Справа №348/1668/21
09 травня 2022 року м.Надвірна
Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області
в складі головуючого-судді: Міськевич О.Я.
з участю секретаря судового засідання: Скоблей О.В.
представника позивача: ОСОБА_1
представника відповідача: ОСОБА_2
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін по справі у відкритому судовому засіданні в приміщенні Надвірнянського районного суду цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про збільшення розміру аліментів на утримання дитини та стягнення неустойки,-
Короткий зміст позовних вимог:
ОСОБА_3 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_4 про збільшення розміру аліментів на утримання дитини та стягнення неустойки.
Позовні вимоги позивач мотивує тим, що вони з відповідачем по справі ОСОБА_4 зареєстрували шлюб 15.01.2016 р.. Ще до реєстрації шлюбу в них народилося троє дітей: ОСОБА_5 "юк ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . В даний час вона з відповідачем проживають окремо, їх шлюб розірвано, неповнолітні діти залишено проживати з нею.
Рішенням Надвірнянського районного суду від 21.09.2018 року присуджено стягувати з відповідача на її користь аліменти на утримання дітей в розмірі по 1000, 00 грн. щомісячно на кожну дитину, до досягнення дітьми повноліття.
На даний час вона ніде не працює, здійснює догляд за дітьми та отримує соціальну допомогу в розмірі 1700,00 грн., що не достатньо для забезпечення нормального життя дітей. З часу ухвалення судом рішення про стягнення аліментів сталася значна зміна цін на товари та продукти, що призвело до погіршення її та дітей матеріального становища. Також діти хворіють і на їх лікування необхідно значних коштів.
Відповідач фізично здорова, працездатна людина, працює по тимчасових заробітках за межами України, сплачує аліменти не вчасно, а тому вона вважає, що він має можливість сплачувати аліменти в розмірі по 2000,00 грн. на кожну дитину щомісячно.
Також на виконання рішення суду від 21.09.2018 року було видано виконавчий лист, який позивачем направлено для примусового виконання у відділ ДВС Надвірнянського районного управління юстиції. З червня 2018 року відповідач систематично не сплачував аліменти присуджені Надвірнянським районним судом на утримання дітей. Внаслідок чого за ним утворилася заборгованість по виплаті аліментів. Згідно розрахунками за період з 01 жовтня 2018 року по 31 березня 2021 року сума неустойки (пені), яку відповідач зобов'язаний сплатити на її користь складає 15779,00 грн..
Стислий виклад позицій сторін:
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги позивача підтримала повністю з підстав, зазначених в позовній заяві. Просила суд постановити рішення, яким збільшити розмір аліментів, визначений рішенням Надвірнянського районного суду від 21.09.2018 року. Стягувати з відповідача на користь позивача аліменти на утримання неповнолітніх дітей в розмірі по 2000,00 грн. щомісячно на кожну дитину, до досягнення дітьми повноліття, що буде необхідним для забезпечення належного рівня життя дітей. Також просила стягнути з відповідача на користь позивача пеню за просторочення сплати аліментів в сумі 15779,00 грн. та сплачені позивачем витрати на правову допомогу.
Представник відповідача та відповідач в судове засідання повторно не з'явилися, про час і місце слухання справи повідомлені належним чином. Від представника відповідача поступила заява в якій просить справу слухати в їх відсутності, позовні вимоги визнають частково. Не заперечили щодо задоволення позовних вимог позивача про збільшення розміру аліментів на утримання дітей та збільшити їх розмір в сумі 2000,00 грн щомісячно, на кожну дитину до досягнення дітьми повноліття. В решті позовних вимог просили відмовити, оскільки на даний час є велика заборгованість по несплаті попередніх сум аліментів, що утворилася за обставин що незалежні від відповідача.
Процесуальні дії у справі:
Ухвалою судді Надвірнянський районного суду Івано-Франківської області від 20.12.2021 по даній справі заочне рішення Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 13.10.2021 р. про збільшення розміру аліментів на утримання дитини та стягнення неустойки - скасувано і призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження зі стадії судового засідання.
Фактичні обставини, встановлені судом:
Судом встановлено, що сторони по справі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 проживали в зареєстрованому шлюбі, який розірвано згідно рішення Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 08.05.2019 року (а.с. 18).
Ще до реєстрації шлюбу в сторін народилося троє дітей: ОСОБА_9 - ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_7 - ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_8 - ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копіями свідоцтв про їх народження (а.с.7-9).
Рішенням Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 21.09.2018 року присуджено стягувати з відповідача в користь позивача аліменти на утримання неповнолітніх дітей в твердій грошовій сумі в розмірі по 1000 грн. щомісячно на кожну дитину, до досягнення ними повноліття (а.с.10-11).
21.11.2018 року на виконання рішення видано виконавчий лист, який направлений для примусового виконання у відділ ДВС Надвірнянського районного управління юстиції (а.с.12).
На підставі виданого виконавчого листа постановою державного виконавця було відкрито виконавче провадження, яке на даний час перебуває на виконанні в Надвірнянському районному відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області.
Згідно розрахунку із сплати аліментів по виконавчому листі 348/1014/18 від 21.11.2018 року про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 зробленого головним державним виконавцем Надвірнянського районного відділу державної виконавчої служби заборгованість станом на 01.07.2021 року становить 15779,00 грн. (а.с. 15).
Як вбачається з довідки про отримання допомоги виданої 13.07.2021 року за № 1263 позивач ОСОБА_3 перебуває на обліку в управлінні соціального захисту населення Надвірнянській РДА та отримує допомогу на дітей, які виховуються в багатодітній сім'їта допомогу малозабезпеченій сім'ї (а.с. 13-14,22-24).
З надано медичної довідки від 14.07.2021 року вбачається що неповнолітній ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 знаходився на амбулаторному лікуванні в травматолога з 04.07.по 14.07.2021 року з приводу пошкодження зв'язок правого гомілкового ступеневого суглобу (а.с. 12).
Як вбачається з повідомлення Головного центру обробки спеціальної інформації ДПС України, наданого на виконання ухвали суду від 03.09.2021, відповідач ОСОБА_4 в період з 22.03.2019 по 11.06.2021 неодноразово здійснював перетин державного кордону України по напряму «виїзд» та «в'їзд» (а.с. 42).
З довідки про склад сім'ї від 04.11.2021 року №2П-2499/02-25 та акту обстеження матеріально -побутових умов проживання відповідача ОСОБА_4 вбачається, що він проживає в АДРЕСА_1 разом з матір'ю та братом, зі слів заявника ніде не працює, трудової книжки немає (а.с. 68-69).
З виписки із медичної картки амбулаторного ( стаціонарного) хворого відповідач ОСОБА_4 з 25.10.2016 по 18.11.2016 року, 05.12.2016 по 19.12.2016 року, 10.01.2017 по 20.01.2017 року, консультативного висновку спеціаліста проходив лікування в КНП «НЦРЛ» (а.с.91-97).
З виписки із медичної картки амбулаторного ( стаціонарного) хворого відповідач ОСОБА_4 з 20.12.2021 по 06.01.2022 року та з 13.01.2022 по 21.01.2022 року, проходив лікування в КНП «НЦРЛ» (а.с.101-102).
Мотиви з яких виходить суд та застосовані норми права:
Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Згідно ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Згідно з ч. 3 ст. 11 ЗУ «Про охорону дитинства» батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей.
Частиною першою ст. 12 зазначеного Закону встановлено, що на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її стан здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Частиною 1 ст. 192 СК України визначено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Пунктом 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ відносно батьківства, материнства і стягнення аліментів» роз'яснено, що відповідно до ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них. У новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.
Враховуючи зміст ст.ст. 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.
Відповідно до ч.1 ст.184 СК України суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі.
Отже, враховуючи, що діти проживають разом з матір'ю, матір ніде не працює, та як здійснює догляд за дітьми та отримує невелику соціальну допомогу, якої не вистачає для потреб сім'ї, відповідач коштів на утримання дітей не надає, а також те, що відповідач в цій частині позовні вимоги визнав повністю, суд дійшов висновку про наявність підстав для збільшення розміру стягнення аліментів в твердій грошовій сумі.
Тому з врахуванням матеріального становища позивача, стан здоров'я дітей, вартість життя та необхідність здійснення витрат як для забезпечення соціально-побутових потреб розвитку, навчання дітей, відсутність у відповідача інших утриманців, стан здоров'я відповідача, суд вважає необхідним позов задоволити, збільшити розмір аліментів визначений рішенням Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 21.08.2018 року у твердій грошовій сумі, та стягувати з відповідача на користь позивача аліменти на утримання неповнолітніх дітей в твердій грошовій сумі в розмірі по 2000,00 грн. щомісячно на кожну дитину, до досягнення дітьми повноліття.
Вирішуючи позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пеню за просторочення сплати аліментів судом враховується наступне.
У відповідності до ч.1 ст.196 СК України, у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.
п. 22 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15 травня 2006 року за № 3 роз'яснено, що передбачена ст. 196 СК відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема, у зв'язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках стягується неустойка за весь час прострочення сплати аліментів.
Великою Палатою Верховного суду у правовому висновку, викладеному у постанові від 03.04.2019 року роз'яснено порядок розрахунку аліментів у разі їх прострочення, згідно якого розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов'язання не включається до строку заборгованості) та помножити та 1 відсоток. Тобто, заборгованість за місяць помножено на кількість днів заборгованості помножено на 1 %. За цим правилом обраховується пеня за кожним простроченим місячним платежем. Загальний розмір пені становить суму розмірів пені, обрахованої за кожним місячним (періодичним) платежем.
У разі виплати аліментів частинами, необхідно зазначити, що якщо такі часткові платежі вчинені протягом місяця, у якому повинні сплачуватися аліменти, і їх загальна сума становить місячний платіж, визначений у рішенні суду про стягнення аліментів, вважається, що той з батьків, який повинен сплачувати аліменти, виконав ці зобов'язання.
У разі, якщо місячний платіж сплачено не у повному розмірі, то пеня буде нараховуватися з першого дня місяця, наступного за місяцем сплати чергового платежу, на різницю між розміром, який мав бути сплачений на утримання дитини, та розміром фактично сплачених аліментів з урахуванням строку прострочення та ставки пені - 1 %.
Строк прострочення вираховується з урахуванням раніше зазначеного правила і починає перебіг з першого дня місяця, наступного за місяцем внесення періодичного платежу, до дня, який передує дню сплати заборгованості.
У разі, якщо заборгованість зі сплати аліментів погашено частково в іншому місяці, то визначення пені на заборгованість зі сплати аліментів розраховується з урахуванням розміру несплаченої частки аліментів за певний місяць з дня сплати частки місячного платежу і до дня, який передує дню погашення заборгованості за відповідним місячним платежем, помножену на 1 % (справа №333/6020/16-ц, провадження №14-616цс18).
Згідно з розрахунком суми неустойки за прострочення сплати аліментів, наданого позивачем, розмір пені за прострочення сплати аліментів на дітей зробленого головним державним виконавцем Надвірнянського районного відділу державної виконавчої служби заборгованість станом на 01.07.2021 року складає 15779,00 грн. (а.с. 15).
Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 03.04.2019 року в справі №333/6020/16-ц викладений правовий висновок щодо обрахунку неустойки за прострочення сплати аліментів, який є обов'язковим для врахування при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України.
Суд зауважує, що тлумачення статті 196 СК України дає підстави для висновку про те, що відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи.
На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин.
Перелік причин, з яких утворилась заборгованість не з вини платника аліментів не є вичерпним і може встановлюватись судом у кожному випадку окремо на підставі поданих доказів.
Відповідно до ч. 2 ст.196 СК України розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.
Ухиленням від сплати аліментів належить вважати дії або бездіяльність винної особи, спрямовані на невиконання рішення суду про стягнення з неї на користь стягувача визначеної суми аліментів. Вони можуть виразитись як у прямій відмові від сплати встановлених судом аліментів, так і в інших діях (бездіяльності), які фактично унеможливлюють виконання вказаного обов'язку (приховуванні заробітку (доходу), що підлягає обліку при відрахуванні аліментів, зміні місця роботи чи місця проживання з неподанням відповідної заяви про необхідність стягування аліментів тощо).
Положенням частини 1 ст. 179 СК України визначено, що аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини.
Наявність заборгованості зі сплати аліментів підтверджує те, що діти були позбавлені майна, що належить їм за законом. Стягнення пені за прострочення виконання аліментних зобов'язань є механізмом захисту порушеного права дитини на належне утримання.
Отже, відповідач зобов'язаний сплачувати аліменти, що підтверджує наявність презумпції вини платника аліментів у виникненні заборгованості з їх сплати та є підставою для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною першою статті 196 СК України. Обов'язок доведення відсутності вини у виникненні заборгованості зі сплати аліментів покладається на боржника.
Вказаний висновок підтверджується наступним.
Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства (частина дев'ята статті 7СК України).
Згідно зі статтею 8 СК України, якщо особисті немайнові та майнові відносини між подружжям, батьками та дітьми, іншими членами сім'ї та родичами не врегульовані цим Кодексом, вони регулюються відповідними нормами ЦК України, якщо це не суперечить суті сімейних відносин.
СК України не передбачено випадків, коли вина платника аліментів виключається. Очевидно, що в такому разі підлягають застосуванню норми цивільного законодавства. Якщо платник аліментів доведе, що вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов'язання, то платник аліментів є невинуватим у виникненні заборгованості, і підстави стягувати неустойку (пеню) відсутні. Саме на платника аліментів покладено обов'язок доводити відсутність своєї вини в несплаті (неповній сплаті) аліментів.
Отже, для застосування зазначеної вище санкції до платника аліментів необхідні такі умови: існування заборгованості зі сплати аліментів, встановлених рішенням суду або за домовленістю між батьками згідно з частиною першою статті 189 СК України; наявність винних дій особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти, що призвели до виникнення заборгованості.
Відповідний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 14.12.2020 року у справі № 661/905/19, якою було уточнено висновок, викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 29.08.2018 року у справі № 572/1689/16-ц та зазначено, що відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи, а не у всіх випадках, крім несвоєчасної виплати заробітної плати, затримки або неправильного перерахування аліментів банками.
Відповідач був обізнаний про рішення суду про стягнення з нього аліментів на утримання дітей, знав про свій обов'язок сплати аліментів, належних та допустимих доказів про те, що відповідач не міг сплачувати аліменти та те, що заборгованість по аліментах утворилася з неналежних від нього причин, суду не надано.
Суд також наголошує, що обов'язок відповідача з утримання дітей виник з моменту їх народження, а отже з цього часу є відомим для нього. Відповідачем не зазначено та не надано доказів про те, що він як батько надавав або пропонував допомогу на утримання дітей у виді грошової і (або) натуральної форми, що могло б бути враховано під час вирішення питання про безпідставність нарахування неустойки. Так само не зазначено і не надано доказів неспроможності сплачувати аліменти своєчасно та з поважних причин.
Відповідно до вимог ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до вимог ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексу.
Відповідно до вимог ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Підстави для зменшення розміру неустойки, звільнення боржника від сплати заборгованості судом не встановлено.
При цьому, суд не приймає до уваги доводи відповідача про те, що заборгованість виникла з незалежних від нього причин, а саме тому, що він має ряд проблем із здоров'ям, регулярно перебуває на лікуванні у медичних закладах. Також і те, що у відповідача відсутній будь-яких доходів, що унеможливлює сплатити заборгованість по сплаті аліментів. Крім того, відповідачем не наведено суду підстав, у зв'язку з якими він може бути звільнений від сплати пені.
Підстави для зменшення розміру неустойки, звільнення боржника від сплати заборгованості судом не встановлено.
У відповідності до ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.
Позивач ОСОБА_3 звільнено від сплати судового збору на підставі п. 3 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».
Тому судовий збір за задоволення вимоги про збільшення розміру аліментів та стягнення неустойки підлягає стягненню з відповідача в користь держави.
Так, згідно ч.2 ст.137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, визначаються згідно з умовами договору про надання правової допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Висновки суду:
Враховуючи наведені норми матеріального права, встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог повністю.
При визначенні розміру аліментів на утримання неповнолітніх дітей суд враховує факт проживання дітей з матір'ю, вік та стан здоров'я дітей, розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, матеріальний стан позивача, яка не працює, вартість життя та необхідність здійснення витрат для забезпечення соціально-побутових потреб розвиту та здоров'я дітей, стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів, який працює по тимчасових заробітках, відсутність інших утриманців, а також повне визнання відповідачем позову в цій частині, тому суд дійшов висновку, що позов слід задовільнити. Збільшити розмір аліментів визначений рішенням Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 21.08.2018 року у твердій грошовій сумі, та стягувати з відповідача на користь позивача аліменти на утримання неповнолітніх дітей в твердій грошовій сумі в розмірі по 2000,00 грн. щомісячно на кожну дитину, до досягнення дітьми повноліття.
При визначенні розміру пені, суд враховував, що в матеріалах справи наявні докази щодо наявності розміру пені, а також з урахуванням того, що інтереси дітей повинні переважати над інтересами батьків, приходить до висновку, що позов підставний та підлягає до задоволення у розмірі15779,00 грн.
Як встановлено судом, між позивачем ОСОБА_3 та адвокатом Голіней Л.Д. укладено договір про надання правової допомоги №27 від 16.07.2021 року (а.с. 25-26).
Згідно квитанції №0432 серії АЕ від 27.09.2021 року за надання правової допомоги та представництво інтересів в суді позивачем ОСОБА_3 сплачено 2000,00 грн. адвокату Голіней Л.Д. (а.с. 44).
Отже за розгляд справи судом з відповідача ОСОБА_4 на користь позивача ОСОБА_3 підлягає стягненню - 2000 ,00 грн. сплачених витрат на професійну правничу допомогу.
У відповідності до ст.141 ЦПК України з відповідача ОСОБА_4 стягнути 1816 грн. 00 коп. судового збору в дохід держави.
На підставі ст. 51 Конституції України, ст.ст. 141, 180-184, 192, 196 СК України, ст.ст. 3, 8, 12 ЗУ «Про охорону дитинства», керуючись ст.ст. 4, 19, 258, 263, 264, 265, 268, 273 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про збільшення розміру аліментів на утримання дитини та стягнення неустойки - задоволити.
Збільшити розмір аліментів, визначений рішенням Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 21.09.2018 року.
Стягувати з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженця АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_10 - ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_11 - ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_12 - ІНФОРМАЦІЯ_3 в твердій грошовій сумі в розмірі по 2000,00 грн. щомісячно на кожну дитину до досягнення дітьми повноліття.
Стягнення аліментів розпочати з дати набрання рішенням законної сили.
Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженця с.Пнів, вул.Битківчик, Надвірнянського району Івано-Франківської області на користь ОСОБА_3 пеню за просторочення сплати аліментів в сумі 15779,00 грн.
Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженця с.Пнів, вул.Битківчик, Надвірнянського району Івано-Франківської області на користь ОСОБА_3 - 2000 грн. 00 коп. витрати на правову допомогу.
Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженця с.Пнів, вул.Битківчик, Надвірнянського району Івано-Франківської області на користь держави 1816 грн. 00 коп. судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до п.3 розділу ХІІ Прикінцевих положень ЦПК України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню корона вірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 49, 83, 84, 170, 178, 179, 180, 181, 185, 210, 222, 253, 275, 284, 325, 354, 357, 360, 371, 390, 393, 395, 398, 407, 424 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, подання заяви про перегляд заочного рішення, повернення позовної заяви, пред'явлення зустрічного позову, заяви про скасування судового наказу, розгляду справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину.
Позивач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженка с.Зелена, Надвірнянського району Івано-Франківської області.
Відповідач: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженець с.Пнів, вул.Битківчик, Надвірнянського району Івано-Франківської області.
Суддя Міськевич О.Я.
Повний текст рішення
виготовлено 13.05.2022 року.