18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua
11 травня 2022 року Справа № 925/181/19
Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді - Васяновича А.В.,
секретар судового засідання - Пріхно Л.А.,
за участі представників сторін:
від заявника - Стаценко В.В. - представник за довіреністю,
від боржника - представник не з'явився,
від Міністерства охорони здоров'я України - представник не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні
заяву комунального підприємства “ВОДГЕО” про зміну порядку та
способу виконання судового рішення
у справі
за заявою комунального підприємства “ВОДГЕО”, адресою
місцезнаходження якого є: 20705, пров. Я.Водяного, буд. 45,
м. Сміла, Черкаська область, ідентифікаційний код
30794986
до боржника державного закладу “Спеціалізована медико-санітарна частина
№14” Міністерства охорони здоров'я України, адресою
місцезнаходження якого є: 20700, вул. Рєпіна, буд 26 А, м. Сміла,
Черкаська область, ідентифікаційний код 14281014
про видачу судового наказу,
Судовим наказом Господарського суду Черкаської області від 18 лютого 2019 року стягнуто з державного закладу “Спеціалізована медико-санітарна частина №14” Міністерства охорони здоров'я України на користь комунального підприємства “ВОДГЕО” - 128 304 грн. 76 коп. основного боргу та 192 грн. 10 коп. судового збору.
До Господарського суду Черкаської області від комунального підприємства “ВОДГЕО” надійшла заява про зміну порядку та способу виконання судового рішення у формі наказу від 18 лютого 2019 року по даній справі шляхом стягнення з державного закладу “Спеціалізована медико-санітарна частина №14” Міністерства охорони здоров'я України за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства охорони здоров'я України на користь комунального підприємства “ВОДГЕО” - 128 304 грн. 76 коп. основного боргу та 192 грн. 10 коп. судового збору.
Відповідно до ч. 2 ст. 331 ГПК України, заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.
Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 02 березня 2022 року, у зв'язку із запровадженням воєнного стану було відкладено вирішення питання про призначення до розгляду заяви комунального підприємства “ВОДГЕО” про зміну порядку та способу виконання судового рішення (наказу).
Ухвалою суду від 08 квітня 2022 року розгляд заяви комунального підприємства “ВОДГЕО” про зміну порядку та способу виконання судового рішення (наказу) призначено в судовому засіданні на 11 год. 00 хв. 18 квітня 2022 року.
Ухвалою суду від 18 квітня 2022 року відкладено розгляд заяви комунального підприємства “ВОДГЕО” про зміну порядку та способу виконання судового рішення на 11 год. 30 хв. 28 квітня 2022 року.
В судовому засіданні, яке відбулося 28 квітня 2022 року суд задовольнив клопотання Міністерства охорони здоров'я України та відклав розгляд заяви комунального підприємства “ВОДГЕО” на 14 год. 30 хв. 11 травня 2022 року, а також зобов'язав стягувача надіслати на адресу міністерства копію своєї заяви з доданими документами.
Боржник та Міністерство охорони здоров'я України в судове засідання не з'явилися.
Від Міністерства охорони здоров'я України надійшло клопотання про відкладення розгляду заяви комунального підприємства “ВОДГЕО” до закінчення воєнного стану на території України, а також заперечення на заяву стягувача.
Клопотання Міністерства охорони здоров'я України про відкладення розгляду заяви про зміну порядку та способу виконання судового рішення суд залишив без задоволення, оскільки розгляд заяви судом вже неодноразово відкладався. Строк розгляду заяви встановлено процесуальним Законом (ч. 2 ст. 331 ГПК України). Представники Міністерства охорони здоров'я України не були позбавлені можливості взяту участь в судовому засіданні в режимі відеоконференцзвязку.
Представник комунального підприємства “ВОДГЕО” в судовому засіданні вимоги викладені в заяві підтримав та просив суд її задовольнити.
В судовому засіданні, яке відбулося 11 травня 2022 року згідно ч. 6 ст. 233, ч. 1 ст. 240 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини ухвали зі справи №925/181/19.
Розглянувши заяву комунального підприємства “ВОДГЕО” про зміну порядку та способу виконання судового рішення та матеріали справи, заслухавши пояснення представника комунального підприємства “ВОДГЕО” суд прийшов до висновку, що заява підлягає задоволенню виходячи з наступного:
В обґрунтування поданої заяви заявник зазначає, що судовий наказ від 18 лютого 2019 року на даний не виконаний.
В рішенні суду від 14 травня 2021 року зі справи №925/838/19 (яке має преюдиційне значення) було встановлено про відсутність у державного закладу “Спеціалізована медико-санітарна частина №14” Міністерства охорони здоров'я України майна та відкритих в органах казначейства рахунків, що унеможливлює виконання відповідного рішення суду у встановлені ним порядок та спосіб та задоволено аналогічну заяву про зміну порядку та способу виконання судового рішення.
Державний заклад “Спеціалізована медико-санітарна частина №14” Міністерства охорони здоров'я України створено у формі унітарного підприємства щодо якого Міністерство охорони здоров'я України мало низку організаційно-господарських повноважень, реалізація яких призвела до порушення прав комунального підприємства “ВОДГЕО”, тому сплата можлива лише за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства охорони здоров'я України.
Міністерство охорони здоров'я України з доводами викладеними у заяві комунального підприємства “ВОДГЕО” про зміну порядку та способу виконання судового рішення не погоджується, про що було надано суду відповідні заперечення.
Так у своєму запереченні міністерство зазначає, що згідно ч. 1 ст. 176 ЦК України держава, Автономна Республіка Крим, територіальні громади не відповідають за зобов'язаннями створених ними юридичних осіб.
Боржником по даній справі є саме державний заклад “Спеціалізована медико-санітарна частина №14” Міністерства охорони здоров'я України.
Водночас, додавши в резолютивній частині рішення “за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства охорони здоров'я України” судом фактично буде змінено рішення по суті, а не змінено спосіб та порядок його виконання.
Статтею 87 Бюджетного кодексу України (на момент виникнення спірних правовідносин - 2018 рік) передбачено, що до видатків, що здійснюються з Державного бюджету України (з урахуванням особливостей, визначених пунктом 5 частини другої статті 671 цього Кодексу), зокрема, належать видатки на первинну медико-санітарну, амбулаторно-поліклінічну та стаціонарну допомогу (багатопрофільні лікарні та поліклініки, що виконують специфічні загальнодержавні функції, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України), а саме Перелік закладів охорони здоров'я та програм у галузі охорони здоров'я, що забезпечують виконання загальнодержавних функцій, видатки на які здійснюються з державного бюджету, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2011 року №501.
Державний заклад “Спеціалізована медико-санітарна частина №14” Міністерства охорони здоров'я України не міститься в зазначеному переліку.
Відповідно до змін внесених до п. 8 ч. 1 ст. 87 і п. 3 ч. 1 ст. 89 Бюджетного кодексу України та відповідно до додатку №10 до Закону України “Про Державний бюджет України на 2015 рік”, спеціалізовані медико-санітарні частини було вилучено із переліку видатків на охорону здоров'я, що здійснюються з Державного бюджету України та передано на фінансування з місцевих бюджетів з відповідним фінансовим забезпеченням їх діяльності за рахунок медичної субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам.
На даний час усі питання, пов'язані з організацією та фінансовим забезпеченням діяльності спеціалізованих медико-санітарних частин відносяться до компетенції місцевих органів самоврядування.
Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 2020 року №250 “Деякі питання надання субвенцій у 2020 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення підтримки окремих закладів та заходів у системі охорони здоров'я“ Черкаській області передбачено субвенцію на підтримку окремих закладів охорони здоров'я в обсязі 18 570,6 тис. грн.
Відповідно до п. 4 Порядку саме відповідні місцеві ради у разі необхідності додатково понад обсяги субвенції планують та здійснюють з місцевих бюджетів оплату видатків, визначених п. 3 цього Порядку та умов, включаючи погашення бюджетних зобов'язань минулих періодів, узятих на облік в органах Казначейства.
Отже, на МОЗ не може бути покладено обов'язку відшкодовувати зобов'язання юридичної особи, видатки на які не передбачені в кошторисі МОЗ.
Пунктом 4 Порядку та умов надання у 2022 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення підтримки окремих закладів та заходів у системі охорони здоров'я, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 26 січня 2022 року №66 “Деякі питання надання у 2022 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення підтримки окремих закладів та заходів у системі охорони здоров'я” не допускається спрямування субвенції на оплату комунальних послуг, енергоносіїв та капітальних видатків (крім оплати комунальних послуг та енергоносіїв окремих закладів охорони здоров'я, які зазначені в додатку 10 до Закону України “Про Державний бюджет України на 2015 рік” та додатку 10 до Закону України “Про Державний бюджет України на 2017 рік” і станом на 1 січня 2022 р. перебувають у процесі передачі).
Відтак, вже існує механізм стягнення заборгованості з державного закладу “Спеціалізована медико-санітарна частина №14” Міністерства охорони здоров'я України МОЗ України за оплату комунальних послуг та передбачені субвенції на це в Державному бюджеті, що є підставою для відмови у задоволенні заяви.
Судом встановлено, що 21 березня 2019 року комунальним підприємством “ВОДГЕО” було пред'явлено до виконання судовий наказ від 18 лютого 2019 року до Смілянського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області.
В примусовому порядку судове рішення не виконано.
Також судом враховано, що ухвалою Господарського суду Черкаської області від 14 травня 2021 року зі справи №925/838/19 за позовом комунального підприємства “Смілакомунтеплоенерго” до державного закладу “Спеціалізована медико-санітарна частина №14” Міністерства охорони здоров'я України за участю третьої особи без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Міністерства охорони здоров'я України про стягнення 1243586,18 грн., (яку залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 21 вересня 2021 року) заяву комунального підприємства “Смілакомунтеплоенерго” від 29 квітня 2021 року №826 про зміну способу та порядку виконання рішення Господарського суду Черкаської області від 15 жовтня 2019 року у справі №925/838/19 задоволено.
Зазначеним рішенням було встановлено відсутність станом на 2020 рік у державного закладу “Спеціалізована медико-санітарна частина №14” Міністерства охорони здоров'я України відкритих в органах казначейства рахунків, а тому суд дійшов висновку, що даний факт дійсно унеможливлює виконання рішення Господарського суду Черкаської області від 15 жовтня 2019 року у справі №925/838/19 у встановлені ним порядку та спосіб.
Частиною 2 ст. 6 Закону України “Про виконавче провадження” встановлено, що рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.
Проте, з довідки Смілянського управління Державної казначейської служби України у Черкаській області від 19 квітня 2022 року №15-13-02-06/219 вбачається, що до мережі розпорядників і одержувачів бюджетних коштів на 2022 рік не включено державний заклад “Спеціалізована медико-санітарна частина №14” Міністерства охорони здоров'я України, відтак в управлінні рахунки не відкрито.
Тобто, ні у 2020 році, ні у 2022 році до мережі розпорядників і одержувачів бюджетних коштів не було включено державний заклад “Спеціалізована медико-санітарна частина №14” Міністерства охорони здоров'я України.
Частиною 1 статті 239 ГПК України встановлено, що суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.
За змістом статті 331 ГПК України суд за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом) може встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Про встановлення чи зміну способу та порядку виконання рішення або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена.
З аналізу норм чинного законодавства вбачається, що під зміною способу і порядку виконання рішення суду слід розуміти прийняття господарським судом нових заходів для реалізації такого рішення в разі неможливості його виконання у порядку та у спосіб, що раніше встановлені. Підставою для зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або у спосіб, встановлений господарським судом.
Законодавець у ч. 1 ст. 16 ЦК України встановив, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а в частині 2 цієї статті визначив способи здійснення захисту цивільних справ та інтересів судом. Спосіб виконання рішення визначається на підставі встановлених у ст. 16 ЦК України способів захисту цивільних прав.
Зміна способу і порядку виконання рішення полягає у заміні одного заходу примусового виконання іншим. Вирішуючи питання про зміну способу виконання рішення, суд повинен з'ясувати обставини, що свідчать про абсолютну неможливість такого виконання рішення суду.
Поняття “спосіб і порядок” виконання судового рішення мають спеціальне значення, яке розраховане на виконавче провадження. Спосіб виконання судового рішення - це спосіб реалізації та здійснення способу захисту, встановленого статтею 16 Цивільного кодексу України. Для зміни способу виконання судового рішення необхідним є з'ясування питання чи не призведе така зміна способу виконання до зміни первісно обраного позивачем способу захисту своїх прав та інтересів, оскільки змінюючи спосіб виконання судового рішення, суд не може змінювати останнє по суті.
Як вже зазначалося вище рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються виключно органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.
Механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, прийнятих судами, а також іншими органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення, визначає Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року №845 (далі - Порядок).
Відповідно до п. 3 Порядку рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів до органів Казначейства (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).
За приписами пунктів 16 -21 Порядку органи Казначейства за судовими рішеннями про стягнення надходжень бюджету здійснюють безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів:
1) для повернення надмірно та/або помилково сплачених податків і зборів та інших доходів бюджету;
2) що надійшли в результаті повернення бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, та кредитів, у тому числі залучених державою або під державні гарантії;
3) що надійшли від реалізації конфіскованого або зверненого судом у дохід держави майна, іншого майна, у тому числі валютних цінностей, що переходять у власність держави, вилученого уповноваженими державними органами;
4) що надійшли в результаті конфіскації національної або іноземної валюти;
5) що надійшли в інший установлений законодавством спосіб;
6) з метою забезпечення бюджетного відшкодування податку на додану вартість та/або пені, нарахованої на заборгованість державного бюджету з відшкодування такого податку.
Стягувач, на користь якого прийняте судове рішення про стягнення надходжень бюджету, подає до органу Казначейства, на рахунки в якому зараховані надходження бюджету, документи, зазначені у пункті 6 цього Порядку, крім випадків, передбачених пунктом 23 цього Порядку.
Під час виконання виконавчого документа суду про стягнення надходжень бюджету, крім бюджетного відшкодування податку на додану вартість та/або пені, нарахованої на заборгованість державного бюджету з відшкодування такого податку, орган Казначейства повідомляє протягом п'яти робочих днів після надходження такого документа відповідному органові, що контролює справляння надходжень бюджету (в разі безспірного списання коштів місцевого бюджету - також відповідному фінансовому органу), про надходження зазначеного виконавчого документа.
У разі потреби орган Казначейства звертається до органу, що контролює справляння надходжень бюджету, за інформацією про підтвердження зарахування коштів до державного та місцевих бюджетів або встановлення залишку неповернутих з державного та місцевих бюджетів коштів чи узгодження реквізитів рахунків, на яких обліковуються надходження бюджету, кодів бюджетної класифікації тощо та визначає строк її подання, який становить не більш як 15 робочих днів.
Орган, що контролює справляння надходжень бюджету, до закінчення зазначеного строку подає органові Казначейства таку інформацію в письмовій формі.
У разі неподання зазначеної інформації орган Казначейства вживає заходів до виконання виконавчого документа про стягнення надходжень бюджету на підставі наявних даних.
Виконання виконавчих документів щодо стягнення судового збору, зарахованого до державного бюджету, здійснюється органами Казначейства без звернення до органу, що контролює справляння надходжень бюджету, за відповідною інформацією.
Безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету або у заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.
У разі коли рахунок, з якого необхідно здійснити безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів, на дату прийняття виконавчого документа про стягнення надходжень бюджету до виконання або надходження інформації, зазначеної у пункті 18 цього Порядку, змінено у зв'язку з внесенням змін до відповідних нормативно-правових актів, безспірне списання таких коштів здійснюється із зміненого рахунка, на якому обліковуються надходження бюджету та на який в поточному бюджетному періоді зараховується відповідний вид надходжень, з урахуванням пропозицій органу, що контролює справляння надходжень бюджету.
Якщо законом відповідний вид надходжень у поточному бюджетному періоді не передбачений, безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів здійснюється з рахунка, на якому обліковуються кошти за кодом класифікації доходів бюджету “Інші надходження”.
Якщо встановлена у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету сума коштів, що підлягає безспірному списанню, перевищує обсяг коштів, зарахованих до бюджету, виконання такого виконавчого документа здійснюється відповідно до пункту 19 цього Порядку в межах зарахованих до бюджету коштів. На виконавчому документі робиться відмітка із зазначенням обсягу безспірно списаних коштів бюджету.
Матеріали справи не містять доказів звернення стягувача до органів Казначейства для примусового виконання судового рішення у формі наказу.
Проте, сама відсутність у державного закладу “Спеціалізована медико-санітарна частина №14” Міністерства охорони здоров'я України відкритих в органах казначейства рахунків унеможливлює виконання судового рішення Господарського суду Черкаської області від 18 лютого 2019 року у справі №925/181/19 у встановлені ним порядку та спосіб.
Доводи Міністерства охорони здоров'я України викладені у запереченні про те, що воно, як засновник державного закладу “Спеціалізована медико-санітарна частина №14”, виходячи зі змісту норм статей 96, 176 Цивільного кодексу України, не відповідає за зобов'язаннями останнього не приймаються судом до уваги, враховуючи наступне.
Дійсно, за загальним правилом юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями усім належним майном.
Водночас, норми частини 1 статті 176 Цивільного кодексу України та частини 3 статті 96 Цивільного кодексу України закріплюють, що учасник (засновник) юридичної особи не відповідає за зобов'язаннями юридичної особи, а юридична особа не відповідає за зобов'язаннями її учасника (засновника), крім випадків, встановлених установчими документами та законом.
Частиною 5 статті 176 Цивільного кодексу України визначено, що територіальна громада не відповідає за зобов'язаннями держави, Автономної Республіки Крим та інших територіальних громад.
Відповідно до Статуту державного закладу “Спеціалізована медико-санітарна частина №14” Міністерства охорони здоров'я України, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 29 жовтня 2012 року №230-О (далі, Статут), державний заклад “Спеціалізована медико-санітарна частина №14” Міністерства охорони здоров'я України є державним закладом охорони здоров'я лікувально-профілактичного профілю, заснований на державній власності, що належить до сфери управління Міністерства охорони здоров'я України. Уповноваженим органом управління Закладом є Міністерство охорони здоров'я України.
Згідно з положеннями пункту 7.1. розділу 7 Статуту уповноважений орган управління відповідно до покладених на нього завдань здійснює повноваження щодо реалізації прав держави як власника майна, переданого Закладу, пов'язаних з володінням, користуванням і розпорядженням ним у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб.
Пунктами 8.1., 8.2., 8.3. Статуту визначено, що майно закладу становлять необоротні та оборотні активи, основні засоби та грошові кошти, а також інші цінності, вартість яких відображається у самостійному балансі Закладу; майно Закладу є державною власністю і закріплюється за ним на праві оперативного управління, джерелами формування майна закладу є: кошти Державного бюджету України, власні надходження Закладу (плата за послуги, що надаються бюджетними установами згідно з їх основною діяльністю; надходження бюджетних установ від додаткової господарської діяльності; плата за оренду майна бюджетних установ; надходження бюджетних установ від реалізації у встановленому порядку майна (крім нерухомого майна); інші власні надходження Закладу: благодійні внески, гранти, дарунки; кошти, що отримують бюджетні установи від підприємств, організацій, фізичних осіб та від інших бюджетних установ для виконання цільових заходів; інші джерела, не заборонені законодавчими актами України.
Положеннями пункту 8.6. Статуту визначено, що фінансування Закладу здійснюється за рахунок Державного бюджету України, а також інших джерел, не заборонених чинним законодавством України. Обсяги бюджетних асигнувань встановлюються відповідно до затверджених кошторисів доходів і видатків.
Установчі документи державного закладу “Спеціалізована медико-санітарна частина №14” МОЗ України прямо вказують на те, що даний заклад є державним закладом охорони здоров'я, заснований на державній власності, належить до сфери управління МОЗ України, фінансування закладу здійснюється за рахунок Державного бюджету, а також інших джерел, не заборонених чинним законодавством України, а тому саме у МОЗ України в даному випадку виникає обов'язок щодо здійснення оплати за невиконаними зобов'язаннями утвореної ним юридичної особи.
При цьому судом з урахуванням положень ч.4 ст.75 ГПК України враховано обставини, що були встановлені Господарським судом Черкаської області під час розгляду аналогічної заяви зі справи №925/838/19 за участю державного закладу “Спеціалізована медико-санітарна частина №14” Міністерства охорони здоров'я України та Міністерства охорони здоров'я України.
У своєму запереченні МОЗ також зазначало, що усі питання, пов'язані з організацією та фінансовим забезпеченням діяльності спеціалізованих медико-санітарних частин, відносяться до компетенції місцевих органів самоврядування. У даному контексті МОЗ посилається на положення Порядку та умов
надання у 2020 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення підтримки окремих закладів та заходів у системі охорони здоров'я, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2020 року №250 (далі, Порядок №250).
Судом встановлено, що відповідно до пункту 4 Порядку №250 відповідні місцеві ради у разі необхідності додатково понад обсяги субвенції планують та здійснюють з місцевих бюджетів оплату видатків, визначених пунктом 3 цих Порядку та умов, включаючи погашення бюджетних зобов'язань минулих періодів, узятих на облік в органах Казначейства.
Однак, як уже зазначалося вище, у державного закладу “Спеціалізована медико-санітарна частина №14” Міністерства охорони здоров'я України відсутні відкриті в органах казначейства рахунки, тобто даний Заклад не перебуває на обліку в органах Казначейства, відповідно, у органу місцевого самоврядування відсутні підстави для перерозподілу видатків місцевого бюджету Смілянської територіальної громади на здійснення оплати заборгованості на користь комунального підприємства “ВОДГЕО”.
Крім того, у відповідності до положень пункту 5 Порядку №250, не допускається спрямування субвенції на оплату комунальних послуг, енергоносіїв та капітальних видатків, у той час як судовим рішенням Господарського суду Черкаської області від 18 лютого 2019 року у даній справі з відповідача на користь позивач стягнуто саме заборгованість за договором про закупівлю послуг з обробляння та розподілення води трубопроводами.
Інші доводи учасників справи не спростовують висновків суду про наявність підстав для задоволення заяви стягувача (заявника) про зміну способу та порядку виконання рішення.
Також судом враховано, що запропоновані комунальним підприємством “ВОДГЕО” як стягувачем зміни порядку та способу виконання судового рішення Господарського суду Черкаської області від 18 лютого 2019 року у справі №925/181/19 спрямовані на усунення обставин, що роблять неможливим виконання цього судового рішення, при цьому боржником залишається державний заклад “Спеціалізована медико-санітарна частина №14” Міністерства охорони здоров'я України, а кошти, за рахунок яких підлягає виконанню судове рішення Господарського суду Черкаської області від 18 лютого 2019 року у справі №925/181/19 є коштами державного бюджету, видатки за якими здійснює Міністерство охорони здоров'я України як розпорядник бюджетними коштами, за рахунок яких ним безпосередньо здійснюється фінансування боржника.
За таких обставин заява комунального підприємства “ВОДГЕО” про зміну способу та порядку виконання судового рішення Господарського суду Черкаської області від 18 лютого 2019 року у справі №925/181/19 підлягає задоволенню.
Враховуючи вищенаведене, та керуючись ст. ст. 234, 331 ГПК України, суд
1. Заяву комунального підприємства “ВОДГЕО” про зміну порядку та способу виконання судового рішення задовольнити.
2. Змінити встановлені судовим наказом Господарського суду Черкаської області від 18 лютого 2019 року у справі №925/181/19 порядок та спосіб його виконання, замінивши в резолютивній частині цього судового наказу слова: “Стягнути з державного закладу “Спеціалізована медико-санітарна частина №14” Міністерства охорони здоров'я України, адресою місцезнаходження якого є: 20700, вул. Рєпіна, буд 26 А, м. Сміла, Черкаська область, ідентифікаційний код 14281014 на користь комунального підприємства “ВОДГЕО”, адресою місцезнаходження якого є: 20705, пров. Я.Водяного, буд. 45, м. Сміла, Черкаська область, ідентифікаційний код 30794986 - 128 304 грн. 76 коп. (сто двадцять вісім тисяч триста чотири гривень 76 копійок) основного боргу та 192 грн. 10 коп. (сто дев'яносто дві гривні 10 копійок) судового збору” на слова “Стягнути з державного закладу “Спеціалізована медико-санітарна частина №14” Міністерства охорони здоров'я України, адресою місцезнаходження якого є: 20700, вул. Рєпіна, буд 26 А, м. Сміла, Черкаська область, ідентифікаційний код 14281014 за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства охорони здоров'я України (вул. Грушевського, 7, м. Київ, 01601, ідентифікаційний код 00012925) на користь комунального підприємства “ВОДГЕО”, адресою місцезнаходження якого є: 20705, пров. Я.Водяного, буд. 45, м. Сміла, Черкаська область, ідентифікаційний код 30794986 - 128 304 грн. 76 коп. (сто двадцять вісім тисяч триста чотири гривень 76 копійок) основного боргу та 192 грн. 10 коп. (сто дев'яносто дві гривні 10 копійок) судового збору”.
3. Копію ухвали надіслати стягувачу, боржнику та Міністерству охорони здоров'я України.
Ухвала набирає законної сили в порядку визначеному ст. 235 ГПК України та може бути оскаржена до Північного апеляційного господарського суду в порядку та строки визначені ст.ст. 255-257 ГПК України.
Повний текст ухвали складено 13 травня 2022 року.
Суддя А.В.Васянович