12.05.2022
ЄУН 389/1674/21
Провадження №2/389/367/21
Ухвала
іменем України
12 травня 2022 року Знам'янський міськрайонний суд
Кіровоградської області
у складі: головуючого судді Савельєвої О.В.,
за участю секретаря судового засідання Баланюк Т.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні залу суду в місті Знам'янка Кіровоградської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Знам'янської міської територіальної громади Кіровоградської області про розірвання договору оренди землі,
за участю: представника позивачки - адвоката Урсаленка О.М., представника відповідача - ОСОБА_2 ,
встановив:
ОСОБА_1 23.06.2021 звернулася до суду з позовом, в якому просила розірвати договір оренди землі від 26.11.2012, укладений між нею та Знам'янською міською радою Кіровоградської області щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3510600000:50:230:005, зареєстрований у відділі Держкомзему у м.Знам'янка, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 28.12.2012 за №351060004000228.
Зі змісту оспорюваного договору вбачається, що він укладений між Знам'янською міською радою Кіровоградської області та позивачкою як фізичною особою. Проте, зазначений правочин скріплений орендарем ОСОБА_1 печаткою приватного підприємця. Об'єктом оренди є земельна ділянка загальною площею 600,00 кв.м., у тому числі 600,00 кв.м. забудовані землі, які використовуються в комерційних цілях. Земельна ділянка передана в оренду для розміщення та обслуговування бару та магазину, цільове призначення - комерційне використання.
Позивачка в дане судове засідання не з'явилася, проте у попередньому засіданні пояснила, що на час укладання договору оренди землі вона мала статус суб'єкта підприємницької діяльності, однак в договорі з невідомих їй причин її статус визначено як фізична особа, при тому, що земля їй надавалася в оренду саме для здійснення підприємницької діяльності. На договорі нею проставлений відбиток печатки фізичної особи-підприємця на вимогу представника другої сторони договору.
Представник відповідача у даному судовому засіданні пояснив, що оспорюваний договір укладений з позивачкою як з фізичною особою, однак земельна ділянка передана їй в оренду для здійснення підприємницької діяльності. Причини наявності у цьому договорі відбитку печатки позивачки як фізичної особи-підприємця йому невідомі.
Згідно зі ст.128 ГК України громадянин визнається суб'єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.55 ГК України суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством. Суб'єктами господарювання є, зокрема, громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.
Згідно зі ст.42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями (ч.ч.1, 2 ст.3 ГК України).
Позивачка ОСОБА_1 припинила реєстрацію як суб'єкт підприємницької діяльності 03.01.2017, що встановлено судом з наданого позивачкою для огляду в попередньому судовому засіданні витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Отже, судом встановлено, що на час укладання оспорюваного договору позивачка мала статус фізичної особи-підприємця, спірна земельна ділянка передана їй в оренду як приватному підприємцю для комерційного використання з обслуговування бару та магазину. Таким чином, даний спір виник у зв'язку із здійсненням позивачкою господарської діяльності, оскільки земельна ділянка надавалася їй як суб'єкту господарювання та використовувалася нею виключно для здійснення підприємницької діяльності, про що також не заперечували сторонами в судовому засіданні.
Характер правовідносин, що виникли між сторонами, виходячи зі змісту укладеного договору оренди земельної ділянки, свідчить про те, що він пов'язаний з використанням спірної земельної ділянки позивачкою для здійснення підприємницької діяльності, спір пов'язаний з розірванням договору оренди земельної ділянки, право на яке відповідачем не визнається, а позовні вимоги стосуються прав та інтересів сторін саме як учасників господарських відносин.
Цей висновок суду підтверджується також рішенням Знам'янської міської ради Кіровоградської області від 04.11.2019 №2234, відповідно до якого позивачці відмовлено у розірванні оспорюваного договору оренди землі, оскільки відповідно до ст.31 Закону України «Про оренду землі» припинення підприємницької діяльності не є підставою для припинення такого договору.
Відповідно до ч.1 ст.19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Статтею 20 ГПК України визначено особливості предметної та суб'єктної юрисдикції господарських судів, якими уточнено коло спорів, що розглядаються господарськими судами.
Згідно з п.1 ч.1 ст.20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.
Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 05.06.2018 у справі №338/180/17 (п. 73), з 15.12.2017 господарські суди мають юрисдикцію щодо розгляду за пунктом 1 частини першої статті 20 ГПК України у вказаній редакції спорів, в яких стороною є фізична особа, яка на дату подання позову втратила статус суб'єкта підприємницької діяльності, якщо ці спори пов'язані, зокрема, з підприємницькою діяльністю, що раніше здійснювалася зазначеною фізичною особою, зареєстрованою підприємцем.
Згідно зі ст.51 ЦК України до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.
Частиною 8 ст.4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» передбачено, що фізична особа-підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою.
Відповідно до ст.52 ЦК України фізична особа-підприємець відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.
За змістом статей 51, 52, 598-609 ЦК України, статей 202-208 ГК України однією з особливостей підстав припинення зобов'язань для фізичної особи-підприємця є те, що у випадку припинення суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи (виключення з реєстру суб'єктів підприємницької діяльності) її зобов'язання за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за нею як фізичною особою, оскільки фізична особа не перестає існувати. Фізична особа-підприємець відповідає за своїми зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.
Згідно з п.1 ч.1 ст.255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Відповідно до положень ч.2 ст.4 ГПК України право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням мають юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування.
Враховуючи вищезазначене, оскільки даний спір, виходячи зі змісту правовідносин сторін та суб'єктного складу правочину, зобов'язання за якими у позивачки із втратою нею статусу як фізичної особи-підприємця не припинилися, відповідно до ст.20 ГПК України відноситься до юрисдикції господарських судів і, згідно з вимогами ч.1 ст.19 ЦПК України не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, тому відповідно до п.1 ч.1 ст.255 ЦПК України провадження у справі підлягає закриттю.
Згідно з ч.2 ст.255 ЦПК України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з державного бюджету.
Відповідно до п.5 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
Оскільки позивачкою при подачі позову до суду сплачений судовий збір в сумі 908 грн., однак провадження у даній справі підлягає закриттю у зв'язку з тим, що зазначений спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, тому сплачену суму судового збору слід повернути позивачці.
Керуючись п.1 ч.1 ст.255, ст.ст.258, 260, 261 ЦПК України, суд,
постановив:
Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Знам'янської міської територіальної громади Кіровоградської області про розірвання договору оренди землі, закрити.
Роз'яснити позивачці, що розгляд такої справи віднесено до юрисдикції господарського суду.
Повернути ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 908 (дев'ятсот вісім) грн., сплачений відповідно до квитанції №55923436 від 17.05.2021 у ПАТ АБ «Укргазбанк».
Ухвала може бути оскаржена до Кропивницького апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Повний текст ухвали суду складено 13.05.2022.
Суддя Знам'янського міськрайонного суду
Кіровоградської області О.В. Савельєва