Справа № 344/3243/22
Провадження № 1-кп/344/844/22
12 травня 2022 року м.Івано-Франківськ
Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі
головуючого - судді: ОСОБА_1 ,
за участі секретаря с/з: ОСОБА_2 ,
прокурора: ОСОБА_3 ,
захисника: ОСОБА_4
потерпілої: ОСОБА_5
обвинуваченого: ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Івано-Франківськ кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що народився в м.Коломия Івано-Франківської області, проживає АДРЕСА_1 , громадянин України, неодружений, з середньо-спеціальною освітою, раніше не судимий
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.186 КК України,-
ОСОБА_6 вчинив відкрите викрадення чужого майна (грабіж).
Кримінальне правопорушення вчинено за таких обставин.
Так, 20 січня 2022 року, приблизно о 10 год 53 хв, ОСОБА_6 , перебуваючи на зупинці громадського автотранспорту «Автоливмаш», що по вул. Юності у м.Івано-Франківську, зайшов до салону тролейбуса АКСМ-321 № 248, маршруту № 2 «Вокзал - вул. Юності (Пресмаш)». Під час посадки ОСОБА_6 у тролейбус, водій тролейбуса - ОСОБА_5 , на виконання вимог постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», попросила обвинуваченого вдягнути засіб індивідуального захисту, нащо ОСОБА_6 відповів, що пройде по салону, присяде на крісло, а тоді одягне захисну маску. Проте, розмістившись на одному із крісел тролейбуса, ОСОБА_6 так і не вдягнув захисної маски.
Зупинивши тролейбус на наступній зупинці громадського автотранспорту, а саме напроти готелю «Юність», що за адресою: вул.Юності, 52, с.Микитинці Івано-Франківської ТГ, ОСОБА_5 вдруге звернулася до ОСОБА_6 з вимогою вдягнути захисну маску, оскільки на території України на період дії карантину запроваджуються обмежувальні протиепідемічні заходи, а саме: забороняється перебування у громадському транспорті без вдягнутих засобів індивідуального захисту. Також, ОСОБА_5 повідомила, що рух тролейбуса буде припинено поки ОСОБА_6 не вдягне захисну маску або не покине салон тролейбуса.
Підійшовши до водія, ОСОБА_6 почав у грубій формі вимагати від ОСОБА_5 продовжити рух або повернути йому кошти у сумі 10 грн., які він надав, як оплату за проїзд, нащо ОСОБА_5 пояснила, що повернути кошти не має змоги, оскільки видала йому разовий квиток на проїзд у міському транспорті. В цей час, ОСОБА_6 побачив грошові кошти, що знаходились у саморобній касі, яка кріпилась на передній панелі тролейбуса, праворуч від керма. Після цього ОСОБА_6 діючи умисно, з корисливих спонукань, усвідомлюючи, що викрадення ним майна є відкритим та за його діями спостерігають водій та пасажири тролейбуса відкрито викрав грошові кошти у сумі 150 грн., купюрами номіналом 20 та 10 гривень.
В подальшому, ОСОБА_6 наніс декілька ударів кулаком по панелі приборів тролейбуса, внаслідок чого двері відчинилися. Після чого, ОСОБА_6 з викраденими грошовими коштами покинув салон тролейбуса та розпорядився ними на власний розсуд, чим завдав КП «Електоавтотранс» матеріальну шкоду на вище вказану суму.
Таким чином, ОСОБА_6 , вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.186 КК України.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 повністю визнав себе винуватим у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення та надав суду показання, що дійсно за обставин зазначених в обвинувальному акті відкрито викрав з саморобної каси тролейбуса АКСМ-321 №248 грошові кошти в сумі 150 гривень.
Він розуміє, що вчинив неправильно, йому дуже прикро за свою поведінку та вчинок. З матеріалами досудового розслідування ознайомлений, їх не оспорює, у вчиненому щиро кається, просить не досліджувати усі докази, а обмежитися його допитом.
Належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи представник потерпілого КП «Електроавтотранс» в судове засідання не з'явився, однак подав до суду заяву про проведення судового розгляду без його участі.
Вислухавши думки учасників процесу суд приходить до висновку, що клопотання прокурора, обвинуваченого та його захисника про недоцільність дослідження доказів стосовно фактичних обставин справи, які учасниками судового провадження не оспорюються підлягає до задоволення, оскільки показання ОСОБА_6 не викликають сумнівів у правильності розуміння ним змісту та обставин вчинення кримінального правопорушення, їх добровільності та істинності його позиції.
За таких обставин, відповідно до ч.3 ст.349 КПК України, суд вважає недоцільним дослідження доказів стосовно фактичних обставин справи, які учасниками судового провадження не оспорюються. У суду відсутні сумніви у добровільності позиції обвинуваченого. Обвинуваченому роз'яснено, що у такому випадку він буде позбавлений права оскаржувати ці обставини в апеляційному порядку.
Відтак суд вважає, що вина обвинуваченого ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення знайшла своє підтвердження та кваліфікує його дії за ч.1 ст.186 КК України як відкрите викрадення чужого майна (грабіж).
Згідно з ст.65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, а відповідно до ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами.
Призначаючи покарання обвинуваченому суд враховує: ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст.12 КК України є нетяжким злочином; дані про особу обвинуваченого, який критично ставиться до вчиненого; раніше не судимий; з середнью спеціальною освітою;
Обставинами, які відповідно до ч.1 ст.66 КК України, пом'якшують покарання, суд визнає щире каяття.
Обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_6 в ході судового розгляду судом не встановлено.
Крім цього, відповідно до досудової доповіді про обвинуваченого наявна середня ймовірність вчинення ОСОБА_6 повторного кримінального правопорушення та середній рівень його небезпеки для суспільства, в тому числі для окремих осіб, а виправлення ОСОБА_6 без позбавлення або обмеження волі на певний строк можливе та не становить високої небезпеки для суспільства, в тому числі окремих осіб.
Отже, враховуючи вищенаведене, думку прокурора, захисника та обвинуваченого, які просили призначити обвинуваченому покарання у виді громадських робіт суд вважає, що ОСОБА_6 за ч.1 ст.186 КК України слід призначити покарання в межах санкцій даної статті, у виді громадських робіт, оскільки саме такий вид покарання є необхідним та достатнім для його виправлення та попередження вчиненням ним нових злочинів. Суд приходить до висновку, про неможливість призначення, м'якшого, передбаченого санкцією ч.1 ст.186 КК України покарання у виді штрафу у зв'язку з відсутністю в обвинуваченого коштів на оплату штрафу мінімальний розмір якого складає 34000 гривень та вчинення ним кримінального правопорушення з корисливим мотивом, а отже призначення обвинуваченому покарання у виді штрафу не буде сприяти попередженню вчинення ним нових кримінальних правопорушень та його виправленню, а навпаки може спонукати обвинуваченого до вчинення нових корисливих кримінальних правопорушень для оплати штрафу.
Запобіжний захід щодо обвинуваченого ОСОБА_6 не обирався підстави для його обрання відсутні.
Цивільний позов не заявлявся.
Процесуальні витрати відсутні.
Долю речових доказів вирішити відповідно до ст.100 КПК України.
Питання щодо скасування арешту майна вирішити згідно ч.4 ст. 174 КПК України.
Керуючись ст.ст. 368, 370, 373, 374, 381, 382, 394 Кримінального процесуального кодексу України, суд -
ОСОБА_6 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.186 КК України та призначити йому покарання у виді громадських робіт на строк 240 (двісті сорок) годин.
Речові докази по справі після набрання вироком законної сили: грошові кошти у сумі 100 грн (постанова слідчого від 21.01.2022 року) - повернути потерпілому КП «Електроавтотранс»; СD-R диск з відеозаписом (постанова слідчого від 24.01.2022 року) - зберігати в матеріалах кримінального провадження сторони обвинувачення.
Після набрання вироком законної сили зняти з речових доказів накладений двома ухвалами слідчих суддів Івано-Франківського міського суду від 25 січня 2022 року арешт.
Копію вироку вручити обвинуваченому та прокурору негайно після його проголошення, інші учасники судового провадження мають право отримати його копію в суді.
Вирок може бути оскаржено з урахуванням вимог ч. 2 ст. 394 КПК України шляхом подачі апеляційної скарги до Івано-Франківського апеляційного суду через Івано-Франківський міський суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
Головуючий-суддя ОСОБА_1