Справа № 199/9259/21
(2/199/712/22)
Іменем України
28 квітня 2022 року Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська у складі:
головуючого судді Богун О.О.
за участю секретаря Ткаченко К.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін в залі суду у місті Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу,-
ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до відповідача ОСОБА_2 про стягнення боргу.
В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що 02 вересня 2021 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір позики грошових коштів, у відповідності до якого позивач передав відповідачу грошову позику в розмірі 17 000,00 грн. зі строком повернення до 31 вересня 2021 року.
Грошові кошти у розмірі 17 000,00 були передані ОСОБА_2 у момент підписання розписки.
Сума позики була передана позивачем, а відповідачем отримана в повному обсязі, однак відповідач кошти у встановлений строк в повному обсязі не повернув, а саме ОСОБА_2 було повернуто тільки 7 000,00 гривень, у зв'язку з чим ОСОБА_1 звернувся до суду та просив стягнути з ОСОБА_2 на його користь суму заборгованості відповідача перед позивачем за договором позики від 02.09.2021 рокуу розмірі 10 000,00 грн. (десять тисяч гривень), а також судові витрати по справі.
У судове засідання позивач не з'явився, надав заяву з проханням слухати справу у його відсутність, на задоволені позову наполягав.
Відповідно до ч.1 ст.280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про місце, дату та час судового розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, не надав заяву про розгляд справи за його відсутності, не скористалася правом надання відзиву на позов, у зв'язку з чим суд за згодою позивача вирішує справу у порядку заочного розгляду на підставі наявних у справі доказів.
Відповідно до ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про задоволення позову з наступних підстав.
Судом встановлено, що 02 вересня 2021 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір позики грошових коштів, у відповідності до якого позивач передав відповідачу грошову позику в розмірі 17 000,00 гривень зі строком повернення до 31 вересня 2021 року, що підтверджується складеною розпискою (а.с. 3).
Сума позики була передана позивачем, а відповідачем отримана в повному обсязі, однак відповідач в повному обсязі не повернув кошти, а саме ОСОБА_2 було повернуто тільки 7 000,00 гривень.
Відповідно до ч.1 ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають із підстав, установлених ст. 11 цього Кодексу, зокрема: договорів та інших правочинів (ч.2 ст.509 ЦК України).
Зобов'язання перестає діяти в разі його припинення з підстав, передбачених договором або законом (ч.1 ст.598 ЦК України), та ці підстави зазначені в ст.ст. 599, 600, 601, 604-609 ЦК України, та за відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).
Належним виконанням зобов'язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання.
Згідно зі змістом ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту (ст. 527 ЦК).
Як передбачено ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з вимогами ст.1047 ЦК України передбачено, що на підтвердження укладення позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Згідно з правовими позиціями, викладеними в постанові Верховного Суду України від 18.09.2013 року по справі №6-63цс13, у спорі про стягнення боргу за договором позики, розписка за своєю суттю є документом, який підтверджує укладення договору позики, а також засвідчує отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей.
Доказами, які надано позивачем на підтвердження заявлених вимог, є розписка. Суд зауважує, що зміст розписки містить зазначення обставин, на які посилається позивач, та факт надання ним грошових коштів відповідачу.
Таким чином, надана позивачем розписка відповідає вимогам ч.2 ст.1047 ЦК України, оскільки посвідчують передання грошової суми позикодавцем позичальнику та підтверджують укладення договору позики і його умов.
Станом на теперішній час у зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань утворилася заборгованість у сумі 10 000,00грн. (десять тисяч гривень 00 копійок), які підлягають стягненню з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 .
На підставі ст. 141 ЦПК України, з відповідача також підлягають стягненню на користь позивача судові витрати у розмірі 908,00 грн.
Вимоги в частині стягнення витрат на правову допомогу, а саме складання позовної заяви, в розмірі 2500,00 грн., не підлягають задоволенню, оскільки позивачем не надано будь яких доказів на підтвердження зазначених витрат.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 19, 80, 81, 82 89, 131, 141, 223, 258, 259, 263-265, 280, 281 ЦПК України, ст. ст. 509,526, 598, 599, 1047, 1049 ЦК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання - АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання - АДРЕСА_2 ) заборгованість згідно договору позики від 02.09.2021 у розмірі 10 000 грн., а також судові витрати у розмірі 908,00 грн., а всього 10 908 (десять тисяч дев'ятсот вісім гривень 00 копійок) гривень.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя О.О. Богун