особа: Перший Суворовський відділ державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про зняття арешту з майна, звернувся адвокат Унгуряну Сергій Іванович.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що на виконанні в Першому Суворовському відділі ДВС перебувало виконавче провадження з виконання виконавчого напису №320 вчиненого 22.04.2016 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чередниченко Г.А., про звернення стягнення на автомобіль Volkswagen Touareg, 2008 року виготовлення, реєстраційний номер НОМЕР_3 , що належить ОСОБА_2 . Представник зазначає, що в подальшому, постановою заступника начальника відділу Дараган В.О., на підставі ч.9 ст. 61 ЗУ «Про виконавче провадження», у власність стягувача/позивача у справі передано заставний автомобіль, за початковою ціною, яка була запропонована на аукціоні (публічних торгах). Після проходження процедури придбання вищезазначеного автомобіля ОСОБА_1 , звернувся до Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Одеській області для реєстрації придбаного майна, однак отримав відмову, у зв'язку з наявністю арештів на таке майно.
Представник зазначає, що наявність арештів на зазначене майно, перешкоджає позивачу, як добросовісному власнику майна, здійснити процедуру перереєстрації транспортного засобу та створює перешкоди у вільному володінні, користуванні та розпорядженні майном.
На підставі викладеного представник позивача просить: зняти арешт з транспортного засобу Volkswagen Touareg, 2008 року виготовлення, реєстраційний номер НОМЕР_3 , що накладений ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 04.04.2016 року у справі № 522/24021/15-ц; зняти арешт з транспортного засобу Volkswagen Touareg, 2008 року виготовлення, реєстраційний номер НОМЕР_3 , що накладений на підставі постанови державного виконавця Приморського відділу державної виконавчої служби м. Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області Перчика В.О. ВП № 51091971 від 25.05.2016 року.
Після надходження цивільної справи, суддю визначено автоматизованою системою документообігу суду, відповідно до ст.ст. 14, 33 ЦПК України.
Ознайомившись із матеріалами позову та предметом позовних вимог, суддя дійшов висновку щодо відсутність підстав у відкритті провадження з огляду на наступне.
Судом встановлено, що ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 04.04.2016 року у справі № 522/24021/15-ц про поділ спільного майна подружжя, за заявою представника позивача було накладено арешт на автомобіль Volkswagen Touareg, 2008 року виготовлення, реєстраційний номер НОМЕР_3 .
Разом з цим, судом встановлено (з сайту судової влади), що ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 13.05.2020 року у справі № 522/24021/15-ц, - відмовлено у задоволенні заяви третьої особи про часткове скасування заходів забезпечення позову вжитих ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 04.04.2016 року у справі про поділ майна подружжя. Роз'яснено порядок оскарження ували суду.
Звертаючись до суду із вказаним позовом позивач, в обґрунтування своєї позиції посилається на ст.328 ЦК України, Постанову Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 03.06.2016 року «Про судову практику в спорах про зняття арешту з майна» та на ст.ст. 59,61 Закону України «Про виконавче провадження».
Частиною 1 ст. 316 ЦК України надано поняття права власності: правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно до п.2 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 03.06.2016 року «Про судову практику в спорах про зняття арешту з майна» позов про зняття арешту з майна може бути пред'явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).
Особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту (ч. 1 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження»).
Як передбачено ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України - кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
Як передбачено ч. 1 ст. 17 ЦПК України, учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Згідно ч. 1 ст. 352 ЦПК України, учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Статтею 18 ЦПК України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом. Обов'язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи чи інтереси.
Судовими рішеннями є: ухвали; рішення; постанови; судові накази (ч.1 ст. 258 ЦПК України).
Відповідно до п.1 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 03.06.2016 року «Про судову практику в спорах про зняття арешту з майна» спори про право цивільне, пов'язані з належністю майна, на яке накладено арешт, відповідно до статей 15, 16 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК) розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства.
Крім іншого, п.2 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 03.06.2016 року «Про судову практику в спорах про зняття арешту з майна» передбачено, що у спорах про зняття арешту з майна, яке є предметом застави (іпотеки) або придбано за рахунок кредиту, який не погашено, в якості третіх осіб у встановленому законом порядку залучаються заставодержатель (іпотекодержатель) або кредитор.
Враховуючи вищевикладене, слід зазначити, що з позовом про зняття арешту позивач звернувся посилаючись на порушення свого права, як власника майна, при цьому, не зазначив, та не надав документів щодо заставодержателя спірного майна. По друге, арешт на спірний автомобіль накладений ухвалою суду в іншій цивільній справі, а не у виконавчому провадженні або кримінальній справі.
Разом з цим, позивачем не надано доказів на підтвердження його звернення до Приморського районного суду м. Одеси з заявою про скасування арешту, або звернення до апеляційного суду з підстав скасування ухвали суду, з огляду на порушене право.
Зняття арешту з майна, накладеного на підставі ухвали суду про забезпечення позову, здійснюється або в порядку скасування заходів забезпечення позову шляхом подачі відповідного клопотання до суду, який виносив ухвалу, в порядку, передбаченому ст. 158 ЦПК України, або шляхом подачі апеляційної скарги.
Згідно з п. 1 ч. 1ст.186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Щодо позовної вимоги про скасування арешту з рухомого майна, який накладено постановою державного виконавця Приморського відділу ДВС м. Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області, в рамках виконання виконавчого напису, суддя зазначає наступне.
Згідно Акту про передачу майна стягувачу від 22.11.2018 року ВП № 51091971, вбачається, що звернення стягнення відбулось на заставне майно, а саме спірний автомобіль Volkswagen Touareg, 2008 року виготовлення, реєстраційний номер НОМЕР_3 , що належить ОСОБА_2 .
Згідно постанови про опис та арешт майна (коштів) боржника від 07.09.2018 року ВП № 51091971, сторонами виконавчого провадження є: боржник ОСОБА_2 , стягувач: ОСОБА_1 . З постанови вбачається, що за боржником зареєстровано заставне майно, а саме автомобіль Volkswagen Touareg, 2008 року виготовлення, реєстраційний номер НОМЕР_3 . Поставлено: описати та накласти арешт на майно.
В обґрунтування позовних вимог в цій частині, представник позивача зазначив, що заява про зняття арешту з майна Першим Суворовським відділом ДВС у м. Одесі розглянута не була, відповіді на заяву отримано не було, а відтак, не виконання заяви про зняття арешту з рухомого майна державним виконавцем, є підставою для звернення до суду в порядку цивільного судочинства.
Нормами ч. 1 ст. 59 Закону передбачено: особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і зняття з нього арешту. Тобто мається на увазі особа, яка не є стороною виконавчого провадження - саме вона має можливість звернутися до цивільного суду з позовною заявою про зняття арешту зі свого майна.
Разом з цим, з огляду на надані документи до позовної заяви вбачається, що позивач є стороною виконавчого провадження, його статус визначено, як стягувач, крім іншого, позивач зазначив, що звертався до державної виконаної служби з заявою про зняття арешту, однак відповіді не отримав, про що свідчить заява від 04.08.2021 року.
З огляду на зазначене, судом приймаються до уваги висновки Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 27.03.2020 р. де, суд дійшов висновку, що не зняття відповідачем арешту з майна боржника у виконавчому провадженні при поверненні виконавчого документа стягувачу є протиправною бездіяльністю органу Державної виконавчої служби, і порушене право підлягає захисту шляхом зобов'язання відповідача зняти арешт з нерухомого майна позивача.
З даного слідує, що у випадку відмови у знятті арешту, за заявою сторони виконавчого провадження, особа, яка отримала відмову, має звернутись до адміністративного суду з позовною заявою, у якій просити зобов'язати орган Державної виконавчої служби зняти арешт з нерухомого майна позивача. При цьому, на відміну від цивільного та господарського судів, у адміністративному провадженні в якості відповідача слід залучити саме відповідний відділ Державної виконавчої служби.
Отже, відповідно до статті 287 КАС України, учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Таким чином, адміністративному суду підсудні справи з приводу оскарження рішень, дій та бездіяльності державного виконавця під час виконання рішень не тільки адміністративного суду, але й виконавчих документів, виданих іншими органами та посадовими особами.
З даного, приводу слід також зазначити, що арешт на майно боржника було накладено в рамках виконання виконавчого напису № 320 виданого 22.04.2016 року.
З огляду на викладене, позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Перший Суворовський відділ державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про зняття арешту з майна не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, розгляд позовних вимог щодо скасування арешту накладеного ухвалою Приморського районного суду м. Одеси у справі 522/24021/15-ц, передбачено розділом V ЦПК України, розгляд позовних вимог щодо зняття арешту з рухомого майна накладеного постановою державного виконавця в рамках виконання виконавчого напису нотаріуса, підлягають розгляду в порядку передбаченому нормами КАС України, а відтак, у відкритті провадження слід відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.186, 260 ,261, ЦПК України, суддя,-
У відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Перший Суворовський відділ державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про зняття арешту з майна - відмовити.
Роз'яснити позивачу право на звернення до суду за захистом порушеного права в порядку, передбаченому Розділом V ЦПК України та в порядку передбаченому КАС України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 15-денний строк з дня складення повної ухвали суду.
Суддя: