Справа №293/463/20
Провадження №1-кп/293/109/2022
12 травня 2022 рокусмт Черняхів
Черняхівський районний суд Житомирської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1
секретаря судового засідання ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №12020060310000058 від 21.02.2020 по обвинуваченню ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки та мешканки АДРЕСА_1 , громадянки України, непрацюючої, заміжньої, має на утриманні малолітню дитину, раніше судимої, останній раз за вироком Богунського районного суду м.Житомира від 03.06.2019 за ч.1 ст. 185 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі п'ятдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (850 грн),
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 389 КК України,
з участю прокурора ОСОБА_4
обвинуваченої ОСОБА_3
Вироком Богунського районного суду м. Житомира від 03.06.2019 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , засуджена за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України до покарання у виді штрафу у розмірі 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень.
Вирок відносно ОСОБА_3 11.07.2019 з Богунського районного суду м. Житомира надійшов на виконання до Черняхівського районного сектору Державної установи «Центр пробації» у Житомирській області.
11.07.2019 року ОСОБА_3 надіслано повідомлення про те, що вона засуджена 03.06.2019 року Богунським районним судом м. Житомира за ч.1 ст.185 КК України до покарання у виді штрафу у розмірі 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень та про те, що відповідно до статті 26 Кримінально-виконавчого кодексу України остання зобов'язана сплатити штраф у місячний строк після набрання вироком суду законної сили і повідомити про це кримінально-виконавчу інспекцію (уповноважений орган з питань пробації) за місцем проживання шляхом пред'явлення документа про сплату штрафу.
Вирок Богунського районного суду м. Житомира відносно ОСОБА_3 набрав законної сили 04.07.2019. Станом на 12.08.2019 Черняхівський районний сектор філії ДУ «Центр пробації» у Житомирській області не отримував від засудженої документа про сплату штрафу та інформації про причини невиконання вироку суду протягом одного місяця. Інформація про перебування, а також про матеріальний стан чи інші обставини життя засудженої також була відсутня, тому відповідно до ч.3 ст. 26 Кримінально-виконавчого кодексу України начальником Черняхівського районного сектору філії ДУ «Центр пробації» у Житомирській області направлено до Богунського районного суду подання про розстрочку виплати несплаченої суми штрафу.
Ухвалою Богунського районного суду м. Житомир від 09.12.2019 у поданні про розстрочку виплати несплаченої суми штрафу відносно ОСОБА_3 , засудженої 03.06.2019 року Богунським районним судом м. Житомира за ч.1 ст.185 КК України до покарання у виді штрафу у розмірі 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень, відмовлено, так як остання неодноразово не з'являлася у судові засідання, хоча була належним чином ознайомлена про дату, час та місце розгляду подання, та не надала інформації про те, що вона не спроможна сплатити штраф та чи необхідна їй розстрочка.
Після направлення Черняхівським районним сектором філії ДУ «Центр пробації» у Житомирській області виклику, засуджена ОСОБА_3 03.01.2020 з'явилася до органу пробації та пояснила, що не сплатила своєчасно штраф, оскільки не мала реквізитів (рахунку) Богунського районного суду м. Житомира та на даний час не має коштів. Отримавши рахунок, на який ОСОБА_3 повинна сплатити штраф, остання зобов'язалася до 31.01.2020 надати до Черняхівського районного сектору пробації квитанцію про сплату штрафу.
Станом на 21.02.2020 засуджена ОСОБА_3 до Черняхівського PC філії ДУ «Центр пробації» у Житомирській області не з'явилася, будь яких підтверджуючих документів про сплату штрафу не надала. 28.02.2020 засуджена ОСОБА_3 повідомила органу досудового розслідування Черняхівського ВП Коростишівського ВП ГУНП в Житомирській області про те, що станом на 28.02.2020 вона умисно не сплатила штраф у розмірі 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень, відповідно до вироку Богунського районного суду м. Житомира від 03.06.2019.
Таким чином, засуджена ОСОБА_3 , у період з 04.07.2019 по 28.02.2020 не здійснила жодної виплати по сплаті штрафу, тим самим допустила умисне ухилення від відбування призначеного судом покарання.
Допитана в судовому засіданні обвинувачена свою винуватість у інкримінованому їй діянні визнала повністю та суду показала, що викладені в обвинувальному акті обставини відповідають дійсності. Зазначила, що штраф у розмірі 850 грн сплатила 12.01.2022 про що надала копію квитанції. Штраф вчасно не сплатила, оскільки не працює та має скрутне матеріальне становище. В скоєному щиро кається, просить суворо не карати, просила врахувати, що має на утриманні малолітню дитину. Вказала, що не наполягає на дослідженні інших доказів у справі.
Покази обвинуваченої ОСОБА_3 в судовому засіданні послідовні і логічні, а тому не викликають сумнівів суду у правильності розуміння нею змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності її позиції.
Беручи до уваги показання обвинуваченої, а також те, що вона не оскаржує фактичні обставини справи, які вказані в обвинувальному акті, правильно розуміє зміст цих обставин, не наполягає на дослідженні інших доказів у справі, при роз'ясненні судом щодо позбавлення права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, вказала, що розуміє неможливість в подальшому оскаржити дані фактичні обставини в апеляційному порядку, у суду не має сумнівів в добровільності та правдивості її позиції, тому відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України дослідження доказів відносно фактичних обставин справи визнано судом недоцільним, у зв'язку з чим суд обмежив їх дослідження допитом обвинуваченої та дослідженням матеріалів, наданих прокурором, які характеризують особу обвинуваченої.
Таким чином, суд дійшов до переконання про те, що винуватість ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 389 КК України, доведена повністю.
Своїми діями, що виразились в ухиленні від сплати штрафу особою, засудженою до цього покарання, ОСОБА_3 вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 389 КК України.
Обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченої відповідно до ст.66 КК є щире каяття.
Обставин, що обтяжує покарання обвинуваченої відповідно до ст.67 КК України судом не встановлено.
При вирішенні питання щодо покарання ОСОБА_3 суд, згідно з вимогами ст. 65 КК України, враховує: ступінь тяжкості вчиненого нею кримінального правопорушення, що згідно зі ст. 12 КК України є кримінальним проступком; наявність обставини, що пом'якшує покарання обвинуваченої та відсутність обставини, що його обтяжує, особу винної, яка раніше судима, має міцні соціальні зв'язки, за місцем проживання скарги та заяви відносно неї відсутні, на обліку в лікарів нарколога та психіатра не перебуває, офіційно не працює, має на утриманні малолітню дитину, а також те, що обвинуваченою за вироком Богунського районного суду м. Житомира від 03.06.2019 штраф у розмірі 850 грн сплачено.
При прийнятті рішення судом також враховується, що санкція ч.1 ст.389 КК України передбачає лише два види покарання: виправні роботи на строк до двох років або обмеження волі на той самий строк.
Відповідно до ч.1 ст. 57 КК України покарання у виді виправних робіт встановлюється на строк від шести місяців до двох років і відбувається за місцем роботи засудженого. Із суми заробітку засудженого до виправних робіт провадиться відрахування в доход держави у розмірі, встановленому вироком суду, в межах від десяти до двадцяти відсотків. Частиною 3 ст. 61 КК України встановлено, що обмеження волі не застосовується до неповнолітніх, вагітних жінок і жінок, що мають дітей віком до чотирнадцяти років, до осіб, що досягли пенсійного віку, військовослужбовців строкової служби та до осіб з інвалідністю першої і другої групи.
Обвинувачена ОСОБА_3 офіційно не працює, має дитину до 14 років, тому жодне з вищезазначених покарань до неї неможливо застосувати.
Так, згідно п. 8 постанови Пленуму Верховного суду України №7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання» суд не вправі перейти до більш м'якого виду покарання у випадках, коли санкцією закону, за яким засуджується особа, передбачено лише такі покарання, які з огляду на її вік чи стан не можуть бути до неї застосовані. В таких випадках суд, за наявності до того підстав, повинен закрити справу і звільнити особу від кримінальної відповідальності або постановити обвинувальний вирок і звільнити засудженого від покарання. Про останнє також просила і прокурор.
З огляду на викладене, враховуючи, що підстав для закриття кримінального провадження не має, призначити покарання згідно санкції ч.1 ст. 389 КК України обвинуваченій та застосувати більш м'яке покарання неможливо, штраф обвинуваченою сплачено, тому суд постановляє обвинувальний вирок і звільняє засуджену від покарання.
Цивільний позов не заявлено.
Арешт на майно не накладався.
Процесуальні витрати та речові докази по справі відсутні.
Запобіжний захід стосовно обвинуваченої не застосовувався.
На підставі викладеного, керуючись ч.1 ст. 389 КК України, ст.ст.349, 366-371, 373-376 КПК України, постановою Пленуму Верховного суду України №7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання», суд
ОСОБА_3 визнати винною в ухиленні від сплати штрафу, засудженою до цього покарання, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.389 КК України, та звільнити засуджену від покарання.
Вирок може бути оскаржено до Житомирського апеляційного суду через Черняхівський районний суд Житомирської області протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.
Копія вироку негайно після його проголошення підлягає врученню обвинуваченій та прокурору.
Головуючий суддя ОСОБА_5