Справа № 350/194/22
Номер провадження 2/350/203/2022
12 травня 2022 року селище Рожнятів
Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області
в складі :
головуючого судді Бейка А.М.
секретаря Маєвської С.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду селища Рожнятів у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк", треті особи - Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Ірина Михайлівна, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, суд -
Позивач звернувся до суду із позовною заявою до відповідача, у якій просив визнати виконавчий напис №2482 від 30.08.2019, вчинений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Іриною Михайлівною, таким, що не підлягає виконанню, стягнути з Акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК» на користь ОСОБА_1 судові витрати та витрати на професійну правничу допомогу.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 13 січня 2022 року він отримав лист із постановою про відкриття виконавчого провадження №68046988 від 10.01.2022, де стягувачем виступає Акціонерне товариство комерційний банк «ПРИВАТБАНК». З даної постанови стало відомо, що головним державним виконавцем Рожнятівського відділу державної виконавчої служби у Калуському районі Івано-Франківської області розглянуто заяву про примусове виконання Виконавчого напису №2482, виданого 30.08.2019 приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Іриною Михайлівною, про звернення стягнення на нерухоме майно - домоволодіння та земельну ділянку, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_1 .
З матеріалів виконавчого провадження №68046988, позивачу стало відомо про Виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за №2482 від 30.08.2019 року (далі -Виконавчий напис), вчинений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Іриною Михайлівною про пропозицію звернути стягнення на Нерухоме майно, що належить на праві власності ОСОБА_1 . Зазначене нерухоме майно на підставі договору іпотеки, посвідченого 01.07.2005 року приватним нотаріусом Рожнятівського районного нотаріального округу Ковальчуком Т.П. за реєстровим №Д-332, було передане в іпотеку Акціонерному товариству Комерційний банк «Приватбанк», яке є правонаступником Закритого акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк».
Даними Виконавчим написом, пропонується задовольнити вимоги Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» за рахунок коштів, отриманих від реалізації нерухомого майна, шляхом перерахування коштів на рахунок № НОМЕР_1 в АТ КБ «Приватбанк», у розмірі: заборгованість за кредитом - 14 185,02 доларів США; заборгованість за відсотками - 19 720,09 доларів США; комісія - 3 159,00 доларів США; пеня - 56 970,25 доларів США, що всього 94 034 долари США 36 центів, що за курсом НБУ на 17.04.2019 (за курсом один долар США дорівнює 26,722277 гривень) становить 2 512 812 гривень 22 копійки; витрати, пов'язані із вчиненням нотаріального напису - 3 500,00 гривень. Всього з урахуванням витрат пов'язаних з вчиненням виконавчого напису, становить 2 516 312 гривень 22 копійки. Строк, за який проводиться стягнення - тридцять років дев'ять місяців дев'ятнадцять днів, а саме з 29.06.2005 року по 17.04.2019 року.
Позивач не погоджується із вищевказаним Виконавчим написом, та вважає його таким, що не підлягає виконанню, з огляду на те, що на думку Позивача заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем не може бути безспірною, в силу наявних нищевказаних обставин.
Так, у провадженні Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області знаходилась справа №2/0913/649/11 за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 , про звернення стягнення.
04 лютого 2014 року Рожнятівським районним судом Івано-Франківської області по справі №350/1095/13-ц було прийнято вирішено стягнути з ОСОБА_1 в користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» 21041 доларів США заборгованості за кредитним договором №ІРКООК00000010 від 29.06.2005, шляхом звернення стягнення на будинок та земельну ділянку загальною площею 803кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом продажу вказаного предмету іпотеки з укладенням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, а також наданням ПАТ КБ «ПриватБанк» всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу.
Тобто із зазначених обставин простежується спірність щодо відносин, які склались між Позивачем та Відповідачем у зв'язку із укладенням Кредитного договору №ГРКООК00000010 від 29.06.2005р. та Договору іпотеки від 01.07.2005 року.
У судове засідання сторони не прибули.
Від представника позивача - адвоката Богославця О.М. до суду надійшла заява, у якій він просив справу розглянути без його участі, позовні вимоги підтримує повністю.
Від представника відповідача до суду надійшов відзив на позов, у якому він просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, мотивуючи свою позицію, окрім іншого тим, що як вбачається з позовної заяви, жодних розрахунків або доказів невідповідності чи відсутності боргу перед Банком не надається. Той факт, що позивач не спростовує наявність заборгованості вже є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Банком для вчинення виконавчого напису було надано всі необхідні документи. Договір, укладений між сторонами, досі чинний, оскільки не був припинений у зв'язку з п.9.6. Умов та правил надання банківських послуг, які діяли на момент підписання договору, а отже в кредитора виникає право вимагати виконання обов'язків боржника, передбачених договором, в тому числі й право на примусове стягнення боргу у будь який час, це право виникає до тих пір доки договір є чинним.
У зв'язку з неявкою в судове засідання учасників справи, суд вважає за можливе не здійснювати фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу (ст.247 ч.2 ЦПК України).
Вивчивши матеріали цивільної справи, дослідивши та оцінивши в судовому засіданні письмові докази в їх сукупності, встановивши таким чином фактичні обставини справи, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно ч.3 ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
У ч.ч.1, 3 ст. 509 ЦК України вказано, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Судом встановлено, що відповідно до копії кредитного договору №IFK0GK00000010 від 29.06.2005 (а.с. 20-23), укладеного між сторонами, Банк зобов'язався надати ОСОБА_1 кредит шляхом видачі готівки через касу Банку, в межах сум, обумовлених п.1.1. даного договору.
Факт виконання Банком своїх зобов'язань, щодо передачі грошових коштів Позичальнику у строки та розмірі, передбачених у договорі, позивачем не заперечувався.
З метою забезпечення виконання зобов'язань по вказаному договору додатково було укладено договір іпотеки від 01.07.2005 (а.с. 24-28), відповідно до умов якого, ОСОБА_1 передав в іпотеку Банку нерухоме майно, а саме домовлодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно з частиною першої статті 1 Закону України «Про нотаріат» нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов'язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.
Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону «Про нотаріат»).
Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій, Порядок).
Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону України «Про нотаріат»).
Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону України «Про нотаріат» та Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.
Так, згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку).
Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.
У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку). Вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов'язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв'язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу (підпункт 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку).
Крім того, підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі - Перелік документів). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.
При цьому стаття 50 Закону України «Про нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.
За результатами аналізу вищенаведених норм можна дійти наступних висновків.
Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.
Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.
Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»).
Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Захист прав боржника у процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається у спосіб, передбачений підпунктом 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку, - шляхом надіслання іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень боржнику. Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов'язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.
Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем.
Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.
З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає у тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного.
Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи у частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.
Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів.
Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 05 липня 2017 року у справі № 6-887цс17.
Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника у повному обсязі й установити і зазначити у рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.
Вищевикладене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, висловленою в Постанові у справі № 320/7932/16-ц від 06.05.2020.
30.08.2019 приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І.М. вчинено виконавчий напис за реєстровим номером 2482 (а.с.19), про звернення стягнення на нерухоме майно а саме домовлодіння та земельну ділянку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_1 . Зазначене нерухоме майно на підставі договору іпотеки, посвідченого 01.07.2005 року приватним нотаріусом Рожнятівського районного нотаріального округу Ковальчуком Т.П. за реєстровим №Д-332, було передане в іпотеку Акціонерному товариству Комерційний банк «Приватбанк», яке є правонаступником Закритого акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк». Даними Виконавчим написом запропоновано задовольнити вимоги Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» за рахунок коштів, отриманих від реалізації нерухомого майна, шляхом перерахування коштів на рахунок № НОМЕР_1 в АТ КБ «Приватбанк», у розмірі: заборгованість за кредитом - 14 185,02 доларів США; заборгованість за відсотками - 19 720,09 доларів США; комісія - 3 159,00 доларів США; пеня - 56 970,25 доларів США, що всього 94 034 долари США 36 центів, що за курсом НБУ на 17.04.2019 (за курсом один долар США дорівнює 26,722277 гривень) становить 2 512 812 гривень 22 копійки; витрати, пов'язані із вчиненням нотаріального напису - 3 500,00 гривень. Всього з урахуванням витрат пов'язаних з вчиненням виконавчого напису, становить 2 516 312 гривень 22 копійки. Строк, за який проводиться стягнення - тридцять років дев'ять місяців дев'ятнадцять днів, а саме з 29.06.2005 року по 17.04.2019 року.
Позивач посилається на незаконність оскаржуваного напису, вчиненого нотаріусом, вказуючи на спірність заборгованості, а також на те, що нотаріус вчиняючи виконавчий напис не врахував та не перевірив факту наявності чи відсутності спору щодо заборгованості, яка підлягає стягненню за виконавчим написом.
Нотаріусом не взято до уваги наявність рішення Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 04.02.2014, яке набрало законної сили, що свідчить про наявність спору між сторонами.
Суд погоджується з таким твердженням позивача, оскільки з наданих суду документів неможливо встановити, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі та чи дійсно на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем.
Верховний Суд у постанові від 10.10.2018 р. у справі № 405/1015/17 констатував таке: «Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно з відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого".
Судом також встановлено, що рішенням Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 04.02.2014, позов ПАТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про звернення стягнення було задоволено та вирішено стягнути з ОСОБА_1 у користь ПАТ КБ "ПриватБанк" 21041 дол. США заборгованості за кредитним договором №IFКOGK00000010 від 29.06.2005 року, шляхом звернення стягнення на будинок та земельну ділянку загальною площею 803 кв.м., який розташований за адресою : АДРЕСА_1 , шляхом продажу вказаного предмету іпотеки з укладенням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, а також наданням ПАТ КБ "ПриватБанк" всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу.
Таким чином, мало місце звернення відповідача до суду про звернення стягнення на предмет іпотеки, позов про що було задоволено.
Отже, заборгованість за кредитом, щодо якої вже відбувався судовий розгляд і вона була стягнута на підставі рішення суду, яке набрало законної сили, не може вважатись безспірною і вона не може бути повторно стягнута, цього разу за виконавчим написом.
Як визначено ч.2 ст.432 ЦПК України, суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
Згідно зі ст.5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Отже, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається саме за фактом подання стягувачем документів, які згідно з відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак само по собі подання стягувачем відповідних документів нотаріусу не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.
Підставами оскарження виконавчих написів може бути як порушення нотаріусом процедури вчинення напису (наприклад, неповідомлення боржника про вимогу кредитора), так і необґрунтованість вимог до боржника.
Відповідач не надав суду доказів наявності безспірної заборгованості у позивача на час вчинення виконавчого напису, а також підтвердження отримання останнім письмової вимоги про усунення порушень за кредитним договором, які необхідні для вчинення виконавчого напису.
З урахуванням того, що відповідачем не подано до суду належних та достовірних доказів щодо спростування доводів позивача, суд прийшов до висновку, що оспорюваний виконавчий напис нотаріуса було вчинено з порушенням вимог чинного законодавства, оскільки суд встановив відсутність обов'язкової умови вчинення нотаріусом виконавчого напису - безспірності заборгованості.
З урахуванням встановлених обставин, з огляду на недотримання умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника та умови щодо вчинення виконавчого напису у межах встановленого строку, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог, які слід задоволити, визнавши оспорюваний виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню.
Питання судових витрат суд вирішує за правилами ст.141 ЦПК України, при цьому враховує, що до судових витрат, які позивач поніс у зв'язку з розглядом справи, останній відносить сплату судового збору за подання позову в розмірі 992,40 гривень, про що свідчить відповідна квитанція (а.с.35).
Таким чином, враховуючи положення ст.141 ЦПК України, суд вважає, що з відповідача на користь позивача слід стягнути 908 гривень понесених ним витрат на сплату судового збору.
Керуючись ст.ст.1-4, 19, 89, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 273 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк", треті особи - Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Ірина Михайлівна про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню - задоволити.
Визнати виконавчий напис №2482 від 30.08.2019, вчинений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Іриною Михайлівною, таким, що не підлягає виконанню.
Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП- НОМЕР_2 , 992 (дев'ятсот дев'яносто дві) гривні 40 (сорок) копійок судового збору.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, апеляційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя А.М.Бейко