Справа № 178/1540/21
06 травня 2022 року Криничанський районний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючої судді Берелет В.В.
секретаря Саверської Ю.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт.Кринички позовну заяву ОСОБА_1 до Семенівського закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів Криничанської селищної ради Дніпропетровської області про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, -
за участю представників: відповідача ОСОБА_2 ,
позивачки ОСОБА_3
Позивачка звернулася з позовом до суду , вона та її представник суду пояснили, що 06 вересня 2021 року позивачці було вручено під розписку копію наказу №58-к/гр. від 28 липня 2021 року директора Семенівського ЗЗСО І-ІІІ ступенів згідно якого її звільнено з посади технічної працівниці за систематичне порушення трудової дисципліни та прогул. Того ж дня їй було вручено і трудову книжку з відповідним записом. Звільнення вважає незаконним, тому просить поновити строк для звернення до суду з вказаним позовом, визнати наказ про звільнення незаконним та скасувати його, поновити позивачку на роботі, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу і моральну шкоду.
Відповідач та його представник у судовому засіданні просять відмовити у задоволенні позовних вимог позивачки.
Свідок ОСОБА_4 суду показав, що працює у школі завгоспом, ОСОБА_1 перебувала у його безпосередньому підпорядкуванні. 27 липня 2021 року о 13:30 год. позивачка пішла з роботи нікого не попередивши. До кінця робочого дня , а саме до 17: 00 год., на робочому місці ні її самої, ні її речей не було. Прийшла на роботу вже 28.07.2021 року.
Свідок ОСОБА_5 суду показала, що працювала у школі на посаді директора до червня 2021 року. ОСОБА_1 постійно попереджувала та робила зауваження їй за неналежну поведінку на роботі. У травні 2021 року ОСОБА_1 вчинила сварку з персоналом, чим порушила нормальний розпорядок виховного процесу, за що вона винесла догану ОСОБА_1 за неадекватну поведінку під час навчально-виховного процесу, оскільки на будь-які зауваження та попередження остання вже не реагувала. З наказами ОСОБА_1 ознайомлювала.
Свідок ОСОБА_6 суду показала, що 27.07.2021 року з ОСОБА_1 почалася сварка через ключі. Оскільки ОСОБА_1 голосно кричала та ображала її, на звуки сварки підійшли інші працівники, зокрема і директор ОСОБА_7 , яка попросила ОСОБА_1 віддати ключі від школи, на що остання відмовилася. Директор повідомила, що в такому разі буде викликати працівників поліції, після чого ОСОБА_1 зникла, приблизно, о 13:30 год.; на роботі до кінця робочого дня її ніхто не бачив.
Свідок ОСОБА_8 суду показала , що є членом профспілкового комітету, у липня місяці вона перебувала у відпустці, але їй зателефонувала директор та викликала на роботу 28.07.2021 року. Після чого їй стало відомо про випадок з ОСОБА_1 . За неадекватну поведінку ОСОБА_1 викликалася на засідання конфліктної комісії, але туди не з'явилася. Від директора надійшла заява на вирішення питання про звільнення ОСОБА_1 , основною підставою якого було - відсутність на роботі більше трьох годин без поважної причини .
Свідок ОСОБА_9 суду показала , що ОСОБА_1 27.07.2021 року після вчиненої сварки, дійсно, пішла з роботи о 13:30 год. і до 17:00 год. на роботі її не було.
Свідок ОСОБА_10 суду показала , що ОСОБА_1 27.07.2021 року, після сварки, приблизно, о 13:30 год. пішла з роботи і до 17:00 год. на роботі вона її не бачила.
Свідок ОСОБА_11 суду показала , що ОСОБА_1 постійно вчиняє сварки. Так, 27.07.2021 року вона була свідком сварки , що спровокувала остання через ключі. Чи була ОСОБА_1 на роботі, чи ні не знає, оскільки після конфлікту пішла по своїх справах, займаючись посадовими обов'язками.
Вислухавши сторони, свідків, дослідивши докази по справі суд дійшов наступного.
Як убачається з копії наказу №58-к/тр від 28 липня 2021 року «Про звільнення», ОСОБА_1 звільнено з посади технічної працівниці з 28.07.2021 року за систематичне порушення трудової дисципліни та прогул (3,5 години) без поважної причини згідно п.40 ст.40 КЗпПУ.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Зі змісту ст. 12 ЦПК України вбачається, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно зі ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.
Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
У відповідності до п.п.3,4 ч.1 ст.40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення; у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.
Виходячи зі змісту даної норми, для звільнення працівника за систематичне порушення трудової дисципліни необхідно, щоб працівник допустив невиконання або неналежне виконання трудових обов'язків, яке носило систематичний характер, а за попередні порушення трудової дисципліни (одне чи декілька) до працівника застосовувались заходи дисциплінарного чи громадського стягнення з додержанням порядку їх застосування, але вони не дали позитивних наслідків і працівник знову вчинив дисциплінарний проступок.
Тому при звільненні працівника з підстав, передбачених цією нормою закону, підприємство повинно навести конкретні факти допущеного ним невиконання обов'язків, зазначити коли саме вони мали місце, які проступки вчинив працівник після застосування стягнення та коли.
Із пункту 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06 листопада 1992 року з відповідними змінами «Про практику розгляду судами трудових спорів» вбачається, що при розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за п.4 ст.40 КЗпП України суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом всього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин.
Звільнення за вчинення прогулу( в тому числі і за відсутність на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) є дисциплінарним стягненням і повинне здійснюватися з додержанням правил, встановлених для застосування дисциплінарних стягнень.
У відповідності до ст.139 КЗпП України, працівники зобов'язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до мана власника, з яким укладено трудовий договір.
Згідно ст.140 КЗпП України трудова дисципліна на підприємствах, в установах, організаціях забезпечується створенням необхідних організаційних та економічних умов для нормальної високопродуктивної роботи, свідомим ставленням до праці, методами переконання, виховання, а також заохочення за сумлінну працю. У трудових колективах створюється обстановка нетерпимості до порушень трудової дисципліни, суворої товариської вимогливості до працівників, які несумлінно виконують трудові обов'язки. Щодо окремих несумлінних працівників застосовуються в необхідних випадках заходи дисциплінарного і громадського впливу.
Отже, ураховуючи вищевикладене, норми чинного законодавства України, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог позивачки.
Керуючись ст.ст.10, 12, 13, 81, 259, 263-265 ЦПК України, суд -
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Семенівського закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів Криничанської селищної ради Дніпропетровської області про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом 30 днів до Дніпровського апеляційного суду з дня його проголошення або з дня отримання його копії.
Повний текст судового рішення виготовлено 13 травня 2022 року.
Суддя: В. В. Берелет
р