Справа № 206/5748/21
Провадження № 2/206/292/22
04.05.2022 Самарський районний суд м. Дніпропетровська
у складі:
головуючий суддя Маштак К.С.
за участю:
секретаря судового засідання Різниченко Я.М.,
позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпро цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за розпискою, -
І. Стислий виклад позиції позивача та представника позивача.
З урахуванням уточненої позовної заяви, в обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 17.06.2021 відповідач позичив у нього грошові кошти у сумі 46000 доларів США на строк 4 місяці, про що надав розписку. Борг відповідач мав повернути позивачу 17.10.2021. 19.10.2021 відповідач приїхав додому до позивача та повідомив, що не може повернути кошти у строк. ОСОБА_1 повідомив ОСОБА_3 , що зможе зачекати рівно 15 днів, однак у вказаний строк відповідач кошти не повернув. Враховуючи викладене, позивач просив стягнути на його користь з відповідача заборгованість за розпискою від 17.06.2021 у розмірі 1255800 грн., що є еквівалентом 46000 доларів США за курсом НБУ на день подання позову (а.с. 1-3, 13-15).
В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив задовольнити та не заперечував проти заочного розгляду справи.
Крім того, позивач був допитаний в якості свідка та показав, що він працював з відповідачем 8 років на будівництві. Він позичив відповідачу 46000 доларів США в червні 2021 та про що, в присутності позивача, відповідач підписав відповідну розписку. Позичену суму коштів позивач збирав на придбання квартири. Він заробляє 20 000 грн. на місяць та працює на різних роботах. Раніше відповідач вже позичав кошти у позивача та повертав їх одразу. Позивач їздив додому до відповідача, однак його там не було. До поліції позивач не звертався.
Представник позивача в судовому засіданні підтримала позовні вимоги та просила їх задовольнити в повному обсязі, проти заочного розгляду справи не заперечувала. Також зазначила, що відповідач можливо має якусь причетність до релігійної організації та зміг вдертись в довіру позивача для того, щоб позичити такі великі кошти.
Відповідач, повідомлений належним чином про дату, час та місце судових засідань, у судові засідання не з'явився, правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.
ІІ. Заяви, клопотання. Інші процесуальні дії у справі.
17.12.2021 від позивача до суду надійшла позовна заява з додатками (а.с. 1-6).
Ухвалою судді від 20.12.2021 позовну заяву було залишено без руху (а.с. 9).
30.12.2021 від позивача до суду надійшла уточнена позовна заява з додатками (а.с. 11-15).
20.01.2022 відкрито провадження по справі та призначено підготовче судове засідання на 22.02.2022 (а.с. 17).
22.02.2022 підготовче судове засідання відкладено на 28.03.2022 у зв'язку з неявкою сторін (а.с. 19).
28.03.2022 на електронну адресу суду від представника позивача надійшло клопотання про слухання справи за відсутності позивача (а.с. 23-24).
28.03.2022 підготовче судове засідання відкладено на 18.04.2022 у зв'язку з неявкою сторін (а.с. 25).
18.04.2022 судом закінчено підготовчі дії, закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 04.05.2022 для виклику позивача та відповідача (а.с. 30).
У судові засідання призначені 22.02.2022, 28.03.2022, 18.04.2022 та 04.05.2022 відповідач, повідомлений про дату та час судового засідання, не з'явився, в зв'язку із чим, за наявності підстав, визначених у ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи.
04.05.2022 допитано в якості свідка позивача, заслухано виступ зі вступним словом представника позивача, досліджено письмові докази, що містяться в матеріалах справи, заслухано виступи позивача та його представника у судових дебатах (а.с. 36-37).
04.05.2022 проголошено вступну та резолютивну частини заочного рішення суду (а.с. 38).
ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
Відповідно до копії розписки, 17.06.2021 ОСОБА_3 , 1978 р.н., який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , взяв в борг у ОСОБА_1 , 1996 р.н., який проживає за адресою: АДРЕСА_2 , грошову суму в розмірі 46000 (сорок шість тисяч) доларів США на строк до 17.10.2021 для власних потреб. ОСОБА_3 зобов'язався всю суму повернути в повному обсязі до 17.10.2021 включно, що також підтвердив позивач під час його допиту в якості свідка (а.с. 4).
ІV. Мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.
Відповідно ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Частиною 1 ст. 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до змісту ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду а також: усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Поняття договору позики визначено статтею 1046 ЦК України, згідно з якою за цим договором одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Згідно з частиною другою статті 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який боржник видає кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей.
Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах: від 02 липня 2014 року у справі № 6-79цс14 і від 24 лютого 2016 року у справі № 6-50цс16.
Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту (ст. 527 ЦК України). Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина 1 ст. 530 ЦК України). Якщо кожна із сторін у зобов'язанні має одночасно і права і обов'язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов'язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї (п. 3 ст. 510 ЦК України). Позичальник зобов'язується повернути (погасити) борг, сплатити проценти згідно умов договору.
Судом встановлено, що 17.06.2021 відповідач взяв у борг у позивача грошову суму у розмірі 46000 доларів США та зобов'язався повернути вказані кошти в строк до 17.10.2021 включно.
Однак, в порушення зазначених норм закону та умов укладеного договору, відповідач свої зобов'язання за вказаним договором позики належним чином не виконав, внаслідок чого утворилася заборгованість.
Відповідно до ст. 545 ЦК України, прийнявши виконання зобов'язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі. Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов'язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає.
Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов'язку. У разі відмови кредитора повернути борговий документ або видати розписку боржник має право затримати виконання зобов'язання. У цьому разі настає прострочення кредитора.
Отже, суд погоджується з тим, що наявність оригіналу боргової розписки у позивача без зазначення на ній про повернення оспорюваних сум, свідчить про те, що боргове зобов'язання не виконане.
Згідно ст. 627 ЦК України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
З огляду на положення частини першої статті 1046 ЦК України, а також частини першої статті 1049 ЦК України належним виконанням зобов'язання з боку позичальника є повернення коштів у строки, у розмірі та саме у тій валюті, яка визначена договором позики, а не в усіх випадках та безумовно в національній валюті України.
Враховуючи викладене, позивач просив суд стягнути на свою користь 1255800 грн., що є еквівалентом 46000 доларів США за курсом НБУ на день подання позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
За змістом ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об'єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов'язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.
В свою чергу, практика Європейського суду з прав людини як джерела права, а ЄСПЛ притримується у своїх рішеннях позиції того, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту, тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the UnitedKingdom), п. 161, Series A заява № 25).
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення ЄСПЛ у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року, рішення ЄСПЛ в справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010, рішення ЄСПЛ у справі «Трофимчук проти України» від 28.10.2010).
Враховуючи вищевикладене, вислухавши доводи позивача та його представника, допитавши позивача в якості свідка, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні докази, суд приходить до обґрунтованого висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 11350 грн.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 7, 11, 15, 526, 527, 545, 626, 627, 638, 1046, 1047, 1049 ЦК України, ст.ст. 1-4, 10, 12, 13, 15, 76-89, 95, 141, 137, 141, 206, 258, 259, 263-265, 280-283 ЦПК України, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ОСОБА_3 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , паспорт № НОМЕР_2 ) про стягнення заборгованості за розпискою - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , заборгованість за розпискою від 17.06.2021 у розмірі 1 255 800 грн., що є еквівалентом 46 000 доларів США за курсом НБУ на день подання позову.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 11350 грн.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне судове рішення складено 09.05.2022.
Головуючий суддя: К.С. Маштак