Номер провадження 2/754/634/22
Справа №754/8619/21
Іменем України
12 травня 2022 року м. Київ
Деснянський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Таран Н.Г.
за участю секретаря Довгань Г.А.
без участі сторін
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Головного управління по м. Києву та Київській області Акціонерного товариства «Ощадбанк» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У червні 2021 року АТ «Державний ощадний банк України» в особі філії - Головне управління по м. Києву та Київській області АТ «Ощадбанк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за Договором про споживчий кредит №44_082 від 02.10.2020 року в розмірі 27 468,77 грн., а також судових витрат. Вказані вимоги вмотивовані тим, що між Банком та ОСОБА_1 02.10.2020 року було укладено Договір про споживчий кредит № 44_082. Відповідно до умов договору банк надав відповідачу кредит на споживчі цілі у розмірі 25 000,00 грн. строком на 60 місяців з терміном остаточного повернення не пізніше 01.10.2025 року зі сплатою 56% річних. Банк свої зобов'язання виконав, в той час як ОСОБА_1 належним чином остання не виконує, у зв'язку з чим станом на 05.04.2021 року має заборгованість на загальну суму 27 468,77 грн., з яких: 24 166,66 грн. - загальна сума простроченого кредиту (основного боргу); 3 182,02 грн. - загальна сума прострочених чергових платежів по нарахованим відсоткам; 99,59 грн. - загальна сума 3% річних від прострочених сум по кредиту та відсоткам; 20,50 грн. - витрати від інфляції за несвоєчасне погашення основного боргу (кредиту) та процентам.
Ухвалою суду від 16.06.2021 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
Представник позивача будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи, до суду не з'явився. Направив до суду клопотання, яким просив розгляд справи проводити у його відсутності, позовні вимоги підтримав та просив задовольнити, проти винесення по справі заочного рішення не заперечував.
Відповідач в судове засідання не з'явилася, про день, час та місце слухання справи повідомлялася належним чином. Причини неявки суду невідомі, у встановлений судом термін відповідач відзив на позовну заяву до суду не надала.
За письмовою згодою представника позивача суд ухвалив провести заочний розгляд справи та постановити заочне рішення, що відповідає положенням ст.ст. 280-281 ЦПК України.
Фіксація судового процесу технічними засобами не проводилася згідно вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Дослідивши матеріали справи, зібрані у справі докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.
Статтею 13 ЦПК України визначено принцип диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до якого суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до вимог ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує зокрема: чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини випливають зі встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Відповідно до п. п. 3, 4 ч. 1 ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є: свобода договору, свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом.
Підстави виникнення цивільних прав та обов'язків визначені в ст. 11 ЦК України, зокрема з договорів та інших правочинів.
Статтею 14 ЦК України визначено, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Виконання цивільних обов'язків забезпечується засобами заохочення та відповідальністю, які встановлені договором або актом цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох і більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Статтею 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
За вимог ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Частинами 1 та 2 ст. 639 ЦК України визначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Під кредитними правовідносинами розуміють такі, що виникають з приводу надання (передачі, використання) грошових коштів на умовах повернення.
Згідно п. 3 ст. 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» фінансовий кредит - кошти, які надаються у позику юридичній або фізичній особі на визначений строк та під процент.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про банки та банківську діяльність» банківський кредит - будь-яке зобов'язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов'язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов'язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми.
Кредитний договір є різновидом договору позички, тому до правовідносин, що виникають на його основі, застосовуються ті ж правила, що діють для договорів позички.
Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Як встановлено судом, між Банком та ОСОБА_1 02.10.2020 року було укладено Договір про споживчий кредит № 44_082. Відповідно до умов договору банк надав відповідачу кредит на споживчі цілі у розмірі 25 000,00 грн. строком на 60 місяців з терміном остаточного повернення не пізніше 01.10.2025 року зі сплатою 56% річних.
Підписаний сторонами договір, на думку суду, вказує на те, що сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов договору та підтверджує те, що, зокрема ОСОБА_1 погодилася на його умови.
Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору.
Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання зобов'язання.
З матеріалів справи вбачається, що Банк свої зобов'язання виконав, в той час як ОСОБА_1 належним чином остання не виконує, у зв'язку з чим станом на 05.04.2021 року має заборгованість на загальну суму 27 468,77 грн., з яких: 24 166,66 грн. - загальна сума простроченого кредиту (основного боргу); 3 182,02 грн. - загальна сума прострочених чергових платежів по нарахованим відсоткам; 99,59 грн. - загальна сума 3% річних від прострочених сум по кредиту та відсоткам; 20,50 грн. - витрати від інфляції за несвоєчасне погашення основного боргу (кредиту) та процентам.
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ч. 2 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною 1 ст. 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до п. п. 2, 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема зміна умов зобов'язання; сплата неустойки.
Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).
Враховуючи, що відповідач порушив умови укладеного договору щодо термінів повернення кредиту та сплати процентів, фактично отримані та використані ним кошти у добровільному порядку позивачу не повернув, суд надходить до висновку про те, що вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів та сплати процентів з урахуванням санкцій, пов'язаних із невиконанням грошового зобов'язання.
При дослідженні наданого позивачем розрахунку, суд прийшов до висновку про те, що зазначений розрахунок зроблено вірно та у повній відповідності до інших наявних у справі доказів, та стверджує порушення відповідачем обов'язків за кредитним договором щодо своєчасного та повного повернення кредитних коштів.
Вказане відповідачем в розрізі положень ст. ст. 76-81 ЦПК України не спростовано.
Кредитний договір недійсним в установленому законом порядку не визнаний.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Разом з тим, слід зазначити, що однією з засад судочинства є, зокрема, визначена ст. 12 ЦПК України змагальність сторін та свобода в наданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до положень ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, з врахуванням вищенаведеного, суд вважає, що позов АТ «Державний ощадний банк України» в особі філії - Головне управління по м. Києву та Київській області АТ «Ощадбанк» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором, слід задовольнити.
Крім того, відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача необхідно стягнути на користь позивача в рахунок судових витрат судовий збір у розмірі 2 270,00 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 76-89, 141, 258, 263-265, 270-279, 280-284, 352, 354 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Головне управління по м. Києву та Київській області АТ «Ощадбанк» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Головне управління по м. Києву та Київській області АТ «Ощадбанк» заборгованість за Договором про споживчий кредит № 44_082 від 02.10.2020 року, станом на 05.04.2021 року в сумі 27 468,77 грн., з яких: 24 166,66 грн. - загальна сума простроченого кредиту (основного боргу); 3 182,02 грн. - загальна сума прострочених чергових платежів по нарахованим відсоткам; 99,59 грн. - загальна сума 3% річних від прострочених сум по кредиту та відсоткам; 20,50 грн. - витрати від інфляції за несвоєчасне погашення основного боргу (кредиту) та процентам.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Головне управління по м. Києву та Київській області АТ «Ощадбанк» судовий збір в розмірі 2 270,00 грн.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Позивачем на рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Київського апеляційного суду
Відповідно до п.п. 15.5 п.15 ч. 1 розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи через Деснянський районний суд м. Києва.
Суддя: Н.Г. Таран