08500, м. Фастів, вул. Івана Ступака, 25, тел. (04565) 6-17-89, факс (04565) 6-16-76, email: inbox@fs.ko.court.gov.ua
2/381/408/22
381/78/22
12 травня 2022 року Фастівський міськрайонний суд Київської області в складі: головуючого судді Ковалевської Л.М.,
за участі секретаря Омельчук С.А.,
розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, -
В січні 2022 року позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням. Позовні вимоги мотивує тим, що вона є власником житлового будинку АДРЕСА_1 , у якому крім неї, також, зареєстровані: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2 , який є сином позивачки.
Відповідач ОСОБА_2 не проживає в будинку АДРЕСА_1 в період з 2018 по 2021 роки без поважних причин, перешкод у користуванні спірним будинком позивач ніколи відповідачеві не створювала, що обмежує її право на вільне володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Таким чином позивач просить суд визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право на користування житловим приміщенням в будинку АДРЕСА_1 .
Ухвалою судді від 01 лютого 2022 року відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження та призначено до підготовчого судового засідання.
Ухвалою суду від 15 квітня 2022 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
В судове засідання представник позивача - адвокат Кіщенко І.П. не з'явилася, про день слухання справи повідомлена належним чином, через канцелярію суду подала письмову заяву з проханням розглянути справу в її відсутність, позовні вимоги підтримує, проти прийняття заочного рішення не заперечує.
Відповідач ОСОБА_2 , який належним чином повідомлений про відкриття провадження по справі в порядку загального позовного провадження, та про день розгляду справи, не скористався своїм правом подати відзив на позовну заяву, тому в силу ч. 8 ст. 178 ЦПК України та відповідно до ч. 11 ст. 128 ЦПК України, що підтверджується розміщеним оголошення на офіційному веб-порталі Фастівського міськрайонного суду Київської області про його виклик до суду, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України в разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
Суд, вивчивши письмові матеріали справи, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Суд, вивчивши письмові матеріали справи, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
У відповідності до вимог ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно до вимог ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Стаття 76 ЦПК України передбачає, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
У відповідності до вимог ст. 81 ЦПК України, кожна із сторін зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
Так, судом встановлено, що відповідно до копії Договору купівлі-продажу житлового будинку від 05.08.2006 року позивачці ОСОБА_1 належить житловий будинок по АДРЕСА_1 (а.с.15-16).
Згідно копії паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 , виданого Новоодеським РВ УМВС України в Миколаївській області 11.02.1998 року, ОСОБА_2 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 з 18 травня 2011 року (а.с.10-13).
Також, відповідно до Довідки Великоснітинського старостинського округу Фастівського району Київської області, встановлено, що згідно по господарської книги №4 за 2016-2020 р.р., особовий рахунок НОМЕР_2 в АДРЕСА_1 знаходиться домогосподарство, власником якого являється ОСОБА_1 . В даному будинку зареєстровані: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.17).
Факт не проживання відповідача ОСОБА_2 за місцем його реєстрації підтверджується Актом обстеження житлового будинку від 01 грудня 2021 року гр.. ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , складеного старостою Великоснітинського старостнського округу Корчуком І.П. По свідченням сусідів, в даному будинку довгий термін, а саме з 2018-2021 р.р. ніхто не проживав. Під час обстеження даного господарства, особистих речей та наявності проживання зареєстрованих осіб в даному будинку, не виявлено (а.с.18).
Положеннями статей 317, 319, 321 ЦК України передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Позивач вважає, що факт реєстрації відповідача, у належному їй житловому будинку, порушує її права, як власника, оскільки вона змушена сплачувати рахунки відповідача за надані комунальні послуги, що є порушенням її прав.
Також, враховуючи ту обставину, що відповідач за місцем реєстрації тривалий час не проживає, позивач вважає його такими, що втратив право користування житловим приміщенням.
У пункті 33 ППВССУ від 07.02.2014 № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» зазначено, що відповідно до положень статей 391, 396 ЦК позов про усунення порушень права, не пов'язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов'язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності (законного володіння).
Відповідно до ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Згідно ч. 2 ст. 405 ЦК України, член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разу відсутності члена сім'ї без поважним причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ними і власником житла або законом.
Отже, відповідно до вказаних положень закону, підставою для визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, є дії (бездіяльність) відповідача, не пов'язані з позбавленням володіння, якими порушується право власності власника житла.
Пленум Верховного Суду України в пункті 10 постанови від 12 квітня 1985 року № 2 «Про деякі питання, що виникають у практиці застосування судами Житлового кодексу України», висловив правову позицію, відповідно до якої у справах про визнання наймача або члена його сім'ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням (ст. 71 ЖК), необхідно з'ясувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. В разі їх поважності (перебування у відрядженні, у осіб, які потребують догляду, внаслідок неправомірної поведінки інших членів сім'ї тощо) суд може продовжити пропущений строк.
Наймачеві або членові його сім'ї, який був відсутнім понад встановлений законом строк без поважних причин, суд вправі з цих мотивів відмовити в позові про захист порушеного права (вселення, обмін, поділ жилого приміщення тощо).
За правилами статей 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстав у своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до частини 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК).
Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 відсутній за місцем своєї реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 понад встановлений ст. 405 ЦК України строк, його реєстрація за вказаною адресою носить формальний характер, та порушує права власника ОСОБА_1 .
Відповідач за місцем своєї реєстрації не проживає тривалий час, житловою площею будинку не користується, житлово-комунальні послуги та витрати на утримання будинку не сплачує, а тому правових підстав для подальшої його реєстрації у будинку позивачки немає, внаслідок чого відповідача необхідно визнати такими, що втратив право користування вищевказаним будинком.
У матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що позивач перешкоджає проживанню відповідача в спірному будинку, а також будь-якої домовленості між сторонами щодо користування вказаним житлом.
Відповідач до суду із заявою про продовження строку збереження за ним житлового приміщення не звертався, не надав доказів поважності причин відсутності у будинку понад встановлений строк.
Таким чином, судом встановлено, що відповідач у зв'язку з обраним ним способом життя, за власною ініціативою і у добровільному порядку залишив будинок АДРЕСА_1 . Протягом тривалого часу він не робив спроб самостійно прийти та вселитися до нього, таких вимог у встановленому законом порядку не ставив. Під час своєї відсутності в будинку відповідач плату за житло, комунальні послуги не вносив.
Пленум Верховного Суду України в частині 2 пункту 15 постанови від 1 листопада 1996 року № 9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» роз'яснив, що при розгляді спорів про право користування жилим приміщенням необхідно брати до уваги, що стаття 33 Конституції гарантує кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, свободу пересування та вільний вибір місця проживання. Це означає, що наявність чи відсутність прописки самі по собі не можуть бути підставою для визнання права користування жилим приміщенням за особою, яка там проживала чи вселилась туди як член сім'ї наймача (власника) приміщення, або ж для відмови їй у цьому.
Рішення суду про визнання особи такою, що втратила право користування житлом, є прямим доказом для зняття особи з реєстрації місця проживання і не потребує інших додаткових рішень суду для зняття даної особи з реєстрації.
Керуючись ст. ст. 12, 76-81, 223, 258-259, 264-265, 354-355 ЦПК України, ст.ст. 405 ЦК України, ст. 168 ЖК України, суд,-
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням - задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Новоодеським РВ УМВС України в Миколаївській області 11.02.1998 року, РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , таким, що втратив право користування житловим приміщенням в будинку АДРЕСА_1 .
Рішення суду може бути оскаржено до Київської апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Фастівський міськрайонний суд Київської області за правилами, встановленими в ст.ст. 354-356 ЦПК України відповідно, з урахуванням положень п. 15.5 ч. 1 розд. ХIIІ «Перехідні положення» цього Кодексу.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Відповідно до статті 283 ЦПК України відповідачам, які не з'явилися в судове засідання, направляється копія заочного рішення в порядку,передбаченому статтею 272 цього Кодексу.
Суддя Л.М.Ковалевська