Справа №: 343/729/22
Провадження №: 2-а/0343/21/22
про залишення позову без руху
13 травня 2022 року м. Долина
Суддя Долинського районного суду Івано-Франківської області Монташевич С.М., розглянувши матеріали адміністративної справи за позовною заявою ОСОБА_1 до поліцейського ВРПП відділення поліції № 1 м. Долина Калуського відділу поліції Головного управління Національної поліції України в Івано-Франківській області, Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області про скасування постанови серії БАБ № 686717 від 02.05.2022 про притягнення до адміністративної відповідальності,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просить визнати недійсною та скасувати постанову серії БАБ № 686717 від 02.05.2022, винесену поліцейським ВРПП ВП № 1 (м. Долина) Калуського відділу ГУНП України в Івано-Франкіській області Є.Шаюком, про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП з накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 3400 гривень за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення, а справу закрити.
Суд, перевіривши матеріали вказаного адміністративного позову, вважає за необхідне залишити його без руху, виходячи з такого.
Згідно з вимогами ч.ч. 1, 2 ст. 25 КАС України, адміністративні справи з приводу оскарження індивідуальних актів, а також дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної фізичної чи юридичної особи (їх об'єднань), вирішуються за вибором позивача адміністративним судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) цієї особи-позивача, або адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Якщо така особа не має місця проживання (перебування, знаходження) в Україні, тоді справу вирішує адміністративний суд за місцезнаходженням відповідача.
Як вбачається зі змісту позовної заяви, позивач вирішив скористатись своїм правом на альтернативну підсудність даної справи, звернувшись до суду з позовом за місцем знаходження одного з відповідачів - поліцейського ВРПП відділення поліції № 1 м. Долина Калуського відділу поліції Головного управління Національної поліції України в Івано-Франківській області, що у м. Долина по вул. Яворницького, 8 Калуського району Івано-Франківської області, та територіально відноситься до юрисдикції Долинського районного суду Івано-Франківської області.
Однак, суд звертає увагу на те, що, відповідно до п. 8, 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань: у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання, регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками, за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Статтею 222 КУпАП передбачено, що органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил паркування транспортних засобів, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (зокрема, передбачені статтями 121, 126 КУпАП).
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Аналіз наведених норм права свідчить про те, що при розгляді справ про адміністративні правопорушення, зокрема, передбачені ст.126 КУпАП, інспектори відповідного орану поліції діють не як самостійний суб'єкт владних повноважень, а від імені їх органів.
Отже, відповідні інспектори не можуть виступати самостійним відповідачем у таких справах, оскільки належним відповідачем є саме відповідний орган, на який, зокрема положеннями ст. 222 КУпАП покладено функціональний обов'язок розглядати справи про адміністративне правопорушення, передбачені у тому числі ст. 126 КУпАП.
Таким чином, позивачу слід визначитися з колом відповідачів та зазначити їх повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України); реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв'язку, офіційна електронна адреса або адреса електронної пошти, що передбачено п. 2 ч. 5 ст. 160 КАС України.
Зважаючи на необхідність уточнення одного з відповідачів, в тому числі необхідність визначення правильної його адреси, якою є місцезнаходження державного органу, який являється юридичною особою, суд позбавлений можливості встановити територіальну юрисдикцію (підсудність) даної справи з метою направлення її до суду, визначеного законом. А, враховуючи, що позивач має право подавати позов за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем свого проживання, яким є с. Тисів Калуського району Івано-Франківської області, що територіально підсудне Болехівському міському суду Івано-Франківської області, або за місцезнаходженням відповідача Головного управління Національної поліції України в Івано-Франківській області, що знаходиться у м. Івано-Франківськ по вул. Сахарова, 15, що територіально підсудне Івано-Франківському міському суду, суд вважає за необхідне надати можливість позивачу скористатися правилами альтернативної підсутності на власний розсуд.
Також суд зазначає, що заявляючи вимоги до кількох відповідачів, позивач повинен уточнити совї симоги до кожного із них, як це вимагає п. 4 ч. 5 ст. 160 КАС України.
Крім того, суд звертає увагу на те, що, відповідно до ч. 3 ст. 161 КАС України, до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Судові витрати за приписами ч. 1 та 2 ст. 132 КАС України складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Однак, позивач не додав до позову документ про сплату судового збору або документ, який би підтверджував існування підстав для звільнення його від сплати судового збору відповідно до закону, посилаючись на те, що він звільнений від сплати державного мина на підставі ч. 4 ст. 288 КУпАП.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір" № 3674-VІ.
За статтями 1, 2 Закону № 3674-VІ, судовий збір справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим законом. Судовий збір включається до складу судових витрат. Платниками судового збору є громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.
Відповідно до положень ст. 3 та 5 Закону України «Про судовий збір», серед осіб, які мають пільги щодо сплати судового збору, немає таких, які б звільнялися від сплати судового збору за подання до суду позовної заяви про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, чи виключали б позовну заяву про оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення з об'єктів оплати судовим збором.
Також Законом України від 19 вересня 2013 року № 590-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору» внесені зміни до положень Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо сплати судового збору. Так, статтею 40-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення визначено, що судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення, а розмір та порядок сплати судового збору встановлюється законом. Згідно з приписами частини 7 статті 283 КУпАП, постанова суду (судді) про накладення адміністративного стягнення повинна містити положення про стягнення з особи, щодо якої її винесено, судового збору.
Розмір судового збору, який підлягає стягненню у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, складає 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п. 5 ч. 2 ст.4 Закону України «Про судовий збір»).
Інших видів платежів у випадку звернення особи до суду (зокрема, у вигляді державного мита, про звільнення від якого згадується у ч.4 ст.288 КУпАП) Закон України «Про судовий збір» не передбачає.
Аналогічний висновок викладений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року по справі № 543/775/17, в якій зазначено, що з 11 листопада 2011 року набрав чинності Закон України від 08 листопада 2011 року № 3674-VІ «Про судовий збір». Таким чином, за подання заяв, скарг до суду, в тому числі у випадку оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державного управління, сплачується інший платіж - судовий збір, самостійні правові засади справляння якого, платники, об'єкти та розміри його ставок, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення визначено Законом України від 08 листопада 2011 року № 3674-VІ «Про судовий збір».
У справах щодо оскарження постанов про адміністративне правопорушення у розумінні положень статей 287, 288 КУпАП, як і в інших справах, які розглядаються судом у порядку позовного провадження, слід застосовувати статті 2-5 Закону України «Про судовий збір», які пільг за подання позовної заяви, відповідних скарг у цих правовідносинах не передбачають.
Велика Палата Верховного Суду, відступивши у своїй постанові від попереднього висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 13 грудня 2016 року (провадження № 21 1410а16), вказала, що чинне законодавство містить ставку судового збору, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги у справі про оскарження постанови про адміністративне правопорушення та подальшому оскарженні позивачем та відповідачем судового рішення.
На підставі наведеного та з врахуванням вимог ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» про те, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, позивачу необхідно сплатити судовий збір в розмірі 496,20 грн (0,2 х 2481 грн).
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про судовий збір», судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.
Згідно з ч.ч. 1 та 2 ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Суд наголошує, що залишення позовної заяви без руху не є обмеженням права позивача на доступ до правосуддя з огляду на усталену практику Європейського суду з прав людини. Встановлюючи конкретні вимоги до змісту та форми позовної заяви, до документів, які мають бути до неї додані, КАС України при цьому покладає обов'язок на суд перевірити виконання позивачем цих вимог та підстав прийняття заяви на стадії вирішення питання про відкриття провадження по справі.
З огляду на вищевикладене, суддя вважає, що вказану позовну заяву слід залишити без руху, а позивачу надати термін для виправлення вищеописаних недоліків позовної заяви шляхом подачі позовної заяви, оформленої відповідно до вимог КАС України, а саме: уточнити коло відповідачів та вимоги до кожного з них, обгрунтувати визначення підсудності справи, сплатити судовий збір за подачу адміністративного позову в розмірі, вказаному вище, та подати документ, який підтверджує сплату судового збору, або ж надати документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закон.
У разі невиконання вищеописаних вимог та не усунення недоліків позовної заяви у встановлений строк, суд, відповідно до ч. 5 ст.169 КАС України, повертає позовну заяву, про що постановляє ухвалу.
На підставі викладеного та керуючись ст. 169 КАС України, суддя
позовну заяву ОСОБА_1 до поліцейського ВРПП відділення поліції № 1 м. Долина Калуського відділу поліції Головного управління Національної поліції України в Івано-Франківській області, Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області про скасування постанови серії БАБ № 686717 від 02.05.2022 про притягнення до адміністративної відповідальності залишити без руху та надати позивачу строк для усунення недоліків, який не може перевищувати 10 (десяти) днів з дня вручення ухвали про залишення заяви без руху.
Роз'яснити позивачу, що якщо він усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, то вона вважається поданою у день первинного її подання до адміністративного суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому статтею 171 КАС України. У разі не усунення вищевказаних недоліків у строк, встановлений судом, позовна заява буде вважатись неподаною і повернута позивачу.
Копію даної ухвали направити позивачу по справі.
Ухвала апеляційному оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя: Монташевич С.М.