Подільський районний суд міста Києва
Справа № 758/3157/22
06 травня 2022 року місто Київ
Подільський районний суд міста Києва у складі слідчого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , захисника ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , прокурора ОСОБА_5 , розглянувши у судовому засіданні в залі суду в місті Києві скаргу адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_4 , на постанову прокурора, винесену в порядку ч. 4 ст. 615 КПК України, -
До слідчого судді Подільського районного суду міста Києва зі скаргою звернувся захисник підозрюваного ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_3 на постанову прокурора, винесену в порядку ч. 4 ст. 615 КПК України.
Обґрунтовуючи подану скаргу, захисник зазначив, що СВ Подільського УП ГУ НП у м. Києві за процесуального керівництва Подільської окружної прокуратури м. Києва здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 4202210207000114 від 13.04.2022 року за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 111, ч. 4 ст. 185 КК України. 22.04.2022 року прокурором Подільської окружної прокуратури м. Києва відносно підозрюваного ОСОБА_4 винесено постанову про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, у порядку ч. 4 ст. 615 КПК України. Однак, на думку захисника, підозра, пред'явлена ОСОБА_4 , є необґрунтованою, а ризики, які зазначені в оскаржуваній постанові відсутні та не підтверджуються належними та допустимими доказами.
Прокурор подав до суду письмові заперечення на скаргу захисника на постанову про застосування запобіжного заходу, у яких просив відмовити у задоволенні скарги.
Захисник також подав до суду письмові пояснення щодо поданої скарги, у яких наголосив, що зміст підозри ОСОБА_4 ґрунтується повністю на показах свідків. Однак, з наданих йому протоколів допиту свідків не вбачається, що саме ОСОБА_4 повідомляв зс рф про місце проживання сільського голови с. Мирча, Бучанського району. Також, частина свідчень мають посилання на те, що дана інформація стала відома свідкам від інших осіб.
У судовому засіданні захисник просив задовольнити подану скаргу.
Прокурор в судовому засіданні проти задоволення скарги заперечував. Підозрюваний в судовому засіданні підтримав думку захисника.
Заслухавши прокурора, підозрюваного та його захисника, вивчивши матеріали скарги, суд зазначає наступне.
За змістом ст. 26 КПК України слідчий суддя у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень КПК України.
Згідно із ст. 24 КПК України кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку передбаченому КПК України.
Згідно із ч. 4 ст. 615 КПК України скарги на рішення, дії чи бездіяльність керівника органу прокуратури, прийняті або вчинені на виконання повноважень, визначених частиною першою цієї статті, розглядаються слідчим суддею того суду, в межах територіальної юрисдикції якого закінчено досудове розслідування, а в разі неможливості з об'єктивних причин здійснювати відповідним судом правосуддя - найбільш територіально наближеного до нього суду, що може здійснювати правосуддя, або іншого cуду, визначеного в порядку, передбаченому законодавством.
Порядок оскарження рішень, дій, бездіяльності слідчого, прокурора визначений главою 26 Кримінального процесуального кодексу України - параграф 1, статті 303-308.
Зокрема, п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України передбачено можливість оскарження у досудовому провадженні бездіяльності слідчого, прокурора, яка полягає у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений КПК України строк - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, володільцем тимчасово вилученого майна, іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування.
Судом встановлено, що СВ Подільського УП ГУ НП у м. Києві за процесуального керівництва Подільської окружної прокуратури м. Києва здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 4202210207000114 від 13.04.2022 року за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 111, ч. 4 ст. 185 КК України.
22.04.2022 року до ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, у порядку п. 2 ч. 1 ст. 615 КПК України.
Згідно із ст. ст. 21, 22 Конституції України усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними. Права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними.
У відповідності до ст. 28 Конституції України кожен має право на повагу до його гідності. Ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню чи покаранню.
Частиною 5 ст. 55 Конституції України визначено, що кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Згідно із позицією Конституційного Суду України, викладеною в Рішенні від 19 жовтня 2009 року № 26-рп/2009, конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України (ч. 1 ст. 64 Основного Закону України); встановлення обмежень прав і свобод людини і громадянина є допустимим виключно за умови, що таке обмеження є домірним (пропорційним) та суспільно необхідним.
Статтею 29 Конституції України визначено, що кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність. Право на свободу є невід'ємним та невідчужуваним конституційним правом людини і передбачає можливість вибору своєї поведінки з метою вільного та всебічного розвитку, самостійно діяти відповідно до власних рішень і задумів, визначати пріоритети, робити все, що не заборонено законом, безперешкодно і на власний розсуд пересуватися по території держави, обирати місце проживання тощо; це право означає, що особа є вільною у своїй діяльності від зовнішнього втручання, за винятком обмежень, які встановлюються Конституцією та законами України.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Під час розгляду скарги на постанову про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчим суддею встановлено, що наведені у постанові дані, виклад яких зроблено з посиланням на матеріали кримінального провадження, свідчать про достатність підстав вважати обґрунтованою підозру ОСОБА_4 у вчиненні підозрюваним інкримінованих йому кримінальних правопорушень.
Згідно з положеннями статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод нікого не може бути позбавлено свободи, крім установлених цією статтею Конвенції випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.
Відповідно до практики ЄСПЛ обґрунтованість підозри, на якій має ґрунтуватися арешт, складає суттєву частину закріпленої у статті 5 § 1(с) Конвенції гарантії від безпідставного арешту.
Враховуючи, що відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, слідчий суддя приймає до уваги, що у Рішенні ЄСПЛ у справі «Соловей і Зозуля проти України» останній зазначив, що суд має перевірити не лише дотримання процесуальних норм національного законодавства, а й обґрунтованість підозри, на підставі якої особу взято під варту.
Згідно з Рішенням ЄСПЛ у справі «К.Г. проти Німеччини» «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об'єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин. Крім того, Європейський Суд у своїй практиці неодноразово зазначав, що факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи висунення обвинувачення.
Отже, на початковій стадії розслідування суд, оцінюючи обґрунтованість підозри, не повинен пред'являти до наданих доказів таких же високих вимог, як при формулюванні остаточного обвинувачення при направлені справи до суду.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
Відповідно до Рішення Європейського суду з прав людини у справі Нечипорук та Йонкало проти України від 21 квітня 2011 року термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (також Рішення від 30 серпня 1990 року у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» (Fох, Campbell and Hartley v. the United Kingdom), п. 32, Series A, № 182).
Як вбачається з наданих стороною обвинувачення матеріалів, які обґрунтовують винесення оскаржуваної постанови, слідчий суддя встановив, що зазначені у постанові обставини підозри мають місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних, а саме, листом ГУ СБУ у м. Києві та Київській області про виявлення ознак кримінального правопорушення; протоколом допиту свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 від 13.04.2022 року, протоколом додаткового допиту ОСОБА_6 від 21.04.2022 року, протоколом огляду місця події від 23.04.2022 року, протоколом допиту потерпілого ОСОБА_13 від 23.04.2022 року.
Оскільки на даному етапі кримінального провадження не допускається вирішення тих питань, які повинен вирішувати суд під час розгляду по суті, а саме питань, пов'язаних з оцінкою доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, то слідчий суддя на підставі оцінки сукупності отриманих доказів вважає, що причетність ОСОБА_4 до вчинення злочинів, підозра у яких йому повідомлена, є вірогідною та достатньою для застосування щодо нього застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Твердження сторони захисту про відсутність у даному кримінальному провадженні обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 інкримінованих кримінальних правопорушень, не заслуговують на увагу, оскільки, на переконання слідчого судді, обґрунтованість підозри доведена доданими зібраними матеріалами, з яких вбачається, що об'єктивний неупереджений спостерігач міг би зробити висновок про можливе вчинення підозрюваним інкримінованих йому кримінальних правопорушень. Твердження адвоката про непричетність підозрюваного до того, що ОСОБА_4 повідомляв зс рф про місце проживання сільського голови с. Мирча Бучанського району, слідчий суддя визнає передчасними, оскільки вони стосуються доведеності вини особи, що не є предметом розгляду на даному етапі провадження, проте підлягають перевірці на досудовому розслідуванні.
Перевіряючи доводи скарги захисника на предмет наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, слідчий суддя вважає, що прокурор дійшов правильного висновку про їх наявність, з огляду на конкретні обставини кримінального провадження.
В контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Панченко проти Росії). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Бекчиєв проти Молдови).
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
На підставі вище викладеного, а також враховуючи дані про особу підозрюваного, в їх сукупності, слідчий суддя доходить висновку про доведеність прокурором ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки достатні стримуючі фактори, які б свідчили про протилежне в матеріалах справи відсутні. Таким чином, відсутні підстави вважати, що менш суворі запобіжні заходи будуть адекватними заходами у даному кримінальному провадженні, тому слідчий суддя погоджується з постановою прокурора щодо застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки стороною обвинувачення в повному обсязі доведено суду обставини, які виправдовують обмеження права ОСОБА_4 на свободу, а тому, доводи скарги захисника стосовно недоведеності неможливості застосування до підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу, слід визнати непереконливими.
Доводи сторони захисту щодо відсутності ризиків неналежної процесуальної поведінки підозрюваного містять лише посилання на незгоду з наданими стороною обвинувачення матеріалами, а тому, їх слід визнати непереконливими, оскільки відповідно до вимог ч. 5 ст. 132 КПК України, під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати суду докази обставин, на які вони посилаються, проте стороною захисту у судовому засіданні не надано будь-яких доказів, які б спростовували висновки прокурора щодо наявності ризиків.
Посилання адвоката на те, що ОСОБА_4 має постійне місце проживання, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, з місця реєстрації не знімався, раніше не судимий, відсутність заяв та повідомлень у правоохоронних органів, які б свідчили про готування ним нового злочину, наявність соціальних зв'язків, навчається на другому курсі в Бородянському професійному аграрному ліцеї не можуть бути підставою для скасування оскаржуваної постанови прокурора, оскільки дані обставини не спростовують висновків прокурора про ризики неналежної процесуальної поведінки, навіть з урахуванням наявних у підозрюваного соціальних зв'язків, запобігти яким можливо через застосування запобіжних заходів.
Твердження захисника про те, що сама лише тяжкість інкримінованих підозрюваному кримінальних правопорушень не може бути підставою для застосування щодо ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слід визнати непереконливими, оскільки прокурор прийняв рішення на основі з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, при цьому, врахував наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним інкримінованих кримінальних правопорушень, наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, дані про особу підозрюваного, та дослідив належним чином матеріали провадження і навів у постанові мотиви, з яких прийняв відповідне рішення.
Посилання адвоката на штучність кваліфікації події за ч. 2 с. 111, ч. 4 ст. 185 КК України, не знайшли свого підтвердження. Крім того, на даному етапі провадження не належить оцінювати, наскільки повно органом досудового розслідування зібрано докази, що стосуються зазначеного кримінального провадження. Його завдання полягає в тому, щоб дослідити ті обставини кримінального провадження, про які органу досудового розслідування відомо на даний час.
З цих же підстав не заслуговують на увагу і посилання сторони захисту на сумніви стосовно правдивості показань свідків у кримінальному провадженні № 4202210207000114 від 13.04.2022 року за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 111, ч. 4 ст. 185 КК України
Враховуючи вищенаведене, прокурор при винесенні постанови про застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №4202210207000114 від 13.04.2022 року дослідив обставини, з якими закон пов'язує можливість застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, врахував наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним інкримінованих кримінальних правопорушень, наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, у зв'язку із чим, твердження захисника про безпідставність обраного запобіжного заходу і, як наслідок, необґрунтованість постанови прокурора, слід визнати непереконливими. Керуючись ст. ст. 176, 303, 309, 376, 615 КПК України,-
Скаргу адвоката ОСОБА_3 , подану в інтересах ОСОБА_4 , на постанову прокурора про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №4202210207000114 від 13.04.2022 року- залишити без задоволення;
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з моменту її проголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_14