Справа № 526/1672/21
Провадження № 2-а/526/1/2022
12 травня 2022 року Гадяцький районний суд Полтавської області в складі
головуючої судді Максименко Л.В.
секретаря судового засідання Павленко Т.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Гадяч адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Батальйону патрульної поліції в місті Бориспіль Управління патрульної поліції у Київській області про визнання незаконною та скасування постанови,
13 липня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Батальйону патрульної поліції в місті Бориспіль Управління патрульної поліції у Київській області про визнання незаконною та скасування постанови БАА №127119 від 07 червня 2021 року.
Ухвалою суду від 20 серпня 2021 року провадження по справі відкрито.
Позивач в судове засідання не з'явився, звернувся до суду з заявою про розгляд справи без його участі, але за участю адвоката Михайловин Д.В..
Адвокат Михайловин Д.В. в судовому засіданні позов підтримав, просив визнати постанову незаконною та відповідно її скасувати, в подальшому звернувся до суду з заявою про розгляд справи без його участі. В останній заяві просив суд врахувати визначені у позові підстави оскарження, а саме, що TruCam був встановлений не у відповідності до ст. 40 ЗУ «Про національну поліцію» (в редакції на час складення постанови), а саме поліцейський тримав прилад в руках, а відповідно до закону він мав бути розміщений «по зовнішньому периметру доріг і будівель». Також, відповідно до матеріалів справи (скріншот з приладу). TruCam останнє налаштування проходив 03/16/2016 (тобто у 2016 році), що значно більше всіх термінів повірки. Крім того, на тому ж таки скріншоті з приладу вказано, що поміряна відстань, тобто відстань з якої фіксувався транспортний засіб складає - 537,9 м, а відповідно до пояснень відповідача у відзиві - (3 абзац сторінки 2 відзиву) - поліцейський повинен використовувати TruCam з відстані 350-450 м, що дає підстави для висновку, що показання приладу TruCam можуть бути хибними, недостовірними, а відповідно достеменно та точно не підтверджують наявність події адміністративного правопорушення. Показання такого приладу не можуть покладатись в основу для притягнення особи до відповідальності.
Положення законодавства та судова практика, зокрема Другого апеляційного адміністративного суду у справі № 591/6739/20 вказує, що відеозапис та фотознімок з приладу TruCAM не є допустимими доказами, оскільки на них відсутній цифровий підпис автора. Суди посилаються на ч.1, ч. 2 ст. 99 КАС України та ч. 1 ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг». Надані відповідачем матеріали на оптичному диску підпадають під визначення електронного доказу, встановленого ст. 99 КАС України, отже, копії зазначених доказів мають бути засвідчені електронним цифровим підписом або мають бути надані суду в оригіналі, що також передбачає наявність на них, серед іншого ознак цифрового підпису автора.
Зі змісту оптичного диску на відеозаписі та фотознімку з приладу TruCam вбачається, що відсутній цифровий підпис як їх автора так і особи, уповноваженої на виготовлення даних копій. Таким чином, наданий суду відеозапис та фотознімок з приладу TruCam не є допустимими доказами в розумінні ст. 74 КАС України. Крім того, до матеріалів справи не надано носій, на який безпосередньо здійснений запис правопорушення (в даному випадку - прилад TruCam чи його носій даних), який відповідно до вимог вищенаведених норм Закону є оригіналом такого електронного доказу.
Вказує, що відповідачем допустимими доказами не доведено подію правопорушення та вину особи, оскільки не надані належним чином засвідчені копії електронних документів або їх оригінали, що робить оскаржувану постанову незаконною.
Відповідач направив до суду відзив та додаткове пояснення в яких позовні вимоги не визнав, просив в задоволенні позову відмовити, так як поліцейський взводу №1 роти №4 БПП в м. Бориспіль УПП у Київській області ДІЛІ сержант поліції Скроцький О.О. під час притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та винесення постанови БАА № 127119 від 07.06.2021р. діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений законодавством України, жодним чином не порушив права позивача, а оскаржувана постанова повністю відповідає вимогам ст. 283 КУпАП є обґрунтованою та законною, а також є такою, що не підлягає скасуванню. На підтвердження обставин справи відповідачем надано диск з відеозаписом подій та фото з приладу TruCAM, копія сертифікату його відповідності, копія сертифікату його перевірки, копії експертних висновків щодо правильності роботи приладу та листи ДП «Укрметртестстандарт».
Судом встановлено, що 07 червня 2021 року поліцейським взводу №1 роти №4 БПП в м. Бориспіль УПП у Київській області ДІЛІ сержантом поліції Скроцьким О.О. розглянуто справу про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та винесено постанову БАА № 127119 від 07.06.2021р., за якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 4 ст. 122 КУпАП, а також накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 1700,00 грн.
При цьому, у вказаній постанові зазначено, що 07 червня 2021 року о 17:40 на автошляху Київ - Харків - Довжанський км 84 водій ОСОБА_1 , керуючи т.з. ВМW д.н.з. НОМЕР_1 , рухався зі швидкістю 184 км/год, при максимально дозволеній 110 км/год, перевищивши швидкість на 74 км/год. Швидкість вимірювалася приладом TruCam ІІ ТС 008346, чим порушив п. 12.6 ґ ПДР.
В свою чергу, не погоджуючись з рішенням про притягнення до адміністративної відповідальності позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Перевіривши доводи сторін, дослідивши матеріали справи суд приходить до наступних висновків.
Ст. 68 Конституції України передбачає, що кожен зобов'язаний неухильно дотримуватись Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від відповідальності.
Відповідно до ч. 2 ст. 41 ЗУ «Про дорожній рух», порядок початку руху, зміни руху за напрямком, розташування транспортних засобів і пішоходів, вибору швидкості руху та дистанції, обгону та стоянки, проїзду перехресть, пішохідних переходів і залізничних переїздів, зупинок транспортних засобів загального користування, користування зовнішніми світловими приладами, правила пересування пішоходів, проїзд велосипедистів, а також питання організації руху та його безпеки регулюються Правилами дорожнього руху, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Згідно п. 1.1 Правил дорожнього руху, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року, встановлюється єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.
Відповідно п. 12.4 ґ Правил дорожнього руху, поза населеними пунктами на всіх дорогах та на дорогах, що проходять через населені пункти, позначені знаком 5.51, дозволяється рух із швидкістю: іншим транспортним засобам: на автомобільній дорозі, що позначена дорожнім знаком 5.1 - не більше 130 км/год., на автомобільній дорозі з окремими проїзними частинами, що відокремлені одна від одної розділювальною смугою - не більше 110 км/год., на інших автомобільних дорогах - не більше 90 км/год.
Відповідно до ч. 1 ст. 222 КУпАП, органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (статті 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частина перша статті 44, стаття 44-1, частина друга статті 106-1, частини перша, друга, третя, четверта і шоста статті 109, стаття 110, частина третя статті 114, частина перша статті 115, стаття 116-2, частина друга статті 117, частини перша і друга статті 119, частини перша, друга, третя, п'ята і шоста статті 121, статті 121-1, 121-2, частини перша, друга і третя статті 122, частина перша статті 123, статті 124-1 - 126, частини перша, друга і третя статті 127, статті 128-129, стаття 132-1, частини перша, друга та п'ята статті 133, частини третя, шоста, восьма, дев'ята, десята і одинадцята статті 133-1, частина друга статті 135, стаття 136 (за винятком порушень на автомобільному транспорті), стаття 137, частини перша, друга і третя статті 140, статті 148, 151, статті 161, 164-4, статтею 175-1 (за винятком порушень, вчинених у місцях, заборонених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради), статтями 176, 177, частини перша і друга статті 178, статті 180, 181-1, частина перша статті 182, статті 183, 184, 189-2, 192, 194, 195).
Згідно ч. 4 ст. 122 КУпАП перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на п'ятдесят кілометрів на годину тягне за собою накладення штрафу в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як 50 км/год.
В даному випадку, факт вчинення вказаного правопорушення встановлено поліцейськими за допомогою лазерного вимірювача швидкості TruCam II Серія ТС008346 (ТС000758), який має функцію фотофіксації та відеозапису.
Протокол про адміністративне правопорушення складений уповноваженою на те особою та у відповідності до вимог ст. 256 КУпАП і є належним та допустимим доказом.
Разом із тим, відповідно до положень ч. 1 та 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
При цьому, на виконання вказаного обов'язку та з метою доведення правомірності оскаржуваного рішення суб'єктом владних повноважень надано до суду фото та відеозапис з лазерного вимірювача швидкості TruCam II Серія ТС008346 (ТС000758), з якого вбачається, як автомобіль ВМW д.н.з. НОМЕР_1 рухався зі швидкістю 184 км/год., при обмеженні швидкості руху на даній ділянці дороги до 110 км/год., про що також надано окремий відеозапис. Фото та відеозаписи переглянуті в судовому засіданні.
Суд вважає неприйнятними посилання представника позивача Михайловина Д.В. про встановлення приладу TruCam з порушенням ст. 40 ЗУ «Про Національну поліцію», виходячи з наступного.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності за окремі правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху» від 16.02.2021 №1231-ІХ, який набув чинності 17.03.2021, було внесено зміни до Закону України «Про Національну поліцію», з урахуванням яких, частина перша статті 40 вказаного закону викладена в наступній редакції: «Поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на однострої, на службових транспортних засобах, у тому числі без кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень, радіаційних, хімічних, біологічних та ядерних загроз, а також використовувати інформацію, отриману з фото- і відеотехніки, що перебуває в чужому володіння з метою: 1) запобігання правопорушенню, виявлення або фіксування правопорушення, охорони та захисту публічної безпеки, особистої безпеки осіб і власності від протиправних посягань; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху...», отже стаття 40 Закону України «Про Національну поліцію» в редакції до 17.03.2021 стосувалась виключно автоматичної фото- і відеотехніки. Введені зміни до закону після 17.03.2021 надають поліції право розміщувати по зовнішньому периметру доріг фото- і відеотехніку, технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень, при цьому зазначене поширюється на технічні засоби, які працюють як і в автоматичному режимі, так і не в автоматичному режимі.
Згідно інструкції по експлуатації та свідоцтва про повірку (містяться в матеріалах справи на ДВД диску) вимірювач TruCam II можна використовувати у ручному режимі. Зазначене свідчить, що лазерний вимірювач TruCam II відноситься до ручних вимірювачів швидкості транспортних засобів, тобто конструктивно створений для утримування в руках під час вимірювань та, відповідно, може розміщуватись безпосередньо в руках поліцейського при використанні по зовнішньому периметрі дороги для виявлення та фіксування правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху щодо перевищень встановлених обмежень швидкості руху транспортними засобами на вулично-шляховій мережі.
Таким чином суд вважає твердження позивача щодо неправомірності використання поліцейським лазерного вимірювача швидкості транспортних засобів LТІ 20/20 TruCam II № ТС 008346 в ручному режимі безпідставними.
Щодо посилань представника позивача на відсутність повірки на прилад TruCam II № ТС 008346 суд вважає необхідним вказати на наступне.
Лазерний вимірювач швидкості LТІ 20/20 TruCam II отримав сертифікат відповідності від 23.12.2020 № ЦА-ТЛ/ОО1 22 054-20, дія цього сертифікату розповсюджується на прилади із заводськими /серійними номерами, зазначеними у п.2 зворотної сторони сертифікату заводськими/серійними номерами. Також прилад отримав сертифікат перевірки типу № UA.TR.001 241-18 REV.О від 26.12.2018 року.
Цей сертифікат підтверджує відповідність типу засобу вимірювальної техніки застосовним вимогам Технічного регламенту.
Відповідність засобів вимірювальної техніки, що надають ринку України та/або вводять в експлуатацію, типу, описаному в сертифікаті перевірки типу, і застосованим вимогам Технічного регламенту має бути підтверджена через проведення однієї з процедур оцінки відповідності за модулем, наступним за модулем В, згідно з вимогами Технічного регламенту.
На підставі позитивних результатів державних приймальних випробувань було затверджено тип засобу вимірювальної техніки «Вимірювач швидкості транспортних засобів лазерний LTI 20/20 TruCam II», який було зареєстровано в державному реєстрі засобів вимірювальної техніки за номером UA.TR.001,
Державною службою спеціального зв'язку та захисту інформації України надано експертний висновок від 24.12.2020 року № 04/05/02/-3560, який зазначає про правильність реалізації криптографічного алгоритму шифрування AES відповідно до ДСТУISO/IES 18033-3:2015 та забезпечення конфіденційності, цілісності та автентичності зареєстрованих даних, Лазерний вимірювач швидкості LTI 20/20 TruCam II з серійним номером ТС008346 пройшов калібровку та отримав відповідний сертифікат безпосередньо компанією виробником.
Додатково Державною службою спеціального зв'язку та захисту інформації України видано експертний висновок на програмне забезпечення від 24.12.2020 року № 04/05/02/- 3561 «TruCam II Clip Viewer v2.0.5.1» та «ShareViewII v2.2.2.23091».
Нові LTI 20/20 TruCam II можуть бути надані ринку та/або введені в експлуатацію в Україні тільки у разі, коли вони відповідають вимогам Технічного регламенту Згідно з наказом Мінекономрозвитку від 13.07.2016 №1161 «Деякі питання ведення Реєстру затверджених типів засобів вимірювальної техніки», зареєстрованим в Мінюсті 03.08.2016 за №1081/29211, ДП «Укрметртестстандарт» уповноважено на ведення Реєстру затверджених типів ЗВТ (далі - Реєстр), який розміщується на веб-сайті підприємства www.ukrcsm.kiev.ua.
До реєстру занесено тип ЗВТ - вимірювач швидкості транспортних засобів лазерний, LTI 20/20 TruCam II виробництва Laser Technology Inc., США та видано сертифікат перевірки типу №UA.TR.0Q1 241-18, який діє до 26.12.2028.
Проведення повірки передбачено Порядком проведення повірки законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, та оформлення її результатів затвердженим наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України 08.02.2016 №193, однак така повірка може бути проведена лише після закінчення строку дії сертифіката перевірки даного типу, а саме після 26.12.2028 року.
Таким чином спростовуються доводи позивача щодо відсутності повірки даного приладу на дату його використання.
Окрім цього, стаття 40 Закону України «Про Національну поліцію» стосується автоматичної техніки, а прилад LТІ 20/20 TruCam II не є автоматичною технікою, хоча за технічними характеристиками він може працювати і в автоматичному режимі.
Прилад LТІ 20/20 TruCam II - є засобом вимірювальної техніки. У відповідності до п.6 ч. 1 ст.1 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність», засоби вимірювальної техніки - засоби вимірювань, вимірювальні системи, матеріальні міри, стандартні зразки та будь-які частини засобів вимірювань або вимірювальних систем, якщо ці частини можуть бути об'єктом спеціальних вимог та окремого оцінювання відповідності.
Відповідно до листа ДП «Укрметртестстандарт» від 01.10.2019 за № 22- 38/49: «Лазерний вимірювач TruCam відноситься до ручних вимірювачів швидкості транспортних засобів (ТЗ).
Крім основного, ручного режиму роботи, вимірювач LТІ 20/20 TruCam II також може бути встановлений на триногу для проведення вимірювань швидкості руху ТЗ в автоматичному режимі. В автоматичному режимі без участі оператора забезпечується циклічне виконання послідовності дій: вибір цільового ТЗ, вимірювання швидкості руху ТЗ, документування результатів вимірювання та фотофіксація належної до цих результатів дорожньої ситуації.
Алгоритми обробки вимірювальної інформації забезпечують отримання результатів вимірювань швидкості руху ТЗ в межах максимально допустимої похибки, як в ручному так і в автоматичному режимах: ± 2 км/год в діапазоні від 2 до 200 км/год, ± 1 % в діапазоні від 201 до 320 км/год.
Таким чином, підрозділи поліції використовують вимірювач швидкості LТІ 20/20 TruCam II, як засіб вимірювальної техніки «вимірювач швидкості автотранспортних засобів лазерний LТІ 20/20 TruCam II».
Щодо використання приладу на відстані 537,9 м, а не 350-450 м, суд зазначає, що відповідно до Інструкції з експлуатації приладу TruCam прилад дозволяє вимірювати швидкість на дистанціях від 15 м до 1200M, що в даному випадку відповідало наявній дистанції вимірювання.
Доводи позивача з приводу відсутності на наданому відповідачем відеозаписі цифрового підпису, що, на думку останнього, в силу приписів ст.74 КАС України, свідчить про його недопустимість, суд не приймає з огляду на наступні положення закону.
Згідно з ч. 1 ст. 99 КАС України, електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам'яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).
Частиною 2 вказаної статті встановлено, що електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис». Законом може бути визначено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу.
Згідно із Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг» (ст. 5), ДСТУ 7157:2010, затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 11.03.2010 № 8 «Інформація та документація. Видання електронні. Основні види та вихідні відомості», електронним є документ, де інформація подана у формі електронних даних і для використання якого потрібні засоби обчислювальної техніки. Диски як матеріальні носії є способом збереження інформації з електронного документа, головною особливістю якого є відсутність жорсткої прив'язки до конкретного матеріального носія, де оригінал електронного документа може існувати на різних носіях, оскільки відповідно до ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» у випадку його зберігання на кількох електронних носіях інформації кожний з електронних примірників вважається оригіналом електронного документа.
При цьому, за визначенням ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа.
У разі надсилання електронного документа кільком адресатам або його зберігання на кількох електронних носіях інформації кожний з електронних примірників вважається оригіналом електронного документа (ч.2ст.7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»).
Диск та матеріали справи не містять будь-яких об'єктивних даних про те, що наданий відповідачем оптичний диск містить електронні документи, створені не під час оскаржуваної події , не приладом LТІ 20/20 TruCam II ТС 008346, а в інший час чи за інших обставин чи в інший спосіб. Будь - які ознаки пошкодження чи монтажу запису відсутні.
З огляду на викладене, суд вважає, що наданий суб'єктом владних повноважень відеозапис є оригіналом електронного доказу, а тому представник останнього не мав обов'язку засвідчувати його як копію.
Такий висновок суду відповідає правовій позиції Верховного Суду, висловленій в постанові Верховного Суду від 31 березня 2021 року у справі № 333/1539/16.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Даний правовий висновок застосований і у інших аналогічних справах №639/967/21, № 647/456/21.
Щодо посилань позивача про відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст.122 КУпАП, слід зазначити наступне.
Згідно з пунктом 1статті 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Статтею 69 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно ч. 1 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
При дослідженні судом наданих доказів, судом встановлено, що транспортний засіб позивача дійсно рухався зі швидкістю 184 км/год, при максимально встановленій 110 км/год, перевищивши дозволену швидкість на 74 км/год, в зв'язку з чим приходить до висновку про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 4 ст. 122 КУпАП.
В силу приписів ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
За нормами ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ст. 31 Закону України «Про Національну поліцію» поліція може застосовувати такі превентивні заходи, окрім іншого, як перевірка документів особи, опитування особи, зупинення транспортного засобу, застосування технічних приладів i технічних засобів, що мають функції фото- i кінозйомки, відеозапису, засобів фото- i кiнозйомки, вiдеозапису.
Частиною 1 ст.40 Закону України «Про Національну поліцію» встановлено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Таким чином поліцейським, що фіксував порушення ПДР ОСОБА_1 , правомірно та з дотримання передбаченого законом порядку було застосовано прилад -лазерний вимірювач швидкості LTI 20/20 TruCam II з серійним номером ТС008346.
На відеозаписі та фотоматеріалах чітко відображені обставини порушення ПДР, тому будь - які дані чи пояснення на спростування вказаних обставин є неспроможними.
Відповідачем надано всі необхідні належні та допустимі докази щодо правомірності дій працівників поліції у даній дорожній ситуації, зокрема відеозапис про рух керованого позивачем автомобіля зі швидкістю 184 км/год, що є порушенням п.12.6 ґ ПДР, фото таблицю та інші документи, тому суд вважає доведеним наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст.122 КУпАП, що в свою чергу підтверджує, що постанова від 07.06.2021 серії БАА № 127119 винесена на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені КУпАП, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо, неупереджено, добросовісно, розсудливо та своєчасно, зміст постанови відповідає вимогам ст.ст.283-284 КУпАП, а адміністративне стягнення накладено в межах санкції вказаної статті.
Враховуючи встановлені судом обставини справи, позовні вимоги про скасування спірної постанови від 07.06.2021 серії БАА № 127119 задоволенню не підлягають.
Керуючись ст. 2, 5 - 11, 19, 73-77, 79, 90, ст. ст. 241- 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Батальйону патрульної поліції в місті Бориспіль Управління патрульної поліції у Київській області про визнання незаконною та скасування постанови - залишити без задоволення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне найменування сторін:
Позивач - ОСОБА_1 , місце проживання - АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 .
Відповідач - Батальйон патрульної поліції в місті Бориспіль Управління патрульної поліції у Київській області, місцезнаходження юридичної адреси - вул.Кошового,4 м.Бориспіль.
Головуюча Л. В. Максименко