12.05.2022м. СумиСправа № 920/91/22
Господарський суд Сумської області у складі судді Котельницької В.Л., у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін розглянувши матеріали справи №920/91/22
за позовом Комунального підприємства «Міськводоканал» Сумської міської ради (вул. Білопільський шлях, 9, м. Суми, 40009; код за ЄДРПОУ 03352455),
до відповідача Фізичної особи-підприємця Орел Ганни Олексіївни ( АДРЕСА_1 ; рнокпп НОМЕР_1 ),
про стягнення 137657,80 грн
Установив:
Позивач звернувся з позовною заявою, відповідно до якої просить: стягнути з відповідача заборгованість за послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, у тому числі за безоблікове використання води, на загальну суму 137657,80 грн, у тому числі основний борг в розмірі 130986,14 грн., 3% річних - 1479,24 грн, інфляційні втрати - 5192,42 грн, а також суму сплаченого судового збору за подання позовної заяви у розмірі 2481,00 грн
Ухвалою від 28.01.2022 у справі №920/91/22 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у даній справі у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами; установлено учасникам справи строки для надання заяв по суті справи. Копію ухвали надіслано учасникам справи відповідно до вимог частин 6-7 статті 6 ГПК України.
Відповідно до довідки про доставку електронного листа, роздрукованої з комп'ютерної програми «Діловодство господарського суду», копію ухвали від 28.01.2022 у справі №920/91/22 доставлено до електронного кабінету позивача 31.01.2022.
09.02.2022 копія ухвали від 28.01.2022 про відкриття провадження у справі №920/1086/21, надіслана на адресу відповідача - фізичної особи-підприємця Орел Ганни Олексіївни, АДРЕСА_1 , повернута поштовим відділенням з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».
Відповідно до інформації з ЄДРПОУ місцезнаходження відповідача - фізичної особи-підприємця Орел Ганни Олексіївни співпадає з адресою, зазначеною позивачем у позовній заяві.
Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Частиною четвертою статті 89 Цивільного кодексу України визначено, що відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру. За приписами частини першої статті 7 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань”, Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.
Згідно з пунктами 4, 5 частини шостої статті 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення, зокрема, є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
За змістом пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 за № 270, у разі невручення рекомендованого листа з позначкою “Судова повістка” з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п'ять календарних днів з дня надходження листа до об'єкта поштового зв'язку місця призначення із зазначенням причин невручення. Поштові відправлення повертаються об'єктом поштового зв'язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання.
У разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.
Сам лише факт неотримання кореспонденції, якою суд із додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв'язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки наведене зумовлено не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 16.05.2018 у справі № 910/15442/17, від 10.09.2018 у справі №910/23064/17, від 24.07.2018 у справі № 906/587/17).
Таким чином, учасники справи вважаються такими, що належним чином повідомлені про розгляд справи Господарським судом Сумської області.
Відповідач ні відзиву на позов з аргументованими запереченнями, ні доказів сплати боргу суду не подав.
Згідно із статтею 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими Господарським процесуальним кодексом України для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
За приписами статті 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
За змістом статті 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. На розширення цього положення Основного Закону в статті 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Відповідно до частини четвертої статті 11 Господарського процесуального кодексу України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
В силу вимог частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» було введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року. Законом України «Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні» відповідно до пункту 31 частини першої статті 85 Конституції України та статті 5 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" затверджено Указ Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні". Розпорядженням Верховного Суду від 22.03.2022 №13/0/9-22 «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану (господарські суди Миколаївської, Сумської та Чернігівської областей)» відповідно до частини сьомої статті 147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", враховуючи неможливість судами здійснювати правосуддя під час воєнного стану було змінено територіальну підсудність судових справ Господарського суду Сумської області. Розпорядженням Верховного Суду від 22.04.2022 №25/0/9-22 «Про відновлення територіальної підсудності судових справ господарських судів Сумської та Чернігівської областей» було відновлено територіальну підсудність судових справ Господарського суду Сумської області.
З огляду на зазначені вище обставини, для визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, а також виконання завдання розгляду справи по суті, враховуючи принцип незмінності складу суду, передбачений ст.32 ГПК України, розгляд справи здійснено за межами строків, встановлених Господарським процесуальним кодексом України, проте в розумні строки.
Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки та подання заяв по суті справи, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України, статтями 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам були створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи по суті за наявними у ній матеріалами.
Судовий процес на виконання ч. 3 ст. 222 ГПК України не фіксувався за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Відповідно до статті 233 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлені наступні обставини:
01.05.2011 між КП “Міськводоканал” Сумської міської ради (далі позивач, виробник) та приватним підприємцем Орел Ганною Олексіївною (далі відповідач, споживач), (при спільному згадуванні - сторони) укладено договір на водопостачання та прийом стічних вод з підприємствами, установами, організаціями №2075 (далі - договір №1).
Відповідно до п. 1.1 договору №1 виробник бере на себе зобов'язання забезпечувати споживача питною водою та приймати стічні води, а споживач зобов'язується своєчасно оплачувати надані послуги з водопостачання та водовідведення за встановленими тарифами у строки і на умовах, передбачених договором.
Згідно з п. 7.6 договору №1 визначено перелік розрахункових об'єктів: вул Путивльська, 19 - база служби таксі “Волга - Волга”; вул. Горького, 41 - приміщення.
Відповідно до п. 8.1 договору №1 договір укладений з 01.05.2011 по 01.05.2014 і вважається щорічно продовженим (але не більше 3-х років), якщо за місяць до закінчення терміну дії не надійде заява однієї із сторін про розірвання договору. Доповнення та зміни до договору вносяться за письмовим погодженням сторін.
Враховуючи умови п. 8.1. договору №1, зазначений договір припинив свою дію 02.05.2017, що не заперечує сам позивач у позові.
Водночас позивачем було зазначено, що позивач продовжував надавати відповідачу послуги з водопостачання та водовідведення, у тому числі за адресою: вул. Путивльська, 19, м. Суми, а відповідач споживав та частково оплачував ці послуги.
04.02.2021 між між КП “Міськводоканал” Сумської міської ради та фізичною особою-підприємцем Орел Ганною Олексіївною укладено новий договір про надання послуг з централізованого постачання холодної води та водовідведення №2075 (далі - договір №2).
Відповідно до п. 1.1. договору №2 виконавець зобов'язується своєчасно надавати споживачеві відповідної якості послуги з централізованого постачання холодної води і водовідведення, а споживач зобов'язується своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, що передбачені договором.
Згідно з п.п. 1.3 та 1.4 договору №2 об'єктом надання послуг визначено нежитлове приміщення по вул. Путивльська, 19, м. Суми; засіб обліку води - лічильник холодної води типу СВК Ду15 №181230517.
Відповідно до п. 2.5. договору №2 плата за надані послуги з централізованого постачання холодної води і водовідведення за наявності засобів обліку води справляється за їх показаннями згідно з Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної води та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою КМУ №630 від 21.07.2015 (далі - Правила №630). Облік відпущеної питної води та прийнятих стоків здійснюється виконавцем і споживачем засобами вимірювальної техніки, які занесені до Державного реєстру або пройшли державну метрологічну атестацію згідно з п. 5.1 Правил користування системи централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Мінжитлокомунгоспу від 27.06.2008 №190 (далі - Правила №190).
Згідно з п. 2.9 договору №2 у разі безоблікового водокористування виконавець виконує розрахунок витрат води за пропускною спроможністю труби вводу при швидкості руху води в ній 2,0 м/сек та дією її повним перерізом протягом 24 години на добу. Водокористування вважається безобліковим, якщо споживач самовільно приєднався до систем централізованого комунального водопостачання та водовідведення або самовільно користується ними. Розрахунковий період при безобліковому водокористуванні встановлюється з дня початку такого користування. Якщо термін початку безоблікового водокористування виявити неможливо, розрахунковий період становить один місяць (п.п. 3.2, 3.3, 3.4 Правил 190).
Відповідно до п. 3.1 договору №2 розрахунковим періодом є календарний місяць. Між сторонами застосовується щомісячна система оплати послуг з централізованого постачання холодної води і водовідведення, платежі вносяться споживачем не пізніше 2-го числа місяця, що настає за розрахунковим. Платіжні документи за розрахунковий період споживач забирає нарочним з 1 по 5 число, щоб уникнути конфліктів з питань оплати рахунків.
Згідно з п. 4.3.1. договору №2 позивач має право нарахувати у разі несвоєчасного внесення споживачем плати за надані послуги з централізованого постачання холодної води і водовідведення пеню у розмірі встановленому законодавством і цим договором, а також 3% річних від суми заборгованості та інфляційні збитки.
Відповідно до п 4.3.4. договору №2 виконавець має право доступу до приміщення споживача для проведення технічного та профілактичного огляду і перевірки показань засобів обліку води відповідно до законодавства, про що складається акт.
Пунктом 5.1.2. договору №2 встановлено, що споживач несе відповідальність за несвоєчасне внесення платежів за послуги - шляхом сплати пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу, сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від суми заборгованості.
Згідно з п. 5.1.3. договору №2 споживач несе відповідальність за втручання у роботу засобів обліку води, цілісність та збереження засобів обліку, пломб і деталей пломбування, встановлених представниками територіальних органів Держспоживстандарту та виконавцем в місцях з'єднання засобів обліку, запірної арматури, манометра та іншого обладнання вузла обліку незалежно від місця його розташування, має право лише виконавець або споживач за дозволом виконавця.
Пунктом 9.1. договору №2 визначено, що договір укладається на строк з 21.01.2020 та діє до 21.01.2021 і вважається щорічно продовженим, якщо за місяць до закінчення терміну дії не надійде заява однієї із сторін про розірвання договору, а в частині фінансових зобов'язань до їх повного виконання. Сторонами погоджено, що умови Договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладання (ч. 3 ст. 631 ЦК України). Доповнення та зміни до договору вносяться за письмовим погодженням сторін.
20.01.2021 представником КП “Міськводоканал” СМР у присутності представника споживача, Максимова М.В., проведено обстеження централізованої системи водопостачання та водовідведення в нежитловому приміщенні ФОП Орел Г.О. по вул. Путивльська, 19 м.Суми, в ході якого встановлено порушення цілісності деталей опломбування лічильника холодної води, а саме: відсутня пломба на гайках лічильника, також відсутня пробка на фільтрі грубої очистки, що знаходиться перед лічильником. Зі слів представника споживача пломбу зняли у зв'язку з пошуком місяця, в якому замерзає вода із-за низької температури. Діаметр вводу води 32 мм.
За наслідками обстеження складено відповідний акт обстеження централізованої системи водопостачання та водовідведення від 20.01.2021, який підписаний представником споживача без зауважень.
На підставі виявленого актом обстеження центральної системи водопостачання та водовідведення від 20.01.2021 факту безоблікового використання води споживачем, КП “Міськводоканал” СМР здійснено розрахунок витрат води у відповідності до п. 2.9 договору про надання послуг з централізованого постачання холодної води та водовідведення від 04.02.2021 № 2075, а також згідно з п. 3.3 та 3.4 Правил користування системи централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Мінжитлокомунгоспу від 27.06.2008 р. № 190 в редакції на момент нарахування.
Розрахунок витрат води проведений за пропускною спроможністю труби вводу діаметром 32 мм при швидкості руху води в ній 2,0 м/сек. та дією її повним перерізом протягом 24 години за добу із застосуванням формули: Q = (v х П х d2) / 4 ,
де:
Q - об'єм води за пропускною спроможністю труби в м3;
v - швидкість руху води в м/сек.;
П - число Пі = 3,14;
d - діаметр труби вводу.
Таким чином, Q= (2 х 3,14 х 0,0322)/4 х 3600 х 24 х 30 = 4167,12 м3.
Кількість діб - 30; вартість послуги водопостачання - 11,46 грн за 1 м3 без ПДВ, або з ПДВ - 13,752 грн за 1 м3; вартість послуги водовідведення - 11,14 грн за 1 м3 без ПДВ, або з ПДВ - 13,368 грн за 1 м3.
Максимальна витрата води водопровідної труби D 32 мм - 5,788 м3/год, 138,904 м3/добу, 4167,12 м3/30 діб.
Вартість водопостачання: 1591,84 грн/добу, 47755,20 грн/30 діб (без ПДВ)
Вартість водовідведення: 1910,21 грн /добу, 57306,24 грн/30 діб (без ПДВ)
З урахуванням вище зазначених даних загальна вартість водопостачання та водовідведення за 30 діб з урахуванням ПДВ склала 113012,30 грн, про що свідчить рахунок №2075 від 22.01.2021.
04.02.2021 листом №24/748 від 28.01.2021 позивач надіслав відповідачу рахунок для сплати безоблікового водоспоживання та просив оплатити наданий рахунок протягом 7 робочих днів з дати отримання, додавши до зазначеного листа рахунок №2075 від 22.01.2021 та копію акту від 20.01.2021.
Водночас, відповідно до відмітки на листі від 28.01.2021 №24/748, даний лист відповідач отримав особисто 20.08.2021.
Як зазначено позивачем рахунок №2075 від 22.01.2021 відповідачем не оплачений.
16.03.2021 позивач надіслав відповідачу вимогу про сплату заборгованості №24/1757 від 15.03.2021, в якій зазначив, що виробником за договором №2 надано послуги в повному обсязі, які споживачем не оплачені та станом на 01.03.2021 заборгованість відповідач перед позивачем склала 127040,19 грн. Крім того, відповідача попереджено, що у разі непогашення в повному обсязі заборгованості за надані послуги протягом 30 днів з дня отримання даного попередження, подальше надання послуг може бути обмежено (припинено) в примусовому порядку. До вимоги позивачем додано рахунок №2075 від 26.02.2021 на суму 127040,19 грн.
30.06.2021 відповідачу позивачем виставлено рахунок №2075, який відповідач особисто отримав 01.07.2021, про що наявна відповідна відмітка.
01.07.2021 представниками КП “Міськводоканал” СМР здійснено опломбування запірної арматури в закритому положенні у водопровідному колодязі за адресою: вул. Путивльська, 19, м. Суми у зв'язку із заборгованістю за надані послуги.
Як зазначає позивач у позові ФОП Орел Г.О. користувалась послугами з водопостачання та водовідведення, що надані КП “Міськводоканал” СМР за адресою: по вул. Путивльська, 19 м. Суми. Однак за отримані послуги ФОП Орел Г.О. розрахувалась не у повному обсязі, внаслідок чого заборгованість за послуги за період часу: вересень 2020 року - червень 2021 року склала 17 973,84 грн. Таким чином, у відповідача утворилась заборгованість перед КП “Міськводоканал” СМР за надані послуги на загальну суму 130986,14 грн, яка складає:113012,30 грн за безоблікове використання води та 17973,84 грн заборгованості за надані послуги за договором №2 за період з вересень 2020 року - червень 2021 року.
Листом від 09.08.2021 №24/5219 надіслано відповідачу рахунок від 28.07.2021 №2075, листом від 21.10.2021 №6742/21 - рахунки від 31.08.2021 №2075 та від 30.09.2021 №2075, згідно з яких повідомлено відповідача про заборгованість в сумі 130986,14 грн та виставлено вимогу про оплату зазначеної заборгованості в семиденний термін з моменту отримання листа.
Як зазначено позивачем дані листи, що направлені на юридичну адресу відповідача останньому не вручені, відповідачем заборгованість не сплачена, про причини відмови від сплати позивача не повідомлено, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з позовом.
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Частина перша статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частинами першою, другою статті 19 Закону України “Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення” встановлено, що послуги з централізованого питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання з урахуванням вимог Закону України “Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання” на підставі договору з підприємствами, установами, організаціями, що безпосередньо користуються централізованим питним водопостачанням та/або централізованим водовідведенням; підприємствами, установами або організаціями, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких перебуває житловий фонд і до обов'язків яких належить надання споживачам послуг з питного водопостачання та/або централізованого водовідведення. Договір про надання послуг з питного водопостачання та/або водовідведення укладається безпосередньо між підприємством питного водопостачання або уповноваженою ним юридичною чи фізичною особою і споживачем, визначеним у частині першій цієї статті.
Як вбачається з матеріалів справи, основним видом діяльності позивача є забір, очищення та постачання води; каналізація, відведення й очищення стічних вод, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Згідно рішення виконавчого комітету Сумської міської ради від 18.06.2019 № 322 “Про визначення виробників та виконавців послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення в місті Суми” КП “Міськводоканал” Сумської міської ради визначено виробником та виконавцем послуг з централізованого водопостачання та водовідведення в місті Суми.
Сторони у своїх взаємовідносинах керуються, окрім інших нормативно-правових актів, Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної води та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою КМУ № 630 від 21.07.2015 (Правила 630) та Правилами користування системи централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затвердженими наказом Мінжитлокомунгоспу від 27.06.2008 №190 (Правила 190).
Щодо стягнення з відповідача 113012,30 грн за безоблікове використання води.
На підставі виявленого актом обстеження центральної системи водопостачання та водовідведення від 20.01.2021 факту безоблікового використання води споживачем, КП “Міськводоканал” СМР здійснено розрахунок витрат води у відповідності до п. 2.9 договору про надання послуг з централізованого постачання холодної води та водовідведення від 04.02.2021 № 2075, а також згідно з п. 3.3 та 3.4 Правил користування системи централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Мінжитлокомунгоспу від 27.06.2008 р. № 190 в редакції на момент нарахування.
Відповідно до розрахунку здійсненого позивачем загальна вартість водопостачання та водовідведення за 30 діб з урахуванням ПДВ склала 113012,30 грн, про що зазначено у рахунку №2075 від 22.01.2021.
З урахуванням часу отримання рахунку відповідачем 20.08.2021, беручи до уваги вимоги позивача про сплату заборгованості в термін 7 робочих днів з дати отримання рахунку, з урахуванням п. 3.1 договору, зобов'язання у відповідача щодо сплати заборгованості в сумі 113012,30 грн виникло з 07.09.2021.
Однак, як зазначає позивач, відповідачем вартість безобліково використаної води не сплачена, про причині відмови від сплати позивача не повідомлено, у зв'язку з чим позивач просить стягнути з відповідача 113012,30 грн в судовому порядку.
Відповідно до статті 22 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення" споживачі питної води зобов'язані, зокрема: раціонально використовувати питну воду, не допускати її витоків із внутрішньобудинкових мереж та обладнання; вчасно повідомляти підприємства питного водопостачання про виявлені пошкодження на об'єктах централізованого питного водопостачання і водовідведення, які їм належать або якими вони користуються; утримувати в належному технічному і санітарному стані водопровідні мережі та обладнання.
Згідно з пунктом 3.1 Правил 190 розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються на основі показів засобів обліку.
Водокористування вважається безобліковим, якщо споживач самовільно приєднався до систем централізованого комунального водопостачання та водовідведення або самовільно користується ними (пункт 3.2 Правил 190).
У разі безоблікового водокористування виробник виконує розрахунок витрат води за пропускною спроможністю труби вводу при швидкості руху води в ній 2,0 м/сек та дією її повним перерізом протягом 24 годин за добу (пункт 3.3 Правил 190).
Розрахунковий період при безобліковому водокористуванні встановлюється з дня початку такого користування. Якщо термін початку безоблікового водокористування виявити неможливо, розрахунковий період становить один місяць (пункт 3.4 Правил 190).
За умовами п. 5.18 Правил споживач відповідає за цілісність та збереження засобів обліку, пломб і деталей пломбування, встановлених представниками територіальних органів Держспоживстандарту та виробником в місцях з'єднань засобів обліку, запірної арматури, манометра та іншого обладнання вузла обліку незалежно від місця його розташування.
Знімати засоби обліку, здійснювати будь-які заміни їх частин або зміни положення на водомірному вузлі, де їх встановлено, знімати пломби, накладені органами Держспоживстандарту або виробником, має право лише виробник або споживач за дозволом виробника.
У разі самовільних дій споживач сплачує витрату води згідно з пунктами 3.3, 3.4 цих Правил.
Судом встановлено, що розрахунок боргу за безоблікове використання води позивач провів на підставі Акту обстеження централізованої системи водопостачання та водовідведення від 20.01.2021. Зазначений акт підписаний представником відповідача без жодних зауважень та отриманий відповідачем особисто 20.08.2021 разом із рахунком від 22.01.2021 №2075.
Таким чином, суд, перевіривши здійснені позивачем розрахунки вартості безоблікового водокористування у розмірі 113012,30 грн та встановив, що останній є арифметично правильним, відповідає вимогам Правил 190 та підтверджений доказами.
Враховуючи, що відповідачем не спростовано належними та допустимими доказами факт відсутності виявленого позивачем порушення, що зафіксоване в акті обстеження централізованої системи водопостачання та водовідведення від 01.07.2021, суд дійшов висновку про правомірність позовних вимог в частині стягнення з відповідача 113012,30 грн боргу за безоблікове використання води, розрахованого позивачем відповідно до зазначеного акту.
Щодо стягнення 17973,84 грн заборгованості за період вересень 2020 року - червень 2021 року.
Згідно з ст. 526, ст. 530 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.
Сторони при виконанні договорів повинні діяти добросовісно і справедливо по відношенню до іншої сторони договору, повинні фактично виконувати умови договору, а не ухилятись від виконання обов'язків з формальних причин.
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17 (провадження № 61-30435сво18) міститься висновок, що «у статті 629 ЦК України закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов'язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов'язання його сторони набувають обов'язки (а не лише суб'єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов'язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов'язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду)».
Матеріалами справи підтверджено, що договір №1 припинив свою дію 02.05.2017 враховуючи положення пункту 8.1. зазначеного договору. Водночас, пунктом 9.1. договору №2 визначено, що даний договір укладено з 21.01.2020.
Позивач просить стягнути з відповідача 17973,84 грн заборгованості за період вересень 2020 року - червень 2021 року, водночас, враховуючи положення п. 3.1. договору №2 рахунків, що були виставленні позивачем відповідачу та отриманні останнім за період з вересня 2020 року по січень 2021 року до позовної заяви в обґрунтування позовних вимог не додано, а копія обігової відомості по особовому рахунку ФОП Орел Г.О. за серпень 2020 року - жовтень 2021 року, додана позивачем до позовної заяви, не є належним доказом в розумінні ст.ст. 73-77 ГПК України, що підтверджує заборгованість відповідача за період з вересня 2020 року по січень 2021 року.
Враховуючи положення ч. 4 ст. 74 ГПК України щодо неможливості суду з власної ініціативи самостійно збирати докази, що стосуються предмету спору та відсутністю зі сторони відповідача після відкриття провадження у справі відповідного клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових доказів в обґрунтування позовних вимог в порядку ст. 80 та ст. 119 ГПК України, суд дійшов висновку, що матеріалами справи підтверджено заборгованість лише за період з лютого 2021 року по серпень 2021 року, у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині за заначений період задовольняються як законні та обґрунтовані.
Отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 118544,78 грн заборгованості (в т.ч.: 113012,30 грн боргу за безоблікове використання води) за період з лютого 2021 року про серпень 2021 року за надані позивачем відповідачу послуги з централізованого постачання холодної води і водовідведення за договором №2, а в частині стягнення з відповідача боргу за період з вересня 2020 року по січень 2021 року суд відмовляє за недоведеністю та необґрунтованістю.
Щодо стягнення з відповідача 1479,24 грн 3% річних, 5192,42 грн інфляційних втрат суд зазначає наступне:
Відповідно до п. 5.1.2 договору №2, у зв'язку з неналежним виконанням умов договору, відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України позивачем нараховано відповідачу 1479,24 грн 3% річних та 5192,42 грн інфляційних втрат.
Згідно з вимогами частини другої статті 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК нарахування інфляційних витрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Пунктом 5.1.2. договору №2 встановлено, що споживач несе відповідальність за несвоєчасне внесення платежів за послуги - шляхом сплати пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу, сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від суми заборгованості.
Відповідно до доданих позивачем до позовної заяви розрахунків останнім нараховано відповідачу 1479,24 грн 3 % річних та 5192,42 грн інфляційних на заявлену в позові заборгованість в сумі 130986,14 грн.
Враховуючи часткове задоволення вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 118544,78 грн боргу, судом здійснено:
1) розрахунок 3% річних:
за період з 21.03.2021 по 31.12.2021 на суму боргу 1057,68 грн,
за період з 21.07.2021 по 31.12.2021 на суму боргу 4474,80 грн ,
за період з 08.09.2021 по 31.12.2021 на суму боргу 113012,30 грн.
Розмір 3% склав 1153,38 грн;
2) розрахунок інфляційних втрат:
за період з 01.09.2021 по 31.12.20212 на суму боргу 1057,68 грн,
за період з 01.08.2021 по 31.12.2021 на суму боргу 4474,80 грн ,
за період з 01.09.2021 по 31.12.2021 на суму боргу 113012,30 грн.
Розмір інфляційних втрат склав 4216,56 грн.
З огляду на вищенаведене, перевіривши обставини, пов'язані з правильністю здійснення розрахунку 3% річних, інфляційних нарахувань, враховуючи встановлений судом факт несплати відповідачем вартості за безоблікове використання води за договором та вартості наданих послуг за період з лютого 2021 року по серпень 2021 року, суд вважає правомірними та обґрунтованими вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 1153,38 грн 3% річних та 4216,56 грн інфляційних втрат, в іншому суд відмовляє за недоведеністю та необґрунтованістю.
Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно зі статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам у цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься в справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
За частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідач проти заявленого позову не заперечив, доказів належного виконання зобов'язань перед позивачем за договором не надав.
Враховуючи викладене в сукупності, зважаючи на зміст позовних вимог, обставини, встановлені під час розгляду справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 113012,30 грн боргу за безоблікове використання води, 118544,78 грн боргу за період з лютого 2021 року по серпень 2021 року, 1153,38 грн 3% річних та 4216,56 грн інфляційних втрат є обґрунтованими, у зв'язку з чим суд задовольняє позов частково.
При ухваленні рішення в справі, суд, у тому числі, вирішує питання щодо розподілу судових витрат між сторонами.
Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Нормою статті 129 ГПК України встановлено, що судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір, сплачений відповідачем, компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Відповідно до ч. 9 ст. 129 ГПК України, враховуючи, що спір виник у зв'язку з неналежним виконання відповідачем умов договору, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 2481,00 грн судового збору.
Керуючись ст.ст. 123, 129, 231-233, 236-238, 240, 254-257 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з фізичної особи-підприємця Орел Ганни Олексіївни ( АДРЕСА_1 ; рнокпп НОМЕР_1 ) на користь Комунального підприємства «Міськводоканал» Сумської міської ради (вул. Білопільський шлях, 9, м. Суми, 40009; код за ЄДРПОУ 03352455) 118544,78 грн (сто вісімнадцять тисяч п'ятсот сорок чотири грн 78 коп.) боргу за послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, 1153,38 грн (одна тисяча сто п'ятдесят три грн 38 коп.) 3% річних та 4216,56 грн (чотири тисячі двісті шістнадцять грн 56 коп.) інфляційних втрат, а також 2481,00 грн (дві тисячі чотириста вісімдесят одна грн 00 коп.) судового збору.
3. В іншому відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч.1 ст. 256, ст. 257 ГПК України).
Суд звертає увагу учасників справи, що відповідно до частини 7 статті 6 ГПК України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Повний текст рішення складено та підписано 12.05.2022.
Суддя В.Л. Котельницька