ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
13.05.2022Справа № 910/766/22
Господарський суд міста Києва у складі судді Удалової О.Г., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) господарську справу
за позовом Приватного акціонерного товариства “Датагруп”
до Товариства з обмеженою відповідальністю “Юніверсал Асістанс”
про стягнення 12 899,15 грн
без виклику представників сторін
У січні 2022 року Приватне акціонерне товариство “Датагруп” (далі - позивач) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Юніверсал Асістанс” (далі - відповідач) про стягнення 12 899,15 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору про надання телекомунікаційних послуг № 3641119/А292 від 01.09.2018 в частині своєчасної і повної оплати, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з позовною заявою про стягнення 8 768,06 грн основної заборгованості, 2 068,02 грн пені, 663,11 грн 3% річних і 1 399,96 грн інфляційних втрат.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.01.2022 вищевказану позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення її недоліків.
28.01.2022 до суду надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.02.2022 відкрито провадження у справі № 910/766/22 та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, визначено сторонам строк для надання відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та доказів в обґрунтування своєї позиції.
Згідно з положеннями ст. 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Водночас, суд зазначає, що Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Законом України № 2102-IX від 24.02.2022 «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» затверджено Указ Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні».
Указом Президента України № 133/2022 від 14.03.2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб.
Указом Президента України № 259/2022 від 18.04.2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб.
Законом України № 2212-IX від 21.04.2022 «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» затверджено Указ Президента України від 18 квітня 2022 року № 259/2022 «Про введення воєнного стану в Україні».
За змістом статей 10, 12-2 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», у період воєнного стану не можуть бути припинені повноваження, зокрема, судів. В умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.
Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.
Відповідно до статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а суди повинні забезпечувати безпеку учасників судового провадження, запобігти створенню перешкод для реалізації ними права на судовий захист та визначених законом процесуальних прав в умовах воєнного стану, коли реалізація учасниками справи своїх прав і обов'язків є суттєво ускладненою.
Рада суддів України надала рекомендації щодо роботи судів в умовах воєнного стану, зокрема, вказала по можливості відкладати розгляд справ (за винятком невідкладних судових розглядів) та знімати їх з розгляду, зважати на те, що велика кількість учасників судових процесів не завжди мають змогу подати заяву про відкладення розгляду справи через задіяння до функціонування критичної інфраструктури, вступ до лав Збройних сил України, територіальної оборони, добровольчих воєнних формувань та інших форм протидії збройної агресії проти України, або не можуть прибути в суд у зв'язку з небезпекою для життя.
Судом встановлено факт належного повідомлення сторін про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.
Так, ухвала суду від 01.02.2022 була отримана позивачем та відповідачем 09.02.2022, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень № 01054 91994572 та № 01054 91994580.
Відповідач правом на подання відзиву на позов не скористався.
Відповідно до ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Частиною 3 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Зважаючи на належне повідомлення сторін про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику їх уповноважених представників (без проведення судового засідання) та наявність у матеріалах справи доказів, необхідних і достатніх для вирішення спору по суті, суд вважав за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до правил ч. 9 ст. 165, ст. 202 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши надані документи та матеріали, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив:
01.09.2018 між ПрАТ “Датагруп” (далі - оператор) та ТОВ “Брітіш Авто Клаб Асістанс” (далі - абонент, назва якого в подальшому змінено на ТОВ “Юніверсал Асістанс”, що підтверджується рішенням № 31/07/2020 від 31.07.2020) укладено договір № 3641119/А292 на надання телекомунікаційних послуг (далі - договір).
Відповідно до п. 1.1 договору оператор надає абоненту послуги, а абонент зобов'язується приймати послуги та оплачувати оператору належні за договором та замовленням на послуги платежі на умовах та в порядку, передбачених договором.
Згідно з п. 2.3.1 договору абонент зобов'язується своєчасно та в повному обсязі сплачувати оператору передбачені договором та замовленням платежі.
Як погоджено п. 3.1 договору вартість послуг за замовленням складається з разових фіксованих платежів (за їх наявності), щомісячних фіксованих платежів та тарифів на послуги (тарифікації переговорів). Вартість робіт (за їх наявності), розмір разових фіксованих платежів (за їх наявності). Мінімального пакету (за його наявності), інших щомісячних платежів, авансу (за наявності), зазначаються в замовленнях на послуги.
Відповідно до п. 3.7 договору за відсутності в замовлені авансу, абонент здійснює оплату вартості послуг протягом 5 банківських днів з моменту виставлення оператором рахунку (квитанції) на оплату у наступному порядку:
щомісячні фіксовані платежі (включаючи мінімальний пакет за наявності його в замовлені) абонент оплачує в порядку передоплати за поточний календарний місяць;
суму телефонних розмов (переговорів) абонента в розмірі, встановленому в рахунку (квитанції) на оплату абонент оплачує за попередній місяць.
Згідно з п. 3.8 договору неотримання рахунку (квитанції) на оплату не звільняє абонента від оплати, передбачених договором та замовленням платежів. У випадку неотримання абонентом рахунку (квитанції) на оплату до 5 числа поточного місяця, абонент зобов'язаний звернутись до оператора для встановлення належної до сплати суми та оплатити її не пізніше 10 числа поточного місяця.
Відповідно до п. 3.24 договору датою оплати абонентом вартості послуг вважається дата надходження грошових коштів від абонента на поточних рахунок оператора.
Вказаний договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами та діє до моменту його припинення в порядку, передбаченому договором.
01.09.2018 сторонами погоджено надання послуг, що включають в себе три фіксованих платежі за пакет «Телефон-Офір-Оптимальний», пакет «Бізнес», мінімальну намову в загальному розмірі 4 232,80 грн з ПДВ.
Крім того, актом від 01.09.2018 оператор передав, а абонент прийняв ідентифікаційні (реєстраційні) дані абонента (логін та пароль), в окремому запакованому конверті, призначені для ідентифікації абонента при отримані ним послуг телефонного зв'язку.
Як вказується позивачем, рахунки на оплату вартості послуг та акти приймання-передачі у паперовому вигляді направлялись позивачем відповідачу простими листами та в електронному вигляді на електронну пошту відповідача, зазначену в замовлені.
При цьому, в матеріалах справи містяться акти наданих послуг за період з 30.09.2018 по 31.03.2019, які підписані відповідачем, а також акти наданих послуг за період з 30.04.2019 по 31.08.2019, які не підписані відповідачем.
Проте, як зазначає позивач в позові та як підтверджується матеріалами справи, відповідачем 18.06.2019 здійснено оплату в розмірі 8 525,64 грн, якою погашено заборгованість відповідача за квітень та травень 2019 року.
Як вбачається з банківської виписки з рахунку позивача, відповідачем 18.06.2019 здійснено оплату з посиланням на рахунок № 3641119/А292*3783289, вказаним рахунком охоплюється надання позивачем послуг за травень 2019 року.
Також судом встановлено, що відповідач звернувся з листом № 16/09/6-2020 від 16.09.2020, в якому просив припинити постачання послуг згідно з укладеним договором.
Позивач вказує, що відповідачем неоплачені надані послуги за червень-вересень 2019 року в розмірі 8 768,06 грн, а саме за червень 2019 - 4 264,06 грн, за липень 2019 - 4 252,00 грн та за серпень 2019 - 252,00 грн.
Крім того, як встановлено судом під час розгляду даної справи, позивач звертався до Господарського суду міста Києва з заявою про видачу судового наказу у справі № 910/16079/21 щодо стягнення з відповідача в т.ч. заборгованості в розмірі 8 768,06 грн за договором № 3641119/А292 від 01.09.2018.
Ухвалою Господарського суду міста Києва у вказаній справі судовий наказ скасований за заявою ТОВ “Юніверсал Асістанс”, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом.
Розглядаючи даний спір та вирішуючи його по суті, оцінюючи правомірність заявлених позивачем вимог, суд виходив з наступного.
Згідно з ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Частиною 1 ст. 903 Цивільного кодексу України встановлено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).
Частиною 1 ст. 202 Господарського кодексу України встановлено, що господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.
Відповідач документів, які б підтверджували оплату ним заборгованості перед позивачем в повному обсязі або спростовували доводи останнього, суду не надав.
Отже, суд дійшов висновку про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 8 768,06 грн є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню у вказаному розмірі.
Статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).
Крім того, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 663,11 грн 3% річних та 1 399,96 грн інфляційних втрат, нарахованих за загальний період з 10.05.2019 по 14.01.2022.
Здійснивши власний розрахунок 3% річних за визначені позивачем періоди з урахуванням того, що за умовами договору абонент при неотриманні рахунку зобов'язаний звернутись до оператора для встановлення належної до сплати суми та оплатити її не пізніше 10 числа поточного місяця (п. 3.8 договору), прострочення з оплати такого рахунку починається з 11 числа місяця.
Позивачем під час розгляду даної справи не надано доказів вручення відповідачу рахунків за період травень-серпень 2019 року, проте договором погоджено обов'язок відповідача самостійно оплачувати такі рахунки до 10 числа поточного місяця.
За розрахунком суду розмір 3% річних становить 661,32 грн, який є обґрунтованим та підлягає задоволенню, а у вимогах про стягнення з відповідача 1,79 грн 3% річних суд відмовляє.
Здійснивши власний розрахунок інфляційних втрат, суд встановив, що їх розмір становить 1 440,33 грн, тобто є більшим, ніж заявлено позивачем, а враховуючи, що у суду відсутні підстави для виходу за межі позовних вимог у даній справі, вимога про стягнення з відповідача інфляційних втрат підлягає задоволенню в заявленому позивачем до стягнення розмірі, а саме 1 399,96 грн.
Також позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені в розмірі 2 068,02 грн, нарахованої за загальний період з 10.05.2019 по 14.01.2019.
Пунктом 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).
Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 36 Закону України «Про телекомунікації», норми якого у даній справі є спеціальними, споживачі телекомунікаційних послуг несуть відповідальність за порушення норм цього Закону, Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг відповідно до закону.
У разі затримки плати за надані оператором, провайдером телекомунікаційні послуги споживачі сплачують пеню, яка обчислюється від вартості неоплачених послуг у розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня
Проте як визначено ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Пунктом 4.2 договору, за прострочення оплати вартості послуг, абонент сплачує оператору пеню в розмірі облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня, від розміру простроченого платежу за кожний календарний день прострочення виконання зобов'язання.
Згідно з п. 4.3 сторонами погоджено, що при нарахуванні штрафних санкцій (пені) за п. 4.2 договору положення ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України не застосовуються та пеня нараховується за весь період прострочення виконання зобов'язання.
Таким чином, між сторонами досягнута домовленість про нарахування пені в строк понад встановлений ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.
Здійснивши власний розрахунок, з урахуванням періодів прострочення оплати, суд зазначає, що розмірі пені становить 2 063,22 грн.
У задоволенні вимог про стягнення з відповідача 4,80 грн пені суд відмовляє.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача 8 768,06 грн основного боргу, 2 063,22 грн пені, 661,32 грн 3% річних, 1 399,96 грн інфляційних втрат.
У свою чергу, в частині стягнення 1,79 грн 3% річних та 4,80 грн пені суд відмовляє.
Судові витрати по сплаті судового збору з урахуванням положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються судом на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме в розмірі 2 479,73 грн.
Керуючись ст.ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Юніверсал Асістанс” (03035, м. Київ, вул. В. Сурикова, 3, корпус 8Б, Антр. 4 пов. к. 451, код 35221782) на користь Приватного акціонерного товариства “Датагруп” (03057, м. Київ, вул. Смоленська, 31-33, код 31720260) 8 768,06 грн (вісім тисяч сімсот шістдесят вісім грн 06 коп.) основного боргу, 2 063,22 грн (дві тисячі шістдесят три грн 22 коп.) пені, 661,32 грн (шістсот шістдесят одну грн 32 коп.) 3% річних, 1 399,96 грн (одну тисячу триста дев'яносто дев'ять грн 96 коп.) інфляційних втрат, судовий збір у розмірі 2 479,73 грн (одна тисяча чотириста сімдесят дев'ять грн 73 коп.).
3. У задоволенні іншої частини позову відмовити.
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення підписано 13.05.2022.
Суддя О.Г. Удалова