12.05.22
Справа № 522/22111/21
Провадження № 2/522/2488/22
12 травня 2022 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:
Головуючого - судді Чернявської Л.М.
При секретарі судового засідання - Тофан Л.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Одеси цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,
18 листопада 2021 року до суду надійшов позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів.
Позивач просив стягувати з ОСОБА_2 аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання дитини ОСОБА_3 у розмірі ј заробітної плати щомісячно, починаючи з дня подання заяви і до повноліття дитини.
03 грудня 2021 року ухвалою Приморського районного суду м. Одеси відкрито провадження у справі та встановлено порядок спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін для розгляду даної справи.
04 травня 2022 року від позивача до суду надійшла заява про розгляд справи за відсутності.
12 травня 2022 року від відповідача ОСОБА_2 до суду надійшла заява про визнання позовних вимог. Також просив врахувати те, що він добровільно сплачував аліменти.
В судове засідання сторони не з'явились, сповіщались належним чином.
Суд, проаналізувавши матеріали справи, приходить до наступного.
Відповідно до ст.180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до ч.3 ст.181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує:
1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини;
2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів;
3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;
3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів;
3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;
4) інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Відповідно до ч.1 ст.183 СК України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 народилась ОСОБА_3 , актовий запис №1311 зроблений 17.12.2009 року. ЇЇ батьком записаний ОСОБА_2 , матір?ю - ОСОБА_1 , які на той час перебували у зареєстрованому шлюбі.
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 01 лютого 2021 року був розірваний шлюб, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .
Оскільки сторони не заперечували, то суд, вважає доведеним факт проживання неповнолітньої ОСОБА_3 разом з її матір?ю ОСОБА_1 та факт ухилення відповідача від участі в утриманні дитини, так як Відповідач не спростував дану інформацію.
Слід зазначити, що посилання відповідача, щодо добровільного сплачування аліментів суд не приймає до уваги, оскільки ОСОБА_2 не надав до суду доказів добровільної сплати аліментів, а доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Докази, які б підтверджували, що відповідач добровільно утримує на належному рівні свою дитину суду не надано, тому суд вважає, що аліменти підлягають стягненню з відповідача у примусовому порядку.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
В силу також статті 51 Конституції України батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття.
Згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» № 3 від 15.05.2006 року вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров'я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж зазначений у ч. 2 ст. 182 Сімейного кодексу України.
Отже, закон покладає на батьків обов'язок щодо надання утримання своїм неповнолітнім дітям, тобто дітям, які не досягли 18 років. Обов'язок утримувати дитину є рівною мірою обов'язком як матері, так і батька, причому, обов'язком особистим, індивідуальним, а не солідарним.
Виниклі між сторонами правовідносини регулюються ч.3 ст.181 СК України згідно якої встановлено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька, з усіх видів доходів батька дітей відповідно п.1 Переліку видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб, затвердженим Постановою КМУ від 26 лютого 1993 р. N 146 «Про перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб».
Відповідно до роз'яснень, що надані у п.17 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15.05.2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом.
Згідно з ч.3 ст.181 СК аліменти на дитину присуджуються в частці від заробітку (доходу) ії матері, батька (ст. 183 цього Кодексу) або в твердій грошовій сумі (ст.184 СК) і виплачуються щомісячно.
Враховуючи аліментний обов'язок батька дитини, відсутності даних щодо наявності у останнього інших неповнолітніх дітей, що дитина проживає з позивачем, а відповідач працевлаштований та має постійний дохід, суд вважає можливим стягувати з відповідача на користь матері дитини щомісячно аліменти у розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку, але не менш, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з моменту звернення до суду та до повноліття дитини.
В силу ч.1 ст.191 СК України, аліменти присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
При цьому, в порядку п.1 ч. 2 ст.141 ЦПК України, суд покладає на відповідача судові витрати, пов'язані з розглядом справи про стягнення аліментів. Стягненню підлягають 908 гривень.
Керуючись ст.ст. 180-184, 191 СК України, ст.ст. 141, 263-265 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів - задовольнити.
Стягувати з ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт громадянина України НОМЕР_1 ) аліменти на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 18 листопада 2021 року і до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Стягнути з ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь держави судовий збір за подання позову про стягнення аліментів в сумі 908 гривень.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складений та підписаний 13 травня 2022 року.
Суддя Л. М. Чернявська