Справа № 361/4539/21
Провадження № 2/361/835/22
(з а о ч н е)
24.01.22 Броварський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого судді - Гридасової А.М.
за участю секретаря судових засідань - Скрипця А.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: Орган опіки та піклування Броварської міської ради Броварського району Київської області про позбавлення батьківських прав, -
встановив:
У провадження суду надійшов вказаний позов.
В обгрунутвання заявлених вимог, позивач вказує на те, що є рідною бабусею неповнолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , а фактично мешкає з нею за адресою: АДРЕСА_2 . Як стверджує позивач, з 25 жовтня 1997 року, її донька перебуває у шлюбі з ОСОБА_3 і вони є батьками ОСОБА_4 , відносно якого бабуся просить суд вирішити питання щодо позбавлення батьківських прав. Позивач зазначає, що ОСОБА_4 проживає з нею з липня місяця 2020 року у зв'язку з нестерпними умовами проживання з батьками. Крім того, стверджує, що батьків не цікавляться сином, жодного разу не відвідали школу, не спілкувалися з вчителями, не надають допомоги та приймають участі у вихованні дитини. Посилаючись на положення ст. 164 СК України та зазначаючи, що батьки ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини., просила позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 відносно неповнолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В призначене судове засідання позивач, представник позивача не з'явились. Представник наддала суду заяву про розгляд справи за їх відсутності. Позовні вимоги в частині позбавлення батьківських прав підтримала, просила задовольнити, з викладених в позові підстав.
Відповідач ОСОБА_2 в призначене судове засідання не з'явилась. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлялась судом в установлений законодавством спосіб. Причини неявки суду невідомі. Відповідач не скористалась правом надання відзиву на позовну заяву.
Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся судом в установлений законодавством спосіб. Причини неявки суду невідомі. Відповідач не скористався правом надання відзиву на позовну заяву.
Представник третьої особи, без самостійних вимог в судове засідання не заявився. Надана суду заява про розгляд справи у їх відсутність.
Відповідно до п. 1 ст. 223 Цивільного процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Згідно приписів п. 2 ч. 2 ст. 223 Цивільного процесуального кодексу України, суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 223 Цивільного процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Враховуючи, що в матеріалах справи зібрано достатньо доказів про взаємовідносини сторін, на підставі ст.ст. 211, 223 Цивільного процесуального кодексу України суд вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності відповідачів .
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Встановлено, що батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ..
Даний факт підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 виданий відділом реєстрації актів вцивільного стану Броварського міськрайонного управління юстиції Київської області від 17 березня 2007 року, актовий запис № 326.
Зі змісту позовної заяви видно, що батьки дитини - відповідачі з 2020 року проживають окремо, взагалі не цікавляться дитиною, її духовним та фізичним розвитком, навчанням, станом здоров'я, не навідують сина та не сплачує аліментів на її утримання, усі питання щодо дитини вирішує бабуся без участі та підтримки відповідачів.
Так, згідно з актом обстеження умов проживання від 19.04.2021 року, № 180 встановлено, що неповнолітній ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 проживає з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , яка є його рідною бабусею.
21.04.2021 року неповнолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 було взято на облік дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, у зв'язкуз з проживанням дитини в с'імї, в якій батьки ухиляються від виконання своїх обовязків з виховання дітей.
Згідно висновку органу опіки та піклування про доцільність позбавлення батьківських прав № 526 від 06.07.2021 року відносно неповнолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вбачається, що батьки свідомо ухиляються від виконання своїх обов'язків, нехтують інтересами свого сина, змінювати свою поведінку та стиль життя наміру не мають, а відтак орган опіки та піклування вважає за доцільне надати висновок про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 та ОСОБА_2 по відоношенню до їх неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В судові засідання батьки не з"являлись, що вказує на ту обставину, що мати та батько втратили інтерес для захисту своїх інтересів в дані справі.
Статтею 76 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 51 Конституції України визначено, що батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття. Повнолітні діти зобов'язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків. Сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Статтею 150 Сімейного кодексу України передбачені обов'язки батьків щодо виховання та розвитку дитини. Батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.
Відповідно до ч. 2 ст. 155 Сімейного кодексу України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 164 Сімейного кодексу України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
Відповідно до частин 3, 4 ст. 164 Сімейного кодексу України мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав щодо усіх своїх дітей або когось із них. Під час ухвалення рішення про позбавлення батьківських прав суд бере до уваги інформацію про здійснення соціального супроводу сім'ї (особи) у разі здійснення такого супроводу.
Згідно ч. 1 ст. 165 Сімейного кодексу України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
В пунктах 15, 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справи про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" від 30.03.2007 року роз'яснено, що ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками. Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Ухилення від виконання юридичного обов'язку - це акт свідомої поведінки, оскільки особа має реальну можливість виконати його, але не вчиняє відповідних дій. Так, мати (батько) можуть вважатися такими, що ухиляються від обов'язку по вихованню дитини, якщо вона (він) не проявляють про неї батьківської турботи, хоча мають таку можливість.
Оцінюючи у сукупності докази, які містяться у матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про позбавлення батьківських прав відповідачів, оскільки матеріали справи не містять жодного ґрунтовного доказу належного виконання батьками дитини свої батьківських обов'язків відносно сина
Як встановлено судом, дитина тривалий час проживає окремо від матері та батька разом зі своєю бабусею, де навчається у школі, проходить лікування у разі необхідності.
Під час застосування наведених норм права суд враховує правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року в справі № 755/18006/15-ц, провадження № 14-176цс18 (пункти 68-70), Верховним Судом у постановах від 26.12.2018, 13.03.2019 та 06.05.2020 при розгляді справ № 404/6391/16-ц, № 631/2406/15-ц та № 753/2025/19, відповідно до яких ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Позбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою надзвичайні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).
Жодних доказів того, що існували об'єктивні причини, які перешкоджали матері і батьку проживати разом з дитиною, а також щодо наявності поважних причин, які перешкоджали відповідачам відвідувати дитину за місцем проживання, цікавитися її життям та піклуватися про неї, відповідачами не надано, що свідчить про усвідомлене ухилення ними від виконання батьківських обов'язків.
Таким чином, виходячи зі змісту заявлених позовних вимог, аналізу положень чинного законодавства України, матеріалів справи, враховуючи те, що відповідачі умисно ухиляються від виконання своїх батьківських обов'язків щодо виховання дитини, а тому позбавлення їх батьківських прав буде лише сприяти розвитку дитини, а відтак позовні вимоги слід задовольнити у повному обсязі та позбавити ОСОБА_3 , ОСОБА_2 батьківських прав відносно неповнолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Щодо судових витрат.
Крім того, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.
Так, враховуючи вимоги ст. 5 Закону України "Про судовий збір" та ст. 141 ЦПК України, судовий збір підлягає стягненню з відповідачів в розмірі 992,40 грн. по 496, 20 грн. з кожного на користь держави
Керуючись статями 150, 155, 166, 165, 164, 181, 182, 184, 191 Сімейного кодексу України, статями 5, 12, 13, 81, 211, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-
ухвалив:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: Орган опіки та піклування Броварської міської ради Броварського району Київської області про позбавлення батьківських прав - задовольнити.
Позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (код платника податків: НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) відносно неповнолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позбавити батьківських прав ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (код платника податків: НОМЕР_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) відносно неповнолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (код платника податків: НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) судовий збір в сумі 496 рн. 20 коп. на користь держави.
Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (код платника податків: НОМЕР_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) судовий збір в сумі 496 рн. 20 коп. на користь держави.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Роз'яснити сторонам у справі, що згідно з вимогами ч. 1 ст. 284 ЦПК України заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Тобто суб'єктом подання заяви про перегляд заочного рішення є виключно відповідач, а не інші особи, які беруть участь у справі. Повторне заочне рішення сторони можуть оскаржити в загальному порядку, встановленому ЦПК України.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Позивачем апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя А.М. Гридасова