Справа № 373/655/20
Номер провадження 2/373/10/22
28 квітня 2022 року м. Переяслав
Переяслав - Хмельницький міськрайонний суд Київської області в складі:
головуючої судді Керекези Я.І.
за участю секретаря судових засідань Ткалі І.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 373/1793/21 за позовом керівника Бориспільської окружної прокуратури Київської області, який діє в інтересах держави в особі Переяславської міської ради Бориспільського району Київської області, до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення шкоди, заподіяної кримінальним правопорушенням,
встановив:
Керівник Бориспільської окружної прокуратури Іващенко К. звернувся до суду із позовом та просить стягнути солідарно із відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь держави шкоду, заподіяну кримінальним правопорушенням внаслідок незаконної порубки дерев у захисних лісових насадженнях, в розмірі 528 948 грн 78 коп. та судовий збір в розмірі 7 934 грн 23 коп.
Посилається на те, що в провадженні Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області перебувало кримінальне провадження № 12018110240000624 від 24 вересня 2018 року по обвинуваченню ОСОБА_1 , ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.246 КК України, тобто у вчиненні незаконної порубки дерев, що заподіяло істотної шкоди, вчиненою за попередньою змовою групою осіб. Відповідно до висновку судової інженерно-екологічної експертизи в результаті вирубки 63 дерев породи сосна звичайна була заподіяна шкода навколишньому природному середовищу внаслідок незаконного вирубування дерев на суму 528 948 грн 78 коп. Шкода була обрахована відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 665 від 23 липня 2008 року « Про затвердження такси для обчислення розміру відшкодування шкоди, заподіяної лісу». В добровільному порядку шкода відповідачем відшкодована не була. Кримінальне провадження закрито Враховуючи, що досудовим розслідуванням даного кримінального провадження було встановлено, що незаконна порубка лісу була здійснена відповідачами, тому завдана кримінальним правопорушенням шкода підлягає відшкодування в солідарному порядку із ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Ухвалою від 19 червня 2020 року відкрито провадження в даній справі ( т.1, а.с.155).
Ухвалою від 29 липня 2020 року (т.1, а.с.177-178) було зупинено провадження у даній справі до набрання законної сили судовим рішенням в кримінальному провадженні № 373/1845/18 за обвинуваченням ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.246 КК України.
Ухвалою від 20 липня 2021 року (т.1, а.с.188) провадження у справі було поновлено.
Ухвалою від 03 серпня 2021 року (т.1, а.с.193) було зазначено, як особу, яка звернулася до суду з даним позовом в інтересах держави, Бориспільську окружну прокуратуру Київської області.
17 серпня 2021 року до суду від представника відповідача ОСОБА_3 надійшов відзив на позов (т..1, а.с.197-201), відповідно до якого вона просить в задоволенні позовних вимог відмовити. Посилається на те, що підставою для застосування відповідальності є наявність в діях особи складу цивільного правопорушення, елементами якого є заподіяна шкода, протиправна поведінка та причинний зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою. Позовні вимоги були пред'явлені до відповідачів про відшкодування шкоди, заподіяної кримінальним правопорушення, яке було предметом розслідування кримінального провадження № 12018110240000624 від 24 вересня 2018 року за ч.2 ст.246 КК України. Ухвалою Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 03 березня 2021 року дане кримінальне провадження було закрите на підставі п.4 ч.1 ст.284 КПК України, в зв'язку з набранням чинності законом, яким скасована кримінальна відповідальність за діяння, вчинене особою. Крім того, станом на 11 січня 2018 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 були працівниками Переяслав-Хмельницького районного дорожнього управління на посадах дорожніх робітників та виконували свої посадові обов'язки на території Великокаратульської сільської ради щодо обслуговування автодороги з обрізанням зелених насаджень в зв'язку з аварійною ситуацією на дорозі внаслідок значних снігопадів. Вважає, що відповідальність по відшкодування шкоди, заподіяної працівником у зв'язку з виконанням ним трудових обов'язків, покладається на підприємство. При цьому зазначає, що в позовній заяві не доведено, що шкода була заподіяна саме відповідачами. Крім того, не доведено факту порушень прав тих осіб, в інтересах яких заявлено позов. Вважає, що належних та допустимих доказів перебування зелених насаджень за межами відповідної відстані до позову не додано, точне місце розташування дерев не встановлено. Питання координатних даних місця розташування спиляних дерев експерту не ставилося, також експертом не надано відповіді на питання, кому завдана шкода. Крім того, представником відповідачів направлено запити для витребування доказів на підтвердження своїх заперечень, відповіді на які отримані не були.
18 серпня 2021 року прокурор звернулася до суду із заявою, в якій просила замінити позивача, а саме: Великокаратульську сільську раду на її правонаступника - Переяславську міську раду (т.1, а.с.224-226).
Ухвалою від 18 серпня 2021 року було замінено Великокаратульську сільську раду на її правонаступника - Переяславську міську раду (т.1, а.с.228).
18 серпня 2021 року представник відповідачів ОСОБА_3 подала до суду додаткові пояснення (а.с.230-231), відповідно до яких просить долучити до матеріалів ряд доказів, що підтверджують факт перебування відповідачів у трудових відносинах із ДП «Київське обласне дорожнє управління» та їх посадові обов'язки, необхідність здійснення планової обрізки дерев в зв'язку із виконанням своїх посадових обов'язків.
13 жовтня 2021 року прокурор подав до суду відповідь на відзив (т.2, а.с.14-25), відповідно до якого просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Посилається на те що, не зважаючи на те, що кримінальне провадження № 12018110240000624 від 24 вересня 2018 року по обвинуваченню ОСОБА_1 , ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.246 КК України, було закрите на підставі п.4 ч.1 ст.284 КПК України. Втрата суспільної небезпечності злочину внаслідок декриміналізації не означає відсутності підстави кримінальної відповідальності та не є нереабілітуючою підставою. Закриття кримінальної справи з нереабілітуючих підстав не виключає цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну особою. На відповідачів, які були працівниками Переяслав-Хмельницького районного дорожнього управління, не покладалися обов'язки по обрізанню зелених насаджень та спалювання дерев. Згідно наданих документів такі роботи взагалі передбачені не були. Доказів протилежного відповідачами та їх представником надано не було. Крім того, з показів свідків вбачається, що відповідачі під час спилювання дерев були одягнені в цивільний одяг та не надали дозвільних документів на випилювання дерев. Зважаючи, що на те, що незаконну порубку дерев було здійснено відповідачами, тому завдана кримінальним правопорушенням шкода підлягає відшкодуванню з них в солідарному порядку. Оскільки порушення законодавства про охорону навколишнього середовища відбулося на території Великокаратульського округу Бориспільського району Київської області, тому заподіяна шкода підлягає стягненню на користь Переяславської міської ради. Зазначає, що в даному випадку ДП «Переяслав-Хмельницький агролісгосп» та Великокаратульська сільська рада Переяслав-Хмельницького району Київської області є органами, уповноваженими державою здійснювати відповідні представницькі функції у спірних правовідносинах. Підставою для представництва інтересів держави є невідшкодування відповідачами шкоди, заподіяної внаслідок вчинення кримінального правопорушення, при неналежному здійсненні уповноваженими органами захисту цих інтересів.
28 жовтня 2021 року представник відповідачів ОСОБА_3 подала до суду заперечення на відповідь на відзив (т.2, а.с.68-73), відповідно до якого в задоволенні позовних вимог просить відмовити. Посилається на те, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в установленому законом порядку. В ухвалі Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 03 березня 2020 року про закриття кримінального провадження прокурор, з одного боку, визнає необхідність доведення всіх обставин завдання шкоди відповідачами, її розміру та належності обрання відповідачів, з іншого боку - ухвала не містить показань свідків та потерпілого, що мають істотне значення під час розгляду цивільної справи. Вважає, що така позиція прокурора є необгрунтованою і суперечливою. Всі докази, додані прокурором до відзиву, є такими, що подані з порушенням вимог ЦПК України. Доводи прокурора про те, що на відповідачів не покладалися обов'язки з обрізання зелених насаджень, є перекрученими та не відповідають дійсності. Усі письмові докази, долучені прокурором до позовної заяви, з числа доказів, здобутих на етапі досудового розслідування в рамках кримінального провадження № 12018110240000038, при чому ухвалою суду від 03 березня 2020 року було закрите кримінальне провадження № 12018110240000624. Крім того, в даному випадку факт заподіяння шкоди ДП «Переяслав-Хмельницький агролісгосп» не доведений прокурором належними та достатніми доказами, тому необгрунтованою є і позовна вимога в інтересах Переяславської міської ради, як правонаступника Великокаратульської сільської ради. Крім того, прокурором не долучено до позову доказів на підтвердження факту неспроможності суб'єкта владних повноважень діяти самостійно., не обгрунтовано обставини порушення прав Великокаратульської сільської ради, не доведено факт заподіяння шкоди її інтересам. Також ухвалою Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 20 березня 2019 року у справі № 373/1845/18 ідентичний позов прокурора, який був поданий в рамках кримінального провадження № 12018110240000624, був провернутий прокурору у зв'язку з недоведеністю прокурором підстав звернення до суду в інтересах Великокаратульської сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області ДП «Переяслав-Хмельницький агролісгосп».
В судовому засіданні прокурори Чичиркіна С.П., Качкалда В., Кравченко В.В. позовні вимоги підтримав і просив їх задовольнити.
Відповідач ОСОБА_1 позов не визнав, заперечував проти його задоволення. Як свідок показав суду, що працював на посаді дорожнього робітника в Переяслав-Хмельницькому РДУ. За усною вказівкою керівника ОСОБА_4 виконували зрізку кущів, які заважали руху на відрізку дороги між с. Чирське та с.Велика Каратуль. В ліс не заходили, дерева не спилювали. Спиляні дерева вже лежали, коли вони приїхали вранці. Спилювання порослі, якщо вона заважає руху, входить в їхні обов'язки. Керівник давав усні вказівки, письмових не було, можливо були наряди. Не пам'ятає, чи роз'яснювали йому, що закриття кримінального провадження в зв'язку з набранням чинності законом, яким скасована кримінальна відповідальність за діяння, вчинене особою, є нереабілітуючою підставою. Ухвалу про закриття кримінального провадження не оскаржував, на закриття справи погодився.
Відповідач ОСОБА_2 позов не визнав, заперечував проти його задоволення. Як свідок надав суду аналогічні із ОСОБА_1 показання, зазначивши, що кущі вони з ОСОБА_1 зрізали за усною вказівкою керівника, який є його рідним братом. Письмових розпоряджень ніяких не було. Дерев не пиляли. Не пам'ятає, чи роз'яснювали йому, що закриття кримінального провадження в зв'язку з набранням чинності законом, яким скасована кримінальна відповідальність за діяння, вчинене особою, є нереабілітуючою підставою. Ухвалу про закриття кримінального провадження не оскаржував, на закриття справи погодився.
Представник позивачів ОСОБА_3 позов не визнала, просила відмовити в задоволення з підстав, зазначених у відзиві.
Судом встановлено наступне.
11 січня 2018 року до ЄРДР були внесені відомості про те, що 11 січня 2018 року до чергової частини Переяслав-Хмельницького ВП ГУ НП в Київській області надійшло повідомлення ОСОБА_5 про те, що поряд із с.Велика Каратуль Переяслав-Хмельницького району Київської області невідомі особи здійснюють випилювання дерев сосни, без відповідних на це дозволів. Правова кваліфікація даного кримінального правопорушення за ч.1 ст.246 КК України. Кримінальному провадженню було присвоєно №12018110240000038.
В подальшому, склад кримінального правопорушення у даному кримінальному провадженні було перекваліфіковано на ч.2 ст.246 КК України.
24 вересня 2018 року прокурором Переяслав-Хмельницького відділку Бориспільської місцевої прокуратури Кучером І.В. було винесено постанову про виділення матеріалів досудового розслідування відносно підозрюваних ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в окреме провадження, якому присвоєно № 12018110240000624.
Протоколом огляду місця події від 31 січня 2018 року (т.1, а.с.17-20) підтверджується факт незаконного спилювання дерев між селами Чирське та Студеники Переяслав-Хмельницького району Київської області.
Згідно листа ДП «Переяслав-Хмельницький агролісгосп» № 2 від 30 січня 2018 року (т.1, а.с.21) факт порубки дерев хвойних порід (сосна) представниками філії «Переяслав-Хмельницьке районне дорожнє управління» ДП «Київське обласне дорожнє управління» під керівництвом ОСОБА_4 без відповідного дозволу вздовж автодороги Т1032 в адміністративних межах Великокаратульської сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області встановлено головним лісничим ДП «Переяслав-Хмельницький агролісгосп» ОСОБА_6 під час обстеження виділу № 4 майстерської дільниці № 2 земель лісового господарства підприємства та складено відомість переліку дерев для вжиття заходів щодо комісійного визначення матеріальної шкоди, заподіяної лісу незаконним вирубуванням та пошкодженням дерев до ступеня припинення росту.
Розпорядженням голови Переяслав-Хмельницької райдержадміністрації Київської області № 3 від 08 січня 2009 року та наказом начальника Управління агропромислового розвитку Переяслав-Хмельницької райдержадміністрації № 7 від 26 січня 2009 року (т.1, а.с.22-23) було зобов'язано Переяслав-Хмельницький державний агролісгосп провести лісогосподарські міроприємства згідно з планом лісовпорядкування на період виготовлення землевпорядної документації в лісових масивах, зокрема Великокаратульської сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області.
27 червня 2018 року відповідачам ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.246 КК України, тобто незаконній порубці дерев у лісі, що заподіяло істотну шкоду, вчиненій за попередньою змовою групою осіб (т.1, а.с.84-102)
Як вбачається із копії обвинувального акту (т.1, а.с.106-115) ОСОБА_1 та ОСОБА_2 обвинувачувалися у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.246 КК України.
Згідно висновку експерта № 4593/18-48 від 26 квітня 2018 року (т.1, а.с.28-35) вирубку на правому узбіччі автодороги «Т-10-32 «Переяслав-Хмельницький - М-03» із с.Чирське до с.Велика Каратуль Переяслав-Хмельницького району Київської області проводити було недоцільно.
Відповідно до протоколу огляду місця події від 31 січня 2018 року на правому узбіччі автодороги «Т-10-32 «Переяслав-Хмельницький - М-03» із с.Чирське до с.Велика Каратуль Переяслав-Хмельницького району Київської області наявні вирубані дерева без тавра в кількості 63 штуки.
Внаслідок вирубки дерев завдана шкода в розмірі 528 948 грн 78 коп. внаслідок незаконної вирубки 63 дерев породи сосна звичайна, погіршилась якість, захисні, водоохоронні й інші екологічні властивості лісу, що є ознаками істотної шкоди.
Ухвалою від 20 березня 2019 року (т.1, а.с.118-120) було повернуто прокурору цивільний позов прокурора Переяслав-Хмельницького відділу Бориспільської прокуратури в інтересах держави в особі ДП “Переяслав-Хмельницький державний лісгосп”, Великокаратульської сільської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок кримінального правопорушення, який заявлено в кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.2 ст. 246 КК України.
Ухвалою Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 03 березня 2021 року (т.1, а.с.185-187) було закрите кримінальне провадження № 12018110240000624 за обвинуваченням ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.2 ст. 246 КК України, на підставі п.4 ч.1 ст.284 КПК України, в зв'язку із набранням чинності законом, яким скасована кримінальна відповідальність за діяння, вчинене особою. Ухвала набрала законної сили, в апеляційному порядку не оскаржувалася.
На підтвердження своїх заперечень проти позовних вимог представником відповідача ОСОБА_3 подано докази, які підтверджують факт перебування відповідачів у трудових правовідносинах із ДП «Київське обласне дорожнє управління» на момент вчинення даного діяння та їх посадові обов'язки, необхідність здійснення планової обрізки дерев в зв'язку із виконанням своїх посадових обов'язків (т.1, а.с.207-210, 235-256).
Свідок ОСОБА_4 показав суду, що перебував на посаді керівника Переяслав-Хмельницького РДУ. 11 січня 2018 року надав усне розпорядження своїм підлеглим ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про розчищення відрізку дороги між селами Чирське та Велика Каратуль, привіз їх на місце виконання робіт, поїхав і потім повернувся через 2 години. Вони не могли спилювати дерева, оскільки в їхні обов'язки входить лише випилювання кущів, які заважають руху транспортних засобів. На запитання прокурора не зміг пояснити, чому раніше пояснював, що його працівники спилювали сосну, оскільки вона заважала руху на дорозі.
Суд приймає до уваги подані докази, на підставі яких встановлені обставини справи, та вважає їх належними, допустимими, достовірними, а їх сукупність достатньою для встановлення обставин, що мають значення для справи.
Правовідносини, що виникли між сторонами регулюються положеннями Цивільного кодексу України, Лісового кодексу України, суд дійшов висновку про необхідність їх застосування.
Відповідно до ст.66 Конституції України кожен зобов'язаний не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки.
Відповідно до ст.1 Лісового кодексу України усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.
Відповідно до ст. 69 Лісового кодексу України спеціальне використання лісових ресурсів на виділеній лісовій ділянці проводиться за спеціальним дозволом - лісорубним квитком або лісовим квитком, що видається безоплатно територіальними органами центрального органу виконавчої влади з питань лісового господарства
Згідно з ч.2 ст.24 Лісового кодексу України збитки, завдані внаслідок порушення прав власників лісів, лісокористувачів та громадян, підлягають відшкодуванню в повному обсязі відповідно до закону.
Пунктом 1 ч.1 ст.105 Лісового кодексу України передбачено, що порушення лісового законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність відповідно до закону. Відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у незаконному вирубуванні та пошкодженні дерев і чагарників.
Статтею 107 Лісового кодексу України встановлено, що підприємства, установи, організації і громадяни зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.
Відповідно до ст. 108 Лісового кодексу України, незаконно добута деревина та інші лісові ресурси підлягають вилученню в установленому порядку. В разі неможливості вилучення незаконно добутої деревини та інших лісових ресурсів стягується їх вартість.
За змістом статей 68, 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.
Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.
Загальні підстави відповідальності за завдану шкоду визначено у статті 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Для відшкодування шкоди за правилами ст. 1166 Цивільного кодексу України необхідно довести неправомірність поведінки особи; неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, внаслідок якої завдано шкоду, якщо завдавач шкоди не був уповноважений на такі дії; наявність шкоди; під шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права (життя, здоров'я тощо); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов'язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди; вина особи, що завдала шкоду.
Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.
Підставою деліктної відповідальності є протиправне винне діяння особи, яка завдала шкоду. Для відшкодування завданої шкоди необхідно довести такі факти, як неправомірність поведінки особи; вина завдавача шкоди; наявність шкоди; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою.
Наявність всіх зазначених умов є обов'язковим для прийняття судом рішення про відшкодування шкоди. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.
У деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою. У свою чергу відповідач повинен довести, що в його діях (діях його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди. Тобто діє презумпція вини завдавача шкоди.
Відповідно до ст.1190 ЦК України особи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим.
Відповідно до ч.6 ст. 82 ЦПК України вирок суду у кримінальному провадженні, ухвала про закриття провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, лише в питанні чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.
Статтею 284 КПК передбачено вичерпний перелік підстав для закриття кримінального провадження.
Вони, в свою чергу, класифікуються за декількома критеріями. Всі підстави закриття кримінального провадження поділяються на реабілітуючі та нереабілітуючі. Реабілітуючими є ті підстави, що пов'язані з констатацією факту того, що підозрюваний/обвинувачений не вчинив злочин. На противагу цьому нереабілітуючими є ті, що позитивно вирішують питання про вчинення особою злочину. До реабілітуючих належать лише три підстави: встановлено відсутність події кримінального правопорушення; встановлено відсутність у діянні складу кримінального правопорушення; не встановлено достатніх доказів для доведення винуватості особи в суді та вичерпано можливості їх отримати. Відповідно, всі інші підстави є нереабілітуючими і передбачають констатацію факту вчинення особою кримінального правопорушення.
Зокрема, до нереабілітуючих підстав належить набрання чинності законом, яким скасована кримінальна відповідальність за діяння, вчинене особою.
Відповідно до частини першої статті 5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що скасовує злочинність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
Передбачені частиною першою статті 5 КК України підстави для закриття кримінальної справи не пов'язані із встановленням фактичних обставин справи, що свідчать про відсутність в діянні особи складу злочину, а пов'язані зі змінами законодавства про кримінальну відповідальність.
З правових позицій Верховного Суду, викладених у постанові від 09 вересня 2019 року у справі № 591/6379/16-ц вбачається, що декриміналізація діяння не є реабілітуючою підставою закриття кримінального провадження, не виправдовує особу, яка вчинила діяння, яке визнавалось злочином на момент його вчинення. Відповідно до частини першої статті 5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що скасовує злочинність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
Передбачені частиною першою статті 5 КК України підстави для закриття кримінальної справи не пов'язані із встановленням фактичних обставин справи, що свідчать про відсутність в діянні особи складу злочину, а пов'язані зі змінами законодавства про кримінальну відповідальність.
Реабілітуючими є обставини, за якими особа визнається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, відновлюється її репутація, гідність, права. При декриміналізації діяння законодавець виключає його з переліку кримінально караних, тому за правовою природою це не є реабілітуючою обставиною і не свідчить про виправдання особи, оскільки на момент вчинення нею діяння воно вважалося злочином і досудове розслідування здійснювалось відповідно до вимог чинного законодавства.
Як вбачається із матеріалів справи, ухвалою Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 03 березня 2021 року (т.1, а.с.185-187) було закрите кримінальне провадження № 12018110240000624 за обвинуваченням ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.2 ст. 246 КК України, на підставі п.4 ч.1 ст.284 КПК України, внаслідок декриміналізації. Зокрема, Законом України № 2531-VIII від 06 вересня 2018 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо збереження українських лісів та запобігання незаконному вивезенню необроблених лісоматеріалів», який набрав чинності з 01 січня 2019 року, змінився розмір істотної шкоди, передбачений ст. 246 КК України: він збільшився в залежності від збільшення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Отже, даною ухвалою не було констатовано невинність відповідачів у вчиненні інкримінованого їм суспільно-небезпечного діяння, змінився лише розмір шкоди, за який вони підлягали кримінальній відповідальності за відповідною статтею.
Ухвала набрала законної сили, відповідачами не оскаржувалася.
Щодо посилання представників відповідачів ОСОБА_3 на те, що ухвалою від 03 березня 2020 року було закрите кримінальне провадження № 12018110240000624, разом з тим, усі письмові докази, долучені прокурором до позовної заяви, з числа доказів, здобутих на етапі досудового розслідування в рамках кримінального провадження № 12018110240000038, слід зазначити наступне .
Відповідно до ч.ч.3, 5, 7 ст.217 КПК України, у разі необхідності матеріали досудового розслідування щодо одного або кількох кримінальних правопорушень можуть бути виділені в окреме провадження, якщо одна особа підозрюється у вчиненні кількох кримінальних правопорушень або дві чи більше особи підозрюються у вчиненні одного чи більше кримінальних правопорушень. Рішення про об'єднання чи виділення матеріалів досудового розслідування приймається прокурором. Днем початку досудового розслідування у провадженні, виділеному в окреме провадження, є день, коли було розпочато розслідування, з якого виділено окремі матеріали
11 січня 2018 року до ЄРДР були внесені відомості про вчинення кримінального правопорушення, передбачене за ч.1 ст.246 КК України. Кримінальному провадженню було присвоєно № 12018110240000038.
В подальшому, склад кримінального правопорушення у даному кримінальному провадженні було перекваліфіковано на ч.2 ст.246 КК України.
24 вересня 2018 року прокурором Переяслав-Хмельницького відділку Бориспільської місцевої прокуратури Кучером І.В. було винесено постанову про виділення матеріалів досудового розслідування відносно підозрюваних ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в окреме провадження, якому присвоєно № 12018110240000624.
Враховуючи вищевикладене, матеріали кримінального провадження № 12018110240000038 є, по суті матеріалами виділеного із нього провадження № 12018110240000624, про що зазначено й у обвинувальному акті відносно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , за результатами розгляду якого кримінальне провадження було закрито ухвалою суду від 03 березня 2020 року.
Стосовно заперечень представника відповідачів ОСОБА_3 про те, що, оскільки відповідачі здійснювали обрізання дерев в силу виконання своїх трудових обов'язків, передбачених посадовими інструкціями, то обов'язок по відшкодуванню завданої їх діями шкоди повинен бути покладений на підприємство, з яким вони перебували у трудових правовідносинах, слід зазначити наступне.
Відповідно до ч.1 ст.1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків
Згідно п.5 постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27 березня 1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» при розгляді справ про відшкодування шкоди за ст.441 ЦК суди повинні мати на увазі, що крім загальних підстав, передбачених ст.440 ЦК, відповідальність юридичної особи настає лише у випадках, коли особа, з вини якої заподіяна шкода, знаходиться з даною організацією в трудових відносинах, і шкода, заподіяна нею у зв'язку з виконанням трудових (службових) обов'язків, незалежно від того, постійним, сезонним, тимчасовим за трудовим договором чи на інших умовах вона була працівником цієї організації.
Як вбачається із копій трудових книжок відповідачів ( т.1, а.с.207, 235-236), копій наказів № 15-К від 26 червня 2017 року, № 16-К від 29 листопада 2017 року (т.1, а.с.237-238), довідки № 15/1 від 10 лютого 2018 року (т.2, а.с.34), станом на 11 січня 2018 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 працювали в філії «Переяславське райДУ» ДП «Київське обласне дорожнє управління» на посадах дорожні робітники.
Відповідно до п.2 посадової інструкції дорожнього робітника (т.2, а.с.31-33) дорожній робітник виконує прості роботи під час будівництва та ремонту автомобільних доріг, штучних споруд на них та тротуарів; знає розуміє і застосовує діючі нормативні документи, що стосуються його діяльності; знає і виконує вимоги нормативних актів про охорону праці та навколишнього середовища, дотримується норм, методів і прийомів безпечного виконання робіт.
Відповідно до ст.45 Закону України «Про автомобільні дороги» у процесі будівництва, реконструкції, ремонту та утримання автомобільних доріг повинні виконуватися вимоги та передбачатися заходи щодо охорони довкілля згідно з природоохоронним законодавством.
Відповідно до ст.48 Закону захист зелених насаджень повинен здійснюватися згідно з природоохоронним законодавством. Не допускається проводити рубки дерев у снігозахисних лісосмугах та у межах смуги відведення автомобільної дороги, які не пов'язані із забезпеченням безпеки дорожнього руху відповідно до вимог нормативно-правових актів та виконанням робіт з розширення доріг.
Відповідно до п.1 Інструкції про порядок видачі дозволів на спеціальне використання лісових ресурсів, затвердежної постановою Кабінету Міністрів України № 761 від 23 травня 2007 року, дозволом на спеціальне використання лісових ресурсів державного і місцевого значення є лісорубний квиток (ордер) або лісовий квиток, виданий згідно з встановленими нормами.
Згідно п.7 Видача дозволів на спеціальне використання лісових ресурсів місцевого значення здійснюється на підставі лімітів, затверджених відповідними місцевими органами державної виконавчої влади і погоджених з органами лісового господарства та органами охорони навколишнього природного середовища, з розподілом між лісокористувачами.
Із вищевикладеного вбачається, що посадовою інструкцією дорожнього робітника не передбачено виконання останніми робіт по обрізанню дерев. Крім того, будь-яких дозволів на виконання таких робіт відповідачі не мали. Сам же по собі факт перебування працівника у трудових правовідносинах із підприємством не може бути підставою покладання на підприємство обов'язку по відшкодування заподіяної його працівниками шкоди при виконанні ними робіт, що не входять до кола їх посадових обов'язків.
Що стосується визнання висновку судової інженерно-екологічної експертизи № 4593/18-48 від 26 квітня 2018 року неналежним доказом у справі, то відповідно до ч.ч.1, 2 ст 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Статтею 102 ЦПК України передбачені вимоги, яким повинен відповідати висновок експерта. Висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права. Висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи. Висновок експерта викладається у письмовій формі і приєднується до справи.
Висновок судової інженерно-екологічної експертизи № 4593/18-48 від 26 квітня 2018 року відповідає вищезазначеним вимогам, експертом дотримано вимоги, як кримінального, так і цивільного законодавства, тому підстави визнавати даний висновок неналежним доказом відсутні.
Стосовно посилання представника відповідачів ОСОБА_3 щодо доведення факту порушення прав тих осіб, в інтересах яких заявлено позов, то відповідно до ст.33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить, зокрема , здійснення контролю за додержанням земельного та природоохоронного законодавства, використанням і охороною земель, природних ресурсів загальнодержавного та місцевого значення, відтворенням лісів.
Згідно ст.18-1 вищезазначеного Закону орган місцевого самоврядування може бути позивачем та відповідачем у судах загальної юрисдикції, зокрема, звертатися до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.19 Лісового кодексу право на відшкодування збитків у випадках, передбачених законодавством, мають постійні лісокористувачі.
Отже, Переяславська міська рада, як правонаступник Великокаратульської сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області, в територіальних межах якої було здійснено незаконну вирубку дерев відповідачами, є органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у правовідносинах по здійсненню контролю за додержанням земельного та природоохоронного законодавства, використанням і охороною земель, природних ресурсів загальнодержавного та місцевого значення, відтворенням лісів.
21 квітня 2020 року на адресу Великокаратульської сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області був направлений прокурором запит щодо причин незвернення до суду із відповідним позовом.
Згідно відповіді Великокаратульської сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області № 80 від 23 квітня 2020 року шкода, завдана незаконною вирубкою дерев у розмірі 528948 грн 78 коп. до місцевого бюджету впродовж 2018-2020 років не надходила. Кошти на судові витрати в місцевому бюджету не передбачалися, тому сільська рада не має наміру звертатися до суду із позовом.
Відповідно до ч.3 ст.23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Підставою для представництва інтересів держави в особі Переяславської міської ради, як правонаступника Великокаратульської сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області, шляхом подання позову є. невідшкодування відповідачами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 шкоди, заподіяної в інтересам держави наслідок вчинення кримінального правопорушення, при неналежному здійсненні уповноваженим органом, до компетенції яких віднесені відповідні повноваження, захисту цих інтересів.
Із правових позицій Верховного Суду, викладених в ухвалі від 19 липня 2018 року по справі № 822/1169/17, суд звертає увагу, що захищати інтереси держави повинні, насамперед, відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.
Аналіз частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави стверджувати, що прокурор може підтвердити наявність підстав для представництва інтересів держави в суді шляхом надання належного обгрунтування, підтвердженого достатніми доказами, зокрема, але не виключно, повідомленням прокурора на адресу відповідного суб'єкта владних повноважень про звернення до суду, запитами, а також копіями документів, отриманих від суб'єкта владних повноважень, що свідчать про наявність підстав для відповідного представництва.
В даному випадку прокурором була обгрунтована необхідність захисту інтересів держави саме прокурором та підстави його звернення до суду із позовом, від імені Переяславської міської ради, як правонаступника Великокаратульської сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області.
Враховуючи вищевикладене, факт заподіяння діями відповідачів шкоди державним інтересам внаслідок незаконної порубки дерев у захисних лісових насадженнях, відсутності добровільного відшкодування такої шкоди зі сторони відповідачів, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
В силу ст.141 ЦПК України судові витрати слід стягнути із відповідачів.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10, 12, 13, 19, 80, 81, 141, 211, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд
ухвалив:
Позов керівника Бориспільської окружної прокуратури Київської області, який діє в інтересах держави в особі Переяславської міської ради Бориспільського району Київської області, до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення шкоди, заподіяної кримінальним правопорушенням, - задовольнити.
Стягнути солідарно із ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь держави в особі Переяславської міської ради Бориспільського району Київської області Київської області шкоду, заподіяну кримінальним правопорушенням внаслідок незаконної вирубки дерев у захисних лісових насадженнях, в розмірі 528948 (п'ятсот двадцять вісім тисяч дев'ятсот сорок вісім) гривень 78 копійок
Стягнути солідарно із ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Київської обласної прокуратури судовий збір в розмірі 7934 (сім тисяч дев'ятсот тридцять чотири) гривні 23 копійок.
Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Учасники справи:
Бориспільська окружна прокуратура Київської області, місцезнаходження: вул. Героїв Небесної Сотні, 21, м. Бориспіль, Київська область;
відповідач - ОСОБА_1 , проживаючий по АДРЕСА_1 ;
відповідач - ОСОБА_2 , проживаючий по АДРЕСА_2 .
Складення рішення в повному обсязі вчинено 06 травня2022 року.
Суддя: Я. І. Керекеза